Рішення

від 23.04.2019 по справі 686/26017/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/26017/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2019

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання - Д'яковичу О.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ТзОВ "Некс Авто" про визнання недійсним договору фінансового лізину та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ТзОВ "Некс Авто" про визнання недійсним договору фінансового лізину та стягнення коштів, посилаючись на те, що 01 серпня 2018 року, маючи намір придбати автомобіль Renault Logan MCV, (2016 року випуску, 0,9 бензин, комплектація Life) звернувся до філії товариства з обмеженою відповідальністю Нескт Авто у м. Вінниця за оголошенням, котре знаходилось на інтернет-сайті https://www.olx.ua/transport/legkovye-avtomobili/renault за ціною у сумі 107 200 грн.

Позивач посилається на те, що у філії йому запропонували заповнити документи та підписати договір фінансового лізингу №01077. При укладенні договору його повідомили, що автомобіля, що зазначений у оголошенні, відсутній, та запропонували залишити незаповненими пункти: 1.7. про предмет договору; 6.2. умова про ціну договору - Євро та еквівалент у гривні; 8.2. пункт про розмір щомісячного платежу.

Таким чином, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Нескт Авто укладено договір фінансового лізингу №01077 від 01 серпня 2018 року, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю Некст Авто , як лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Лізингоодержувач користується предметом договору на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства України.

ОСОБА_2 посилається на те, що йому було надано реквізити для сплати першого внеску. На виконання умов вказаного договору того ж дня - 01 серпня 2018 року сплачено 40000 грн., як авансовий платіж за договором фінансового лізингу на користь товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто , що підтверджується квитанцією про сплату. Призначення платежу - авансовий платіж за договором фінансового лізингу №01077 від 01.08.2018 р.

Сплативши кошти, позивач повернувся до філії товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто для отримання примірника договору №01077 від 01.08.2018 р., в означеному договорі були заповнено пункти:

п. 1.7. про предмет договору - де вказано замість автомобіля Renault Logan MCV, 2016 року випуску, об'єм / тип двигуна - 0,9 бензин, комплектація Life+, колір серебристий вказано автомобіль Renault logan MCV, комплектація life+, об'єм/тип двигуна 0,9 бензин колір білий;

п. 6.2. умова про ціну договору - євро та еквівалент у гривні - де вказано ціну автомобіля 11 605, 68 ЄВРО, що є еквівалентом 367 900 грн.; обумовлена сторонами ціна автомобіля складала 107 200 грн.

п. 8.2. пункт про розмір щомісячного платежу, вказано, що на момент укладання даного договору попередній розмір щомісячного платежу, у разі залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання цього договору, що відповідно становить 260, 61 Євро, що є еквівалентом 9825 грн.

Позивач посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю Некст Авто введено в оману щодо істотних умов договору фінансового лізингу № 01077 від 01.08.2018 р., щодо предмета договору, вартості предмета та характеристик предмета договору, а також різновиду зобов'язання про передачу майна у власність.

08 серпня 2018 року позивач був змушений подати заяву - вимогу про повернення коштів у сумі 40 000 грн. та розірвання договору, оскільки сума вказана у договорі відрізняється від суми зазначеної в оголошенні про продаж, а також строків передачі транспортного засобу.

16 серпня 2018 року відповідач надіслав позивачу лист, у якому повідомив, що договір вважається розірваним з 10.08.2018 р., вказавши, що поверненню підлягають не 40000 грн., а 2568 грн. 00 коп. авансового платежу, та сплачена комісія за організацію договору у сумі у сумі 11 037 грн. 00 коп. Інша частина платежу не повертається.

15 вересня 2018 року позивач повторно звернувся з претензією про повернення коштів за договором № 01077 від 01 серпня 2018 року, у якій просив у добровільному порядку повернути кошти у сумі 40 000 грн., які було сплачено як авансовий платіж за автомобіль Renault Logan MCV, (2015 року випуску, 1.5 т.дизель, комплектація Life.)

ОСОБА_2 посилається на те, що 10 жовтня 2018 року він звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг із проханням перевірити наявність чинної ліцензії на надання фінансових послуг (в тому числі на укладання договорів фінансового лізингу) та надати йому інформацію.

19 жовтня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг позивачу надано відповідь № 10644/16-12 про те, що договір фінансового лізингу від 01.08.2018 р. № 01077 укладений у простій письмовій формі (не посвідчений), а отже, з огляду на положення статті 220 Цивільного кодексу є нікчемним, а також запропоновано звернутись до суду про повернення коштів.

Вважає, що договір фінансового лізингу від 01.08.2018 р. № 01077 має бути визнаний судом недійсним.

Просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001077 від 01 серпня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Некст Авто .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 40000 грн.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 7.11.2018 р. позовна заява прийнята до провадження, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив на позов не надав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання повторно не прибув, повідомлений про час та місце судового розгляду, відзив на позов не надав. Позивач не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Суд приходить до висновку ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Нескт Авто укладено договір фінансового лізингу № 01077, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю Некст Авто як лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Лізингоодержувач користується предметом договору на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства України.

Договір укладено у простій письмовій формі на 15 аркушах та скріплено підписами та печаткою сторін.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 799 ЦК України).

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).

Підпунктом 3.12 пункту 3 глави 5 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених Цивільним кодексом України та Законом України Про фінансовий лізинг .

Судом встановлено, що при укладенні договору товариством з обмеженою відповідальністю Некст Авто недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки недійсності правочину, а саме: Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.4 ст. 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч.5 ст. 216 ЦК України).

Оскільки предмет спірного договору мав використовуватися виключно для особистих потреб, не пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, а отже він також підпадає під дію Закону України Про захист споживачів .

Відповідно до ст.18 Закону України Про захист прав споживачів визначено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону ).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу (ч.2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Суд приходить до висновку, що до таких умов договору фінансового лізингу від 01.08.2018 р. № 01077 слід віднести:

підпункт 2.2.3.: лізингодавець має право залишати предмет лізингу на власному майданчику (або яким користується) в разі наявності несплаченого лізингоодержувачем лізингового платежу в строки та в порядку передбаченими даним договором. У такому випадку предмет лізингу залишається на майданчику лізингодавця до моменту погашення заборгованості по умовам даного договору, але не більше 1 (одного) календарного місяця. У разі непогашення заборгованості лізингоодержувачем протягом 1 (одного) календарного місяця з моменту виникнення такої заборгованості та після закінчення терміну, вказаному в даному пункті, даний договір вважається таким, що втратив силу та є розірваним лізингодавцем за порушення лізингоодержувачем умов даного договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір можна розірвати лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом або умовами договору. Пунктом договору не передбачено конкретні умови, за яких лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Наведені умови договору фінансового лізингу від 01.08.2018 р. № 01077 свідчать про право відповідача в односторонньому порядку змінювати розмір платежів за договором без чітко визначених підстав, при цьому формула перерахунку відсутня, а також право одностороннього розірвання договору, внаслідок якого позивач втратить і предмет лізингу, і сплачені ним кошти.

Згідно пункт 5.8. лізингоодержувач обирає предмет лізингу, який визначається у п. 1.7 договору - транспортний засіб, інформацію про який лізингодавцем було розміщено на інтернет порталі https://www.olx.ua/transport/legkovye-avtomobili/renault.

Однак цей предмет не співпадає з предметом договору фінансового лізингу від 01.08.2018 р. № 01077, який вказано у п. 1.7 договору - замість автомобіля Renault Logan MCV, (2015 року випуску, об'єм / тип двигуна - 0,9 бензин, комплектація Life+, колір се ребристий) вказано автомобіль Renault logan MCV, (комплектація life+, об'єм/тип двигуна 0,9 бензин, колір білий).

Відповідно до пункту 6.2. договору сторони погоджуються, що вартість предмета лізингу, на момент укладання договору, становить 11 605, 68 Євро, що є еквівалентом 367 900 грн.

Судом встановлено, що обумовлена сторонами ціна автомобіля складала 107 200 грн., яка і була вказано на інтернет порталі https://www.olx.ua/transport/legkovye-avtomobili/renault і яка була погоджена сторонами до сплати.

Відповідно до пункт 6.5. всі планові платежі, які визначаються у додатку № 1 до означеного договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом Євро до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця.

При укладенні договору фінансового лізингу № 01077 ОСОБА_2 не надано додатку № 1 до договору, де вказано платежі.

Суд приходить до висновку, що на момент укладення договору фінансового лізингу позивач, як лізингоодержувач, був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 12.1 договору лізингодавець не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, а, отримує вигоду - штраф у розмірі 40 % від розміру авансового платежу та всю суму сплаченого адміністративного платежу.

Відсутність у договорі відповідальності відповідача створює нерівність становища сторін у договорі, а отже договір в цілому є несправедливим.

З огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень статті 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов'язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов'язання до купівлі транспортного засобу підписати додаток 3 до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент купівлі.

Судом встановлено, що сторонами договору не було погоджено постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графік сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, який фактично відсутній.

Крім того, у договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження товару, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплексності та інших умов з продажу товару. Також договором встановлено односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За положеннями цієї статті адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. В свою чергу, у спірному договорі жодним чином не обґрунтовано співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні статті 16 Закону Про фінансовий лізинг не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 4 ч. З ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є умови договору про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі зазначив, що, аналізуючи норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Суд приходить до висновку, що слід визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001077 від 01 серпня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю Некст Авто .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 40000 грн.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 10, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 15, ст. 216, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 651, ч. 1 ст. 799, 806 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг суд

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Некс Авто" про визнання недійсним договору фінансового лізину та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001077 від 01 серпня 2018 року укладений між ОСОБА_2(місце реєстрації - м. Хмельницький, вул. Щедріна , буд. 57, реєстраційна облікова картка платника податків № НОМЕР_1) та товариством з обмеженою відповідальністю Некст Авто (м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, корпус 6, офіс 5, код ЄДРПОУ 41956941).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Некст Авто на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 40000 (сорок тисяч) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Некс Авто" у дохід держави судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 2 травня 2019 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.?