Рішення

від 03.05.2019 по справі 360/1377/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1377/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, у якій позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області щодо не нарахування допомоги при народженні ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 04 лютого 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка з усім необхідним пакетом документів про надання державної допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3. До цього часу допомога при народженні позивачу не нарахована. Із усної розмови із спеціалістом відповідача позивач дізнався, що соціальні виплати не будуть нараховані до тих пір, поки не буде складено акт про те, що діти постійно знаходяться за адресою, вказаною у довідці внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, відповідач у пасивній формі відмовив позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини. Позивач вважає такі дії протиправними.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

02 травня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60-66), в обґрунтування якого зазначено, що 04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до відділу з прийому заяв та документів управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області з заявою та документами для призначення допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3. При зверненні до управління заявник був присутній один без сім'ї. Так як заявник та його неповнолітні діти мають статус внутрішньо переміщених осіб, додатково до пакету документів були надані копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 від 04.02.2019 № 926-5000025347, ОСОБА_2 від 04.02.2019 № 926-5000025372 та ОСОБА_3 від 04.02.2019 № 926-5000025391. В такому випадку допомога при народженні дитини призначається по фактичному місцю проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

На виконання вищевикладених вимог 15 березня 2019 року головним спеціалістом - соціальним інспектором управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області була проведена перевірка фактичного проживання громадянина ОСОБА_1 та його неповнолітніх дітей, сина - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території Міловського району. Заявника та його дітей спеціаліст не побачив, так як вони були відсутні. За результатами такої перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 та його неповнолітні діти за вказаною у довідці адресою, а саме: АДРЕСА_2, як внутрішньо переміщені особи не проживають. Після чого було складено відповідний акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї

У зв'язку з викладеним, 05 квітня 2019 року комісією відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийняте рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, виданий 26.05.1999, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9)

Міловським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області видано свідоцтва про народження від 19.09.2018 серія НОМЕР_3 та від 19.09.2018 серія НОМЕР_4, якими підтверджено, народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; місце народження: Україна, Луганська область, м. Луганськ; батьки: батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_5; відповідний актовий запис від 19.09.2018 № 23 (а.с. 14-15).

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, до якої також було додано документи для призначення допомоги при народженні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Заяву та документи прийнято 04.02.2019, про що здійснено відповідний запис відповідальною особою УСЗН Міловської РДА (а.с. 38-58, 78-96).

Рішенням УСЗН Міловської РДА від 08.04.2019, згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", яким визначено, що допомога при народженні дитини призначається громадянам України, які постійно проживають в Україні, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України Про допомогу сім'ям з дітьми , іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (а.с. 54, 72).

Отже, спірним питанням у даній справі є законність рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Статтею 6 Закону України Про державну допомогу сім'ям з дітьми , визначено документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Пунктом 2 Порядку № 1751 визначено, що державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується: громадянам України; іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 12 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

З аналізу наведених норм вбачається, що єдиними підставами для відмови в призначенні допомоги при народженні є у разі якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини або народження мертвої дитини.

Проте, відповідачем в порушення вимог Порядку № 1751 рішенням від 08.04.2019 було відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини з посиланням на пункт 2 Порядку №1751.

Суд звертає увагу відповідача, що з аналізу пункту другого Порядку № 1751 вбачається, що зазначеним пунктом виділено декілька категорій осіб, які мають право на допомогу сім'ям з дітьми, зокрема:

- громадянам України;

- іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні;

- особам, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту і мають право на державну допомогу на умовах, передбачених Законом України Про допомогу сім'ям з дітьми , іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, допомога сім'ям з дітьми призначається за умови постійного проживання в Україні виключно іноземцям та особам без громадянства.

Суд зазначає, що на громадян України, яким також є й позивач, умова щодо постійного місця проживання в Україні, для призначення допомоги сім'ям з дітьми, не поширюється.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.02.2019 №926-5000025347 фактичне місце проживання/перебування позивача: АДРЕСА_2

Суд звертає увагу відповідача, що і місто Луганськ, і село Шелестівка Міловського району Луганської області є територією України, будь-яких доказів на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 за межами території України, відповідачем не надано.

Також відповідно до частини другої статті другої КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що статтею 6 Закону Про державну допомогу сім'ям з дітьми визначено, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення.

Як встановлено судом, заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини та документи до неї прийнято 04.02.2019, про що здійснено відповідний запис відповідальною особою УСЗН Міловської РДА (а.с. 78-80).

При цьому, рішення за результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято 08.04.2019, тобто з порушенням строку встановленого Законом.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 08.04.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також несвоєчасно, тобто з порушення строку встановленого Законом, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог.

Суд звертає увагу відповідача, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 рішення).

Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Тому, відмовляючи у виплаті позивачу допомоги при народженні дитини за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право дитини позивача на належне та справедливе соціальне забезпечення.

Втручання відповідача у право дитини позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді соціальної допомоги суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки судом встановлено, що позивачу було відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини рішенням відповідача від 08.04.2019 за відсутності підстав передбачених чинним законодавством, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та зобов'язання відповідача призначити допомогу при народженні дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн, що підтверджується квитанціями від 0.0.1310441936.1 від 28.03.2019 та № 0.0.1310441941.1 від 28.03.2019 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволенні повністю судові витрати, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області у розмірі 1536,80 грн на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області від 08 квітня 2019 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області (92500, Луганська обл., Міловський район, селище міського типу Мілове, вулиця Миру, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 03196972) призначити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживаня: АДРЕСА_1) допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно поданої заяви від 04.02.2019 № 111.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області (92500, Луганська обл., Міловський район, селище міського типу Мілове, вулиця Миру, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 03196972) призначити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживаня: АДРЕСА_1) допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно поданої заяви від 04.02.2019 № 111.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Луганської області (92500, Луганська обл., Міловський район, селище міського типу Мілове, вулиця Миру, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 03196972) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживаня: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова