Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/2525/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2019Справа № 910/2525/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Телерадіокомпанія "Скіфія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченка, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, 8-й поверх)

про стягнення 38 095,10 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Телерадіокомпанія "Скіфія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" про стягнення 38 095,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №01-01-13 від 03.01.2013 про надання рекламних послуг та додаткової угоди до нього №15 від 29.11.2013 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих йому рекламних послуг згідно акту №000396 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.12.2013, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 38 095,10 грн, з яких: 11 437,00 грн - основний борг, 5 480,18 грн - 3% річних, 21 177,92 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2525/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, 8-й поверх), направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 05.03.2019.

Станом на 15.03.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

22.03.2019 судовою повісткою суд повторно скерував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" ухвалу про відкриття провадження у справі, проте, станом на 19.04.2019 остання була повернута до суду з відміткою адресат відсутній .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

03 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанією "Скіфія" (надалі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" (надалі - замовник, відповідач) був укладений договір №01-01-13 (надалі- договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання рекламно-інформаційних послуг замовнику щодо виготовлення рекламно-інформаційного продукту.

Відповідно до п. 1.3. договору загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма рекламно-інформаційними послугами, наданих протягом усього терміну дії цього договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що в ході виконання цього договору замовник зобов'язується, зокрема, не пізніше 10 календарних днів до дати першого розміщення рекламно-інформаційного продукту, надати виконавцю інформацію та належної якості матеріали, необхідні для виготовлення і розміщення рекламно-інформаційного продукту, в обсязі і форматі, зазначеному сторонами в додатковій угоді до цього договору; провести 100% передоплату рекламно-інформаційних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Виконавець в свою чергу зобов'язується виготовити інформаційно-рекламний продукт протягом 5 робочих днів з моменту надходження 100% передоплати на поточний рахунок виконавця та надання замовником інформації і матеріалів, зазначених у пункті 2.1. цього договору; розмістити рекламно-інформаційний продукт у засобах масової інформації, погоджених сторонами (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.4. договору встановлено, що не пізніше 3 робочих днів до дня першого розміщення рекламно-інформаційного продукту, замовник повинен розглянути виготовлений виконавцем проект. У разі затвердження проекту сторони підписують акт про виконання робіт з виготовлення інформаційно-рекламного продукту, який є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата вартості послуг за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування 100% передоплати на поточний рахунок виконавця. Датою оплати, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п. 3.1. договору).

Пунктом 1.2. договору також визначено, що перелік і докладний опис послуг, а також їх вартість вказуються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Так, 29 листопада 2013 між сторонами було підписано додаткову угоду №15 до договору, відповідно до якої виконавець бере на себе зобов'язання надати рекламно-інформаційні послуги замовнику щодо розміщення в в засобах масової інформації згідно медіа-плану: Радіостанція Европа плюс м. Дніпропетровськ (час: 08:00-20:00; дата виходу: 02.12.13-29.12.13; хронометраж ролика, сек: 30; всього виходів:181) (п. 1 угоди)

Вартість рекламно-інформаційних послуг зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди по рахунку № 186 від 29.11.2013 становить 17437,68 грн, крім того 3487,54 гривень ПДВ, всього 20925,22 грн. (п. 2 угоди).

Відповідно до п. 3. угоди замовник зобов'язується здійснити оплату за надані послуги, зазначені в пункті 1 цієї додаткової угоди в розмір 20925,22 гривень протягом трьох банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Решта умов договору, не порушених цією додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов'язання (п. 5 угоди).

Згідно п. 5.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 при відсутності у сторін взаємних рекламацій договір автоматично продовжується на один календарний рік.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 15 позивачем було надано відповідачу послуги щодо розміщення реклами на радіостанції Европа Плюс на загальну суму 20 925,22 грн., про що свідчить підписаний та скріплений печатками сторін Акт №ОУ-000396 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.12.2013.

З наявного у матеріалах справи платіжного доручення №351 від 20.11.2015 та меморіального ордеру №@PL813033 від 29.02.2016 вбачається, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором були виконані лише частково на загальну суму 9 488,22 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 287/2 від 16.11.2018, у якій просив останнього виконати належним чином зобов'язання, зокрема, за додатковою угодою №15 від 29.11.2013, шляхом перерахування існуючої заборгованості у строк до 30.11.2018.

Оскільки зазначена претензія була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 38 095,10 грн, з яких: 11 437,00 грн - сума основного боргу, 5 480,18 грн - 3% річних та 21 177,92 грн - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що підписуючи додаткову угоду № 15 від 29 листопада 2013 року до договору №01-01-13 від 03.01.2013 сторони погодили місце розміщення рекламно-інформаційної послуги, час, дату та тривалість їх надання, а також вартість даних послуг та строки їх оплати.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, підписуючи Акт №ОУ-000396 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.12.2013 сторони підтвердили факт належного надання позивачем вищевказаних послуг та їх прийняття відповідачем на суму 20 925,22 грн по рахунку №СФ-0000186 від 29.11.2013 без жодних заперечень та зауважень щодо кількості та якості. У даному Акті сторони також зазначили, що жодних претензій щодо наданих послуг одна до одної не мають.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язується здійснити оплату за надані згідно додаткової угоди послуги протягом трьох банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідачем на виконання своїх зобов'язань за додатковою угодою до договору було здійснено часткову оплату вартості наданих послуг, зокрема, згідно платіжного доручення №351 від 20.11.2015 на суму 4488,22 грн та згідно меморіального ордеру №@PL813033 від 29.02.2016 на суму 5 000,00 грн., з призначенням платежу: Оплата за рекламні послуги згідно Акта 396 від 31.12.2013 .

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач всупереч умовам додаткової угоди до договору та положенням ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України не в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 9 488,22 грн., у останнього станом на момент розгляду спор існує непогашена перед позивачем заборгованість у розмірі 11 437,00 грн.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повної оплати наданих позивач послуг згідно Додаткової угоди № 15 від 29.11.2013 до договору №01-01-13 від 03.01.2013, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 11 437,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, позивачем заявлено також до стягнення з відповідача 5 480,18 грн - 3% річних та 21 177,92 грн - інфляційних втрат.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму 3% річних, суд встановив, що при здійсненні позивачем даного розрахунку ним були допущені арифметичні помилки при нарахуванні даних відсотків річних, у зв'язку з чим за перерахунком суду сума 3% річних складає 2 975,09 грн.

Щодо інфляційних втрат, то за перерахунком суду їх розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі 21 177,92 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог Телерадіокомпанії "Скіфія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, в частині витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 20.02.2019 між адвокатським об'єднанням БІ ЕС БІ Партнерс (адвокатське об'єднання) та Телерадіокомпанією "Скіфія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (клієнт) був укладений договір №1-Г/19 про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатське об'єднання здійснює консультацію, представництво та захист прав і законних інтересів клієнта у справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" за договором поставки №01-01-18 від 03.01.2013 і актом №ОУ-000396.

Згідно п. 2 договору №1-Г/19 від 20.02.2019 сторони визначили наступну ціну години роботи адвоката й наступний об'єм робіт (послуг) за цим договором:

2.1. збір і аналіз доказів для подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ", написання та подання відповідної позовної заяви до господарського суду: чотири години роботи адвоката, ціна однієї години роботи адвоката на зазначеній стадії складає 2 200,00 грн, всього ціна послуги з підготовки та написання позовної заяви складає 8 800,00 грн.

Як встановлено судом, в підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги у розмірі 8 800,00 грн позивачем до матеріалів справи було рахунок на оплату юридичних (правничих) послуг №6 від 20.02.2019 та платіжне доручення №1003 від 21.02.2019 на суму 8 800,00 грн.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати позивача на правову допомогу та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіони ФМ" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, 8-й поверх, ідентифікаційний код 32855783) на користь Телерадіокомпанії "Скіфія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Шевченка, 3, ідентифікаційний код 23364394) основну суму боргу у розмірі 11 437 (одинадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 2 975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 21 177 (двадцять одна тисяча сто сімдесят сім) грн 92 коп., судовий збір у розмірі 1 794 (одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 221 (вісім тисяч двісті двадцять одна) грн 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.05.2019

Суддя Л. Г. Пукшин