Рішення

від 26.04.2019 по справі 911/419/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/419/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кулінарно - кондитерське підприємство

"М'ясні делікатеси"

до Києво - Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні"

про стягнення боргу в сумі 1 196 831,18 грн.,

за участю представника:

позивача: М'ялук О.П. (довіреність від 05.03.2019 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Кулінарно - кондитерське підприємство "М'ясні делікатеси" (далі - позивач) до Києво - Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 1 196 831,18 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №0104/1 від 01.04.2013 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 196 831,18 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 06 березня 2019 року.

06 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про долучення до матеріалів справи документів, яка була задоволена судом.

06 березня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 03 квітня 2019 року.

03 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

03 квітня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.

Ухвалою суду від 03 квітня 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року судове засідання було перенесено на 26 квітня 2019 року, у зв'язку із відрядженням судді Грабець С.Ю. 24 квітня 2019 року (наказ Господарського суду Київської області №52-ВП від 15.01.2019 року).

26 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала пояснення щодо обставин справи.

26 квітня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 12.02.2019 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кулінарно - кондитерське підприємство "М'ясні делікатеси" (далі - позивач) та Києво - Святошинським районним комунальним підприємством "Шкільні їдальні" (далі - відповідач) був укладений договір №0104/1 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 1.2 договору, прийняття продукції відповідачем за накладною (ими) підтверджує його згоду на покупку даного асортименту продукції, її ціни і кількості.

Відповідно до п. 1.3 договору, асортимент, ціна, кількість вказуються в накладній (их).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачання продукції здійснюється зі складу позивача якщо сторонами не обговорене інше.

Згідно з п. 2.2 договору, до відвантаженої продукції позивач додає наступні документи: - рахунок - фактуру на відвантажену продукцію; - видаткову накладну; - і інші документи узгоджені сторонами.

Відповідно до п. 2.3 договору, датою постачання вважається дата приймання продукції відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна продукції договірна і погоджена сторонами в накладній (их).

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки відповідача з позивачем здійснюються на умовах 100% передоплати або на протязі 30 банківських днів з моменту постачання, якщо інше не обговорено сторонами.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача з вказівкою в платіжному дорученні номера видаткової накладної або через касу позивача в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з 12 березня 2018 року до 21 травня 2018 року, на загальну суму 1 196 831,18 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №РН - 0071114 від 12 березня 2018 року на суму 95 692,79 грн., №РН - 0072360 від 19 березня 2018 року на суму 104 907,04 грн., №РН - 0073634 від 26 березня 2018 року на суму 21 384,06 грн., №РН - 0074965 від 2 квітня 2018 року на суму 9 056,70 грн., №РН - 0074966 від 2 квітня 2018 року на суму 104 974,04 грн., №РН - 0076603 від 10 квітня 2018 року на суму 5 372,26 грн., №РН - 0076604 від 10 квітня 2018 року на суму 62 488,50 грн., №РН - 0077677 від 16 квітня 2018 року на суму 1 983,60 грн., №РН - 0077678 від 16 квітня 2018 року на суму 117 910,62 грн., №РН - 0078979 від 23 квітня 2018 року на суму 99 253,86 грн., №РН - 0080587 від 2 травня 2018 року на суму 89 630,00 грн., №РН - 0081306 від 7 травня 2018 року на суму 107 799,25 грн., №РН - 0081239 від 7 травня 2018 року на суму 38 998,80 грн., №РН - 0081963 від 10 травня 2018 року на суму 71 398,80 грн., №РН - 0082661 від 14 травня 2018 року на суму 106 225,08 грн., №РН - 0082500 від 14 травня 2018 року на суму 103 996,80 грн., №РН - 0083855 від 21 травня 2018 року на суму 55 758,98 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу рахунки - фактури №СФ - 0008997 від 12 березня 2018 року на суму 95 692,79 грн., №СФ - 0009031 від 19 березня 2018 року на суму 104 907,04 грн., №СФ - 0009075 від 26 березня 2018 року на суму 21 384,06 грн., №СФ - 0009118 від 2 квітня 2018 року на суму 9 056,70 грн., №СФ - 0009119 від 2 квітня 2018 року на суму 104 974,04 грн., №СФ - 0009157 від 10 квітня 2018 року на суму 5 372,26 грн., №СФ - 0009158 від 10 квітня 2018 року на суму 62 488,50 грн., №СФ - 0009180 від 16 квітня 2018 року на суму 1 983,60 грн., №СФ - 0009181 від 16 квітня 2018 року на суму 117 910,62 грн., №СФ - 0009213 від 23 квітня 2018 року на суму 99 253,86 грн., №СФ - 0009244 від 2 травня 2018 року на суму 89 630,00 грн., №СФ - 0009267 від 7 травня 2018 року на суму 107 799,25 грн., №СФ - 0009265 від 7 травня 2018 року на суму 38 998,80 грн., №СФ - 0009285 від 10 травня 2018 року на суму 71 398,80 грн., №СФ - 0009306 від 14 травня 2018 року на суму 106 225,08 грн., №СФ - 0009297 від 14 травня 2018 року на суму 103 996,80 грн., №СФ - 0009330 від 21 травня 2018 року на суму 55 758,98 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач товар, поставлений позивачем з 12 березня 2018 року до 21 травня 2018 року, не оплатив, що підтверджується банківською довідкою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 1 196 831,18 грн. боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 196 831,18 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кулінарно - кондитерське підприємство "М'ясні делікатеси" до Києво - Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" про стягнення боргу в сумі 1 196 831,18 грн.

Стягнути з Києво - Святошинського районного комунального підприємства "Шкільні їдальні" (0 8150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Жуковського, будинок 4, ідентифікаційний код 32170620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кулінарно - кондитерське підприємство "М'ясні делікатеси" (02091, місто Київ, вулиця Горлівська, будинок 137, ідентифікаційний код 36085377) 1 196 831,18 грн. (один мільйон сто дев'яносто шість тисяч вісімсот тридцять одну грн. 18 коп.) боргу; 17 952,47 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Суддя С. Грабець