Рішення

від 26.04.2019 по справі 911/435/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/435/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНА"

про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 523 922,18 грн.,

за участю представника:

позивача: Халимона С.В. (довіреність №19032502 від 25.03.2019 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНА" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 523 922,18 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ним Правил користування електричною енергією.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 06 березня 2019 року.

06 березня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 03 квітня 2019 року.

03 квітня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року судове засідання було перенесено на 26 квітня 2019 року, у зв'язку із відрядженням судді Грабець С.Ю. 24 квітня 2019 року (наказ Господарського суду Київської області №52-ВП від 15.01.2019 року).

26 квітня 2019 року в судовому засіданні представник позивача просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 15.02.2019 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

05 листопада 2007 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "МОНА" (далі - відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії №10632 (далі - договір), згідно з умовами якого акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" зобов'язувалась постачати електричну енергію, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі оплачувати отриману електричну енергію.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" №2019 від 13.04.2017 року, який набув чинності 11 червня 2017 року, загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства Київенерго від 13.11.2017 року прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства Київенерго шляхом виділу з нього приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі .

Згідно п. 2.3. статуту приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські Електромережі , товариство є правонаступником публічного акціонерного товариства Київенерго в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

Так, приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські Електромережі (далі - позивач) є правонаступником прав і обов'язків публічного акціонерного товариства Київенерго в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

28 квітня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору про постачання електричної енергії №10632 від 05.11.2007 року (далі - додаткова угода), згідно з умовами якої пункти договору викладено у наступній редакції.

Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.2.2 додаткової угоди встановлено, що позивач зокрема зобов'язується постачати відповідачу електроенергію як різновид товару.

Згідно з п. 2.3.3 додаткової угоди, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 2.3.5 додаткової угоди, відповідач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників позивача за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електричної енергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.

Пунктом 4.2.3 додаткової угоди встановлено, що відповідач сплачує позивачу вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за №782/12656 (далі - Методика), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій відповідача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Згідно з п. 4.4 додаткової угоди, у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитися від складання та підписання акта.

У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в ньому має бути запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше двох уповноважених представників сторони договору, що складала акт.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками; припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року.

Як встановлено судом, 28 квітня 2015 року, під час здійснення перевірки за адресою: місто Київ, вулиця Боженка, 8 (далі - об'єкт), уповноваженими представниками позивача у присутності представника відповідача були виявлені порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме: "пошкодження пломби електропередавальної організації та пломбувальний матеріал на якому встановлена пломба №7282730, яка встановлена на двері шафи обліку. Є сліди багаторазового знімання опломбувальних вушок на шафі обліку шляхом відварювання та приварювання цих вушок внаслідок чого ізоляція пломбувального матеріалу оплавилась в пломба має сліди термічного впливу та сажі на ній. Також сліди ел. зварки є з тильної сторони (дні) шафи обліку. Виявлені ознаки втручання параметри розрахункового засову обліку з метою зміни його показів (магніт) внаслідок чого спожита електроенергія недораховувалась. Споживачу продемонстровано порушення. Лічильник потребує експертизи", про що складено акт про порушення №32741 від 28.04.2015 року.

28 квітня 2015 року за участю представників позивача та представника відповідача складено акт про усунення порушення ПКЕЕ, відповідно до якого встановлено усунення порушення шляхом проведення технічної перевірки замінено лічильник, опломбовано шафу обліку пломбами в кількості 5 штук.

20 травня 2015 року в присутності представника відповідача було проведено експертизу лічильника №747767, за результатами якої складено акт проведення експертизи лічильника електроенергії за №911 та встановлено дію магнітного поля на лічильник в кількості 64 рази, загальною протяжністю 33988 годин; метрологічні параметри відповідають класу точності.

На замовлення СТВ Київські електричні мережі ПАТ Київенерго Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз за результатами проведення електротехнічного дослідження складено висновок №2680/16-47/2681/16-47 від 31.05.2016, відповідно до якого встановлено, що до 20.05.2015 на лічильник електричної енергії ЕМS 122.21.4 за № 747767 відбулося 64 випадки впливу магнітного поля, загальною тривалістю 33988 год. 37 хв. 36. сек., останнє з яких сталось 28.04.2015.

21 липня 2016 року відбулось засідання комісії з розгляду акту про порушення №32741 від 28.04.2015 року, що супроводжувалось веденням протоколу №1712, за результатами якого було прийнято рішення про нарахування відповідачу обсягу та вартості електричної енергії, відповідно до пп. 2.1.5 та за формулою п. 2.4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (далі - Методика), в сумі 523 922,18 грн. за період з 16.07.2012 року до 28.04.2015 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "МОНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Київенерго про визнання незаконним та скасування рішення позивача, оформленого протоколом №1712 від 21.07.2016 року, про нарахування за недораховану електроенергію суми у розмірі 523 922,18 грн. внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, прийнятого на підставі акта про порушення №32741 від 28.04.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 року в справі №910/15714/16, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 року та постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МОНА" до публічного акціонерного товариства Київенерго про визнання незаконним та скасування рішення залишені без задоволення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, рішення комісії, затверджене протоколом №1712 від 21.07.2016 року, про нарахування за недораховану електроенергію суми у розмірі 523 922,18 грн. внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, прийнятого на підставі акта про порушення №32741 від 28.04.2015 року, не скасоване, є чинним, а на момент розгляду справи рахунок по акту про порушення №32741 від 28.04.2015 року відповідачем не сплачений, борг відповідача становить 523 922,18 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Документів, що підтверджували б оплату грошових коштів відповідачем позивачу, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості необлікованої електричної енергії в сумі 523 922,18 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 26, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ст. 610, Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 4 ст. 75, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до товариства з обмеженою відповідальністю "МОНА" про стягнення вартості необлікованої електричної енергії в сумі 523 922,18 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МОНА" (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 36, ідентифікаційний код 33231123) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011, розрахунковий рахунок №26032300128545 у ТВБВ №10026/0104 у філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669) вартість необлікованої електричної енергії в сумі 523 922,18 грн. (п'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 18 коп.); 7 858,83 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім грн. 83 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Суддя С. Грабець