Рішення

від 07.05.2019 по справі 903/243/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2019 р. Справа № 903/243/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

за відсутності представників сторін у зв'язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів", м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк", м. Луцьк

про стягнення 38 169,20 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" 38 169,20грн., в т.ч. 24 000грн. заборгованості за виконані на підставі договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації, 12 961,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, нарахованої згідно п. 6.5. договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. за період з 17.07.2017р. по 20.03.2019р. та 1 207,23грн. трьох процентів річних за період з 17.07.2017р. по 20.03.2019р., нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. в частині здійснення своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації, нарахування у зв'язку з цим сум пені та 3% річних.

Ухвалою суду від 08.04.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 07.05.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

При цьому судом, з огляду на долучені позивачем до позовної заяви документи, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було визначено, що фактично відповідачем за даним позовом повинно виступати Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк", яке утворилось внаслідок зміни Публічним акціонерним товариством "Універмаг "Луцьк" своєї організаційно-правової форми після укладення між сторонами договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р.

22.04.2019р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 17.04.2019р. №23/КБ-19, в котрому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію акту здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., примірник котрого був направлений на адресу відповідача у справі.

Крім того, в даному клопотанні позивач просить суд читати наступні абзаци позовної заяви в такій редакції (оскільки замість 2017 року позивачем було помилково вказано 2016 рік):

"22 березня 2017 року проектна документація в повному обсязі разом з Актами виконаних робіт у кількості 2 (двох) екземплярів була передана відповідачу через його представника ОСОБА_1 (копія Накладної №22/03/17 від 22 березня 2017 р. додається).

Але протягом встановленого п.4.2 договору терміну ані підписаних Актів приймання виконаних робіт, ані мотивованої відмови від приймання робіт позивачем не було отримано.

16 травня 2017 року позивач ще раз направив Акти виконаних робіт на адресу відповідача, який отримав їх 22 травня 2017р. Однак, ані підписаних Актів приймання виконаних робіт, ані мотивованої відмови від приймання робіт відповідач позивачу не надіслав".

23.04.2019р. на адресу суду від відповідача- надійшов відзив на позовну заяву, в котрому відповідач просив суд застосувати спеціальну позовну давність строком в один рік до позовних вимог стосовно стягнення з відповідача 12 961,97грн. пені та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав пропущення позивачем строку позовної давності, а також здійснити перерахунок трьох процентів річних з врахуванням наданого відповідачем контррозрахунку.

При цьому засвідчив, що позивачем не були дотримані умови договору щодо порядку здачі робіт. Так, проектна документація була передана особі, яка не має жодного відношення до відповідача у неналежній кількості (2 екземпляри замість 4), лише на паперовому носії та супроводжувалась тільки накладною, тоді як розроблена й належним чином оформлена проектна документація повинна бути передана замовнику виконавцем на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт та накладної.

Повідомив, що акт виконаних робіт та копія накладної №22/03/17 від 22.03.2017р. були отримані відповідачем лише 10.07.2017р.

З урахуванням викладеного засвідчив, що ПрАТ "Універмаг "Луцьк" повинно було здійснити остаточний платіж у розмірі 24 000,00грн. протягом трьох банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (згідно положень п. 2.2. договору). Акт виконаних робіт та копія накладної №22/03/17 від 22.03.2017р. відповідачем були отримані лише 10.07.2017р. З огляду на те, що після отримання вказаних документів відповідачем не була направлена мотивована відмова від приймання робіт та не надані зауваження, то в силу положень 4.4. договору проектна документація вважається прийнятою без зауважень у строк, зазначений у п.4.2. договору (протягом п'яти робочих днів від дня одержання проектної документації). Відтак, прострочення виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт у відповідача розпочалося з 21.07.2017р.

Крім того, посилаючись на положення ст. ст. 258, 267 ЦК України та ст. 232 ГК України, вказав, що у зв'язку з тим, що прострочення виконання зобов'язання зі сторони відповідача розпочалось 21.07.2017р., нарахування пені припинилось 21.01.2018р. На момент звернення позивача з позовом до суду (20.03.2019р.) строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) сплив, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 12 961,97грн. пені за період з 17.07.2017р. по 20.03.2019р., на думку відповідача, є безпідставною.

Водночас, зазначив, що оскільки прострочення виконання зобов'язання по оплаті робіт у відповідача розпочалось з 21.07.2017р., то вірним періодом нарахування трьох процентів річних є період з 21.07.2017р. по 20.03.2019р. на суму боргу 24 000,00грн. Відтак, розмір трьох процентів річних, що підлягає до стягнення з відповідача становить 1 199,34грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складається з: 24 000,00грн. суми основного боргу та 1 199,34грн. трьох процентів річних.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, своїм процесуальним правом на надання суду відповіді на відзив та заперечень стосовно обставин, викладених у відзиві на позовну заяву не скористався, відповіді на відзив чи заперечень суду не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 08.04.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів" 10 квітня 2019 року).

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала суду від 08.04.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Приватному акціонерному товариству "Універмаг "Луцьк" 09 квітня 2019 року).

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, зважаючи на розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

В даному аспекті судом також береться до уваги й та обставина згідно котрої відповідач скористався наданим йому законом правом та надав до суду відзив (заперечення) на позовну заяву, свої контррозрахунки нарахованих позивачем процентів річних, а також те, що ухвалою суду від 08.04.2019р. про відкриття провадження у справі явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи по суті, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів" в особі Директора Свадковської Катерини Володимирівни, що діяла на підставі Статуту (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Універмаг "Луцьк" (на даний час Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Луцьк" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-31)) в особі Директора Шокало Віктора Володимировича, що діяв на підставі Статуту (замовник) було укладено договір №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації з Додатками №№1, 2 до нього, згідно п.п. 1.1.-1.3. котрого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується на свій ризик виконати проектно-кошторисну документацію стадії "РП" із створення інженерних систем для об'єкту "Реконструкція офісно-готельного комплексу на вул. Кривий Вал, 39 в м. Луцьк", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем проектні роботи. Під проектними роботами сторони розуміють виготовлену виконавцем "Проектну документацію", а саме - текстові та графічні матеріали, якими визначаються технічні рішення для будівництва інженерних мереж об'єкту. Під кошторисною документацією сторони розуміють наданий виконавцем комплект документації згідно ДСТУ Б Д.1.1-1: 2013 і проектної документації, що визначає вартість обладнання, монтаж, доставку і ПНР. Документація надається в програмному комплексі АВК-5. Проектна документація, що є предметом договору, повинна бути виконана в складі наступних розділів: система вентиляції та кондиціювання повітря для приміщень об'єкту. Технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що становлять предмет договору обумовлені у затвердженому Технічному завданні на проектування (додаток №1, який є невід'ємною частиною цього договору). Виконавець зобов'язаний дотримуватись вимог, що містяться в Технічному завданні на проектування та в інших вихідних даних для виконання робіт і має право відступити від них тільки за письмовою згодою замовника. Виконавець зобов'язаний виконати обумовлені цим договором роботи згідно з вимогами СНиП, ДБН та інших вимог, визначених нормативними актами України.

В пунктах 2.1.-2.4. сторони визначили вартість робіт та порядок розрахунків, згідно яких договірна ціна робіт за даним договором згідно із Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до Договору, що є його невід'ємною частиною), становить: 48 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 8 000,00грн. Оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від договірної ціни, що становить: 24 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 4 000,00 грн . Проміжний платіж у розмірі 30 % від вартості Договірної ціни, що становить: 14 400 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2 400,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання вищезазначеного Акту. Остаточний платіж в розмірі 20 % від вартості Договірної ціни, що становить: 9 600,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 1600,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання експертного висновку. При необхідності узгодження проекту в Державних дозвільних і наглядових органах, замовник оплачує 100% платежів в такі органи, відповідно до наданих рахунків, у строк не більш 5-ти банківських днів після одержання цих рахунків. Якщо в процесі проектування виникне необхідність виконати додаткові види робіт, у тому числі авторський нагляд, то по кожному такому виду робіт складається додатковий договір й загальна сума на проектування збільшується на суму, зазначену в даному додатковому договорі.

Замовник зобов'язується, зокрема, за 10 днів до початку виконання робіт згідно ДБН передати виконавцеві необхідні вихідні дані згідно ДБН, а саме - Технічне завдання, а також об'ємно-планувальні рішення, погоджені й підписані замовником; оплатити виконавцеві повністю вартість робіт на умовах цього договору; сприяти виконавцеві у виконанні проектних робіт в обсязі й на умовах, передбачених у Договорі (п. 3.1. договору).

Виконавець зобов'язується, зокрема, при розробці Проектної документації дотримуватися вимог, що визначені в Технічному завданні на проектування, інших вихідних даних для виконання робіт, ДБН, СНиП та інших чинних нормативних актів України, і має право відступити від них тільки за згодою замовника; своєчасно, професійно та належним чином виконувати зобов'язання прийняті на себе відповідно до умов цього договору; погодити готову Проектну документацію із замовником, а також при необхідності разом із замовником приймати участь у отриманні усіх необхідних погоджень та висновків по Проектній документації відповідних органів та служб згідно чинному законодавству України, затверджений сторонами склад проектної документації є невід'ємною частиною Технічного завдання на проектування (додаток №1 до даного Договору, що є його невід'ємною частиною); забезпечити замовнику безперешкодний доступ до робіт для перевірки ходу і якості їх виконання; передати замовнику розроблену Проектну документацію по Акту приймання-передачі виконаних робіт в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором; забезпечити якість результатів робіт відповідно до вихідних даних на проектування, письмових вимог замовника, вимог технічних умов, ДБН, СНиП, чинного законодавства України (п. 3.2. договору).

Пунктами 4.1.-4.6. цього договори сторони погодили порядок здачі та приймання робіт, згідно котрих розроблена й належним чином оформлена Проектна документація передається замовнику виконавцем на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт у кількості 4 (чотири) примірники на паперовому носії та 1 (один) примірник на електронному носії із супровідними документами виконавця (Акт приймання-передачі та накладна). Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання Проектної документації та Акту приймання-передачі виконаних робіт, зобов'язаний направити виконавцеві підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. Замовник не має права відмовитися від підписання Акту приймання- передачі, крім як за мотивами "некомплектна документація" або "невідповідність проектної документації технічному завданню на проектування та/або ДБН, СНиП, інших чинних нормативних актів України". У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і строків їх виконання. При непредставленні замовником зауважень по результатами виконаних робіт в строк, зазначений у п.4.2., проектна документація вважається прийнятою без зауважень і підлягає оплаті. У разі необґрунтованої відмови виконавця від підписання акту, вказаного в п. 4.3., та/або від усунення недоліків у виконаних роботах у встановлений термін, замовник має право, заздалегідь письмово повідомивши про це виконавця, залучити третіх осіб для усунення таких дефектів і недоліків. При цьому, усунення дефектів і недоліків здійснюється виключно за рахунок виконавця. Якщо в процесі виконання робіт виявиться неможливість отримання позитивного результату чи недоцільність подальшого виконання робіт, виконавець зобов'язаний зупинити роботи та повідомити про це замовника протягом 2 (двох) календарних днів після призупинення виконання робіт. У такому випадку сторони зобов'язані в 5-денний термін розглянути доцільність продовження виконання робіт.

Згідно пунктів 5.1.-5.5. даного договору строк виконання робіт за цим договором становить 60 календарних днів, за винятком терміну проходження експертизи. Виконавець приступає до виконання робіт з моменту отримання від замовника авансу згідно умов п. 2.2 даного договору та надання всіх необхідних вихідних даних згідно ДБН, а саме: об'ємно-планувальні рішення, технічне та технологічне завдання в об'ємі, що дає змогу виконавцю почати виконання робіт за цим договором. Датою прийняття робіт вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт. Термін дії даного договору встановлюється з моменту підписання його сторонами й припиняється після завершення виконання сторонами всіх зазначених у даному договорі зобов'язань. Зміни та доповнення в даний договір вносяться виключно за письмовою згодою сторін і оформляються додатковими угодами.

Пунктом 6.5. договору визначено, що за порушення строків оплати виконаних робіт, передбачених даним договором, замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 10.11. цього договору додатки до договору, що є його невід'ємною частиною: Додаток №1-Технічне завдання на проектування; Додаток №2-Протокол погодження договірної ціни.

Дана угода з додатком №1 "Технічне завдання по влаштуванню систем вентиляції та кондиціонуванню повітря в офісно-готельному комплексі на вул. Кривий Вал, 39 у м. Луцьку" та додатком №2 "Протокол погодження договірної ціни" підписані сторонами та скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.

Згідно Додатку №2 "Протокол погодження договірної ціни" до договору №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. вбачається, що сторонами було досягнуто домовленість про договірну ціну у розмірі 48 000,00грн., в т.ч. ПДВ 20%-8 000,00грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами договір №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Вказаний договір недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку договірними сторонами змінений чи розірваний не був.

У відповідності до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Також ч. 4 ст. 837 ЦК України встановлено, що до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави (побутового підряду, будівельного підряду, підряду на проектні та пошукові роботи), положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Статтями 887, 888 ЦК України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

У відповідності до ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом;

Згідно ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р., позивач виконав передбачені даним договором роботи по виготовленню проектно-кошторисної документації стадії "РП" із створення інженерних систем для об'єкту "Реконструкція офісно-готельного комплексу на вул. Кривий Вал, 39 в м. Луцьк" на загальну суму 48 000,00грн., що підтверджується накладною №22/03/17 від 22.03.2017р. та актом здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., який було підписано зі сторони позивача 16.05.2017р. та надіслано на адресу відповідача для підписання, зокрема, 16.05.2017р.

Внаслідок не підписання відповідачем вказаного акту та ненадання мотивованої відмови від його підписання, позивач на адресу відповідача направив претензію №80/КБ-17 від 05.07.2017р. з доданими до її матеріалів копією накладної №22/03/17 від 22.03.2017р. та актом здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., які були отримані відповідачем 10 липня 2017 року, однак залишені без задоволення.

При цьому, суд засвідчує, що сторони в розділі 2 договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. визначили вартість робіт та порядок розрахунків, згідно яких договірна ціна робіт за даним договором згідно із Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до Договору, що є його невід'ємною частиною), становить: 48 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 8 000,00грн. Оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від договірної ціни, що становить: 24000,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 4 000,00 грн . Проміжний платіж у розмірі 30 % від вартості Договірної ціни, що становить: 14 400 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2 400,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання вищезазначеного Акту. Остаточний платіж в розмірі 20 % від вартості Договірної ціни, що становить: 9 600,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 1600,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання експертного висновку. Наявний в матеріалах справи Акт здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. на загальну суму 48 000грн. дає можливість встановити обсяг та вартість виконаних робіт та дає підстави стверджувати про їх наявність.

Водночас, згідно розділу 4 цього договору сторони погодили порядок здачі та приймання робіт, згідно котрих розроблена й належним чином оформлена Проектна документація передається замовнику виконавцем на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт у кількості 4 (чотири) примірники на паперовому носії та 1 (один) примірник на електронному носії із супровідними документами виконавця (Акт приймання-передачі та накладна). Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання Проектної документації та Акту приймання-передачі виконаних робіт, зобов'язаний направити виконавцеві підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. Замовник не має права відмовитися від підписання Акту приймання- передачі, крім як за мотивами "некомплектна документація" або "невідповідність проектної документації технічному завданню на проектування та/або ДБН, СНиП, інших чинних нормативних актів України". У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і строків їх виконання. При непредставленні замовником зауважень по результатами виконаних робіт в строк, зазначений у п.4.2., проектна документація вважається прийнятою без зауважень і підлягає оплаті.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати виконаних робіт по договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. своєчасно та в повному обсязі не виконав, що і спричинило звернення кредитора з відповідним позовом до суду.

При цьому суд засвідчує, що з наданих сторонами пояснень вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату у вигляді авансового платежу виконаних по договору №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. робіт, на загальну суму 24 000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. становить 24 000,00 грн., виходячи з розрахунку: 48 000,00грн. (вартість виконаних робіт)- 24 000,00грн. (часткова оплата у вигляді авансового платежу) = 24 000,00 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

В силу приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р., виконання позивачем згідно його умов робіт на загальну суму 48 000,00 грн., що стверджується наявним в матеріалах справи Актом здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., накладною №22/03/17 від 22.03.2017р. та не проведення при цьому відповідачем всіх належних розрахунків і платежів, приймаючи до уваги відповідність переліків та об'ємів фактично виконаних робіт перелікам та об'ємам, наведеним у Акті здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 24 000,00 грн., котра виникла у боржника внаслідок невиконання ним умов договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. в частині повної оплати виконаних робіт, оформлених Актом здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р.

Крім того, звертаючись до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 12 961,97грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт, нарахованої згідно п. 6.5. договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. за період з 17.07.2017р. по 20.03.2019р.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.5. договору №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. за порушення строків оплати виконаних робіт, передбачених даним договором, замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як вже зазначалось, сторони в розділі 2 договору №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. визначили вартість робіт та порядок розрахунків, згідно яких договірна ціна робіт за даним договором згідно із Протоколом узгодження договірної ціни (додаток №2 до Договору, що є його невід'ємною частиною), становить: 48 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 8 000,00грн. Оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від договірної ціни, що становить: 24000,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 4 000,00 грн . Проміжний платіж у розмірі 30 % від вартості Договірної ціни, що становить: 14 400 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2 400,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання вищезазначеного Акту. Остаточний платіж в розмірі 20 % від вартості Договірної ціни, що становить: 9 600,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 1600,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання експертного висновку. Наявний в матеріалах справи Акт здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. на загальну суму 48 000грн. дає можливість встановити обсяг та вартість виконаних робіт та дає підстави стверджувати про їх наявність.

Водночас, згідно розділу 4 цього договору сторони погодили порядок здачі та приймання робіт, згідно котрих розроблена й належним чином оформлена Проектна документація передається замовнику виконавцем на підставі Акту приймання-передачі виконаних робіт у кількості 4 (чотири) примірники на паперовому носії та 1 (один) примірник на електронному носії із супровідними документами виконавця (Акт приймання-передачі та накладна). Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання Проектної документації та Акту приймання-передачі виконаних робіт, зобов'язаний направити виконавцеві підписаний Акт приймання-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від приймання робіт. Замовник не має права відмовитися від підписання Акту приймання- передачі, крім як за мотивами "некомплектна документація" або "невідповідність проектної документації технічному завданню на проектування та/або ДБН, СНиП, інших чинних нормативних актів України". У випадку мотивованої відмови замовника від приймання робіт сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доробок і строків їх виконання. При непредставленні замовником зауважень по результатами виконаних робіт в строк, зазначений у п.4.2., проектна документація вважається прийнятою без зауважень і підлягає оплаті.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Судом при розгляді справи було встановлено, що Акт здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., був надісланий відповідачу разом із претензією №80/КБ-17 від 05.07.2017р., накладною №22/03/17 від 22.03.2017р. - 06.07.2017р. та був отриманий відповідачем 10 липня 2017 року.

Відтак, в силу положень п. 4.2. договору відповідач повинен був підписати вказаний акт, а також протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня одержання Проектної документації та Акту приймання-передачі виконаних робіт направити виконавцеві підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт по вищевказаному акту, тобто вказані дії відповідач повинен був вчинити у період з 11.07.2017р. по 17.07.2017р.

Однак, відповідачем не було дотримано вимог п. 4.2. договору, акт приймання-передачі виконаних робіт підписано та надіслано позивачу не було, як і не було надано мотивованої відмови від приймання робіт, у строки, встановлені п. 4.2. договору №С-17КБ/16 від 03.08.2016р.

При непредставленні замовником зауважень по результатами виконаних робіт в строк, зазначений у п.4.2., проектна документація вважається прийнятою без зауважень і підлягає оплаті (п. 4.4. договору).

Відтак, роботи виконані позивачем по Акту здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р., на переконання суду, вважаються прийнятими відповідачем та такими, що підлягають оплаті.

В силу положень пункту 2.2. договору №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. оплата робіт проводиться замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від договірної ціни, що становить: 24000,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 4 000,00 грн . Проміжний платіж у розмірі 30 % від вартості Договірної ціни, що становить: 14 400 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2 400,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання вищезазначеного Акту. Остаточний платіж в розмірі 20 % від вартості Договірної ціни, що становить: 9 600,00грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 1600,00 грн. замовник здійснює по факту виконання робіт на підставі підписаного обома сторонами Акту приймання-передачі проектних робіт протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання експертного висновку.

Відтак, з огляду на отримання відповідачем акту здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції від 16.05.2017р. за договором №С-17КБ/16 від 03.08.2016р. - 10.07.2017р., відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт в сумі 24 000,00грн. в період з 18.07.2017р. по 20.07.2017р., чого останнім зроблено не було.

Відтак, на думку суду, прострочення оплати виконаних робіт у відповідача за договором №С-17КБ/16 на розробку проектно-кошторисної документації від 03.08.2016р. виникло саме з 21 липня 2017 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 21.07.2017р по 21.01.2018р.

За таких обставин суд вважає, що позивач безпідставно нараховує та просить стягнути з відповідача пеню за період з 17.07.2017р. по 20.07.2017р. в розмірі 65,75грн., оскільки прострочення платежу у відповідача мало місце з 21.07.2017р.

При цьому суд засвідчує, що позивачем підставно нараховано до стягнення з відповідача суму пені за період з 21.07.2017р. по 21.01.2018р. в розмірі 3 205,48 грн.

Однак, суд бере до уваги, що у відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права -позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас, згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Таким чином, позовні вимоги заявлені поза межами строків позовної давності не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом цього строку, що є підставою для відмови у задоволенні позову (частина 4 статті 267 ЦК України).

У даній справі на вимоги про стягнення пені поширюється спеціальна позовна давність тривалістю у один рік.

Суд засвідчує, що положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення . Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму , а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-1217гс-16 від 08.02.2017 року.

Таким чином суд, враховуючи положення ст. 232 ГК України, ст. 261 ЦК України, вважає, що в даному випадку строк позовної давності для позивача з врахуванням кінцевої дати можливості нарахування пені до 21.01.2018р. закінчився 21 січня 2019 року.

Судом при цьому встановлено, що відповідна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів" була подана до Господарського суду Волинської області 29 березня 2019 року шляхом направлення позовних матеріалів поштовим зв'язком, про що свідчить відмітка штемпеля поштового відділення зв'язку міста Києва на конверті кореспонденції.

Таким чином, враховуючи положення статті 232 ГК України та ст. 261 ЦК України, суд дійшов висновку, що прострочення з оплати виконання зобов'язання за договором у відповідача розпочалось з 21.07.2017р. ( з урахуванням змісту розділів 2, 4 договору), та в той же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню (а саме з 21.07.2017р. по 21.01.2018р., в розумінні приписів ст.232 ГК України); при цьому, строк позовної давності (щодо вимог про стягнення з відповідача пені, в розумінні ст.258 ЦК України) закінчився у позивача 21.01.2019р.; з позовом до суду позивач звернувся 29.03.2019р. Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 21.07.2018р. по 21.01.2018р. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. За викладених обставин в цій частині стягнення пені в позові слід відмовити.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи міститься відзив від 23.04.2019р. відповідача - Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк", в якому заявлено про застосування спеціальної річної позовної давності в якості підстави для відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення суми пені.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для застосування позовної давності та наслідків її спливу до спірних правовідносин наявні, оскільки позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 205,48грн. пені за період з 21.07.2017р. по 21.01.2018р. підлягають до задоволення, про що засвідчено судом за наслідками розгляду даної справи.

За таких обставин суд застосовує наслідки збігу строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені за період з 21.07.2017р. по 21.01.2018р. в розмірі 3 205,48грн., що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Одночасно суд засвідчує, що не підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 22.01.2018р. по 20.03.2019р. (дата закінчення нарахування пені, яка зазначена у позовній заяві) в розмірі 9 690,74грн., оскільки нарахування пені за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суперечить положенням ч.6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, з огляду на викладені обставини, зважаючи на нарахування позивачем пені в період, в якому прострочення зобов'язання по оплаті було відсутнє (з 17.07.2017р. по 20.07.2017р.), поза межами строків позовної давності (з 21.07.2017р. по 21.01.2018р.), та в період, який суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України (з 22.01.2018р. по 20.03.2019р.) в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 12 961,97грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до задоволення у розмірі 1 199,34 грн. за період з 21.07.2017р. по 20.03.2019р., з огляду на ту обставину, що, як вже було засвідчено судом за наслідками розгляду даної справи, прострочення оплати виконаних робіт у відповідача виникло саме з 21 липня 2017 року, а не з 17 липня 2017 року, як помилково зазначає позивач.

Відтак, підставним та таким, що підлягає до задоволення буде нарахування трьох процентів річних за період прострочки платежів з 21.07.2017р. по 20.03.2019р. (включно) на суму 1 199,34грн.

Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 7,89грн. трьох процентів, нарахованих за період з 17.07.2017р. по 20.07.2017р. слід відмовити, як нарахованих безпідставно.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Луцьк" (Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, будинок 1, код ЄДРПОУ 01557325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро інноваційних проектів" (місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 5-Б, код ЄДРПОУ 38690898) 24 000,00грн. заборгованості, 1 199,34 грн. суми трьох процентів річних, а всього 25 199,34 грн., 1 268,25 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 12 961,97грн. пені та 7,89грн. трьох процентів річних відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 07.05.2019р.

Суддя В. А. Войціховський