Ухвала

від 07.05.2019 по справі 908/1097/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.05.2019 Справа № 908/1097/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" б/н від 02.05.2019:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" (юридична адреса: 03115, м.Київ, пр. Перемоги, буд. 136, кімн. 34; поштова адреса: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 15); адреса представника 08138, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, а/с №2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімната 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 114)

про стягнення грошових коштів

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 07.05.2019 звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" про стягнення 256.871,00 грн., які складаються з: 239.787,00 грн. основного боргу, 14.663,14 грн. пені, 1.221,93 грн. 3% річних та 1.198,93 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №СТМ/12052015 від 12.05.2015, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 239.787,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивач, враховуючи п. 8.10 договору та норми чинного законодавства, нарахував та просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Разом з позовом, у відповідності до ст. 138 ГПК України, від позивача надійшла заява про забезпечення позову. Відповідно до зазначеної заяви позивач просив: вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми 271.524,07 грн. (сума позову 256.871,00 грн. та 14.653,07 грн. судові витрати), що знаходяться на р/р 26001962495876 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851.

Позивач в заяві зазначає, що забезпечення позову є необхідним у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої обов'язки за договором - не оплатив товар, не реагує на вимогу про сплату заборгованості, ігноруючи законні вимоги намагається уникнути відповідальності по оплаті коштів.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 згаданої статті передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (із подальшими змінами) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК (яка кореспондується з ст. 74 ГПК України чинної редакції), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно абзаців 2, 3, 4 пункту 3 постанови пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви .

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Заявник (позивач) має довести наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходів до забезпечення позову. Такі докази повинні міститься в позовних матеріалах або в заяві про забезпечення позову, тому питання про вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані позивачем до позову або до заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, заявником не обґрунтовано та не надано жодних доказів того, яким чином не вжиття заходу в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі за умови задоволення позову.

Також заявником документально не підтверджено вжиття ТОВ "Український Рітейл" на даний час будь-яких дій щодо списання грошових коштів з рахунків, що належать відповідачу або реалізацію рухомого та нерухомого майна з метою виведення всіх наявних активів для подальшого не виконання зобов'язань перед кредиторами.

Тобто в матеріалах заяви (станом на 07.05.2019) відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення відповідачем певних дії на списання грошових коштів з банківських рахунків, тощо, тому суд приходить до висновку, що заява ТОВ "ЛЕКСО" ґрунтується лише на його припущеннях та домислах.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСО" в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Український Рітейл" в межах суми 271.524,07 грн. (сума позову 256.871,00 грн. та 14.653,07 грн. судові витрати), що знаходяться на р/р 26001962495876 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, до розгляду Господарським судом Запорізької області цієї справи та прийняття судового рішення по суті спору.

Ухвала набрала законної сили 07.05.2019.

Порядок набрання ухвалою законної сили визначений статтею 235 ГПК України.

Порядок оскарження ухвали суду першої інстанції визначений статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Суддя О.В. Федорова