Рішення

від 02.05.2019 по справі 917/313/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2019 Справа № 917/313/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/313/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Системс" вул. Є.Сверстюка 19, офіс 830, м. Київ,02002

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", вул. Європейська, 57, м. Полтава, Полтавська область,36039

про стягнення 42 321,60 грн.

Без виклику учасників справи

Обставини справи: 22.02.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Системс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення 42321,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 25.02.2019 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Системс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення 42321,60 грн. залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

04.03.2019 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Суд ухвалою від 05.03.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/313/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.03.2019 року була надіслана відповідачу 05.03.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення було вручене відповідачу 12.03.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600114115019).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25.10.2017 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Системс" (позивач, замовник) Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (відповідач, експедитор) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №147174 (арк. с. 11-16).

21.08.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та 20.03.2018 року додаткову угоду №2 до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №147174 (арк. с. 17-18).

Даним договором з урахуванням додаткових угод сторони узгодили наступне:

- експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язався їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п. 2.1. договору);

- експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (п. 2.2. договору);

- прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п. 2.5. договору);

- шляхом підписання цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинним на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua, і зобов'язується їх виконувати (п. 2.6. договору);

- обов'язок експедитора забезпечити збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов (п. 3.1.2. договору);

- у разі отримання відправлення в неналежному стані (пошкодження, нестача тощо) зафіксувати стан відправлення у відповідному акті за формою, затвердженою експедитором, з обов'язковою умовою участі представників замовника/одержувача та експедитора (п. 3.3.13 договору);

- відправник запаковує відправлення (п. 4.1. договору);

- упаковка відправлення повинна відповідати державним стандартам та вимогам, встановленим правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, з наступними змінами та доповненнями, та чинним умовам експедитора (п. 4.2. договору);

- тип упаковки повинен відповідати особливостям відправлення. Упаковка відправлення повинна забезпечувати повну його цілісність під час транспортування з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт (п.п. 4.3.1, 4.3.2. договору);

- у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію (п. 6.2.2 договору);

- у разі часткової втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику відповідну частину оголошеної вартості відправлення (п. 6.2.3 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 серпня 2018 року позивачем відповідно до Експрес-накладної №20450085683975 (арк. с. 19) було передано відповідачу для перевезення з м. Київ до м. Сланець мультимедійний комплекс, кількість місць 13, фактична вага 111 кг, об'ємна вага 225,36 кг., оголошеною вартістю 137 050 ,00 грн., контактною особою одержувача зазначена - ОСОБА_3

Вартість доставки складала 49632,21 грн. (з врахуванням ПДВ) та була сплачена позивачем на підставі рахунку-фактури № НП-000576148 від 31.08.2018 року шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням №926 від 06.09.2018 року (арк. с. 30-31).

Під час вручення відправлення одержувачу було встановлено, що до місця призначення (замість 13 місць прибуло 10, а саме не вистачало трьох ноутбуків НР250 (2EV85ES) на загальну вартість 42000,00 грн. (вартість одного ноутбука складає 14000,00 грн. разом із ПДВ).

Факт недостачі трьох місць у відправленні підтверджується Актом прийому - передачі б/н від 23.08.2018 року, який було складено за участю замовника (одержувача) - ОСОБА_3 та перевізника - в особі представника ОСОБА_4, що займає посаду оператора (арк. с. 20). В особливих відмітках та зауваженнях зазначено: одержано частково 10 місць із 13 та зазначено персональні ідентифікуючі коди (ПІК) недоотриманого вантажу.

Як вказує позивач, він був вимушений за власний рахунок знову надіслати до м. Єланець три нових ноутбука, що підтверджується Експрес- накладною №20450086880389 від 27.08.2018 року, кількість місць 3, фактична вага 9 кг, об'ємна а 11,02 кг., оголошеною вартістю 42 000,00 грн., контактною особою одержувача зазначена ОСОБА_3, вартість доставки склала 321,60 грн.(арк. с. 32).

Станом на кінець листопада 2018 року відповідач не відшкодував позивачу вартості втраченого вантажу та витрат на його доставку, при цьому жодної письмової відповіді (відмови про відшкодування) позивачу надано не було.

04.12.2018 року позивачем було надіслало на електронну адресу відповідача претензію за результатами розгляду якої відповідач у листі №516 від 5.01.2019 року повідомив позивачу, що в процесі перевезення вантажу по Експрес-накладній №20450085683975 з м. Київ до м. Єланець для ОСОБА_3 виникла підозра, що вантаж було привласнено третіми особами, про що відповідачем було повідомлено поліцію у запиті №76479 та результаті чого було відкрито кримінальне провадження №1208100090011930. (арк. с. 33-34).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення 42000,00 грн. суми втраченого вантажу та 321,60 грн. суми проїзної плати.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення (ч.ч. 2, 3 ст. 310 ГК України).

Судом встановлено, що під час вручення одержувачу відправлення за експрес-накладною №20450085683975 від 17.08.2018 року (арк. с. 19) було виявлено, що до місця призначення (замість 13 місць прибуло 10, а саме не вистачало трьох ноутбуків НР250 (2EV85ES) на загальну вартість 42000,00 грн. (вартість одного ноутбука складає 14000,00 грн. разом із ПДВ).

Факт недостачі трьох місць у відправленні підтверджується Актом прийому - передачі б/н від 23.08.2018 року, який було складено за участю замовника (одержувача) - ОСОБА_3 та перевізника - в особі представника ОСОБА_4, що займає посаду оператора (арк. с. 20). В особливих відмітках та зауваженнях зазначено: одержано частково 10 місць із 13 та зазначено персональні ідентифікуючі коди (ПІК) недоотриманого вантажу.

Позивачем за власний рахунок знову було надіслано до м. Єланець три нових ноутбука, що підтверджується Експрес- накладною №20450086880389 від 27.08.2018 року, кількість місць 3, фактична вага 9 кг, об'ємна а 11,02 кг., оголошеною вартістю 42 000,00 грн., контактною особою одержувача зазначена ОСОБА_3, вартість доставки склала 321,60 грн. (арк. с. 32).

04.12.2018 року позивачем було надіслало на електронну адресу відповідача претензію за результатами розгляду якої відповідач у листі №516 від 5.01.2019 року повідомив позивачу, що в процесі перевезення вантажу по Експрес-накладній №20450085683975 з м. Київ до м. Єланець для ОСОБА_3 виникла підозра, що вантаж було привласнено третіми особами, про що відповідачем було повідомлено поліцію у запиті №76479 та результаті чого було відкрито кримінальне провадження №1208100090011930. (арк. с. 33-34).

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 ЦК зберігає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов'язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів, які могли б свідчити про відсутність його вини та відповідальності за збереження вантажу під час перевезення за експрес-накладною №20450085683975.

Умовами договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №147174 від 25.10.2017 року сторони чітко погодили, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора, експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію (п. 6.2.2 договору).

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що поставлений відповідачем за експрес-накладною №20450085683975 товар частково втрачений на загальну суму 42000,00 грн. Також матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем за власний рахунок замовнику втраченого товару, що підтверджується Експрес- накладною №20450086880389 від 27.08.2018 року, вартість доставки якого склала 321,60 грн. (арк. с. 32).

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 42000,00 грн. суми втраченого вантажу та 321,60 грн. проїзної плати підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, Полтавська область,36039, ідентифікаційний код 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Системс" (вул. Є.Сверстюка 19, офіс 830, м. Київ,02002, ідентифікаційний код 37653216) 42 000,00 грн. суму втраченого вантажу, 321,60 грн. проїзної плати та 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.05.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко