Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/2611/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.05.2019Справа № 910/2611/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одрі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна

про стягнення заборгованості в розмірі 149 725 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Одрі звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна про стягнення заборгованості в розмірі 149 725 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про продаж проїзних документів (квитків) № ПРВ-143/01-12/17 від 01.12.2017, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2611/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 13.03.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049824517.

02.04.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та згідно відмітки представника відповідача Степаненко Т.О., що діє на підставі довіреності б/н від 01.04.2019, остання ознайомилась з матеріалами справи та зробила фотокопії 04.04.2019.

16.04.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що визнає позовні вимоги частково, у сумі 68 997,50 грн., з огляду на часткову сплату заборгованості згідно платіжних доручень № 3342 від 09.10.2018 на суму 30 709 грн., № 3219 від 27.11.2018 на суму 5 000 грн., № 3379 від 30.11.2018 на суму 5 018,50 грн., № 3313 від 18.12.2018 на суму 5 000 грн., № 4300 від 08.01.2019 на суму 5 000 грн., № 4615 від 12.03.2019 на суму 30 000 грн.

Позивач в свою чергу, правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Одрі (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна (далі - посередник, відповідач) укладено Договір про продаж проїзних документів (квитків) № ПРВ-143/01-12/17 (далі - Договір), за умовами якого посередник зобов'язується за винагороду, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати послуги з продажу юридичним та фізичним особам (далі - клієнти) проїзних документів (квитків) на внутрішні та міжнародні перевезення (далі - рейси) пасажирів та багажу перевізником, а перевізник зобов'язується надати інформацію посереднику щодо розміру його винагороди, вартості проїзних документів (квитків), маршрутів перевезення, типу рейсу, кількість місць, що належать до продажу, умови повернення вартості проїзних документів (квитків) та іншу інформацію необхідну посереднику для здійснення ним своїх зобов'язань.

Маршрут перевезення пасажирів та багажу, вартість проїзних документів (квитків), кількість місць наявних до продажу та їх номери (за наявності), пільги на перевезення, умови повернення вартості проїзних документів (квитків) тощо, визначаються Додатками до цього Договору які є невід'ємними його частинами (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору посередник зобов'язаний, зокрема діяти від імені, в інтересах і за рахунок перевізника; своєчасно перераховувати грошові кошти за реалізацію проїзних документів (квитків) на рейси перевізника за вирахуванням загальної посередницької винагороди встановленої Договором; надавати перевізнику Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Пунктом 2.2 Договору узгоджено, що посередник, зокрема має право діяти від імені та в інтересах перевізника без додаткового підтвердження його повноважень; встановлювати вартість проїзного документу (квитка) для клієнтів відмінну від вартості проїзного документу (квитка) встановленої перевізником. Яка може включати торгівельні націнки, сервісний збір, витрати на друк квитків, технічне обслуговування електронної системи продажу і бронювання квитків тощо; самостійно нараховувати і вираховувати розмір загальної винагороди за Договором та безпосередньо винагороди, що належить посереднику та субпосередникам та перераховувати перевізнику лише вартість проїзного документа (квитка) встановлену перевізником в Додатках до цього Договору за вирахуванням загальної вартості послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість послуг за цим Договором становить 20% від вартості проїзного документу (квитка) встановленої перевізником в Додатках до Договору.

Винагорода посередника визначається як різниця між загальною вартістю послуг передбаченою п. 3.1 Договору і винагородою субпосередника/субпосередників за наявності субпосередницьких договорів (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору кошти, що надходять на розрахункові рахунки посередника та його субпосередників, в розмірі вартості проїзного документу (квитка) встановленому перевізником в Додатках до Договору, належать перевізнику, є транзитними для посередника та його субпосередників і підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника, вказаний в Договорі, до 15 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що кошти отримані посередником/субпосередником понад вартість проїзного документу (квитка) встановлену перевізником, належать посереднику/субпосереднику і залишаються в його розпорядженні.

За умовами п. 3.5 Договору грошові кошти в розмірі, визначеному п. 3.3 Договору, підлягають перерахуванню перевізнику за місяць в якому відбулось фактичне надання послуг з перевезення пасажирам перевізником.

У відповідності до п. 3.6 та п. 3.7 Договору протягом п'яти робочих днів наступних за звітним календарним місяцем, посередник направляє перевізнику Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг за реалізовані квитки за звітний місяць.

За наявності зауважень до Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг, перевізник викладає їх в письмовій формі і направляє посереднику на адресу листування. У випадку відсутності письмових зауважень до Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг і не повернення підписаного стороною Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг після його відправлення протягом десяти календарних днів, Акт (звіт) вважається узгодженим та підписаним сторонами.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір щодо його розірвання, договір вважається автоматично пролонгованим а тих самих умовах на кожний наступний календарний рік. Кількість пролонгацій цього Договору необмежена (пукти 8.3 та 8.4 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, позивачем за серпень-жовтень 2018 року направлено відповідачу Акти (звіти) приймання-передачі наданих послуг із зазначенням загальної вартості реалізованих відповідачем проїзних документів (квитків), загальної вартості агентських (посередницьких) послуг, які погоджені відповідачем, відповідно до яких, сума коштів, що підлягає до сплати відповідачем становить 149 725 грн., однак, коштів за реалізовані проїзні документи (квитки) від відповідачем не сплачено, чим порушено умови укладеного Договору (пункти 2.1.2, 3.3, 3.5 Договору).

26.12.2018 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію вих. № 45 від 26.12.2018 з вимогою погасити заборгованість в розмірі 149 725 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Статтею 1003 ЦК України визначено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1006 ЦК України визначено, що повірений зобов'язаний після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

У відповідності до п. 3.6 та п. 3.7 Договору протягом п'яти робочих днів наступних за звітним календарним місяцем, посередник направляє перевізнику Акт (звіт) приймання-передачі наданих послуг за реалізовані квитки за звітний місяць.

За наявності зауважень до Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг, перевізник викладає їх в письмовій формі і направляє посереднику на адресу листування. У випадку відсутності письмових зауважень до Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг і не повернення підписаного стороною Акту (звіту) приймання-передачі наданих послуг після його відправлення протягом десяти календарних днів, Акт (звіт) вважається узгодженим та підписаним сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано без зауважень Акти (звіти) приймання-передачі наданих послуг № 528 від 31.01.2018 на суму 108 780 грн., з яких 84 568 підлягають перерахуванню позивачу, № 646 від 30.09.2018 на суму 42 020 грн., з яких 30 709 грн. підлягають перерахуванню позивачу, № 706 від 31.10.2018 на суму 43 060 грн., з яких 34 448 грн. підлягають перерахуванню позивачу.

Таким чином, різниця між винагородою відповідача та отриманими від клієнтів коштів становить 149 725 грн. та підлягає перерахуванню на користь позивача.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України визначено, що повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

У відповідності до п. 3.3 Договору кошти, що надходять на розрахункові рахунки посередника та його субпосередників, в розмірі вартості проїзного документу (квитка) встановленому перевізником в Додатках до Договору, належать перевізнику, є транзитними для посередника та його субпосередників і підлягають перерахуванню на розрахунковий рахунок перевізника, вказаний в Договорі, до 15 числа місяця наступного за звітним.

За умовами п. 3.5 Договору грошові кошти в розмірі, визначеному п. 3.3 Договору, підлягають перерахуванню перевізнику за місяць в якому відбулось фактичне надання послуг з перевезення пасажирам перевізником.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено на користь позивача кошти згідно платіжних доручень № 3342 від 09.10.2018 на суму 30 709 грн., № 3219 від 27.11.2018 на суму 5 000 грн., № 3379 від 30.11.2018 на суму 5 018,50 грн., № 3313 від 18.12.2018 на суму 5 000 грн., № 4300 від 08.01.2019 на суму 5 000 грн., № 4615 від 12.03.2019 на суму 30 000 грн.

При цьому, кошти у розмірі 50 727,50 грн. сплачені відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, а відтак, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, як встановлено судом, за відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 98 997,50 грн., що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 50 727,50 грн. заборгованості.

В свою чергу, кошти в розмірі 30 000 грн., сплачені відповідачем після відкриття провадження у справі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі № 910/2611/19 в частині стягнення заборгованості в розмірі 30 000 грн. підлягає закриттю.

Відтак, враховуючи здійсненні відповідачем оплати, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 68 997,50 грн., яка останнім визнається у поданому 16.04.2019 відзиві на позовну заяву.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасного та повного перерахування отриманих на виконання Договору сум від клієнтів і підтверджений відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 68 997,50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 50 727,50 грн. заборгованості, закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 30 000 грн. та задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 68 997,50 грн., з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комбівей Україна (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 16/13, літера А; ідентифікаційний код: 39683991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одрі (79016, Львівська обл., місто Львів, вулиця Меретина, будинок 10, квартира 1; ідентифікаційний код: 31659165) заборгованість в розмірі 68 997 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 033 (одна тисяча тридцять три) грн. 11 коп.

3. В задоволенні вимог про стягнення 50 727,50 заборгованості відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. заборгованості закрити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 06.05.2019

Суддя О.А. Грєхова