Ухвала

від 06.05.2019 по справі 916/1132/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1132/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" (вх.№2-1997/19 від 02.05.2019р.)

по справі № 916/1132/19

про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" (03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 34, офіс 27) до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (67540, Одеська область, Лиманський район, с. Благодатне, вул. Центральна, 1) про стягнення 1 333 593,79грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафних санкцій загалом на суму 1 333 593,79грн., з яких 855 554,94грн. пені, 71352,50грн. 3 % річних, 406 686,35грн. інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2019 р. відкрито провадження у справі № 916/1132/19 та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 21.05.2019 р. об 12:00.

02.05.2019р. за вх.№2-1997/19 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на грошові кошти Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю в розмірі ціни позову, що знаходиться на рахунках в банках, а саме:

- п/р НОМЕР_1 у Южному ГРУ АТ КБ Приватбанк , м. Одеса, МФО 328704;

- п/р НОМЕР_2 в ПАТ ПУМБ , м. Київ, МФО 334851;

- п/р НОМЕР_3 в АБ ПІВДЕННИЙ , м. Одеса, МФО 328209;

- п/р НОМЕР_4 в АБ ПІВДЕННИЙ , м. Одеса, МФО 328209;

- п/р НОМЕР_5 в АБ ПІВДЕННИЙ , м. Одеса, МФО 328209;

- п/р НОМЕР_6 в АТ ОТП БАНК , м. Київ, МФО 300528;

- п/р НОМЕР_7 в ПАТ БАНК ВОСТОК , м. Дніпро, МФО 307123.

Заява мотивована тим, що штрафні санкції стягнення яких є предметом позову по справі №916/1132/19 за порушення грошового зобов'язання по договору поставки, сума основного боргу, яка була предметом у справі №916/2763/18, укладеного між позивачем та відповідачем. На разі, рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/2763/18 від 13.02.2019р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення основного боргу за договором поставки, задоволено повністю. При цьому, подання СП "ВЕККА" у вигляді ТОВ апеляційної скарги на думку заяника призведе лише до затягування відповідачем виконання судового рішення першої інстанції по справі №916/2763/18, спроби зняття арешту з рахунків і майна для відчуження його іншим особам, а також відкриття нових банківських рахунків для перерахування та приховування коштів під час перегляду рішення місцевого суду. Крім цього, заявник наголошує на наявності інших виконавчих проваджень щодо Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, що є доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та ухилення його від виконання власних договірних зобов'язань перед контрагентами. Таким чином, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти Сільськогосподарського підприємства "Векка" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю у банках чи інших фінансових установах.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 7 ч.1 ст.139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Предметом даного спору є вимога Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафних санкцій загалом на суму 1 333 593,79грн., з яких 855 554,94грн. пені, 71352,50грн. 3 % річних, 406 686,35грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення укладених між сторонами договірних зобов'язань відповідно до договору №ТД1-0506-0І/2018 від 05.06.2018р., відповідач не виконав свої грошові зобов'язання в частині своєчасної оплати поставленого товару.

В статті 6 ГК України визначено принцип свободи підприємницької діяльності. Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

В свою чергу, саме лише посилання заявника на наявність об'єктивного сумніву вважати, що рішення суду буде виконане, оскільки наведені факти та обставини в їх сукупності свідчать про недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання умов договору поставки, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами.

Так, як вбачається із матеріалів заяви та підтверджено заявником, питання щодо суми боргу за неналежне виконання зобов'язань Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю знаходиться на розгляді у суді апеляційної інстанції, що дає суду дійти висновку про те, що на момент подання заяви (вх.2-1997/19) питання про законність рішення суду ще не вирішено.

Твердження заявника, щодо затягування відповідачем виконання судового рішення першої інстанції по справі №916/2763/18 шляхом подання апеляційної скарги не може бути прийнято, як підстава для ухилення від виконання рішення суду, оскільки у відповідності до ст.254 ГПК України це право особи, щодо якої суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Варто взяти до уваги, що нарахування штрафних санкцій, на суму яку заявник хоче накласти арешт, безпосередньо залежать від суми основного боргу.

Оскільки, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкцій застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

А тому, обраний захід забезпечення позову на думку суду є передчасним, оскільки питання щодо суми основного боргу на дату подання заяви (вх.2-1997/19) не вирішено.

Стосовно тверджень заявника про не повідомлення Сільськогосподарським підприємством "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, виконавця про відкриття нового розрахункового рахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.21 ч.3 ст.21 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

А тому, виконавець наділений необмеженим правом звернення до банківських та інших фінансових установ із запитом про надання інформації про наявність відповідних рахунків боржника.

Крім іншого, суд не погоджується із твердженнями заявника щодо того, що зустрічне забезпечення не є необхідним, з огляду на наступне.

Ціна позову, про забезпечення якого просить заявник становить 1 333 593,79грн., з яких 855 554,94грн. пені.

При цьому, як то передбачено, ст.233 ГПК Укрїни, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дана обставина спростовує твердження позивача щодо не можливості понесення збитків відповідачем у разі якщо судом за вмотивованим клопотанням відповідача буде встановлено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті ухвали було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Господарський суд, проаналізувавши наведені норми процесуального права та їх тлумачення, а також зміст заяви про забезпечення позову, зазначає, що в її обґрунтування не надано жодних доказів того, що СП "ВЕККА" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання майбутнього рішення суду. При цьому наявність у позивача об'єктивного сумніву вважати, що рішення суду буде виконане, за відсутності належних доказів у цій частині не є достатньою підставою для забезпечення позову, адже такий процесуальний інститут як ,,забезпечення позову у вигляді накладання арешту на кошти" має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв'язку з чим для його застосування мають існувати реальні підтверджені доказово причини, а не лише бажання позивача примусити відповідача провести розрахунки за товар, сума боргу за який нараховано позивачем, є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та на теперішній час питання про законність рішення суду ще не вирішено.

Враховуючи викладене та те, що заявником документально не підтверджено існування фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу забезпечення позову, передбаченого п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, суд відмовляє в задоволенні відповідної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС".

Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІМПЕКС" (вх.№2-1997/19 від 02.05.2019р.) про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала законної сили 06.05.2019р. та підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський