Рішення

від 24.04.2019 по справі 908/493/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/01/01-1027/38/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2019 Справа № 908/493/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068)

до відповідача: Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 7 797 грн. 97 коп., розірвання договору та звільнення приміщення

за участю

представника позивача: Єфімова Н.О., дов. № 13/01/01-10 від 01.04.2019 р.

представник відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

28.02.2019 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича про стягнення 7 797 грн. 97 коп. заборгованості по орендній платі, розірвання договору та звільнення приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2019 р., справу № 908/493/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.03.2019 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/493/19, присвоєно справі номер провадження 27/38/19 та призначено підготовче судове засідання на 27.03.2019 р.

Ухвалою суду від 27.03.2019 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 18.04.2019 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 18.04.2019 р. підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 24.04.2019 р.

У судовому засіданні 24.04.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 24.04.2019 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2019 р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

В засіданні суду 24.04.2019 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих позивачем (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 24.04.2019 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Відповідач у судове засідання тричі не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 01.03.2019 р., яке ним не отримано відповідачем у зв'язку із закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/493/19.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

26.11.2004 р. Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавцем), Комунальним підприємством Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 10 (Балансоутримувач) та Приватним підприємцем Мясніковим Олександром Олександровичем (Орендар) укладено Договір № 1086/10 оренди нежитлового приміщення, загальною площею 26,24 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул.. Вороні хіна, 4, що значиться на балансі ВРЕЖО № 10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір укладено строком на 4 роки, 11 місяців, 2 дні, з 26.11.2004 р. по 28.10.2009 р.

Частиною 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Строк дії Договору було продовжено з 28.10.2009 р. по 30.09.2014 р., з 30.09.2014 р. по 01.09.2019 р.

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004 р. № 414/52 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування об'єкт комунальної власності нерухоме майно-нежитлове приміщення загальною площею 26,24 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі КП ВРЕЖО № 10 , дане нежитлове підвальне приміщення житлового будинку відповідно до плану з інвентарної справи, доданого до експертної оцінки виконаної ТОВ Інноваційний центр Консалтінг сервіс .

Додатковою угодою від 01.06.2011 р. було змінено сторону Орендодавця з Управління житлового господарства запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Згідно з п. 1.2 Договору оренди, приміщення передано в оренду для розміщення майстерні з ремонту побутової техніки.

Згідно п. 2.1 Договору Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору та акту прийому-передачі майна. 26.11.2004 р. сторонами, за участю балансоутримувача, підписано акт прийому-передачі орендованого приміщення.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 31.08.2000 р. №297, рішення п'ятою сесії Запорізької міської ради 24 скликання від 30.10.2002 р. № 13.

Відповідно до п. 3.2 Договору визначено, що розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 53,03 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що орендна плата перераховується Орендарем до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об'єкта, що здається в оренду, щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок: № 33216871008009 в УК у Шевченківському районі, код ЄДРПОУ 25216327, МФО 813015, код платежу 22080401.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Відповідачем зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконане, орендар систематично порушує строки оплати, передбачені п. 3.4 Договору оренди.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди щодо сплати орендної плати за період з березня 2015 р. по вересень 2018 р. (включно) утворилася заборгованість по орендній платі у розмірі 7797 грн. 97 коп., яка перевірена судом та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є Договір № 1086/10 від 26.11.2004 р.

Контррозрахунку спірної суми, як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

На час розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплат заборгованості в розмірі 7797 грн. 97 коп.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за Договором оренди за період з березня 2015 р. по вересень 2018 р. (включно) у розмірі 7797 грн. 97 коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд розірвати Договір оренди від 26.11.2004 р. № 1086/10 та зобов'язати відповідача Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича звільнити нежитлове приміщення загальною площею 26,24 кв.м за адресою: АДРЕСА_2.

Частиною 1 ст. 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом 3-х місяців.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

На виконання умов п. 5.12 Договору, орендар зобов'язується у разі припинення договору оренди або його розірвання повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок у встановлений Договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про розірвання Договору оренди від 26.11.2004 р. № 1086/10 та зобов'язання відповідача Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича звільнити нежитлове приміщення загальною площею 26,24 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, шляхом виселення Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, не заперечив проти позовних вимог.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє позов Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради в повному обсязі.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 5 763 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича, м. Запоріжжя задовольнити.

Розірвати Договір оренди № 1086/10 від 26.11.2004 р. нежитлового приміщення загальною площею 26,24 кв.м за адресою : АДРЕСА_2.

Зобов'язати Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 26,24 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, шляхом виселення Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 37573068).

Стягнути з Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) до місцевого бюджету Шевченківського району на розрахунковий рахунок № 33216871008009 в УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./22080401, ОКПО 38025367, МФО 899998, Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів 22080401), стягувач - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 37573068) 7 797 (сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 97 коп. заборгованості по орендній платі. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємця Мяснікова Олександра Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 37573068 на розрахунковий рахунок № 35418000078540, відкритий в УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015) 5 763 (п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 06.05.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова