Рішення

від 02.05.2019 по справі 927/222/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2019 року справа № 927/222/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD , вул. Науменка,42, с.Харкове, Талалаївського району, Чернігівської області, 17270

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Техагросервіс", вул. Пушкіна, 16,

м. Чернігів, 14000

про стягнення 42413 грн. 70 коп.

представники сторін:

від позивача: Коровай О.О., начальник юридичного відділу, член дирекції товариства (п. 16.11 Статуту);

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В

Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Техагросервіс" про стягнення заборгованості у сумі 33291 грн. 00 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 30.07.2018, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у сумі 6006 грн. 97 коп., 3% річних у сумі 612 грн. 92 коп. та інфляційних нарахувань у сумі 2502 грн.81 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2019 у справі №927/222/19 відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2019 у справі №927/222/19 задоволено клопотання позивача про розгляд справи №927/222/19 з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 23.04.2019.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.04.2019 у зв?язку із перебуванням судді Демидової М.О. 23.04.2019 у відпустці підготовче засідання у справі призначене на 02.05.2019.

У судове засідання прибув повноважний представник позивача у даній справі.

22.03.2019, 27.03.2019, 16.04.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштові відправлення, а саме ухвали суду від 20.03.2019, 27.03.2019, 08.04.2019 у справі №927/222/19, надіслані судом відповідачеві за даним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю "Десна-Техагросервіс" (вул. Пушкіна, 16,

м. Чернігів, 14000), із зазначенням причини повернення: "для учточнення офісу та за закінчення терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 N 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

30.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Десна-Техагросервіс" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу худоби (а.с. 12-13), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця за договірними цінами велику рогату худобу, свиней, коней у живій вазі, у подальшому худобу, які відповідають за якістю діючим стандартам, ветеринарним вимогам для забійних тварин у кількості і строки, вказані у видаткових накладних та прийомних квитанціях, а покупець зобов'язується прийняти худобу та оплатити її вартість на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціни на товар визначаються сторонами у накладній та прийомних квитанціях на момент передачі партії товару.

Згідно із п. 2.1 договору покупець зобов'язується здійснювати оплату кожної партії худоби шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів на умовах передоплати до 3-х банківських днів або оплати за домовленістю сторін.

Прийом худоби за кількістю і якістю здійснюється представником покупця на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразка за місцем прийому-передачі худоби (п.3.1 договору).

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що покупець зобов'язується прийняти худобу за ціною, вказаною у видаткових накладних та прийомних квитанціях, визначити кількісні і якісні показники худоби, здійснювати транспортування худоби, забезпечити її розвантаження, своєчасно здійснювати оплату.

Пунктом 7.1 договору визначено, що сторони несуть одна перед одною відповідальність у відповідності з діючим законодавством та умовами договору.

Відповідно до п. 10.1 договір вступає у дію з дати його підписання і діє до 31.12.2018, але обов?язково до повного виконання сторонами усіх його умов.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар (худобу) на загальну суму 33291 грн. 00 коп., що підтверджено наявною у справі товарно-транспортною накладною №107 від 31.07.2018 (а.с. 14) та видатковою накладною №107 від 31.07.2018 на суму 33291 грн. 00 коп. (а.с. 15)

Відповідач у справі не спростовує того факту, що позивач свої зобов'язання з поставки товару (худоби) виконав у повному обсязі.

Відповідач у порушення умов договору розрахунок за поставлений товар (худобу) не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 33291 грн. 00 коп.

01.02.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу №284 від 01.02.2019 з проханням погашення заборгованості (а.с. 16-18).

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заборгованість у розмірі 33291 грн. 00 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання зобов?язань за договором з 31.07.2018 по 30.01.2019 у сумі 6006 грн. 97 коп. Розрахунок відповідних нарахувань наявний у матеріалах справи (а.с. 5).

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 31.07.2018 по 11.03.2019 на суму 612 грн. 92 коп., а також інфляційні нарахування за період з серпня 2018 по лютий 2019 у сумі 2502 грн. 81 коп. В обґрунтування заявлених до стягнення сум позивачем наведено відповідний розрахунок.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором купівлі-продажу худиби від 30.07.2018 товару (худоби).

Договір купівлі-продажу купівлі-продажу худоби від 30.07.2018, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором товару (худоби) на підставі товарно-транспортної накладної №107 від 31.07.2018 та видаткової накладної №107 від 31.07.2018 на суму 33291 грн. 00 коп. (а.с. 15).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У визначений п.2.1 договором строк відповідач оплату за поставлений товар (худобу) не здійснив, сума заборгованості склала 33291 грн. 00 коп., що відповідачем у справі не спростовано.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар (худобу) у розмірі 33291 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленого за договором товару (худоби) на підставі п. 7.1 (сторони несуть одна перед одною відповідальність у відповідності з діючим законодавством та умовами договору), ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 31.07.2018 по 30.01.2019 у сумі 6006 грн. 97 коп.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

У пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як встановлено судом, відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошового зобов'язання (оплати за поставлений товар) у вигляді пені, не передбачена договором.

З огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар не передбачена законодавчими актами.

Оскільки сторони, укладаючи договір, не погодили відповідальність відповідача у вигляді пені, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 31.07.2018 по 30.01.2019 у сумі 6006 грн. 97 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 31.07.2018 по 11.03.2019 на суму 612 грн. 92 коп., а також інфляційні нарахування за період з серпня 2018 по лютий 2019 у сумі 2502 грн. 81 коп.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати заборгованості за період з 31.07.2018 по 11.03.2019 на суму 612 грн. 92 коп., а також інфляційні нарахування за період з серпня 2018 по лютий 2019 у сумі 2502 грн. 81 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог про стягнення суми боргу у сумі 33291 грн. 00 коп., 3% річних за період з 31.07.2018 по 11.03.2019 у сумі 612 грн. 92 коп., а також інфляційних нарахувань за період з серпня 2018 по лютий 2019 у сумі 2502 грн. 81 коп.

В решті позову у частині стягнення пені у розмірі 6006 грн. 97 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Техагросервіс", вул. Пушкіна, 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 41519724 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD, вул. Науменка,42, с.Харкове, Талалаївського району, Чернігівської області, 17270, код ЄДРПОУ 30148071, заборгованість у сумі 33291 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 612 грн. 92 коп., інфляційні нарахування у сумі 2502 грн. 81 коп. та 1648 грн. 93 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 02.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 07.05.2019.

Суддя М.О. Демидова