Рішення

від 01.05.2019 по справі 920/329/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.05.2019 Справа № 920/329/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/329/19

за позовомМоторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код 21647131)

до відповідача 36 шляховідновлюваного загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ) (36 ШВЗ Держспецтрансслужби (В/Ч Т 0330) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )

про стягнення 53160 грн. 02 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача в порядку регресу шкоду в сумі 53160 грн. 02 коп., з яких 51860 грн. 02 коп. виплаченого страхового відшкодування, 1300 грн. 00 коп. вартості оплачених послуг аварійного комісара.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, отримав право вимоги до відповідача про відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 51860 грн. 02 коп., 1300 грн. 00 коп. вартості оплачених послуг аварійного комісара, оскільки ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , який під час виконання обов`язків військової служби керував транспортним засобом КРАЗ, 255, номерний знак НОМЕР_3 , що належить відповідачу.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.04.2019 відкрито провадження у справі № 920/329/19, відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

22.04.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3180), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що наземні транспортні засоби військової частини належать Міністерству оборони України, реєструються в органах військової служби правопорядку (ВІБДР), тому не підпадають під дію Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Військовослужбовець старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 на момент ДТП мав статус учасника бойових дій, тому з урахуванням приписів ст. 13 Закону, він звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, за рахунок коштів МТСБУ із фонду захисту потерпілих. Вимоги позивача про стягнення 1300 грн. витрат, понесених у зв`язку з залученням аварійного комісара є необґрунтованими, оскільки при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З довідки №3016264395621514 про ДТП вбачається, що 19.09.2016 о 17 год. 40 хв. на трасі А/дорога Р-60-Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин, 46 км 50 м, сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення бокове) за участі:

1)військової техніки, КРАЗ, 255, номерний знак НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 ; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відсутній.

2)вантажного бортового КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , водій ОСОБА_2 ; поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AI 9423737 терміном дії до 29.04.2017, виданий ПрАТ «Європейський страховий Альянс» (з причепом НЕФАЗ номерний знак НОМЕР_5 , поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AI 9924183 терміном дії до 20.02.2017, виданий ПрАТ «Європейський страховий Альянс»).

У довідці зафіксовано, що ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3.б, 10.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2017, що залишена без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 05.01.2018 у справі № 577/3941/17, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, подія якої мала місце 19 вересня 2016 року на трасі Кролевець-Конотоп-Ромни-Пирятин за участю водіїв автомобілів КРАЗ-255 номерний знак НОМЕР_3 та КАМАЗ-55102 номерний знак НОМЕР_4 з причепом НЕФАЗ номерний знак НОМЕР_5 відбулася з вини водія КРАЗ-255 ОСОБА_1 , оскільки останній порушив вимоги п.10.1 і п.2.3Б ПДР України, що спричинило пошкодження обох транспортних засобів.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 Закону, наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, в тому числі у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 20.09.2016, довідки про ДТП від 19.09.2016, вбачається що на момент ДТП поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у водія ОСОБА_1 був відсутній.

Власник автомобіля КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , з причепом НЕФАЗ номерний знак НОМЕР_5 , ТОВ «БІО ЛАТ», цивільно-правова відповідальність якого застрахована згідно з полісом №АІ/9924183, полісом № АІ 9423737, звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування спричиненої ДТП шкоди.

Відповідно до звіту про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № PZU/29/10/16 від 10.10.2016, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , склала 56176 грн. 48 коп.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 904839 від 15.05.2018 підтверджується факт виплати МТСБУ ТОВ «Біо Лат» страхового відшкодування за заподіяну автомобілю шкоду в сумі 51860 грн. 02 коп. (згідно з наказом № 4555 від 15.05.2018; довідка № 1 від 03.04.2018 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих).

Крім того, МТСБУ здійснило оплату в сумі 1300 грн. 00 коп. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за послуги аварійного комісара (платіжне доручення) № 36151рв від 01.02.2017.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальними правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т. ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

З наявних в матеріалах справи доказів,вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом військової служби за контрактом, за яким згідно з наказом № 429 від 09.12.2015 закріплено військову техніку, КРАЗ, 255, номерний знак НОМЕР_3 , та керував транспортним засобом під час виконання обов`язків військової служби, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 19.09.2016 (водій ОСОБА_1 , час виїзду із гаража 08 год. 00 хв., час повернення 20 год. 10 хв.).

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, власником транспортного засобу КРАЗ 255 з номерним знаком НОМЕР_3 є 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту, що також вбачається з технічного талону транспортного засобу Державної спеціальної служби транспорту від 25.06.2014.

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 20.09.2016 також вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_1 мав посвідчення серії НОМЕР_6 , про що зазначено у графі (посвідчення учасника бойових дій, інваліда війни, інваліда першої групи).

Разом з цим, копія відповідного посвідчення в матеріалах справи відсутня, відповідачем не надана.

Як зазначено вище, власником транспортного засобу КРАЗ 255 з номерним знаком НОМЕР_3 є 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Зі змісту пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", окремі категорії громадян не зобов`язані обов`язково страхувати цивільно-правову відповідальність на території України стосовно власного транспортного засобу, що належить йому на праві власності чи праві користування.

У даному ж спорі, ОСОБА_1 керував не власним транспортним засобом, а таким, що належить відповідачу, і факт закріплення за військовослужбовцем військової техніки у зв`язку з виконанням останнім обов`язків військової служби, не змінює власника відповідного транспортного засобу.

Отже, з урахуванням викладених вище положень Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", саме відповідач є особою, що відповідальна за шкоду заподіяну власнику автомобіля КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , з причепом НЕФАЗ номерний знак НОМЕР_5 , ТОВ «БІО ЛАТ» у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 19.09.2016, а до МТСБУ, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом військової служби за контрактом та керував транспортним засобом під час виконання обов`язків військової служби. Наявність вини водія КРАЗ-255 ОСОБА_1 у ДТП 19 вересня 2016 року через порушення вимог п.10.1 і п.2.3Б ПДР України, що спричинило пошкодження обох транспортних засобів встановлена у постанові Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2017, що залишена без змін постановою Апеляційного суду Сумської області від 05.01.2018 у справі № 577/3941/17. Власником транспортного засобу КРАЗ 255 з номерним знаком НОМЕР_3 є 36 шляхо-відновлювальний загін Державної спеціальної служби транспорту. На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. Факт виплати позивачем ТОВ «БІО ЛАТ» страхового відшкодування за заподіяну ТЗ КАМАЗ, номерний знак НОМЕР_4 шкоду підтверджується платіжним дорученням № 904839 від 15.05.2018.

За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми виплаченого відшкодування у розмірі 51 860 грн. 02 коп. в порядку регресу.

Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення розміру збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України було замовлено послуги аварійного комісара у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Факт виконання відповідних послуг підтверджується рахунком № НОМЕР_7 від 06.12.2016, актом виконаних робіт, що підписаний позивачем 01.02.2017, звітом про оцінку вартості збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу № PZU/29/10/16 від 10.10.2016.

МТСБУ здійснило оплату в сумі 1300 грн. 00 коп. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за послуги з врегулювання згідно з рахунком № НОМЕР_7 від 06.12.2016, що підтверджується платіжними дорученнями № 36151рв від 01.02.2017.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Однак, вимоги щодо стягнення оплачених послуг аварійного комісара у сумі 1300 грн., які є складовою загальної суми, заявленої до стягнення, є безпідставними, оскільки при суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. У порядку суброгації страховик не має права вимагати відшкодування вартості оплачених послуг аварійних комісарів у зв`язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, відповідальної за спричинену шкоду.

З урахуванням зазначеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1300 грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу.

Відповідно до п. 2, п. 9 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з 36 шляховідновлюваного загону Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина НОМЕР_1 ) (36 ШВЗ Держспецтрансслужби (В/Ч Т 0330)) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, буд. 8, м. Київ, 02154, код 21647131) 51860 грн. 02 коп. шкоди в порядку регресу.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6.Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.05.2019.

СуддяО.Ю. Резніченко