Рішення

від 26.04.2019 по справі 520/10333/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 квітня 2019 р. № 520/10333/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Репети Г.В.

представника третьої особи Охрій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ39792822) третя особа: Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області (с.Нове Мажарове, Зачепилівський район, Харківська область,64450, код ЄДРПОУ04399401) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 3,50 гектарів для подальшого надання у власність, оформлену листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.10.2018 за № Я-11056/0-7894/0/95-18; зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.09.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення /рілля/ у власність, розташовану за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 3,50 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно сертифікату серія НОМЕР_2 від 24.09.2003 орієнтовною площею 3,50 га сільськогосподарського призначення держаної власності на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області (за межами населених пунктів). Однак листом від 02.10.2018 року № Я-11056/0-7894/0/95-18 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області йому відмовлено у наданні такого дозволу на підставі того, що до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, що обумовило звернення до суду.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі з тих підстав, що у оскаржуваному листі відповідачем зазначено, що згідно наявного сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 від 24 вересня 2003 року, виданого Зачепилівською районною державною адміністрацією позивачу належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності сільськогосподарського виробничого кооперативу "Заповіт Леніна" розміром 3,50 в умовних кадастрових гектарах. Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області по справі № 2-137/2001 зобов'язано СПК "Заповіт Леніна" підготувати відповідні документи на отримання сертифікату на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4, оскільки резолютивна частина вищезазначеного рішення не містить інших зобов'язань щодо виділення в натурі зазначених земель за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності та відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскаржуваним листом Головне управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки, тим самим діяло у межах та у спосіб, визначені діючим законодавством. Окрім того у наданому відзиві на позов, отриманого судом 27.03.2019 року ВХ № 01-26/18026/19 відповідач зазначив, що розпорядником спірної земельної ділянки (паю) орієнтовною площею 3,50 умовних кадастрових гектарів, за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області на даний час є Новомажарівська сільська рада Зачепилівського району Харківської області (а. с. 93-99).

Ухвалою суду від 27.03.2019 року було задоволено клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та залучено у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Новомажарівську сільську раду Зачепилівського району Харківської області.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував, у судовому засіданні та наданому до суду відзиві на позовну заяву представник третьої особи зауважив, що земельна ділянка на яку претендує позивач належить до земель державної власності (земель запасу), та зауважив, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення земельних ділянок" № 899-IV від 05.06.2003 року у разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель). Посилання Держгеокадастру у своєму відзиві на положення Закону України від 10.07.2018 № 2498-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" в частині виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) вважає безпідставним. Згідно Земельного Кодексу України 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ з 2002 року землями за межами населених пунктів розпоряджалися районні державні адміністрації, а з 01.01.2013 року землі сільськогосподарського призначення, за межами населених пунктів, перейшли у розпорядження обласних управлінь Держгеокадастру. Тобто земель запасу у сільської ради в розпорядженні немає, а згідно Закону України від 10.07.2018 № 2498-УІІІ, з землями колективної власності органи місцевого самоврядування зможуть розпоряджатися тільки після 01.01.2025 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.02.2001 по справі № 2-137/2001 за позовом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до СПК "Заповіт Леніна" про визнання права на земельну частку (пай), позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка призначалась йому внаслідок паювання земель СПК "Заповіт Леніна", зазначене рішення суду набрало законної сили 22 . 02 . 2001 року (а.с. 13).

06.05.2003 року Зачепилівською РДА Харківської області на виконання судового рішення видано розпорядження №144 "Про виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4, який позивач отримав "Сертифікат серія НОМЕР_2" який зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів від 26.09.2003 за № 373 (а.с. 14).

Судовим розглядом встановлено, що позивач неодноразово намагався вирішити питання щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, звертаючись з відповідними заявами та запитами до Головного управління Держземагентства у Харківській області, Відділу Держземагентства у Зачепилівському районі Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Відділу у Зачепилівському районі (а.с. 20), Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області (а. с.22), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (а. с. 23, 25).

Так, листом Головного управління Держземагентства у Харківській області № 31-20-14-14544/0/9-13 від 27.12.2013 року ОСОБА_4 повідомлено, що для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою йому необхідно звернутися до Головного управління в порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України (а. с. 15).

Листом Відділу Держземагентства у Зачепилівському районі Харківської областівід 08.01.2014 року № 31-2019-03-2/2-14 ОСОБА_4 запропоновано звернутися до Відділу Держземагентства у Зачепилівському районі Харківської області з метою підготовки відповідного пакету документів для подальшого їх надання до Головного управління Держземагентства у Харківській області (а.с. 19).

Листом Головного управління Держземагентства у Харківській області від 17.05.2018 року № 29-20-11-3840/0/19-18 позивачу повідомлено, що для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) ОСОБА_4 необхідно звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з повним пакетом документів, підтверджуючих право власності на земельну частку (пай), та клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України (а.с. 23 - зворотній бік).

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотання про надати дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність згідно сертифікату серія НОМЕР_2 від 24.09.2003 орієнтовною площею 3,50 га, сільськогосподарського призначення державної власності на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області (за межами населених пунктів).

Однак, листом від 02.10.2018 року № Я-11056/0-7894/0/95-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації з подальшою передачею у власність земельної ділянки, на підставі того, що до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями колективної власності не входить до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, Законом України від 05.06.2003 № 899-ІV "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон № 899), Законом України від 10.07.2018 № 2498-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" (далі - Закон № 2498).

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із абзацом другим пункту 8 Перехідних положень Земельного кодексу України члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Частинами першою та другою статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно із частиною п'ятою , десятою - одинадцятою статті 25 Земельного кодексу України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно із частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У відповідності до частини третьої статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:а) ведення водного господарства;б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;в) індивідуального дачного будівництва.

За приписами частини четвертої вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в України.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Суд зауважує, що на дату виникнення спірних правовідносин (звернення позивача з заявою від 04.09.2018 до Головного управління Держгеокадастру у Харківськкій області (а.с. 24) та надання відповіді від 02.10.2018 № Я-11056/0-7894/0/95-18) земельна ділянка, на яку претендує позивач, знаходиться за межами населеного пункту і відносилася до земель сільськогосподарського призначення державної власності, тому відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень, та доводи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про належність таких повноважень до компетенції Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 818/661/17 та від 20.03.2018 у справі № 818/665/17.

Врховуючи викладене, суд вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладена у листі від 02 жовтня 2018 року № Я-11056/0-7894/0/95-18, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є необґрунтованою.

Крім того суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (надалі - Положення №333).

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормо творення у процесі здійснення ним виконавчо- розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа від 02.10.2018 за № Я-11056/0-7894/0/95-18, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Разом з тим, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим статтею 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 № 21-11а14.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача, що полягають у відмові у наданні дозволу позивачеві на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 02.10.2018 року № Я-11056/0-7894/0/95-18, а тому зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що відповідно до приписів п.10 ч.2 ст.245 КАС України є найбільш дієвим способом захисту прав позивача.

Відповідно до статтей 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку, визначеному ст.139 КАС України

Керуючись ст.ст. 14,72-77, 243-246, 263,293, 295-296 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.09.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення /рілля/ у власність, розташовану за межами населеного пункту на території Новомажарівської сільської ради Зачепилівського району Харківської області орієнтовною площею 3.50 гектарів для подальшого надання у власність та видати відповідний наказ.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 03.05.2019 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.