Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/2427/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2019 м. Київ Справа № 910/2427/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСОЙЛ";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ОЙЛ ГРУП";

про: стягнення 279.613,98 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСОЙЛ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ОЙЛ ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 279.613,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки нафтопродуктів від 02.04.2018 № ОО-91/Р-18, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 279.613,98 грн., з яких: 200.675,98 грн. - основна заборгованість, 59.641,98 грн. - пеня, 5.080,13 - 3 % річних та 14.215,89 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2427/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвала про відкриття провадження у даній справі надсилалася судом відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів від 02.04.2018 № ОО-91/Р-18 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач передає у власність відповідача нафтопродукти (далі - товар), а відповідач приймає і сплачує їх вартість (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна товару зазначається і узгоджується сторонами у рахунках-фактурах, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Положеннями п. 4.3 Договору, зокрема, передбачено, що відповідач здійснює передплату в розмірі 100 % протягом банківського дня, в якому позивач виставив рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 5.2 Договору, у випадку порушення відповідачем строків оплати та з урахуванням ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 6.698.842,44 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 03.04.2018 № 447 на суму 900.000,00 грн.;

- від 04.04.2018 № 451 на суму 399.016,94 грн.;

- від 04.04.2018 № 462 на суму 278.247,64 грн.;

- від 05.04.2018 № 455 на суму 1.525.797,00 грн.;

- від 10.04.2018 № 471 на суму 2.095.986,78 грн.;

- від 10.04.2018 № 472 на суму 815.994,00 грн.;

- від 13.04.2018 № 485 на суму 82.717,20 грн.;

- від 13.04.2018 № 486 на суму 200.675,98 грн.;

- від 13.04.2018 № 487 на суму 400.456,90 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача зобов'язання з оплати товару за Договором, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 200.675,98 грн., а саме:

- рахунок на оплату від 03.04.2018 № 332 на суму 900.000,00 грн. - сплачений (платіжне доручення від 03.04.2018 № 173);

- рахунок на оплату від 04.04.2018 № 340 на суму 677.264,58 грн. - сплачений (платіжне доручення від 04.04.2018 № 180);

- рахунок на оплату від 05.04.2018 № 344 на суму 1.525.797,00 грн. - сплачений (платіжне доручення від 05.04.2018 № 187, платіжне доручення від 05.04.2018 № 186, платіжне доручення від 05.04.2018 № 185, платіжне доручення від 05.04.2018 № 182, платіжне доручення від 05.04.2018 № 183);

- рахунок на оплату від 10.04.2018 № 348 на суму 2.095.986,78 грн. - сплачений (платіжне доручення від 10.04.2018 № 190, платіжне доручення від 10.04.2018 № 189);

- рахунок на оплату від 10.04.2018 № 352 на суму 898.711,20 грн. - сплачений (платіжне доручення від 10.04.2018 № 191);

- рахунок на оплату від 11.04.2018 № 355 на суму 200.675,98 грн. - не сплачений.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 59.641,98 грн., а також вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 5.080,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 14.215,89 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 200.675,98 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 200.675,98 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 34.703,19 грн., за розрахунком позивача враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме: з 12.04.2018 по 10.10.2018 (182 дні), а саме:

Рахунок на оплатуСума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення від 11.04.2018 № 355 200.675,98 12.04.2018 - 12.07.2018 92 17 % 17.197,65 від 11.04.2018 № 355 200.675,98 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17,5 % 10.776,02 від 11.04.2018 № 355 200.675,98 07.09.2018 - 10.10.2018 34 18 % 6.729,52 Загальна сума пені складає 34.703,19

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача, 3 % річних в сумі 5.080,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 14.215,89 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ОЙЛ ГРУП" (04123, м.Київ, ВУЛИЦЯ БЕСТУЖЕВА, будинок 34, офіс 1, ідентифікаційний код: 41230674) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУСОЙЛ" (01001, м.Київ, ПРОВУЛОК МУЗЕЙНИЙ, будинок 4, ідентифікаційний код: 39309053) основну заборгованість в сумі 200.675 (двісті тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 98 коп.; пеню в сумі 34.703 (тридцять чотири тисячі сімсот три) грн. 19 коп., 3 % річних в сумі 5.080 (п'ять тисяч вісімдесят) грн. 13 коп.; інфляційні втрати в сумі 14.215 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 89 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 13 коп.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац