Рішення

від 06.05.2019 по справі 910/2637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.05.2019Справа №  910/2637/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю  "ІНТЕХ-СЕРВІС"   до          Акціонерного товариства "Київенерго"   про            стягнення 7931,59 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до  Акціонерного товариства   "Київенерго" про  стягнення 7931,59 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що за договором №8604072 від 01.10.2008 відповідачу перераховані надлишкові кошти у сумі 7931,59 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2637/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. 02.04.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у позивача відсутня передплата за договором   №8604072 від 01.10.2008   у сумі 7931,59 грн. в підтвердження чого надав власний розрахунок. Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався. Водночас судом встановлено, що у відповідності до відомостей з  Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,  15.04.2019 внесено запис про зміну місцезнаходження Акціонерного товариства  "Київенерго", згідно із якими,  місцезнаходження відповідача є: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34. Частиною 2 статті 31  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду. З урахуванням наведеного, оскільки на момент відкриття провадження у  справі №910/2637/19, даний спір належав до територіальної юрисдикції (підсудності)  Господарського суду міста Києва та провадження у даній справі відкрито з додержанням правил підсудності, зміна місцезнаходження відповідача не створює підстав для передання справи на розгляду іншому суду. Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХ-СЕРВІС" (абонент) було укладено договір №8604072 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі – договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п. 2 додатку №4 до договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати теплової енергії. Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг. Як зазначено позивачем, за період дії договору, ним виконувались договірні обов'язки та сплачувались кошти за надані послуги. Так, згідно із Актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.03.2018  станом на 01.03.2018  у позивача по договору №8604072 від 01.10.2008 була передплата у сумі 14840,93 грн. На підставі рахунку-фактура №8604072/2018-2 від 28.02.2018 позивачем було сплачено на користь відповідача передоплату за березень 2018 року за теплову енергію у сумі 16191,75 грн. відповідно до платіжного доручення №57 від 19.03.2018. Актом №3/2018-8604072 приймання-передавання товарної продукції за березень 2018 року  від 31.03.2018 встановлено, що у березні 2018 року позивачем спожито  12.65500 Гкал на суму 23101,09 грн. Судом встановлено, що 31.03.2018 між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію по договору №8604072 від 01.10.2008, в якому зазначено, що станом на 01.04.2018 існує переплата позивачем за теплову енергію у сумі 7931,59 грн. У квітні 2018 року відповідач не здійснював постачання теплової енергії позивачу у зв'язку із закінченням опалювального сезону,  рахунки-фактури не надавались, акти приймання-передавання товарної продукції не підписувались. Листом №216  від 06.11.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути попередню оплату  за договором №8604072 від 01.10.2008 у сумі 7931,59 грн., який отриманий відповідачем 29.11.2018, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0305712330487. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним здійснено переплату за договором №8604072 від 01.10.2008 у сумі 7931,59 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За змістом ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго" після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Відповідно до розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 за № 591 Комунальному підприємству "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом;на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" внесено до Переліку суб'єктів природних монополій міста Києва, що підтверджує Зведений перелік природних монополій, який згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про природні монополії" складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень (Розпорядження АМКУ від 28.11.2012   № 874-р). На офіційному сайті відповідача було розміщено повідомлення згідно із яким з 01.05.2018   ПАТ "Київенерго" припиняє діяльність у сфері теплопостачання та повідомляє про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків м. Києва відносно укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню. З огляду на зазначене, ПАТ "Київенерго" було позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та можливості в подальшому виконувати покладені на нього обов'язки згідно договору №8604072 від 01.10.2008. З урахування наведеного, суд  прийшов до висновку, що зобов'язання, яке складає предмет договору, в тому числі, зобов'язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, припинилось у зв'язку з неможливістю його виконання через обставину, за яку жодна зі сторін не відповідає, у відповідності до ст. 607 Цивільного кодексу України. Як встановлено судом, 31.03.2018 між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію по договору №8604072 від 01.10.2008, в якому зазначено, що станом на 01.04.2018 існує переплата позивачем за теплову енергію у сумі 7931,59 грн. Отже, на даний час у розпорядженні останнього знаходиться сума переплати у розмірі 7931,59 грн., яка належить   Товариству з обмеженою відповідальністю  "ІНТЕХ-СЕРВІС"  та не буде використана у зв'язку із припиненням надання АТ "Київенерго" послуг теплопостачання, що і є предметом договору №8604072 від 01.10.2008. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодних доказів в спростування  існування  у позивача  переплати  за теплову енергію у сумі 7931,59 грн. відповідачем суду не надано.  Розрахунок відповідача наведений у відзиві належними та достатніми доказами не підтверджений. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. З приписів статті 1212 ЦК України випливає, що такий вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Оскільки між сторонами у справі було укладено договір, проте зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю його виконання, в тому числі за зобов'язанням відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, в тому числі у надмірному розмірі 7931,59 грн., суд доходить висновку, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно (грошові кошти) є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави. З приводу посилань позивача на приписи ст. 693 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що  вказана норма питання повернення попередньої оплати товару через невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу, поставки, в той час як договір укладеним між сторонами спору за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг. Частино 2 статті  530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як встановлено судом, позивачем направлено відповідачу лист за вих. №216  від 06.11.2018   про  повернення попередньої оплати  за договором №8604072 від 01.10.2008 у сумі 7931,59 грн. Вказаний лист  отриманий відповідачем 29.11.2018, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення №0305712330487. Враховуючи вище встановлені обставини суд дійшов висновку, що наявність надмірно сплачених коштів за договором №8604072 від 01.10.2008  у сумі 7931,59 грн. та їх розмір документально підтверджений та відповідачем належними і допустимими доказами не спростований. З огляду на вищенаведене, оскільки сума надмірно сплачених коштів у розмірі  7931,59 грн. підтверджена матеріалами справи, доводи позивача відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця ЕНЕРГЕТИКІВ, будинок 34, ідентифікаційний код 00131305) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю  "ІНТЕХ-СЕРВІС"  (03057, м. Київ, вул. ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 33-Б, ідентифікаційний код 32671010) грошові кошти передоплати за теплову енергію  у розмірі 7931,59 грн. та  судовий збір у сумі 1921,00 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України. Дата складення повного тексту рішення:     07.05.2019. Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець