Рішення

від 06.05.2019 по справі 920/338/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.2019 Справа № 920/338/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/338/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Електрогазохім" (Русанівська наб., буд. 12, кв. 159, м. Київ, 02154),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Цукор" (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, 40021),

про стягнення 70 715 грн. 00 коп. заборгованості відповідно до умов договору постачання № ЕГХ-33/2018, укладеного між сторонами 06.09.2018,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 54 720 грн. 00 коп. боргу за поставлені допоміжні хімічні речовини відповідно до умов укладеного між сторонами договору постачання № ЕГХ-33/2018 від 06.09.2018, 8 743 грн. 00 коп. пені, 5 472 грн. 00 коп. штрафу, 1 780 грн. 00 коп. збитків у вигляді транспортних витрат, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.04.2019 відкрито провадження у справі № 920/338/19, відповідачу наданий п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала господарського суду Сумської області від 05.04.2019 про відкриття провадження у справі № 920/338/18, отримана відповідачем 08.04.2019, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв станом на 06.05.2019 не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до договору № ЕГХ-33/2018 від 06.09.2018, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти і сплатити допоміжні хімічні речовини (надалі - товар) в кількості, асортименті і за цінами, вказаними у відповідних специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Загальна кількість товару, що має бути поставленим за даною угодою, узгоджується сторонами шляхом оформлення та підписання специфікацій на кожну окрему партію товару (п. 2.1. договору).

Фактичний об'єм товару за цим договором визначається сумарною кількістю партій товарних поставок, які зазначені в накладних (видаткових, товарно-транспортних), та/або згідно специфікацій, оформлених сторонами та фактично прийнятих покупцем від постачальника в період дії цього договору (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.4. договору, загальна сума договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в специфікаціях, оформлених сторонами, та фактично прийнятих покупцем від постачальника, згідно накладних (видаткових, товарно-транспортних) в період дії цього договору.

Відповідно до п. 3.5. договору, оплата товару за договором здійснюється шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку/фактури постачальника, згідно умов оплати погоджених у специфікації на кожну окрему партію товару, що поставляється/має бути поставленим.

Згідно з п. 4.1. договору, постачання товару здійснюється окремими партіями, згідно з умовами поставки, встановленими відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС-2010) та в термін, який вказується в специфікаціях на кожну окрему партію товару, що поставляється/має бути поставленим.

Відповідно до п. 4.4. договору, перехід до покупця права власності на товар, а також ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, що поставляється за договором, відбувається в момент його поставки відповідно до обраних в специфікаціях умов поставки ІНКОТЕРМС-2010 в момент передачі товару покупцю, або його представнику, згідно з оформленими видатковими і товарно-транспортними накладними.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами 21.09.2018 було підписано специфікацію № 1 до договору, згідно з умовами якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 300960 грн. 00 коп. протягом 7 (семи) календарних днів з дати підписання специфікації. Оплата товару здійснюється на умовах відтермінування платежу строком до 20 календарних днів, починаючи з дати фактичного прийняття товару. Умови постачання (ІНКОТЕРМС 2010): DDP (склад покупця Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Заводська, 26).

Наявними в матеріалах справи копіями рахунку на оплату № 593 від 25.09.2018, довіреністю № 55 від 25.09.2018, видатковою накладною № 589 від 28.09.2018, підтверджується факт поставки позивачем та отримання відповідачем партії товару за договором та специфікацією на суму 54 720 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 54720 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім за договором товару на загальну суму 54720 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно зі специфікацією № 1, оплата товару здійснюється на умовах відтермінування платежу строком до 20 календарних днів, починаючи з дати фактичного прийняття товару.

У акті звірки взаєморозрахунків, копія якого міститься в матеріалах судової справи, сторонами підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 54 720 грн. 00 коп. (а.с. 47).

Відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Відповідачем не подано ні доказів оплати товару в сумі 54720 грн. 00 коп., ні заперечень проти вимог позивача.

Враховуючи встановлений судом факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 54720 грн. 00 коп., факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 54720 грн. 00 коп. заборгованості за товар.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.7. договору, у випадку повної або часткової несплати покупцем отриманого товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період затримки оплати від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

За умовами п. 6.8. договору, у разі порушення терміну сплати за отриманий товар понад 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти)% від суми вартості відвантаженого товару, тобто за невиконання частини своїх зобов'язань.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нарахована пеня в сумі 8743 грн. 00 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 54720 грн. 00 коп. за період з 18.10.2018 по 28.03.2019, а також штраф в сумі 5472 грн. 00 коп., що становить 10 % від суми вартості відвантаженого товару.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 8743 грн. 00 коп. пені, 5472 грн. 00 коп. штрафу.

Також позивачем до стягнення заявлені збитки у вигляді транспортних витрат на поставку товару з посиланням на ст. 224, ст. 229 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Виходячи з приписів вказаних норм, транспортні витрати позивача, а саме витрати пов'язані з виконанням позивачем взятого на себе обов'язку за договором щодо поставки товару, не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України.

Згідно зі специфікацією № 1 до договору, поставка товару здійснюється на умовах постачання (ІНКОТЕРМС 2010): DDP (склад покупця Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Заводська, 26).

Правила ІНКОТЕРМС визначають обов'язки сторін щодо перевезення товару від продавця до покупця, виконання митних формальностей при експорті, імпорті, перевірки безпеки товару та розподілу затрат і ризиків між сторонами контракту.

Умови поставки DDP покладають на продавця максимальні обов'язки. Згідно міжнародних правил, продавець повинен надати у визначене в договорі місце готовий до розвантаження товар, який вже пройшов митне очищення (як експортну, так і імпортну). Умови поставки DDP Інкотермс 2010 визначають, що продавець несе всі ризики і витрати, пов'язані з транспортуванням вантажу, в тому числі він зобов'язаний сплатити всі збори, пов'язані з експортом товару з країни призначення і імпортом в країну призначення. При цьому визначення збори включає в цьому випадку відповідальність і ризики за проходження митного очищення, а також витрати, пов'язані з оплатою митних зборів, податків та будь-яких інших зборів.

В умовах поставки DDP не визначено на кого саме, продавця чи покупця, покладаються витрати на перевезення вантажу.

В свою чергу, у договорі сторонами не передбачено обов'язку покупця оплачувати транспортні витрати на доставку товару до місця призначення. Також зі специфікації № 1 до договору не вбачається, чи включені відповідні витрати у вартість товару.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача транспортних витрат в сумі 1780 грн. 00 коп. як збитків в розумінні ст. 224 ГК України та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Заявлені позивачем судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 545 від 29.03.2019) та витрат на професійну правову допомогу в сумі 5000 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги у господарській справі від 30.01.2019, довіреність від 30.01.2019, ордер серії КС № 145258 від 28.03.2019, акт прийому-передачі виконаних послуг від 28.03.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1262/10.

Разом з цим, за змістом наведених положень ГПК України, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.01.2019 у справі № 906/194/18.

На підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги. Такими документами можуть бути, зокрема, квитанції про оплату послуг адвоката; видаткові касові ордери; платіжні доручення про передачу коштів адвокату; виписки з рахунків тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач доказів, які підтверджують фактичне здійснення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема оплату послуг адвоката, не подав.

З урахуванням викладеного, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають розподілу між сторонами, оскільки позивачем не подано доказів фактичного здійснення відповідних витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Цукор" (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 127/1, кв. 15, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 40649608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Електрогазохім" (Русанівська наб., буд. 12, кв. 159, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 22942814) 54 720 грн. 00 коп. боргу, 8 743 грн. 00 коп. пені, 5 472 грн. 00 коп. штрафу, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.05.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко