Рішення

від 06.05.2019 по справі 902/265/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2019 р. Cправа № 902/265/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Василишеній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Приватне підприємство "Родоніт" (вул. Є.Чавдар, 1, офіс 8, м. Київ, 02072)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" (вул. Порика, 7, м. Вінниця, 21021)

про стягнення 461960,97 грн.

Представники сторін

позивача Головань О.І., ордер про надання правової допомоги ПТ №021948 від 22.04.2019 р.;

відповідача не з'явився.

присутня ОСОБА_2, за паспортом.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Родоніт" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" про стягнення заборгованості в сумі 461960,97 грн., з яких 362946,00 грн. - основної заборгованості, 68885,49 грн. - пені та 30129,48 грн. - 15% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем дилерського договору № 24-АВ від 01.03.2017, в частині проведення розрахунків.

Ухвалою від 01.04.2019 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.04.2019.

24.04.2019 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає про сплату відповідачем 16.04.2019 року заборгованість у сумі 88704,00 грн. та повернення товару на суму 274242,00 грн.

Ухвалою від 24.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/265/19 для судового розгляду по суті на 06 травня 2019 року.

На визначену дату з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи витягом з сайту Укрпошти, згідно якого поштову кореспонденцію відповідачу вручено особисто 02.05.2019.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.05.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.03.2017 між Приватним підприємство "Родоніт" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" (відповідач, в договорі Дилер) було укладено дилерський договір № 24-АВ, відповідно до п 1.1. якого Постачальник визнає ТОВ "Агрохім-Захист" своїм офіційним Дилером у сфері продажу регуляторів росту рослин (далі Товар) на умовах, визначених даним договором.

Дилер купує Товари у Постачальника за свій рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до Постачальника, так і відносно третіх осіб, враховуючи застереження, викладене у п. 2.2. Договору. Перелік товарів, які реалізує Дилер згідно з умовами цього Договору, визначені, у прайс-листі Постачальника. Дилер виконує свої зобов'язання згідно з умовами цього Договору на необмеженій території. Статус і повноваження Дилера підтверджуються цим Договором і не потребують додаткового підтвердження, у тому числі шляхом видачі інших документів. Постачальник гарантує, що Товар, який є предметом даного Договору, вільний від будь-яких прав і претензій з боку третіх осіб (п.п.1.2. - 1.6. Договору).

Сторони домовились, що ціни на Товар, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листі Постачальника, який є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони визначають, що ціни на Товар, вказані у прайс-листі Постачальника, є попередніми та можуть змінюватися Постачальником в залежності від показників, які обумовлюють ціну Товару. Перегляд цін на Товар, які пропонуються Постачальником, здійснюється шляхом видання нового прайс-листа з зміненими цінами, який доводиться до Дилера засобами електронного або факсимільного зв'язку (п. 2.1. Договору).

Сторони домовились, що оплата Товару здійснюється Дилером шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитах Постачальника в Договорі, у строки та на умовах, визначених у специфікаціях (відстрочка платежу) та рахунках-фактурах (100% передоплата) Постачальника, які є невід'ємною частиною Договору. Ціна Продукції може визначатися в національній валюті України або доларах США. Оплата за Продукцію здійснюється в національній грошовій одиниці України - гривні (п.п. 2.3.-2.4. Договору).

Поставка Товару здійснюється відповідно до наданих Дилером заявок, що надсилаються Постачальнику електронною поштою, факсом або засобами телефонного зв'язку. Заявки отримані Постачальником до 12:00 обробляються у той же день. Товар, щодо якого заявка була подана після 12:00 може бути відвантажений наступного робочого дня. Заявка на поставку складається Дилером і повинна містити інформацію про вид та кількості Товару та умови оплати. Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання шляхом виставлення рахунку фактури. Поставка здійснюється на умовах вивозу Товару Дилером власними силами зі складу Постачальника. Сторони, в окремих випадках, можуть домовитись про поставку Товару на адресу Дилера силами Постачальника, за рахунок Дилера, або відповідно до умов доставки, які вказані в специфікації (п.п. 4.1. - 4.4. Договору).

Право власності та ризик випадкового пошкодження або знищення Товару переходить до Дилера у момент фактично отримання Товару. Передача Товару підтверджується підписанням видаткових накладних, які є невід'ємними частинами Договору (підписанням видаткової накладної Дилер підтверджує отримання ним рахунку-фактури Постачальника на оплату Товару, визначеного у такій видатковій накладній). Дилер здійснює приймання Товару перевіряючи кількість вантажних місць та упаковок на підставі пакувального листа, товаротранспортних накладних та супроводжувальних документів. Дилер зобов'язаний прийняти Товар за кількістю, якщо Постачальником дотримано всіх умов поставки та Товар не має видимих дефектів (п.п. 4.9. - 4.11. Договору).

Підписанням цього Договору Дилер свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні, товарно-транспортні накладні про приймання Товару від імені Дилера, мають відповідні повноваження на таке підписання та приймання Товару в інтересах та на користь Дилера. Дилер не має права не сплачувати поставлену Постачальником Товару та відмовлятися від її приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла Товар в інтересах і на користь Дилера (п. 4.15. Договору).

Згідно Специфікацій від 18.10.2017, 24.10.2017 та 26.10.2017, підписаних сторонами до Дилерського Договору № 24-АВ від 01.03.2017, позивач зобов'язався передати відповідачу Товар загальною вартістю 1404196,50 грн., а відповідач зобов'язався прийняти Товар та відповідно до Специфікацій оплатити його у строк не пізніше 40% вартості товару 31.12.2017 та 60% вартості товару до 30.04.2018.

Позивач свої обов'язки за договором в частині поставки товару виконав належним чином, передавши відповідачу згідно видаткових накладних № 1234 від 18.10.2017, № 1235 від 24.10.2017 та № 1236 від 26.10.2017 в загальній сумі 1404196,50 грн. (а.с. 21-23).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору а також Гарантійний лист відповідача № 38 від 31.10.2017 згідно якого, останній гарантує оплату боргу, який станом на 31.10.2017 становить 1404196,50 грн. згідно наступного графіку платежів: 280840,00 грн. до 30.11.2017; 280840,00 грн. до 31.12.2017; 140420,00 грн. до 31.01.2018; 280840,00 грн. до 28.02.2018; 280840,00 грн. до 31.03.2018; 140416,50 грн. до 30.04.2018.

За твердженнями позивача, викладених в позовній заяві, в кінці червня 2018 між позивачем і відповідачем було досягнуто згоди з приводу повернення товару, який був переданий по дилерському договору № 24-АВ від 01.03.2017 року, оскільки у відповідача відсутні кошти, щоб погасити заборгованість. Відповідач повернув товар 05.07.2018 на суму 1041250,50 грн., а заборгованість в розмірі 362 946,00 залишилась.

26.07.2018 та 10.12.2018 позивачем було направлено листи-претензії відповідачу з метою досудового врегулювання спору (а.с. 26-28).

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

З умов укладеного між сторонами Дилерського договору вбачається, що він за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Специфікацій відповідач зобов'язався оплатити 40% товару не пізніше 31.12.2017 та 60% вартості товару до 30.04.2018.

Після відкриття провадження у справі, відповідач 16.04.2019 сплатив заборгованість в сумі 88704,00 грн. та повернув товар на суму 274242,00 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи картками рахунку за період з 01.07.2018 по 23.04.2019 (а.с.67-68).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду вищенаведеного, оскільки після порушення провадження у даній справі відповідачем було сплачено частину основного боргу та повернуто товар у загальному розмірі 362946,00 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 362946,00 грн основного боргу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки предмет спору у відповідній частині відсутній.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.ч. 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3. Дилерського договору сторони погодили, що, у випадку порушення термінів оплати встановлених в рахунках-фактурах Постачальника згідно з п. 2.3 цього Договору, Дилер сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також 15 % річних від простроченої суми оплати за весь час такого прострочення (згідно з ст. 625 ЦКУ).

Позивачем на підставі п. 6.3. Договору нараховано та заявлено до стягнення 68885,49 грн. - пені та 30129,48 грн. - 15% річних за порушення відповідачем строків розрахунку за отриманий товар.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 15% річних, встановив, що періоди нарахування останнім визначено правильно, і розрахунок є арифметично вірним.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 68885,49 грн. - пені та 30129,48 грн. - 15% річних є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст.ст 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачем в позовній заяві зазначено стосовно розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 25.02.2019 між адвокатом Головань Оксаною Іванівною та Приватним підприємством "Родоніт" укладено договір про надання правової допомоги, предметом даного договору є здійснення Адвокатом, відповідно до чинного законодавства України, представницьких повноважень за позовом ПП Родоніт до ТОВ Агрохім-Захист про стягнення заборгованості за Дилерським договором, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін.

Умовами вказаного Договору (п. 4.3.) визначено, що суми гонорару зазначаються Адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням.

Додатком № 1 до договору про надання правової допомоги визначено попередній розрахунок витрат пов'язаних з розглядом справи в загальній сумі 18600,00 грн.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

Також в матеріалах справи міститься ордер на надання правової допомоги серії ПТ № 021948 від 22.04.2019 та виписки по банківському рахунку Адвоката згідно яких ПП Родоніт здійснив оплату за юридичні послуги 23.04.2019 на суму 10000,00 грн. та 02.05.2019 на суму 8600,00 грн.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до суду відповідачем не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в сумі заявленій позивачем.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" на користь Приватного підприємства "Родоніт" 362946,00 грн. основного боргу - закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Захист" (вул. Порика, 7, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 34788269) на користь Приватного підприємства "Родоніт" (вул. Є.Чавдар, 1, офіс 8, м. Київ, 02072, код ЄДРПОУ 21667731) 69885,49 грн. - пені , 30129,48 грн. - 15% річних, 18600,00 грн. - понесених витрат на правову допомогу та 6929,41 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України)

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 07 травня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Є.Чавдар, 1, офіс 8, м. Київ, 02072)

3 - відповідачу (вул. Порика, 7, м. Вінниця, 21021)