Рішення

від 25.04.2019 по справі 915/826/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року Справа № 915/826/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків, 41 (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41)

до відповідачів:

відповідач-1: Управління освіти Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, просп. Незалежності, 16);

відповідач-2: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48)

про: відшкодування експлуатаційних витрат на суму 62 699,35 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Чікішев Т. О. - керівник, Борисенко О. В. - адвокат за довіреністю;

від відповідача-1: Малютенко А. А. - за довіреністю,

від відповідача-2: не з'явився,

Суть спору:

02 серпня 2018 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків, 41 , з урахуванням змісту уточненої позовної заяви від 27 серпня 2018 року, звернулося з позовною заявою до відповідача-1 - Управління освіти Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість із сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 47 928,55 грн, у тому числі 4 529,00 грн інфляційних втрат за період з 09 серпня 2016 року по 01 серпня 2018 року та 1 262,37 грн 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 09 серпня 2016 року по 01 серпня 2018 року та 1762,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач-1 прострочив виконання зобов'язання з оплати внесків на утримання будинку, розташованого за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, буд. 41, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі. Зокрема, у цьому будинку розташований нежитловий об'єкт - Центр дитячої та юнацької творчості, площею 907,2 кв.м., власником якого є Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, яка своїм рішенням від 31 серпня 2017 року надала відповідачу-1 повноваження здійснювати платежі на утримання спільного майна позивача та Центру дитячої та юнацької творчості.

28 серпня 2018 року Господарський суд Миколаївської області у складі судді Коваля Ю. М. відкрив провадження у справі.

17 вересня 2018 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не є власником зазначеного вище приміщення, а, отже, не є співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків,41 ; між позивачем і відповідачем не укладався договір на утримання спільного майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для оплати внесків відповідачем-1 як бюджетною установою; порядок і строки сплати внесків не встановлені загальними зборами позивача.

24 вересня 2018 року від Южноукраїнської міської ради Миколаївської області у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, надійшло до суду клопотання, в якому третя особа підтримала доводи, викладені у відзиві відповідача-1, та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив, що надійшов до суду 01 жовтня 2018 року, позивач зазначав, що в період з 09 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року внески на утримання будинку та прибудинкової території повинна сплатити Южноукраїнська міська рада Миколаївської області як власник нежитлового приміщення на першому поверсі будинку (Центру дитячої та юнацької творчості); відсутність договору між позивачем та відповідачами не скасовує обов'язку відповідачів сплатити внески. Зазначав, що позивач підписав і направив відповідачу примірник договору, запропонованого відповідачем-1, із протоколом розбіжностей, а відповідач-1 не прийняв пропозиції позивача; строки сплати внесків необхідно визначити, застосовуючи аналогію закону із строками сплати вартості житлово-комунальних послуг (щомісяця).

08 жовтня 2018 року відповідач-1 надав заперечення на відповідь на відзив, за текстом якого зазначив, що позивач не звертався до відповідача-1 з вимогами про сплату заборгованості, тому право позивача на отримання внесків не порушене і звернення до суду є безпідставним. Посилався на статтю 601 Цивільного кодексу України та частину третю статті 203 Господарського кодексу України щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а також на договір від 14 липня 2016 року № 207 як на доказ здійснення ремонту покрівлі будинку на суму 57 267,00 грн та штатні розписи як докази належного утримання спільного майна будинку, обслуговування електромереж та сантехнічного обладнання підвальних приміщень будинку працівниками ЦДЮТ та відповідача-1. Наголошував на відсутності підстав для застосування аналогії закону у питанні строків сплати внесків на утримання будинку.

09 жовтня 2018 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області як третя особа у справі надала заперечення на відповідь на відзив, в якому навела аргументи, аналогічні тим, що викладені у запереченні на відповідь на відзив, що надійшло від відповідача-1.

Ухвалою від 09 жовтня 2018 року суд продовжив строк підготовчого провадження.

13 листопада 2018 року позивач надав до суду заяву про зміну предмету позову, посилаючись на те, що відповідачем у цій справі повинна бути також Южноукраїнська міська рада Миколаївської області, просив стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області заборгованість із сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 30 119,52 грн, у тому числі інфляційні втрати в сумі 5 431,37 грн за період з 09 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року, 3 % річних у сумі 1222,06 грн за період з 09 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року; з управління освіти Южноукраїнської міської ради - 26 157,07 грн заборгованості з оплати внесків, у тому числі 1 584,42 грн інфляційних втрат за період з 31 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року, 376,70 грн 3 % річних за період з 31 серпня 2017 року по 31 жовтня 2018 року та солідарно з відповідачів - судовий збір у сумі 1762,00 грн.

03 грудня 2018 року відповідач-1 надав до суду заперечення від 27 листопада 2018 року № 1889/01-20 на заяву позивача про зміну предмету позову, в яких просив долучити до матеріалів справи заперечення відповідача-1 на заяву позивача про зміну предмету позову та залишити заяву позивача про зміну предмету позову без розгляду, мотивуючи це тим, що фактично предмет позову не змінений позивачем, додані до заяви докази не стосуються предмету доказування і подані з порушенням строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.

03 грудня 2018 року відповідач-2 надав до суду заперечення від 27 листопада 2018 року № 21/02-34/3528 на заяву позивача про зміну предмету позову, в яких просив долучити до матеріалів справи заперечення відповідача-1 на заяву позивача про зміну предмету позову та залишити заяву позивача про зміну предмету позову без розгляду. Аргументи, якими обґрунтовані заперечення, аналогічні тим, що містяться у запереченні відповідача-1.

Ухвалою від 14 грудня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі як співвідповідача Южноукраїнську міську раду Миколаївської області (відповідач-2) та відклав підготовче засідання.

Ухвалою від 28 січня 2019 року у зв'язку із звільненням у відставку судді Коваля Ю.М. та повторним автоматичним розподілом справа №915/826/18 прийнята до провадження суддею Смородіновою О. Г., розгляд справи розпочатий спочатку із стадії підготовчого засідання.

22 лютого 2019 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача - 1 заборгованість із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території в сумі 30 046,97 грн, в тому числі 1 754,98 грн інфляційних втрат за період з 31 серпня 2017 року по 01 лютого 2019 року та 576,63 грн 3 % річних за період з 31 серпня 2017 року по 01 лютого 2019 року; з відповідача-2 - заборгованість із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території в сумі 30 320,77 грн, в тому числі 5 454,82 грн інфляційних втрат за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року та 1 399,86 грн 3 % річних за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року; у солідарному порядку з відповідача-1 та відповідача-2 - 1762,00 грн судового збору.

26 лютого 2019 року відповідач-1 надав суду клопотання про долучення до справи документів, яке суд задовольнив, приєднавши надані документи до справи.

19 березня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог у зв'язку з помилкою у прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог. Остаточно позивач просив стягнути з відповідача - 1 заборгованість із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території в сумі 32 378,58 грн, в тому числі 1 754,98 грн інфляційних втрат за період з 31 серпня 2017 року по 01 лютого 2019 року та 576,63 грн 3 % річних за період з 31 серпня 2017 року по 01 лютого 2019 року; з відповідача-2 - заборгованість із сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території в сумі 30 320,77 грн, в тому числі 5 454,82 грн інфляційних втрат за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року та 1 399,86 грн 3 % річних за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року; у солідарному порядку з відповідача-1 та відповідача-2 1762,00 грн судового збору.

19 березня 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про приєднання до матеріалів справи завірених копій документів, яка була задоволена судом шляхом долучення цих документів до справи.

26 березня 2019 року відповідач-1 та відповідач-2 надали до суду клопотання аналогічного змісту, в яких просили приєднати ці клопотання до матеріалів справи та відмовити позивачу в частині задоволення заяви про збільшення позовних вимог. При цьому зазначали, що позивачем не надано рішення загальних зборів позивача, яким встановлений розмір внесків на січень 2019 року; обов'язок негайного виконання зобов'язання з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території не встановлений у актах чинного законодавства, так само як і у рішеннях загальних зборів позивача. За таких умов та враховуючи, що позивач не направляв вимоги про виконання зобов'язання, його право не можна вважати порушеним. Позивач не надав доказів утримання будинку та прибудинкової території у спірний період.

Ухвалою від 26 березня 2019 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 від 18 лютого 2019 року про роз'єднання позовних вимог.

01 квітня 2019 року від відповідача-2 надійшла заява від 29 березня 2019 року № 21/02-34/1119, в якій відповідач-2 зазначав, що оскільки представник відповідача-2 не брав участі у підготовчому засіданні та йому не було надіслано копію позовної заяви та доданих документів, відповідач-2 вважав, що відбувається недотримання принципу рівності перед законом і судом та засад змагальності сторін, чому суд не надав належної оцінки. Прохальної частини заява відповідача-2 від 29 березня 2019 року № 21/02-34/1119 не містить.

Суд зазначає, що серед додатків до позовної заяви містяться докази направлення позивачем позовної заяви та доданих матеріалів Южноукраїнській міській раді Миколаївської області - опис вкладення та фіскальний чек.

Так само у матеріалах справи містяться докази направлення позивачем на адресу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області копій усіх процесуальних документів, поданих позивачем до Господарського суду Миколаївської області.

Суд здійснював належне повідомлення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про дату, час і місце розгляду справи як у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, так і в статусі співвідповідача. Представник відповідача-2 жодного разу не з'явився в судове засідання.

Крім того, незважаючи на стверджувану відповідачем-2 відсутність у нього позовної заяви, відповідач-2 неодноразово письмово висловлював суду свою правову позицію щодо спірних правовідносин.

Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи відповідач-2 жодного разу не заявляв.

Зважаючи на вищенаведене, суд не приймав процесуальних рішень за заявою відповідача-2 від 29 березня 2019 року № 21/02-34/1119.

Відповідачем-1 неодноразово заявлялися клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, які суд задовольняв шляхом надання представнику відповідача-1 можливості ознайомитися з матеріалами справи.

25 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання відповідача-2 від 24 квітня 2019 року № 21/02-34/1503, в якому відповідач-2 підтримав правову позицію відповідача-1 та просив суд відмовити у задоволенні позову до відповідача-1.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, заяві про зміну предмету позову, заяві про збільшення позовних вимог, заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив, запереченні на заяву про збільшення позовних вимог, запереченні на заяву про зміну предмету позову. Також представник просив суд закрити провадження у справі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до змісту статей 195, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 25.04.2019 за результатами розгляду даної справи проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2016 року були проведені установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, буд. 41, затверджений Статут ОСББ, обрано правління, ревізійну комісію (протокол від 10 травня 2016 року № 1)

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків, 41 зареєстроване 03 червня 2016 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Багатоквартирний будинок, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41, списано з балансу Комунального підприємства Житлово-експлуатаційне об'єднання , про що складений акт від 14 червня 2016 року № 214, підписаний представниками КП ЖЕО , позивача та Южноукраїнської міської ради Миколаївської області.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу І, пункту 1 Розділу ІІ Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів позивача (протокол від 10 травня 2016 року № 1), ОСББ створене власниками квартир та нежитлових приміщень будинку та діє відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , чинного законодавства України та Статуту. Метою його створення є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Пункт 3 Розділу ІІІ Статуту ОСББ визначає, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Рішеннями загальних зборів позивача був затверджений розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території для першого поверху (за 1 кв.м.): 07 липня 2016 року - 2,80 грн, 19 грудня 2016 року - 1,58 грн, що підтверджується витягами з протоколів від 07 липня 2016 року № 07072016, від 30 грудня 2016 року № 191216, кошторисами витрат позивача на утримання будинку та прибудинкової території на 2016 та 2017 роки.

На 2018 рік затверджено кошторис позивача, за яким розмір внесків складав для першого поверху 2,03 грн за 1 кв.м., що підтверджується витягом з протоколу від 28 грудня 2017 року № 131217, копією кошторису та пояснювальної записки до нього.

Рішень щодо порядку сплати внесків, зокрема, строків їх сплати, загальні збори позивача не приймали.

У будинку за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41 у нежитлових приміщеннях № 101 -140 розташований Центр дитячої та юнацької творчості. Власником зазначеного нежитлового об'єкта є територіальна громада міста Южноукраїнська в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. Зазначені обставини підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 12 лютого 2016 року № 53140416.

За твердженням позивача, площа належного відповідачу-2 нежитлового приміщення становить 907,20 кв.м. Обґрунтовуючи таку площу, позивач посилається на технічний паспорт, копія якого у матеріалах справи відсутня. Разом з тим, суд вважає встановленою цю обставиною, з урахуванням позиції відповідачів та письмових доказів, наявних у справі. Зокрема, відповідачі не заперечили зазначеної площі та іншої (альтернативної) інформації щодо площі цього об'єкта не надали. Одночасно проект договору про обслуговування та утримання спільного майна, запропонований позивачу відповідачем-1, свідчить про те, що зазначена позивачем площа відповідає дійсності. Зокрема, у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 запропонованого позивачу договору зазначено розмір внесків, який влаштовує відповідача-1 - 1,28 грн за 1 кв. м. З урахуванням цього у пункті 2.3 договору відповідач-1 навів вартість щомісячного платежу за цим договором - 1161,21 грн. З цього вбачається, що, готуючи проект договору, відповідач-1 визначав вартість щомісячного платежу виходячи з площі належного відповідачу-2 об'єкта у 907,20 кв.м. (1161,21 грн : 1,28 грн/кв.м = 907,20 кв.м.).

Крім того, в акті від 14 червня 2016 року № 214, серед іншого, зазначено, що загальна площа нежитлових приміщень (не на балансі ЖЕО) становить 917,7 кв.м. Також з акту вбачається, що нежитлове приміщення у зазначеному будинку одне - Центр дитячої та юнацької творчості (ЦДЮТ).

Отже, фактично, для розрахунку суми внесків позивач використовував показник площі ЦДЮТ у 907,20 кв.м., з яким погоджуються відповідачі та який є навіть меншим, ніж вбачається з акту від 14 червня 2016 року № 214, підписаного, в тому числі, представниками позивача та відповідача-2.

На цій підставі суд приймає до уваги зазначену позивачем площу належного відповідачу-2 нежитлового об'єкта, розташованого у багатоквартирному будинку за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків,41, що становить 907,20 кв.м.

Згідно з актом від 08 серпня 2016 року позивач прийняв технічну документацію багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41.

З серпня 2016 року по січень 2019 року позивач здійснював утримання будинку та прибудинкової території за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41, що підтверджується складеними у спірний період первинними документами: актами списання товарно-матеріальних цінностей, відомостями квартального обліку товарно-матеріальних цінностей, актами вибуття зі зберігання та прийому в експлуатацію, видатковими накладними, рахунками на оплату виконаних робіт і наданих послуг, актами виконаних робіт та наданих послуг за договорами з виконавцями робіт та надавачами послуг, рахунками на оплату товару та накладними, товарними чеками, актами про використання активної електричної енергії, відомостями нарахування заробітної плати голові правління позивача, які містяться у матеріалах справи, тощо.

Відповідачі заперечували проти прийняття судом зазначених вище письмових доказів, оскільки позивач не надав копій договорів, на підставі яких були отримані послуги від третіх осіб та виконані роботи, та не навів поважних причин неподання цих доказів разом із позовною заявою або відповіддю на відзив. Також відповідачі висловили позицію про недопустимість цих доказів, зазначаючи, що для належного утримання житлових будинків необхідне оформлення таких документів, як акти загального огляду жилих будинків, план-графік з технічного обслуговування житлового будинку, договір на проведення поточного ремонту будинку, передбачені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі - наказ № 76).

Суд відхиляє зазначені аргументи відповідачів та приймає надані позивачем документи як належні і допустимі докази обставини здійснення позивачем утримання будинку у спірний період, з огляду на таке.

Надані позивачем копії документи є належними доказами в розумінні статті 76 ГПК України, оскільки дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у цій справі, а саме: підтверджують обставину здійснення позивачем утримання будинку протягом спірного періоду та понесення відповідних витрат. Ці докази є також допустимими, оскільки не встановлено їх отримання з порушенням закону. Документи, передбачені наказом № 76, на необхідності складання яких наполягають відповідачі, не визначені чинним законодавством як єдино можливі документи, які підтверджують факт утримання житлового будинку. У спірних правовідносинах обставина утримання житлового будинку може підтверджуватися і іншими засобами доказування, в тому числі такими, що надані позивачем.

Щодо ненадання позивачем копій договорів, на підставі яких позивач залучав третіх осіб до виконання робіт та надання послуг з утримання спільного майна, суд зазначає, що для доведення обставини фактичного понесення витрат з утримання житлового будинку та прибудинкової території мають значення докази, що свідчать про виконання відповідних договорів, якими в цьому випадку є первинні документи, що підтверджують приймання-передавання послуг, робіт, товарів та розрахунок за них.

Частина третя статті 46 ГПК України надає позивачу право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивач скористався зазначеним правом, звернувшись із відповідною заявою, додавши до неї докази на підтвердження викладених у ній обставин.

Відмова у прийнятті належних і допустимих доказів, поданих суду до початку розгляду справи по суті, може становити порушення права на справедливий суд (доступ до правосуддя), гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України застосовується судами як джерело права.

Приймаючи докази від учасників справи, суд дотримується принципу рівності сторін. Зокрема, суд прийняв також докази від відповідача-1, надані разом із клопотанням від 13 лютого 2019 року № 55/01-16 про приєднання доказів до матеріалів справи, поданим окремо і після заяв відповідача-1 по суті справи.

Отже, суд установив на підставі поданих позивачем доказів обставину здійснення позивачем утримання житлового будинку у спірний період.

Рішенням від 31 серпня 2017 року № 838 Южноукраїнська міська рада Миколаївської області надала повноваження управлінню освіти Южноукраїнської міської ради на представництво органу місцевого самоврядування на зборах ОСББ Набережна Енергетиків, 41 та укладання відповідно до Статуту чи рішень загальних зборів з ОСББ Набережна Енергетиків, 41 угоди про спільну діяльність (на утримання, використання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 ), виконувати рішення зборів співвласників. Цим самим рішенням Южноукраїнська міська рада Миколаївської області надала управлінню освіти Южноукраїнської міської ради фінансові повноваження, до яких належить право голосувати за ухвалення рішень про порядок сплати, перелік та розмір внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного і ремонтного фондів, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту, здійснення поточних платежів, інших платежів на утримання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 . Фінансовому управлінню Южноукраїнської міської ради доручено забезпечити фінансування видатків на утримання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 .

Отже, суд установив, що відповідач-1 є уповноваженою особою (представником) відповідача-2 у питаннях сплати внесків на утримання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 .

22 листопада 2016 року комісія у складі представників управління освіти Южноукраїнської міської ради та ЦДЮТ за участі голови правління позивача склала акт про встановлення спільного майна (допоміжних приміщень загального користування) ЦДЮТ з позивачем, до яких віднесли підвальні приміщення та їх будівельні конструкції, трубопроводи гарячої і холодної води та каналізації, трубопроводи опалення будинку. Зазначений акт підписаний лише членами комісії, підпис голови ОСББ Набережна Енергетиків, 41 відсутній.

Разом із тим, суд не бере до уваги зазначений письмовий доказ, оскільки перелік спільного майна співвласників багатоквартирного будинку врегульований на законодавчому рівні.

Як вбачається з листа позивача від 12 січня 2017 року № 120117, зазначений акт був направлений позивачу листом від 23 грудня 2016 року № 2291/01-20. У листі від 12 січня 2017 року № 120117 позивач повідомив управління освіти Южноукраїнської міської ради про неврахування комісією зауважень позивача, зокрема, щодо належності до спільного майна даху та зазначив про відсутність підстав для складання відповідного акта, оскільки склад спільного майна співвласників визначений законом. Крім того, повідомив про розмір внесків, встановлений рішеннями загальних зборів від 07 липня 2016 року, 19 грудня 2016 року за наданням витягів із протоколів, а також суму заборгованості та просив пришвидшити укладення договору.

Відповідач-1 звертався до позивача з пропозицією укласти договір обслуговування та утримання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 .

У відповідь на зазначену пропозицію позивач листом від 09 листопада 2017 року повернув відповідачу-1 один примірник підписаного договору з протоколом розбіжностей від 09 листопада 2017 року.

Листом від 27 листопада 2017 року № 1808/01-20 відповідач-1 надіслав позивачу протокол врегулювання розбіжностей, просив вважати договір неукладеним та зазначив, що не заперечує проти вирішення неврегульованих розбіжностей у передбаченому законодавством порядку. Суд установив, що неврегульованими залишилися, в тому числі, розбіжності щодо розміру внесків: позивач пропонував 1,58 грн за 1 кв. м., як було встановлено рішенням загальних зборів позивача від 19 грудня 2016 року (протокол від 30 грудня 2016 року № 191216), а відповідач-1 пропонував 1,28 грн за 1 кв.м., мотивуючи це тим, що відповідач-1 виконує частину послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації ЦДЮТ власними силами.

Листом від 29 грудня 2017 року № 291217 позивач повідомив відповідача-1 про незгоду з протоколом врегулювання розбіжностей.

Листи відповідача-1 від 09 січня 2017 року № 34/01-20, 19 квітня 2018 року № 605/01-20, 23 травня 2018 року № 845/01-20 (останній лист з проектом відповідного договору) з пропозиціями укласти договір утримання спільного майна, направлені на адресу позивача 10 січня 2018 року, 19 квітня 2018 року, 02 травня 2018 року, повернуті оператором поштового зв'язку без вручення за закінченням терміну зберігання. Зазначені обставини підтверджуються копіями листів, описами вкладення, листом Миколаївської дирекції ПАТ Укрпошта від 13.03.2018 № 284 та відмітками відділень поштового зв'язку на конвертах повернутих відповідачу-1 поштових відправлень.

23 квітня 2018 року позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 претензії без номера та дати про виплату заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку, в яких вимагав сплатити на користь ОСББ 39 631,82 грн до 30 квітня 2018 року (поштові відправлення № 5500216335873 та № 5500216335237 відповідно). Зазначена обставина підтверджується копіями фіскальних чеків та описів вкладення.

Згідно з листом ЦПЗ № 3 МД ПАТ Укрпошта від 22 травня 2018 року № 508 поштове відправлення № 5500216335237 на ім'я Южноукраїнської міської ради Миколаївської області вручене за довіреністю 24 квітня 2018 року.

Відповідно до листа ЦПЗ № 3 МД ПАТ Укрпошта від 22 травня 2018 року № 507 поштове відправлення №5500216335873 вручене за довіреністю 24 квітня 2018 року.

Листом від 02 травня 2018 року відповідач-1 повідомив позивача про отримання претензії 24 квітня 2018 року та зазначив про відсутність дати пред'явлення претензії, номера, доказів, що підтверджують надання послуг, розрахунку суми претензії.

Листом від 15 травня 2018 року № 799/01-20 відповідач-1 відхилив претензію, посилаючись на те, що власником ЦДЮТ є територіальна громада в особі відповідача-2, а не відповідач-1; договір між позивачем та відповідачем-1 не укладений з вини позивача, оскільки листи з пропозицією укладання договору повернуті поштою без вручення за закінченням терміну зберігання; відсутність договору фактично означає відсутність документу, що підтверджує взяття бюджетних зобов'язань та унеможливлює здійснення оплат за рахунок бюджетних коштів.

Доказів розгляду претензії позивача Южноукраїнською міською радою Миколаївської області учасники справи суду не надали.

Листом 19 березня 2019 року № 190319/2 позивач повернув відповідачу-1 без підпису проект договору Про утримання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків, 41 з посиланням на те, що власником нежитлового приміщення ЦДЮТ є територіальна громада в особі відповідача-2 та відмову відповідача-1 обговорити неприйнятні пункти договору під час зустрічі. Крім того, позивач повідомив відповідача-1, що рішенням загальних зборів № 020319 від 15 березня 2019 року були затверджені Правила проживання та користування загальним майном. Порядок розрахунків за внесками , та направив ці Правила відповідачу-1.

Отже, на підставі вищенаведеного суд установив, що спір між сторонами полягає у тому, чи виникло у відповідачів зобов'язання сплачувати позивачу внески на утримання будинку та прибудинкової території, та у разі наявності такого зобов'язання, чи допущене відповідачами прострочення його виконання, а також яку суму становить заборгованість та у який період вона утворилася.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Зокрема, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон про ОСББ).

Згідно зі статтею 1 Закону про ОСББ, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про ОСББ основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до статті 10 Закону про ОСББ вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону про ОСББ).

Відповідно до статті 15 Закону про ОСББ співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Пункт п'ятий частини першої статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі - Закон про здійснення права власності) також передбачає обов'язок співвласника зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (частина перша статті 20 Закону про ОСББ).

За приписами частини другої статті 12 Закону про здійснення права власності витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Особа, яка є власником приміщення в будинку, в якому створено ОСББ, зобов'язана здійснювати платежі та внески на утримання спільного майна незалежно від членства в об'єднанні.

Отже, за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку сума боргу співвласника із сплати внесків підлягає стягненню.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2018 року у справі № 910/11312/17 та Верховний Суд України у постановах від 1 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15), від 11 листопада 2015 року у справі № 914/189/14 (№ 3-945гс15) та від 27.01.2016 року у справі № 904/8242/14 (№ 3-1028 гс15).

Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує, а в статті 322 ЦК України вказано, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону про здійснення права власності власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону про здійснення права власності спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно із статтею 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Пункт шостий частини першої статті 1 Закону про здійснення права власності визначає спільне майно багатоквартирного будинку аналогічним чином та додатково відносить до нього також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У разі, якщо ОСББ здійснює утримання будинку та прибудинкової території, у власника приміщення, розташованого у цьому багатоквартирному будинку, виникає обов'язок оплатити внески на це утримання, в порядку та розмірах, установлених рішеннями загальних зборів ОСББ.

Сама по собі відсутність договору з ОСББ щодо утримання житлового будинку та прибудинкової території та сплата житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення від сплати відповідних внесків на утримання будинку та прибудинкової території за умови документального підтвердження ОСББ відповідних витрат, спрямованих на управління, утримання та збереження як власне самого будинку, так і прибудинкової території та від встановленого законом обов'язку оплати послуг з утримання майна, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Правова позиція щодо зобов'язання співвласника сплачувати внески на утримання житлового будинку та прибудинкової території за відсутності договору також наведена у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 910/11312/17.

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статті 525, 526 ЦК України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд дійшов висновку, що, оскільки власником нежитлового приміщення ЦДЮТ є територіальна громада в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, то саме відповідач-2, як власник, несе тягар утримання цього майна і, відповідно, повинен сплачувати внески на утримання житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41.

Відповідач-1 є уповноваженою відповідачем-2 особою на представництво відповідача-2 у відносинах з утримання, використання спільного майна ЦДЮТ та ОСББ Набережна Енергетиків,41 , в тому числі щодо укладання відповідного договору та виконання рішень загальних зборів. Фінансування ж видатків на утримання спільного майна здійснює власник - відповідач-2 (рішення відповідача-2 від 31 серпня 2017 року № 838).

Факт уповноваження відповідача-1 на представництво відповідача-2 у відносинах з позивачем не означає заміну сторони у зобов'язанні з оплати внесків, виконувати яке, згідно з законом, повинен саме власник.

Взаємодіючи з позивачем з питань управління багатоквартирним будинком (листуючись з позивачем, пропонуючи укласти договір на певних умовах, частково приймаючи, а частково не приймаючи пропозиції позивача щодо редакції договору, відповідаючи на претензію позивача тощо) відповідач-1 діяв як уповноважена особа відповідача-2.

Чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, покладає обов'язок сплати внесків лише на власника.

У зв'язку з цим відсутні правові підстави (Закон, договір) для стягнення з відповідача-1 заборгованості із сплати внесків, тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити позивачу.

Щодо стягнення заборгованості з відповідача-2.

Суд установив, що відповідач-2 є співвласником житлового будинку за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41.

Договір між позивачем та відповідачем-2 на утримання спільного майна не укладався.

Як зазначалося вище, відсутність договору на утримання спільного майна не є підставою для звільнення від обов'язку оплати внесків. Рішення загальних зборів позивача, якими встановлений розмір внесків, відповідачами не оскаржувались та не визнані недійсними, отже, є обов'язковими для виконання ним на підставі зазначених вище законодавчих положень.

Посилання відповідача-1 на відсутність повноважень з представництва інтересів відповідача-2 в суді як обґрунтування неоскарження рішень загальних зборів позивача суд відхиляє, оскільки відповідач-1 не був позбавлений можливості довести до відома відповідача-2 стан проведення договірної роботи з позивачем для вжиття відповідачем-2 тих заходів, здійснювати які відповідач-1 не уповноважений.

Суд також зазначає, що відповідач-2 мав право контролювати здійснення відповідачем-1 наданих йому повноважень. Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління освіти Южноукраїнської міської ради, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради від 07 липня 2016 року № 229, відповідач-1 є виконавчим органом відповідача-2 та є підзвітним і підконтрольним відповідачу-2, який його утворив.

Суд також відхиляє доводи відповідачів щодо невідповідності рішень загальних зборів позивача вимогам законодавства з підстави невжиття співвласником заходів з оскарження цих рішень, з якими він не був згоден.

Позивач здійснював утримання спільного майна у спірний період, відповідачі приймали це утримання, заперечень проти дій позивача, а також претензій щодо неналежного здійснення ним утримання цього майна не висували, що, в силу статті 11 ЦК України, свідчить про виникнення зобов'язання з оплати внесків на утримання цього майна у всіх співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі у відповідача-2.

Посилання на Бюджетний кодекс України в частині неможливості сплати внесків без письмового підтвердження взяття на себе бюджетних зобов'язань, а саме: письмового договору, суд не приймає з таких підстав.

Позивач та відповідач-2 в особі його представника відповідача-1 не досягли згоди щодо прийнятної для обох сторін редакції договору.

З досліджених судом листування сторін, протоколів розбіжностей, протоколів урегулювання розбіжностей, змісту процесуальних документів, що містять викладення позиції відповідачів, суд установив, що основною (принциповою) неврегульованою розбіжністю, внаслідок якої так і не був укладений договір між сторонами, є розмір внеску для першого поверху будинку, на якому розташований належний відповідачу-2 нежитловий об'єкт. Позивач наполягав на розмірі внесків в сумі 1,58 грн за 1 кв.м., як установлено рішенням загальних зборів. Відповідач-1 погоджувався на 1,28 грн за 1 кв.м., мотивуючи це частковим здійсненням витрат на утримання будинку і прибудинкової території.

Відповідачі покладають вину у неукладенні договору на позивача та зазначають, що, не уклавши договір, позивач прострочив виконання зобов'язання, що звільняє відповідача-2 від відповідальності за несплату внесків.

Суд робить висновок, що за умови чинності рішень загальних зборів, якими встановлений розмір внесків, заперечення відповідача-2 щодо їх розміру є безпідставними. Крім того, отримавши від позивача підписаний договір з протоколом розбіжностей, відповідач-1 не використав можливості, надані частиною п'ятою статті 181 Господарського кодексу України, яка передбачає, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. Натомість, відповідач-1 направив позивачу протокол врегулювання розбіжностей, складання якого чинним законодавством не передбачено. Висловлена у супровідному листі на адресу позивача згода на врегулювання розбіжностей у встановленому законом порядку не впливає на оцінку судом дій відповідача-1 як представника відповідача-2, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 181 ГК України неврегульовані розбіжності на розгляд суду передає саме та сторона, яка одержала протокол розбіжностей, а від іншої сторони вимагається лише згода на це.

Відповідачі зазначають про наявність підстав для заліку зустрічних однорідних вимог, посилаючись на самостійне утримання спільного майна у спірний період, зокрема, на договір від 14 липня 2016 року № 207 як на доказ здійснення ремонту покрівлі будинку на суму 57 267,00 грн та штатні розписи як докази належного утримання спільного майна будинку, обслуговування електромереж та сантехнічного обладнання підвальних приміщень будинку працівниками ЦДЮТ та відповідача-1, а також копії договорів з надавачами житлово-комунальних послуг.

Надаючи оцінку цим доказам та доводам відповідачів, суд зазначає, що договори укладені на надання житлово-комунальних послуг у належне відповідачу-2 приміщення ЦДЮТ, яке в силу наведених вище норм ЦК України та Закону про здійснення права власності не відноситься до спільного майна позивача та відповідача-2.

Щодо договору на ремонт покрівлі будинку від 14 липня 2016 року № 207, цей договір укладений відповідачем-1 поза межами спірного періоду. Крім того, відповідачі не надали належних і допустимих доказів його виконання, так само як і інших договорів, копії яких надав відповідач-1.

Наявність у штатному розписі відповідача-1 (група з централізованого господарського обслуговування закладів і установ освіти) працівників певних спеціальностей (інженер, технік з експлуатації мереж і споруд водопровідно-каналізаційного господарства, слюсар-сантехнік, сторож, двірник тощо) не доводить обставини здійснення утримання майна своїми силами і вартості виконаних робіт.

Отже, обставина здійснення відповідачами утримання та обслуговування спільного з позивачем майна власними силами є недоведеною.

Так само відповідачами не доведено проведення заліку зустрічних однорідних вимог та припинення зобов'язання зарахуванням відповідно до статті 203 ГК України та статті 601 ЦК України.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач-2 не довів належними засобами доказування та не надав доказів щодо наявності підстав для звільнення його від обов'язку оплати заявлених позивачем сум внесків на утримання будинку та прибудинкової території, в якому він є співвласником; не спростував розрахунки позивача.

За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши докази у їх сукупності та проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що позивачем належними, допустимими і достатніми доказами доведені обставини існування зобов'язання відповідача-2 з оплати внесків на утримання житлового будинку та прибудинкової території за адресою: м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41, а також прострочення відповідачем-2 виконання цього зобов'язання, у зв'язку з чим є підстави для стягнення з міської ради заборгованості із сплати внесків, а також, в силу статей 611, 625 ЦК України, - збитків від інфляції та 3 % річних.

Вирішуючи питання про суму заборгованості із внесків, збитків від інфляції та 3 % річних, що підлягає до стягнення, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність, зміст якого розкрито у статті 14 ГПК України. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною другою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд розглядає позовні вимоги в редакції заяви позивача про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 19 березня 2019 року (вхідний № 4340/19). Згідно з пунктом 1 прохальної частини цієї заяви позивач просить стягнути з відповідача-2 заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 30 320,77 грн, в тому числі 5 454,82 грн інфляційних втрат за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року та 1399,86 грн 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 09 серпня 2016 року по 01 лютого 2019 року. Тобто заборгованість із внесків, яку просить стягнути позивач, становить 23 466,09 грн (30 320,77 - 5 454,82 - 1399,86 = 23 466,09).

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог (вхідний № 2911/19 від 22 лютого 2019 року), до якої позивач надавав уточнення (в частині вимог до відповідача-1), позовні вимоги до відповідача-2 в частині стягнення внесків заявлені за період з 09 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року і становлять 23 466,09 грн.

У зв'язку з цим, суд не має підстав для стягнення з відповідача-2 заборгованості із сплати внесків за більший період (у більшому розмірі) ніж просить позивач.

Отже, правомірним і обґрунтованим буде стягнення з відповідача-2 на користь позивача заборгованості із сплати внесків у сумі 23 466,09 грн, яка утворилася за період з 09 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року.

Одночасно суд відхиляє аргумент позивача про можливість застосування аналогії закону із регулюванням строків оплати житлово-комунальних послуг у питанні визначення строків сплати внесків на утримання будинку.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України аналогія закону застосовується, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором.

Спірні правовідносини в частині строку виконання зобов'язання із сплати внесків врегульовані частиною другою статті 530 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд також відхиляє аргументи відповідачів щодо відсутності у позивача порушеного права для звернення до суду. Зокрема, відповідачі зазначають, що строки сплати внесків не визначені ані чинним законодавством, ані рішенням загальних зборів позивача, ані договором та позивач не звертався до відповідачів з вимогами в порядку статті 530 ЦК України.

Закон дійсно не передбачає таких строків та у спірний період загальні збори позивача не приймали рішень про строки оплати внесків, але матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2018 року позивач направив відповідачу-2 претензію про сплату заборгованості в сумі 39 631,82 грн (34 770,70 грн - внески, 3946,61 грн - інфляційні втрати, 914,51 грн - 3 % річних), яку відповідач-2 отримав 24 квітня 2018 року.

Оскільки претензія містить вимоги позивача до відповідача-2 про сплату суми внесків, суд дійшов висновку, що 23 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою, на яку останній повинен був відреагувати протягом семи днів.

В силу приписів частини другої статті 530 ЦК України, відповідач-2 повинен був сплатити внески в сумі 34 770,70 грн до 02 травня 2018 року включно. У зв'язку з несплатою, з 03 травня 2018 року почалося прострочення виконання зобов'язання.

Одночасно суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за період з 09 серпня 2016 року, враховуючи те, що строк виконання зобов'язання із сплати внесків не був встановлений у спірний період, а з вимогою про сплату внесків позивач звернувся лише у квітні 2018 року.

На цій підставі збитки від інфляції та 3 % річних, що підлягають до стягнення з відповідача-2 на користь позивача, повинні бути розраховані за період з 03 травня 2018 року по 01 лютого 2019 року. За розрахунком суду, збитки від інфляції за цей період становлять 1462,92 грн, а 3 % річних - 530,40 грн.

Отже, позовні вимоги до відповідача-2 необхідно задовольнити частково, в сумі 25 459,41 грн (23 466,09 - внески, 1462,92 грн - інфляційні втрати, 530,40 грн - 3 % річних).

Суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, про яке просив представник відповідача-1, враховуючи відсутність передбачених частиною першою статті 231 ГПК України відповідних підстав.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог судовий збір за подання позовної заяви, сплачений позивачем за квитанцією від 06 червня 2018 року № 35660 у сумі 1762,00 грн, належить стягнути з відповідача-2 пропорційно до суми задоволених вимог.

Зокрема, позивач просив суд стягнути з обох заборгованість у загальному підсумку в розмірі 62 699,35 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 25 459,41 грн.

Отже, судовий збір необхідно стягнути в сумі 715,47 грн (25 459,41 / 62 699,35 * 1762,00 = 715,47)

Керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 . В задоволенні позовних вимог до управління освіти Южноукраїнської міської ради Миколаївської області відмовити в повному обсязі.

3. Стягнути з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, код за ЄДРПОУ: 33850880) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків, 41 (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41, код за ЄДРПОУ: 40535750) заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 25 459,41 грн в тому числі: 1 462,92 грн інфляційних втрат, 530,40 грн 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання; та 715,47 грн судового збору.

4. У решті позовних вимог щодо стягнення з Южноукраїнської міської ради Миколаївської області інфляційних втрат в сумі 3 991,90 грн та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 869,46 грн відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

- позивач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Набережна Енергетиків, 41 (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 41, код за ЄДРПОУ: 40535750);

- відповідач-1: Управління освіти Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, просп. Незалежності, 16, код за ЄДРПОУ: 04653220);

- відповідач-2: Южноукраїнська міська рада Миколаївської області (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби Народів, 48, код за ЄДРПОУ: 33850880)

Повне рішення складено та підписано 06 травня 2019 року.

Суддя О. Г. Смородінова