Рішення

від 03.05.2019 по справі 464/4981/18

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4981/18

пр.№ 2/464/391/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2019 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Рудакова І. П.,

за участю: секретаря судових засідань Захарчук О. Ю.,

справа № 464/4981/18,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Боніссімо ,

відповідач ОСОБА_3 не з'явився,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боніссімо до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю представників учасників справи: представник позивача Галайський О. В. не з'явився,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся у суд із позовом до відповідача у якому просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач є власником спірної квартири. Попри те, на момент набуття права власності на майно у квартирі був та надалі залишається зареєстрованим член сім'ї попереднього власника ОСОБА_3 Оскільки, його реєстрація створює перешкоди новому власнику квартири; користуватись та розпоряджатись своїм майном, тому у відповідності до ст. ст. 316, 319, 391 Цивільного кодексу України, просить позов задовольнити.

Відповідачем не подано відзив, який містив би заперечення на позов.

17 вересня 2018 року ухвалою судді позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків вказаних у ній, які в подальшому були усунені позивачем.

16 жовтня 2018 року ухвалою судді прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначеного підготовче засідання.

07 березня 2019 року ухвалою суд закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

03 травня 2019 року представником позивача подано заяву про слухання справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує повністю. Не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про місце і час розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи. Не подав відзив на позовну заяву. Тому зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання про проведення розгляду справи у заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджено витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності / арк. спр. 8, 9/.

У цій квартирі, зареєстрований член сім'ї колишнього власника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають у спірні квартирі / арк. спр. 10-13/.

Відтак, між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо захисту права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, які регулюються нормами статей 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ст. ст. 319, 321 цього Кодексу власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 391 цього Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Зазначена норма права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та існування перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право, та з яких підстав.

Разом із тим, сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування житлом, а також підстави та умови, за яких член сім'ї власника втрачає право на користування житлом, врегульовані нормами статті 405 ЦК України та статті 156 Житлового кодексу УРСР, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 Житлового кодексу УРСР), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина 2 статті 405 ЦК України).

Із матеріалів справи суд не встановив жодних домовленостей між сторонами щодо права на користування цим майном.

На підставі аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що самостійного права на житло відповідач не має, а його право на користування спірною квартирою є похідним від права власності на неї попереднього власника.

Отже, зважаючи на те, що право власності попереднього власника на спірну квартиру припинилося внаслідок її відчуження, право відповідача на користування нею також припинилося.

Таким чином, беручи до уваги зазначені вище норми права та встановлені обставини, суд прийшов переконання, що у позивача наявне право власності, яке останній хоче захистити; право користування у відповідача відсутнє, адже право власності попереднього власника на цю квартиру припинилось, а тому право власності позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод - визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення - квартирою АДРЕСА_1.

Суд приймає аргументи позивача, які підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи, та такі відповідають вимогам закону.

Суд застосовує спеціальні норми права, передбачені у статтях 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, адже саме вона регулює спірні відносини, що склались між сторонами, та на які поряд із загальними нормами права вірно покликалась позивачка у позовній заяві.

Інших обставини справи, які б мали вирішальне значення для правильного вирішення справи та на які сторони не покликались, суд не встановив.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи та який необхідно стягнути з відповідача в її користь.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 76-81, 259, 265, 273, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Боніссімо до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Боніссімо судовий збір у сумі 1762,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Боніссімо , місцезнаходження - місто Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, будинок в„– 4в, квартира в„– 99 , код ЄДРПОУ 41924773;

відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1, серія та номер паспорта НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 03 травня 2019 року.

Суддя І. П. Рудаков