Рішення

від 26.04.2019 по справі 260/83/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2019 року м. Ужгород№ 260/83/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представника позивача - Рябінічевої А.С.,

представник відповідача - Жупан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРІАНТА" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРІАНТА" (надалі - позивач, ТОВ "Варіанта") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач, ДФС України), в якій просить: визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану ТОВ "Варіанта" в листі Державної фіскальної служби України від 18.09.2018 №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у наданій Державною фіскальною службою України індивідуальній податковій консультації від 18.09.2018 №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зазначено, що дана консультація надана з урахуванням положень ст.52 Кодексу на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі №807/557/16, однак, в супереч вищезазначеного роз'яснюють, що у вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем), не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід і оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. Позивач зазначив, що в супереч висновків суду та п.53.2 ст.53 ПК України та ст.370 КАС України вдруге у податковій консультації від 18.09.2018 №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК вказує, що вартість послуг з перевезення оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, хоча судом у рішенні встановлено, що вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що листом від 18.09.2018 року №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК Державною фіскальною службою України позивачеві надано роз'яснення відповідно до Порядку оподаткування доходів фізичних осіб, який врегульований розділом IV Податкового кодексу України, тобто відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа-резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні. Представник відповідача вказала, що згідно п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Статтею 165 ПК України визначено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який не містить доходу у вигляді вартості послуг з перевезення працівника з місця збору до роботи та назад. У зв'язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 березня 2016 року листом Державної фіскальної служби України № 4809/6/99-99-17-03-03-15 Позивачу (ТзОВ Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг , після переіменування - TOB Варіанта ) була надана індивідуальна податкова консультація щодо оподаткування вартості послуг з організації перевезення роботодавцем працівників до місця роботи та/або з роботи додому та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на вартість таких послуг.

Позивач звернувся до суду із позовом про скасування індивідуальної податкової консультації, наданої TOB Варіанта в листі Державної фіскальної служби України від 02.03.2016 року №4809/6/99-99-17-03-03-15 в частині податку з доходів фізичних осіб. За результатами розгляду Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018 року у справі № 807/557/16 залишено без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року, якою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Варіанта" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації було задоволено, а індивідуальну податкову консультацію надану ТОВ Аудиторська компанія Закарпат-Бізнес-Консалтінг (TOB "Варіанта") в листі Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року № 4809/6/99-99-17-03-03-15 в частині податку на доходи фізичних осіб - скасовано.

Так, після набрання законної сили рішенням суду у справі № 807/557/16, ТОВ Варіанта , керуючись п.52.1, п.52.3 ст.52 Податкового кодексу України, просило повторно ДФС письмово надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування вартості послуг з організації перевезення роботодавцем працівників до місця роботи та/або з роботи додому податком на доходи фізичних осіб. В вищенаведеному листі ставились наступні питання:

чи включається до об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартість перевезення Підприємством працівників до місця роботи та/або з місця роботи до місця проживання працівників?

чи впливає на включення чи не включення вартості такого перевезення працівників до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб:

A) умови трудового договору (контракту) або умови колективного договору, якими

передбачені чи не передбачені зобов'язання Підприємства з доставки працівників до місця

роботи та/або з роботи додому?

Б) наявність (відсутність) ідентифікації працівників при посадці у транспорт, що використовується підприємством для перевезення працівників?

B) наявність (відсутність) громадського транспорту за аналогічними маршрутами згідно з графіком роботи Підприємства?

За результатами розгляду вказаного звернення, керуючись ст.52 ПК України, на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 807/557/16 відповідачем була надана податкова консультація TOB Варіанта від 18.09.2018 р. № 4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, у якій ДФС України зазначено, зокрема, що:

...норми пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не містять посилань на те, що доходи, одержані платниками податку у вигляді вартості їх перевезення не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб. Зазначене лише може вказувати на те, що такі доходи не є додатковим благом.

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб у повному обсязі відповідно до порядку, визначеному ст. 168 Кодексу.

Враховуючи викладене, вартість послуг, з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовуються юридичною особою (роботодавцем), не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід і оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах .

TOB "Варіанта" вважає, що надана вищезазначена індивідуальна податкова консультація як правовий акт індивідуальної дії, викладений в письмовій формі, суперечать нормам та змісту податку на доходів фізичних осіб та чинному законодавству України в цій частині, а також надана без урахування висновків Закарпатського окружного адміністративного суду, викладених у постанові від 03.10.2017 року у справі № 807/557/16 у зв'язку з чим товариство звернулося до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 частиною 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп.14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України, індивідуальна податкова консультація -роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Статями 52 та 53 ПК України передбачені порядок надання та наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

П. 52.3 ст. 52 ПК України зазначено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Відповідно до п.53.2. ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Тобто, отримання позивачем згідно чинного законодавства України індивідуальної податкової консультації є юридично значимим для підприємства, оскільки це безпосередньо впливає на його права, свободі і інтереси в сфері оподаткування, а саме наявність індивідуальної податкової консультації відповідно до ст. 53 ПК України є підставою для звільнення від відповідальності платника податків, який діяв відповідно до такої податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі.

Крім того, в разі отримання податкової консультації, яка на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, такий платник податків має право оскаржити до суду податкову консультацію контролюючого органу як правовий акт індивідуальної дії.

Спеціальним законодавством визначено порядок оскарження податкової консультації, яким чітко визначено, що у випадку суперечностей нормам або змісту відповідного податку вона підлягає скасуванню.

Згідно п.53.2. ст.53 ПК України протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Відповідно до висновків суду, зроблених у постанові від 03.10.2017 року у справі №807/557/16 - витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками, не відносяться до фонду оплати праці та не є додатковим благом, вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

В супереч наведеному, в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації, наданій ТОВ "Варіанта" в листі від 18.09.2018 №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК Державна фіскальна служба України вказує, що "… вартість послуг, з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовуються юридичною особою (роботодавцем), не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід і оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах".

Суд вважає що відповідач протиправно дійшов вказаних висновків щодо віднесення вартості послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад до "інших доходів", оскільки такі суперечать висновкам викладеним у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 807/557/16 та приписам п.56.21 статті 56 ПК України. Так у вказаному рішенні судом роз'яснено, зокрема, що згідно із підпунктом 14.1.54 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Як визначено статтею 14 підпунктом 14.1.47 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)

Суд зауважує, що згідно статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включаються доходи отримані платником податку як додаткове благо, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору. Не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг.

Згідно статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713) (надалі - Інструкції), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

В пункті 3.21 Інструкції передбачено, що витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв) відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Враховуючи те, що витрати на перевезення працівників не мають індивідуального характеру та не розподіляються між працівниками, не відносяться до фонду оплати праці та не є додатковим благом вартість перевезення не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до статті 56 пункту 56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності спірної індивідуальної податкової консультації.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Варіанта" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 29.01.2019 № 30, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. відтак, з урахуванням задоволення позовних вимог, присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України підлягає судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 126, 139, 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРІАНТА" (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Митрака, буд.58, корпус А, кв.5, код ЄДРПОУ 33360313) до Державної фіскальної служби України (04655, м.Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАРІАНТА" у листі Державної фіскальної служби України від 18.09.2018 №4081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) , за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРІАНТА" (код ЄДРПОУ 33360313) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 06.05.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору