Рішення

від 25.04.2019 по справі 917/324/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2019 Справа № 917/324/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський калібрувальний завод", 49008, м.Дніпро, вул.Дмитра Кедріна, 53 А, секція 4, прим. 1013, ідент. код 39750423

до Приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Оліка", 36007, м.Полтава, пров.Перспективний, 1А, ідент. код 39118813

про стягнення 143 397, 54 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача : не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський калібрувальний завод" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємства виробничо-комерційної фірми Оліка про стягнення 140000,01 грн. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 2577,53 грн. - 3% річних, 1020,00 грн. - витрат, які позивач очікує понести в зв"язку з розглядом справи та 2155,92 грн. судового збору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання з оплати поставленого Товару, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

У даній справі судом були вчинені наступні процесуальні дії.

За ухвалою господарського суду від 01.03.219 р. залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і справа є нескладною з огляду на наявні в ній матеріали суд, в силу ч.1 ст.247 ГПК України, прийшов до висновку про необхідність здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.03.2019 року позовну заяву ТОВ Дніпропетровський калібрувальний завод прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/324/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 25.04.219 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, в поданому суду листі (вх.№ 4279 від 23.04.2019 року) підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правом, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України на подання відзиву на позовну заяву не скористався, заперечення проти позову не подав.

Про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання позивач та відповідач були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 25.03.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.03.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський калібрувальний завод" (позивач) впродовж 2017-2018 років поставило відповідачу - приватному підприємству виробничо-комерційній фірмі Оліка продукцію виробничо-технічного призначення (круг металевий калібрований), асортимент, ціна та кількість якої фіксувалися відповідно до видаткових накладних: № РН-001207 від 07.09.2017 року на суму 80190,00 грн., № РН-001206 від 07.09.2017 року на суму 3024,00 грн., № РН-0000510 від 16.05.2017 року на суму 201390,00 грн., № РН-0000477 від 11.05.2017 року на суму 53777,5 грн., № РН-0000571 від 26.05.2017 року на суму 94750,00 грн., № РН-0000444 від 28.04.2017 року на суму 27847,50 грн.

Загальна сума поставленого позивачем відповідачу товару складає 460979,01 грн.

Зазначений Товар відповідач прийняв, про що свідчить підпис та печатка на видаткових накладних.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 395 від 06.07.2018 року на суму 30000,00 грн., № 17633561 від 19.01.2018 року на суму 17214,00 грн., № 17633548 від 18.01.2018 року на суму 5000,00 грн., № 17633392 від 07.12.2017 року на суму 10000,00 грн., № 17633197 від 26.10.2017 року на суму 100000,00 грн., № 563 від 06.09.2017 року на суму 141000,00 грн., випискою по рахунку від 05.07.2017 року на суму 17765,00 грн. підтверджується сплата відповідачем на рахунок позивача 320979,00 грн.

Отже, відповідач здійснив лише частково оплату за отриманий Товар, в зв"язку з чим, його заборгованість перед позивачем станом на 15.02.2019 року склала 140000,01 грн.

Оскільки, договір між сторонами був укладений в усній формі і термін оплати не встановлено, позивачем на адресу відповідача направлено вимоги щодо погашення заборгованості.

Відповідач факт наявної заборгованості перед позивачем не заперечує, та зобов"язався її погашати з липня місяця 2018 року по 30000 грн. щомісячно, до повного погашення (акт взаєморозрахунків з 01.01.2017 року по 25.05.2018 року, лист вих.№ 48 від 25.05.2018 року додаються).

Однак, як зазначає позивач вимога про повне погашення заборгованості за поставлений відповідачу товар залишена останнім без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 140000,01 грн. боргу та нараховані йому 2577,53 грн. -3% річних.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (поставка товару позивачем, оплата товару відповідачем) свідчать про виникнення між сторонами правовідносин, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий Товар.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що підписаними сторонами накладними підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачеві на загальну суму 460979,01 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого Товару виконав частково, сплативши 320979,00 грн.

Відповідно до ст. 13, ст.74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 140000,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобовязань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 2577,53 грн. - 3% річних, за період з 07.08.2018 року по 15.02.2019 року.

Після перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення суму річних в розмірі 2577,53 грн.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

До позовної заяви позивачем додано довідку, в якій наведено орієнтовний перелік судових витрат, згідно якого він планував понести 3175,92 грн. судових витрат, з яких: 2155,92 грн. - витрати на сплату судового збору, 420,00 грн.- витрати на відрядження, 500,00 грн. - юридична консультація, 100 грн. - поштові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2155,92 грн. судового збору за платіжним дорученням від 20.12.2018 року № 1127.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат у сумі 1020,00 грн. (420,00 грн. - витрати на відрядження, 500,00 грн. - юридична консультація, 100 грн. - поштові витрати) документально позивачем не підтверджено, а тому, ці витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.129, 232, 236-241, 251 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства виробничо - комерційна фірма "Оліка" (36007, м.Полтава, пров.Перспективний, 1А, ідент. код 39118813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський калібрувальний завод" (49008, м.Дніпро, вул.Дмитра Кедріна, 53 А, секція 4, прим. 1013, ідент. код 39750423) 140000,01 грн. основного боргу, 2577,53 грн. 3% річних, 2138,66 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.05.2019 року

Суддя Іванко Л.А.