Рішення

від 23.04.2019 по справі 234/16897/18

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/16897/18

Провадження № 2/234/530/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді - Кравченко О.Ю.

секретар судового засідання Каліберда А.О., Малушка С.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Останкової Л.А., Шабанова В.І.

справа №234/16897/18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.10.2018 року до Краматорського міського суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що з 01.03.2016 року вона працювала в Державній освітній установі Інститут підвищення кваліфікації на посаді економіста згідно наказу №36-к від 01.03.2016 року. Згідно наказу №12-к від 01.10.2018 року її було звільнено з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ст.41 КЗпП України. З наказом про звільнення позивач не погодилась, оскільки він є незаконним, а звільнення безпідставним. Згідно п.1 ст.41 КЗпП України за однократне грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірваним лише з керівником підприємства, його заступником, головним бухгалтером, його заступниками, службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами. До зазначених категорій працівників її посада не відноситься. Отже, розірвання трудового договору з економістом не відповідає вимогам ч.1 ст.41 КЗпП України. Пропозиції надати письмові пояснення від відповідача їй не поступало, отже відповідачем порушено встановлений законом порядок застосування дисциплінарного стягнення, передбачений ст.149 КЗпП України.

Відповідно до наданого їй акту від 11.09.2018 року, грубе порушення трудових обов'язків полягало в тому, що перебуваючи у відпустці з 03.09.2018 року по 28.09.2018 року вона відмовилась надати пароль від свого робочого комп'ютера на вимогу керівника. З зазначеним вона також не погоджується, оскільки з 03.09.2018 року по 28.09.2018 року вона знаходилась у відпустці, трудові обов'язки взагалі не виконувала та виконувати не могла. Крім того, відповідачем не зазначено, який саме пункт посадової інструкції нею порушено.

Позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ №12-к від 01 жовтня 2018 року про звільнення її з посади економіста, поновити її на посаді економіста інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. Стягнути з державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2018 року по день ухвалення судом рішення.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 29.11.2018 року відкрито провадження у цивільній справі, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та роз'яснено право на подання зустрічної позовної заяви в строк для подання відзиву на позов.

19.12.2018 року представником відповідача подано відзив на позов, мотивуючи тим, що звільнення позивача було проведено у відповідності до норм діючого трудового законодавства. З 03.09.2018 року по 28.09.2018 року ОСОБА_1 відбула у чергову тарифну відпустку. На наступний день, коли виникла потреба обчислити нарахування заробітної плати працівників установи і підготувати документи до виплати інших поточних платежів, виявилось, що необхідні відомості, які містилися на робочому комп'ютері ОСОБА_1 недоступні, адже комп'ютер знаходився під паролем і користуватися ним було неможливо. Вважаючи це за незначне непорозуміння, директор установи ОСОБА_5 доручила зв'язатися із позивачем з метою отримання паролю і розблокування роботи комп'ютера. Натомість, ОСОБА_1 відмовилась надавати пароль. Згодом, директор кілька разів особисто зверталась до позивача з проханням відновити роботу комп'ютера, на що отримала відмову, висловлену в зухвалій та цинічній формі. ОСОБА_1 мотивувала свою відмову тим, що на комп'ютері зберігаються її особисті дані, а також дані клієнтів, яких вона обслуговує в якості фізичної особи підприємця (бухгалтера). Вона не може надати пароль через те, що особисті дані клієнтів не були б доступні для інших (цитата). Таким чином, виявилось, що вона використовує службових комп'ютер у своїх особистих цілях, в тому числі з метою отримання комерційної вигоди. Враховуючи свою відповідальність за дотримання трудового законодавства, зокрема нарахування і виплати заробітної плати, а також ведення поточного фінансового обліку, директор прийняла рішення розблокувати комп'ютер, залучивши відповідні фахові служби. Це відбулося 11 вересня 2018 року, тобто намагання отримати пароль від ОСОБА_1 тривали майже тиждень. Під час розблокування комп'ютера було складено акт щодо грубого порушення трудових обов'язків від 11.09.2018 року. Таким чином, було зафіксовано: факт наявності паролю на службовому комп'ютері; підстави та причини зміни пароля; факт грубого порушення трудових обов'язків.

Після виходу ОСОБА_1 з відпустки, їй було запропоновано написати пояснення щодо вчинених дій щодо уточнення обставин та вияснення мотивів позивача, їх кваліфікації та прийняття рішення з боку адміністрації. Але ОСОБА_1 у грубій формі відмовилась надавати пояснення та вдалась до усних заперечень, образ і погроз на адресу директора установи. Такі дії позивача були зафіксовані в акті про відмову від підписання акту щодо грубого порушення трудових обов'язків від 01.10.2018 року.

Фактично, момент порушення трудових обов'язків з боку ОСОБА_1 відбувся ще до відпустки, тобто коли вона виконувала свої безпосередні трудові функції. Адже встановлення особистого паролю на робочий комп'ютер відбулось не у відпустці, а в період перебування позивача на своєму робочому місці. Відбуваючи у відпустку, ОСОБА_1 повинна була залишити комп'ютер у робочому стані, тобто надати доступ для роботи на ньому відповідним посадовим особам (наприклад головному бухгалтеру, директору, тощо). Таким чином, ОСОБА_1 поставила під загрозу роботу державної установи, нарахування та виплату заробітної плати. Ці дії позивача керівництвом установи цілком правомірно кваліфікувались як свідоме перешкоджання роботі державної установи, яке могло спричинити тяжкі наслідки і потягти за собою дисциплінарну та кримінальну відповідальність для директора, внаслідок порушення строків виплати заробітної плати. Слід звернути увагу на виявлений факт використання службового комп'ютера позивачем в особистих комерційних інтересах, і саме ці підстави, за заявою самої ОСОБА_1 стали причиною відмови у наданні доступу (паролю).

Позивачем було порушено п.4 посадової інструкції, відповідно до якої економіст повинен знати: правила експлуатації обчислювальної техніки, можливості її застосування для здійснення техніко-економічних розрахунків і аналізу господарської діяльності підприємства. Отже, вчинені ОСОБА_1 дії щодо встановлення паролю на службовий комп'ютер і відмова розблокувати роботи обчислювальної техніки є порушенням посадових обов'язків.

За період своєї роботи в державній установі Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ОСОБА_1 неодноразово перебувала у статусі виконуючої обов'язки директора установи, про що є відповідні накази (наказ №32 від 24.1.12016 року; наказ №7-КВ від 06.06.2018 року). Позивач також виконувала посадові обов'язки головного бухгалтера (наказ №16-к від 15.09.2017 року), регулярно приймала участь як головний фахівець у нарадах щодо вирішення стратегічних, поточних фінансових та інших питань, мала право підпису на період виконання обов'язків директора, а також у багатьох випадках, право вирішального голосу з приводу питань функціонування установи. Отже, за відповідними актами, згідно чинного законодавства, ОСОБА_1 неодноразово перебувала у статусі посадової особи, яка підпадає під дію п.1 ст.41 КЗпП України. Таким чином, ці факти були враховані адміністрацією при визначенні статусу позивача як суб'єкта, до якого можна застосувати норми п.1 ст.41 КЗпП України. Також посадовою інструкцією директора установи передбачено право доручати виконання своїх посадових обов'язків на час своєї відсутності іншим членам трудового колективу.

У судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що вона перебувала у відпустці за межами країни та до неї ніхто з керівництва не звертався. Після виходу з відпустки директор установи запропонувала їй написати заяву за власним бажанням. Коли вона відмовилась, їй показали акт та повідомили, що це є підставою для її звільнення. З пропозицією надати пояснення до неї ніхто не звертався. На її робочому комп'ютері можливо було працювати під паролем адміністратора, оскільки пароль був тільки на її особисту сторінку, а усі необхідні для роботи програми зберігаються на комп'ютері головного бухгалтера та з ними можливо було працювати по мережі. До нарахування заробітної плати вона не має ніякого відношення, це обов'язок головного бухгалтера.

У судовому засіданні представники відповідача Останкова Л.А. та Шабанов В.І. заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просили відмовити. Представник відповідача Останкова Л.А. пояснила, що до позивача звертались з проханням надати пароль від комп'ютера, на що остання відмовилась, тому було прийнято рішення про розблокування комп'ютера. Діями позивача було фактично поставлено під загрозу роботу установи в частини своєчасного нарахування заробітної та інших платежів. Надати пояснення з цього приводу позивач відмовилась.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши у сукупності надані сторонами докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна освітня установа Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (скорочена назва - Інститут ПКПК) є юридичною особою, державною організацією, керівником установи є Останкова Л.А. (а.с.64-65).

Позивач ОСОБА_1 з 01.03.2016 року працювала в Державній освітній установі Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на посаді економіста.

З 03.09.2018 року по 28.09.2018 року позивач ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці.

Доповідною запискою головного бухгалтера Інституту ПКПК ОСОБА_8 від 11.09.2018 року інформовано директора Останкову Л.А. про неможливість використати комп'ютер-сервер, інв.№00082 з необхідною інформацією для виконання робіт бухгалтерського обліку та неможливість доступу до мережі, оскільки комп'ютер заблоковано паролем. Запропоновано вжити дії щодо розблокування комп'ютера з метою запобігання загрози невчасного виконання фінансових обов'язків інституту перед контрагентами та прийняти необхідні заходи для забезпечення подальшої безперервної роботи бухгалтерії (а.с.86).

Наказом директора інституту ПКПК Останкової Л.А. від 11.09.2018 року №12 було доручено головному бухгалтеру ОСОБА_8 відновити доступ до комп'ютера інв. №00086, вжити заходи щодо забезпечення безперебійної роботи бухгалтерії та скласти акт про грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_1 (а.с.88).

11.09.2018 року о 14-00 годин працівниками установи: начальником технічного відділу ОСОБА_9, секретарем ОСОБА_6., головним бухгалтером ОСОБА_8 було складено акт щодо грубого порушення трудових обов'язків. Як вбачається зі змісту акту, у період перебування економіста ОСОБА_1 у відпустці виникла потреба використати відомості (програма 1С: Бухгалтерія 8.3), що містяться на її робочому комп'ютері. Виявилось, що користування комп'ютером неможливе через те, що на нього встановлено пароль. На неодноразові вимоги директора Інституту надати пароль, щоб відновити поточну роботу, ОСОБА_1 у зухвалій формі відмовилася його надавати, мотивуючи це тим, що на цьому комп'ютері розміщені її особисті дані, а також відомості осіб, яких вона обслуговує. Таким чином, робота державної установи була заблокована, під загрозою постали важливі напрями роботи. У зв'язку з цим, директором Останковою Л.А. було прийняте рішення щодо розблокування комп'ютера. Зазначені обставини були доведені працівникам установи, які склали акт, та в їх присутності відбулись роботи щодо зміни пароля і відновлення адміністрування комп'ютера (а.с.32).

01 жовтня 2018 року о 10 годин 00 хвилин директором Інституту ПКПК Останковою Л.А. та секретарем ОСОБА_6. було складено акт про те, що 01.10.2018 року економісту ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитися з актом від 11.09.2018 року щодо грубого порушення трудових обов'язків. З актом ОСОБА_1 ознайомилася, але підписати його відмовилась (а.с.33).

01 жовтня 2018 року о 10 годин 10 хвилин директором Інституту ПКПК Останковою Л.А. та секретарем ОСОБА_6. було складено акт про відмову від надання письмового пояснення. Зі змісту акту вбачається, що 01.10.2018 року економісту ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок відмови надати пароль для розблокування комп'ютера. Письмові пояснення з приводу ситуації, яка виникла, ОСОБА_1 надавати відмовилась (а.с.79).

Наказом директора Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів від 01.10.2018 року №12-к позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади економіста з 01.10.2018 року згідно п.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків. Підставою для звільнення у наказі зазначено: акт щодо грубого порушення трудових обов'язків від 11.09.2018 року (а.с.7).

Стаття 139 КЗпП України покладає на працівника обов'язок працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарним проступком є протиправне винне діяння особи, що може мати форму дії або бездіяльності.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником, без поважних причин, обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій інструкції.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлено ст.148-149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У відповідності до п.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

У відповідності до п.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Отже, кодекс законів про працю України визначає звільнення керівника або його заступника, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків як одну із додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Фактичною підставою для розірвання трудового договору з керівником або його заступником за п. 1 ст. 41 КЗпП України є здійснення ним певної дії або бездіяльності, що порушує трудові обов'язки, передбачені трудовим договором, статутом, посадовими інструкціями, внутрішніми положеннями підприємства тощо. Деякі трудові обов'язки можуть бути передбачені для зазначених осіб спеціальними нормативно-правовими актами. Отже, повинно мати місце одноразове грубе порушення конкретних обов'язків особами, які зазначені у п.1 ст.41 КЗПП України, які письмово зафіксовані.

Таким чином, з урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 1 статті 41 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудових обов'язків.

Аналізуючи подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади згідно п.1 ст.41 КЗпП України, роботодавцем не дотримано вимоги КЗпП України.

Так, в наказі про звільнення від 01.10.2018 року, а також в акті про грубе порушення трудових обов'язків від 11.09.2018 року не зазначено, які саме трудові обов'язки, покладені на неї посадовою інструкцією, трудовим договором, статутом, внутрішніми положеннями підприємства або іншими актами законодавства, порушила економіст ОСОБА_1

Крім того, перелік працівників, наведений у п. 1 ст. 41 КЗпП, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. На це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у постанові Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.92 р. № 9, відповідно до п.27 якого на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов'язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Так, керівником є особа, яка виконує функції і має повноваження керівника (директор, генеральний директор, ректор, голова представництва, голова правління та ін.). Якщо йдеться про колегіальний виконавчий орган, керівником є голова правління/дирекції, генеральний директор. Якщо на підприємстві одноособовий виконавчий орган, функції керівника виконує, як правило, директор. Заступниками керівників вважаються не лише особи, у назві посад яких є слово заступник , а й інші працівники, яким відповідним наказом/протоколом надано статус заступників керівників (у т. ч. тимчасово та/або за сумісництвом).

Відповідно до п.1 Посадової інструкції економіста, затвердженої директором Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів 01.03.2016 року, посада економіста відноситься до категорії спеціалістів (а.с.74-76). Отже, за посадовою інструкцією посада економіста не відноситься до категорії керівника, заступника керівника, головного бухгалтера або заступника головного бухгалтера установи.

Відповідно до п.1 розділу VII посадової інструкції директора Інституту ПКПК, затвердженої 30.06.2016 року, за відсутності директора установи його посадові обов'язки виконують заступники, які призначаються у встановленому порядку з числа головних спеціалістів, спеціалісті установи (головний бухгалтер, головний інженер, економіст, начальник навчального відділення, начальник технічного відділу тощо) (а.с.34-36).

В обґрунтування законності звільнення позивача саме за п.1 ст.41 КЗпП України відповідач посилається на те, що за період своєї роботи в державній установі Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів позивач ОСОБА_1 неодноразово перебувала у статусі виконуючої обов'язки директора установи, а також виконувала обов'язки головного бухгалтера.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії наказів №32 від 24.11.2016 року та №7-КВ від 06.06.2018 року, відповідно до яких на економіста ОСОБА_1 було покладено обов'язки директора на час щорічної відпустки керівника установи (а.с.37-38), а також копію наказу №16-к від 15.09.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки головного бухгалтера на час його відпустки (а.с.39).

Однак, суд вважає вищевказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки обов'язки директора та головного бухгалтера були покладені на ОСОБА_1 тимчасово, на період відпустки директора та головного бухгалтера. На момент звільнення ОСОБА_1 обов'язків директора або головного бухгалтера не виконувала, порушення ОСОБА_1 трудових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків директора або головного бухгалтера не зафіксовано, отже звільнення позивача за п.1 ст.41 КЗпП України суд вважає незаконним.

Враховуючи викладене, наказ від 01.10.2018 року № 12-к про звільнення позивача з посади економіста є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, у разі вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Тобто, враховуючи, що позивач у вересні перебувала у відпустці та була звільнена 01.10.2018 року, її середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два місяці роботи, тобто за липень та серпень 2018, що передували звільненню.

Згідно п. 8 зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи із заробітної плати за останні два місяці перед звільненням (липень-серпень 2018 року), середньоденна заробітна плата позивача згідно довідок, наданих позивачем (а.с.3) та відповідачем (а.с.71) складає 301,25 грн.: заробітна плата за липень 2018 року за 22 робочі дні - 6351,45 грн., заробітна плата за серпень 2018 року за 22 робочих дні - 6903,75 грн. (6351,45+6903,75): (22 + 22) = 301,25 грн.

Сторони визнають, що позивач перед звільненням працювала за п'ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями - субота та неділя.

Таким чином, згідно з розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік, розрахованої за календарем п'ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, вимушений прогул позивача у зв'язку з незаконним звільненням з 02.10.2018 року по 23.04.2019 року складає 141 робочий день.

Отже з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2018 року по 23.04.2019 року у сумі 42476,25 грн. (141х301,25 грн.), який підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є Державна освітня установа Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів .

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги були задоволені судом у повному обсязі, судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

По справі заявлено одну вимогу немайнового характеру: про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, та одну вимогу майнового характеру - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Оскільки позивач звільнений від оплати судового збору за позовні вимоги про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Судовий збір у сумі 704 грн, сплачений позивачем при подачі позову до суду за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у цій справі в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12-13, 76-79, 81, 133, 141, 259, 263-268, 430 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів від 01.10.2018 року №12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади економіста з 01 жовтня 2018 року згідно п.1 ст.41 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів з 02 жовтня 2018 року.

Стягнути з Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2018 року по 23 квітня 2019 року у розмірі 42476,25 грн. (сорок дві тисячі чотириста сімдесят шість грн. 25 коп.), з утриманням з цієї суми при її виплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Стягнути з Державної освітньої установи Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. (сімсот грн.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач - Державна освітня установа Інститут підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів , ЄДРПОУ 35498822, юридична адреса: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, б-р Машинобудівників. 32.

Повний текст рішення суду виготовлений 02.05.2019 року.

Суддя Краматорського міського суду О. Ю. Кравченко