Рішення

від 02.05.2019 по справі 916/510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/510/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/510/19

за позовом: акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. №1Д, м. Київ, 01001)

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" (вул. Водопровідна, буд. №1-А, каб. №1211, м. Одеса, 65007)

2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; адреса для листування: АДРЕСА_2)

про стягнення солідарно 42 291,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Комерційний Банк "ПриватБанк" (позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" та ОСОБА_1 заборгованості на свою користь, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням першим відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 18.05.2015р. Як на підставу позовних вимог до другого відповідача позивач посилається на договір поруки №P1509457213689531377 від 31.10.2017р. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 42 291,55грн., з яких 30 548,10грн. заборгованість за кредитом, 6 058,71грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 684,74грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Також позивач просить солідарно стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

18.05.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" (Відповідач-1) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до цієї заяви відповідач - 1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті AT КБ "ПРИВАТБАНК" http://privatbank.ua ., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до договору відповідачу - 1 було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2, в електронному вигляді через встановленні засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг .

Відповідно до 3.2.1.1.16 Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та карти із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п.3.2.1.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п.3.2.1.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до п.3.2.1.1.8. Умов - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та карти із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - Угода ).

Відповідно до п.3.2.1.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнт на свій вибір або в письмовій формі, або через вставленні засоби електронного зв'язку банку і клієнту (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, повідомлення або інших).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт в розмірі 45 000,00грн.

31.10.2017р. між AT КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 (Відповідач-2) було укладено договір поруки №P1509457213689531377, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов'язань Відповідача-1, які випливають з Договору (п. 1.1. Договору поруки).

Посилаючись на приписи ст.ст.610, 554 ЦК України, зазначає, що боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позивач зазначає, що у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач - 1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив в повному обсязі необхідні кошти для погашення заборгованості.

Тож, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача - 1 та відповідача - 2 суми заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 18.05.2015р.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (вх.№528/19) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№528/19) до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 02.05.2019р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Відповідач - 1 в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідач - 2 в судові засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

В судовому засіданні 02.05.2019р. судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18.05.2015 р. між Публічним акціонерним товариство комерційний банк "Приватбанк" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" (першим відповідач) укладено Договір банківського обслуговування № б/н зі встановленням кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_2 шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої приєднався до умов та правил надання банківських послуг.

Договір банківського обслуговування (поточного рахунку НОМЕР_2) №б/н від 18.05.2015р. укладений зі встановленням кредитного ліміту на поточний рахунок шляхом приєднання Відповідача до публічної оферти через підписання Заяви про відкриття поточного рахунку, якою приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно заяви відповідача, відкрито поточний рахунок НОМЕР_2.

За вищевказаним Договором Банк взяв на себе зобов'язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого Банк повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua., які разом з заявою про відкриття поточного рахунку складають Договір банківського обслуговування.

Позивачем до матеріалів справи надано витяг Умов та Правил надання банківських послуг в частині послуги "Кредитний ліміт" на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України , якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається для поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

У відповідності до п. 3.2.1.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Згідно п. 3.2.1.1.8. Умов, зокрема, відзначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

У п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Як наголошує позивач, банком встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" кредитний ліміт в розмірі 45 000,00 грн. Жодних доказів або пояснень щодо того, що кредитний ліміт змінювався протягом дії договору, позивачем не надано.

Розділом 3.2.1.4. Умов встановлено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з відсоткової ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

За сумами кредиту, отриманими до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі- період, який дебетове сальдо підлягає обнулення ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015р. період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

Положення п.3.2.1.4.1.2., передбачено, що за сумами кредиту, отриманими до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з датперіоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюваню, Клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних.

Згідно п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Умов, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 Умов від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно п. 3.2.1.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом.

Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.

Як зазначає позивач у позові, банком взяті на себе зобов'язання за Договором виконані в повному обсязі, надано ТОВ "АЛАТИР ПЛЮС" кредитний ліміт в розмірі 45 000,00грн., що підтверджується випискою про рух коштів по поточному рахунку відповідача, проте перший відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором та вимог законодавства, не здійснив повернення банку в повному обсязі використані кредитні кошти, сплату відсотків, комісії, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 06.02.2019р. дорівнює 42 291,55грн., з яких: заборгованість за кредитом - 30 548,10 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 6 058,71грн. за період з 20.08.2018 по 06.02.2019; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5 684,74 грн. за період з 20.08.2018р. по 06.02.2019р.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2017року між ОСОБА_1 (поручитель) та ПАТ КБ „ПриватБанк" (кредитор) укладено договір поруки №Р1509457213689531377, відповідно до умов п.1.1. якого сторони погодили, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "АЛАТИР ПЛЮС" зобов'язань за угодами-приєднання до:

- 1.1.1. розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1 по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою; в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць"; г) кредиту в розмірі 45000,00 грн. Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні;

- 1.1.2. до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг" "Угода 2" по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди 2" - 64% річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді 2"; в) кредиту в розмірі 1000,00 грн. Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою 2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки від 18.05.2015р. поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 2.1.2. договору поруки від 18.05.2015р. у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредиторам поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

В п. 4.1. договору поруки від 18.05.2015р. сторони погодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2" цей договір припиняє свою дію.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, в силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з наявністю боргу по договору б/н від 18.05.2015р. позивачем було направлено позичальнику та поручителю претензію вих.№505180ODGOSOXC від 06.09.2018 р., якою повідомлено про те, що станом на 06.09.2018 р. прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 30548,10 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 605,87грн., заборгованість з пені - 509,55 грн., що загалом становить 31663,52 грн.

Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № Р1509457213689531377 від 31.10.2017р. як вид забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором б/н від 18.05.2015р., не є припиненою, оскільки позивач пред'явив вимогу до поручителя.

З наведених підстав позивач вважає свої майнові права порушеними та обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що перший відповідач прострочив взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, а з огляду на укладення з другим відповідачем Договору поруки № Р1509457213689531377 від 31.10.2015р., а також виходячи з положень ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 14 ГПК України , позивач просить суд стягнути заборгованість визначеному розмірі з відповідачів у солідарному порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу .

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України , позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України , за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1072 ЦК України та ч. 22.9. ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Згідно ч. 1 ст. 1069 ЦК України , якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Позивач наполягає, що саме такі правовідносини мають місце у спірних правовідносинах, що склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування №б/н від 18.05.2015р. та таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку.

Разом з тим, судом враховано, що позивач, звертаючись з позовом, предметом якого є правовідносини, які виникли у лютому 2015 року, надає до суду "Умовами та Правилами надання банківських послуг" в частині послуги "Кредитний ліміт" чинні на момент виконання відповідачем кредитного ліміту в сумі 45000,00 грн., на які останній посилається як на підставу своїх вимог. Ці Умовами та Правилами надання банківських послуг розміщені в сеті Інтернету на сайті www.privatbank.ua.

При цьому, позивач зазначає, що Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку разом з заявою про відкриття поточного рахунку про приєднання до Умов та Правилами надання банківських послуг від 18.05.2015р. складають Договір банківського обслуговування від 18.05.2015 р.

Таким чином відповідно до умов Договору банківського обслуговування б/н від 18.05.2015 р. позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами. Загалом, станом на 06.02.2019р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитом 30548,10грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6058,74грн., пеня у розмірі 5684,74грн.

При цьому, перший відповідач жодним чином не спростував викладені позивачем, з посиланням на докази, факти існування між сторонами фактичних відносин щодо користування кредитними коштами.

З приписами статей 13 , 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності сторін, матеріали справи містять достатні докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 18.05.2015р. з наданням першому відповідачу послуги "Кредитний ліміт" та не містять доказів в підтвердження своєчасного повернення банку кредитних коштів (тіла кредиту) та сплати відсотків обумовлений сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 610 , 611 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розрахунки пені та відсотків перевірено судом та встановлено, що вони відповідає умовам договору від 18.05.2015 р., вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами, а тому у повному обсязі підлягають задоволенню судом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що перший відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача щодо солідарного стягнення 42 291,55грн., з яких: заборгованість за кредитом - 30548,10 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 6 058,71грн. за період з 20.08.2018 по 06.02.2019; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 5 684,74 грн. за період з 20.08.2018р. по 06.02.2019р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача в повній мірі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід покласти солідарно на відповідачів.

Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 233, 237, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАТИР ПЛЮС" (вул. Водопровідна, буд. №1-А, каб. №1211, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 38786223), ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (вул. Грушевського, буд. №1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 30 548 (тридцять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 10 коп., заборгованість по прецентам за користування кредитом в сумі 6 058 (шість тисяч п'ятдесят вісім) грн. 71коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 5 684 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 74 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921(одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.05.2019р.

Суддя О.В. Цісельський