Рішення

від 02.05.2019 по справі 915/406/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Справа № 915/406/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Учитель", вул. Потьомкінська, буд. 5, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 22442170)

про стягнення коштів в розмірі 13 497, 33 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Учитель" боргу у загальній сумі 13 497, 33 грн., у тому числі: пеня у сумі 8 029, 66 грн.; три проценти річних у сумі 1 174, 35 грн.; інфляційні втрати у сумі 4 293, 31 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.02.2019 року, надіслана на вказану в позовній заяві адресу відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Учитель", вул. Потьомкінська, буд. 5, м. Миколаїв, 54030 повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти "відсутній".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОП місцезнаходженням ОСББ Учитель є вул. Потьомкінська, буд. 5, м. Миколаїв, 54030.

Отже, ухвала суду направлена на правильну адресу відповідача, повідомлену суду та вказану у Витязі в ЄДРЮОФОП, а відповідач в силу ст. 242 ГПК України вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом також встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 226 Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України змінено тип публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Позивачем проведено зміну відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОП, відповідно до якого найменуванням позивача є: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720).

Враховуючи, що зміна типу акціонерного товариства не є його реорганізацією, суд дійшов висновку про необхідність зазначення правильного найменування позивача без вчинення процесуальних дій щодо залучення до участі у справі правонаступника (процесуальне правонаступництво).

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 2096/15-ТЕ-22 від 27.11.2014 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

27.11.2014 року між ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Учитель" було укладено Договір № 2096/15-ТЕ-22 купівлі-продажу природного газу (арк. 15-20).

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 30.03.2015 року, № 2 від 30.07.2015 року, № 3 від 31.07.2015 року, № 4 від 28.10.2015 року та № 5 від 25.11.2015 року (арк. 21-25), якими змінювалась ціна за газ, порядок та умови проведення розрахунків та банківські реквізити сторін.

Відповідно до п. 11 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скраплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець обов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пунктів 6.1. цього договору.

Відповідно до п. 6.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 122 257, 29 грн. за періоди з січня по березень 2015 року включно та з жовтня по грудень 2015 року включно, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу (арк. 26-31).

Акти підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідачем ОСББ "Учитель" в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2015 році природний газ в сумі 122 257, 29 грн., що підтверджується довідками по операціям ОСББ Учитель по договору № 2096/15-ТЕ-22 з 01.01.2015 по 31.03.2018 року (арк. 32-33).

Проте, відповідачем ОСББ Учитель оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 1 174, 35 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями березня 2015 за період з 15.04.2015 року по 29.10.2015 року, листопада 2015 року за період з 15.12.2015 року по 02.01.2017 року та грудня 2015 року за період з 15.01.2016 року по 24.01.2017 року.

Позивачем також нараховано відповідачу 4 293, 31 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями березня 2015 за період з травня по вересень 2015 року, листопада 2015 року за період з січня по грудень 2016 року та грудня 2015 року за період з лютого по грудень 2016 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 1 174, 35 грн. та інфляційних втрат у сумі 4 293, 31 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 12-14).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від сумипростроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за зобов'язаннями березня 2015 року, листопада 2015 року та грудня 2015 року на загальну суму 8 029, 66 грн. Нарахування пені здійснено позивачем по зобов'язанню березня 2015 за період з 15.04.2015 року по 14.10.2015 року, по зобов'язанню листопада 2015 за період з 15.12.2015 року по 14.06.2016 року та по зобов'язанню грудня 2015 за період з 15.01.2015 року по 14.07.2016 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Періоди нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 12-14). Отже, нарахування пені в сумі 8 029, 66 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором купівлі-продажу природного газу. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий природний газ. Проте, відповідачем оплату за отриманий природний газ проведено з порушенням встановлених договором строків. За порушення виконання зобов'язання, а саме строків оплати за отриманий природний газ, чинним законодавством та умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано три відсотки річних та інфляційні втрати. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Судовий збір в розмірі 1 921 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Учитель", вул. Потьомкінська, буд. 5, м. Миколаїв, 54030 (код ЄДРПОУ 22442170) на користь позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720):

- 8 029, 66 грн. (вісім тисяч двадцять дев'ять грн. 66 коп.) - пені;

- 1 174, 35 грн. (одна тисяча сто сімдесят чотири грн. 35 коп.) - 3 % річних;

- 4 293, 31 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто три грн. 31 коп.) - інфляційних втрат;

- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш