Рішення

від 06.05.2019 по справі 240/3124/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Житомир справа № 240/3124/19

категорія 108060200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити житлову субсидію,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 27.09.2018 №1387/04 про відмову у призначенні йому житлової субсидії;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області призначити житлову субсидію з 01.08.2018 по 31.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на його звернення рішенням відповідача від 25.07.2018 №1029/04 та від 27.09.2018 №1387/04 йому повідомлено, що житлова субсидія не призначається, якщо у складі домогосподарства є особи, які не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не менше ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, з посиланням на п. 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329, а також якщо є такі особи, що перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали позивач та відповідач отримали 09.04.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив, а тому відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до інформації, що міститься у листі Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 25.06.2018, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою та документами на призначення субсидії. У поданій ним декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, позивач вказав, що його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, та проживає у Російській Федерації.

Цим же листом відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову у призначенні йому субсидії, оскільки у складі домогосподарства є особи, які не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не менше ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, з посиланням на п. 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329, а також якщо є такі особи, які перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, коли до 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами) згідно абзацу 10 пункту 7 зазначеного Положення (а.с. 14).

Судом також встановлено, що довідкою Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 25.06.2018 №1065 (а.с. 35) та актом обстеження місця проживання від 19.09.2018 (а.с.16), складеного комісією за участю секретаря, спеціаліста-землевпорядника та депутата Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області, підтверджено, що ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, з 2011 року за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, не проживає. Громадянство ОСОБА_2 підтверджено паспортом Російської Федерації від 20.12.2016 №70 16 704673 із зазначенням місця та дати реєстрації "ул. Весенняя, 2, с. Лаптево Ясновогорского района Тульськой области" від 22.05.2018 (а.с. 20-21).

Отримавши документи на підтвердження обставин щодо постійної відсутності сина за місцем реєстрації в Україні та зміни ним громадянства, ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача, який листом від 27.09.2018 №1387/04 відмовив у призначенні субсидії з тих самих підстав (а.с.15).

Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.11.2018 по справі №274/4468/17, яке набрало законної сили 28.12.2018, підтверджені обставини фактичного непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації в Україні з 2003 року, а також визнано сина позивача таким, що втратив право користування житлом (а.с. 38).

Вирішуючи спір, судом враховується, що умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій регулюються Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (у редакції постанови КМУ від 27.04.2018 №329) (далі- Положення).

Згідно з п. 1 Положення житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 2 Положення визначено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Відповідно абзацу 2 пункту 9 Положення до складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.

Отже, для визначення складу домогосподарства мають бути враховані особи, які не лише зареєстровані за відповідною адресою, але і фактично проживають у житловому приміщення.

Абзацами 6, 7 цього пункту Положення передбачено, що у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.

За рішенням комісії доходи членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично за даною адресою не проживають, в сукупний дохід домогосподарства не враховуються. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення, і не може поширюватися на випадок, визначений в абзаці третьому цього пункту.

Абзацом 10 пункту 7 Положення визначено, що житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім'ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

При цьому, в абзацах 2-4 підпункту 3 пункту 6 Положення передбачено, що житлова субсидія не призначається, якщо у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

У той же час, згідно п. 7 Положення за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо підстав відмови у призначенні житлової субсидії позивачу, суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон).

Статтею 2 Закону встановлено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску.

Статтями 4, 5 Закону визначено вичерпний перелік платників єдиного внеску та порядок взяття їх на облік.

Відповідно ст. 20 Закону передбачено ведення реєстру застрахованих осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 14 Положення для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості з інформацією про доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України у порядку, встановленому Фондом та Мінсоцполітики; інформацією про доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа - підприємець, що обрав спрощену систему оподаткування, - ДФС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном; інформацією про перетин державного кордону особами - Держприкордонслужбою.

Відповідно до завдань та основних засад адміністративного судочинства, закріплених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням фактичних обставин даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні субсидії прийнято без урахування мети, з якою надані повноваження, всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також принципів обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності. Так, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач взагалі ухилився від свого обов'язку перевірки обставин, повідомлених заявником, використавши лише факт перебування сина позивача за кордоном, інтерпретувавши його безвідносно до правових підстав для відмови у призначенні житлової субсидії.

Зокрема, відповідачем не враховано, що син позивача ОСОБА_2 з 2016 року є громадянином іншої держави, який упродовж тривалого часу, а саме з 2003 року, фактично не проживає в Україні, з 22.05.2018 зареєстрований у Російській Федерації. Крім того, відповідачем не надано суду доказів, що у межах повноважень, визначених п. 14 Положення, ним були здійснені запити до Пенсійного органу, органу доходів і зборів на підтвердження інформації щодо належності ОСОБА_2 до застрахованих осіб, які є платниками ЄСВ, до Держприкордонслужби - про перетин державного кордону. У той час як з'ясування цих обставин було визначальним для прийняття законного рішення про призначення житлової субсидії, а відповідач забезпечений механізмами для перевірки повідомлених йому фактів, останній проігнорував свій обов'язок діяти відповідно до принципів, закріплених у ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи, що відповідач лише обмежився констатацією факту перебування сина позивача за кордоном більше 60 днів, проігнорувавши можливість встановлення дійсних обставин такого перебування, які впливали на існування його обов'язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і як наслідок, були визначальними для ухвалення рішення про призначення житлової субсидії, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення з відмови у призначенні житлової субсидії позивачу з посиланням на пункти 6, 7 Положення. Відповідач не надав доказів, що ОСОБА_2 - син позивача ОСОБА_1, є застрахованою особою та зобов'язаний згідно закону сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, а також що до нього як до громадянина іншої держави підлягають застосуванню обмеження щодо строку перебування за кордоном. Оскільки відповідачем в основу оскаржуваного рішення інших підстав для відмови у призначенні позивачу житлової субсидії покладено не було, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача призначити позивачу житлову субсидію.

Внаслідок прийняття незаконного рішення Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області порушені права позивача на одержання безповоротної адресної державної соціальної допомоги, за наявності фактичних підстав для отримання такої допомоги, які не спростовані відповідачем, зважаючи на що та враховуючи принцип ефективного судового захисту суд задовольняє позовні вимоги.

Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області призначити йому житлову субсидію.

У відповідності до абзацу 2 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача ухвалою суду від 05.04.2019 року звільнено від сплати судового збору, то судові витрати стягненню та розподілу з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 139, 242-246, 255, 258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Садова, 3, м. Бердичів, Житомирська область, 13312, код ЄДРПОУ 03192804) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити житлову субсидію задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 27.09.2018 №1387/04 про відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області призначити житлову субсидію ОСОБА_1 з 01.08.2018 по 31.12.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.05.2019.

Суддя Н.М. Майстренко