Рішення

від 06.05.2019 по справі 136/470/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/470/19

провадження № 2/136/171/19

РІШЕННЯ

іменем України

"06" травня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 14.11.2005 померла її мати ОСОБА_2. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося заповіла їй, ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло майно: земельна ділянка, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області; земельна частка (пай), площею 3,31 умовних кадастрових гектари, що розташована на території Зозівківської сільської ради, бувшого КСП Колос , які належали ОСОБА_2, а також житловий будинок, що розташований по вул. Пушкіна 4, с. Зозівка, Липовецький район Вінницька область, та земельна ділянка площею 0,9081 га, з якої - для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства - 0,6581 га, що розташовані в с. Зозівка, Липовецького району Вінницької області, які вона прийняла у спадок після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 Фотієвича, який помер 04.12.2001, в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства. Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла за рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12.09.2018, відповідно до якого було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 в період з 20.04.2005 року по день смерті ОСОБА_2 , яка померла 14.11.2005 року, а також визнано право власності на земельну частку (пай) розміром 3,31 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що належала ОСОБА_2 на підставі Сертифікату серії ВН №024649. Утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на решту майна, що становить склад спадкової маси позивач позбавлена можливості, оскільки правовстановлюючі документи на успадковане спадкодавцем майно втрачені, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву до суду не направив, однак сільський голова надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності їх представника.

Ухвалою суду від 12.03.2019 було витребувано за клопотанням позивача матеріали спадкової справи до майна померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У судове засідання позивач не з'явилась, утім у позові просила суд про розгляд справи у її відсутність.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення , тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що 14.11.2005 померла ОСОБА_2, в підтвердження чому є свідоцтво про смерть серія І-БП № 024117. Після її смерті відкрилась спадщина.

Судом встановлено, що 13.06.2002 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склала на ім'я ОСОБА_1 особисте розпорядження (заповіт а.с. 14), яким заповіла усе належне їй майно.

З повідомлення нотаріальної установи встановлено, що спадкова справа після померлої 14.11.2005 року ОСОБА_2 не заведена.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 12.09.2018 було встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в період з 20.04.2005 року по день смерті ОСОБА_2 , яка померла 14.11.2005 року. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої 14.11.2005 року ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3,31 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що належала ОСОБА_2 на підставі Сертифікату серії ВН №024649 на право на земельну частку (пай) по КСП "Колос" с. Зозівка Липовецького району Вінницької області.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Згідно вказаного рішення суду було встановлено, що ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, яка спадщину прийняла шляхом спільного проживання із ОСОБА_2, отож вона їй належить з часу відкриття спадщини.

В силу приписів ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_2 увійшла земельна ділянка, площею 1 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 згідно Державного акту на право постійного користування землею №009155 виданого 12.12.2001, утім згідно матеріалів справи правовстановлюючий документ на вказане вище майно втрачено.

Згідно свідоцтва про одруження серія І-АМ №061688 (а.с.10), встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який помер 04.12.2001, на що вказує свідоцтво про смерть серія І-АМ №140092 (а.с.6).

Як убачається із довідки виданої виконавчим комітетом Зозівківської сільської ради Липовецького району від 27.02.2019 за №221 (а.с.16), після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2, яка протягом шести місяців вступила у володіння та управління спадковим майном.

Встановлені судом обставини підтверджують, що ОСОБА_2, будучи дружиною спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла в силу діючого на час її відкриття законодавства (ЦК УРСР).

За відомостями Державного нотаріального архіву від 01.04.2019, встановлено, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 не заведена, що свідчить про відсутність інших спадкоємців, окрім позивача, які прийняли спадщину.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Зозівківської сільської ради від 27.09.2019 за №220 (а.с.16), слідує, що житловий будинок по вул.. Пушкіна, 4, в с. Зозівка, Липовецького району Вінницької області згідно записів по господарських книг по сільській раді належав ОСОБА_3

Також судом встановлено, що до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшла земельна ділянка площею 0, 9081 га, що розташована в с. Зозівка по вул.. Пушкіна, 2, Липовецького району, цільове призначення 0,2500га - для обслуговування житлового будинку, а 0,6581 га - для ведення особистого селянського господарства, що належала ОСОБА_3 згідно Державного акту серія ВН №09788, який було видано 16.04.2003.

Згідно матеріалів цивільної справи встановлено, що правовстановлюючі документи на підтвердження належності майна ОСОБА_3 втрачено, що унеможливлює реалізацію спадкових прав позивачем в нотаріальному порядку для прийняття спадщини, що увійшла до спадкової маси після смерті ОСОБА_2.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, що розташований по вул.. Пушкіна, 4, в с. Зозівка, встановлено, що рік його побудови 1952.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Проаналізувавши зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що вони підтверджують належність майна власникам, майно конкретизовано. Доведено факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 та відсутність інших спадкоємців, відсутність правовстановлюючих документів на майно, що увійшло до складу спадкової маси. Підтверджено факт прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_2, у тому числі у вигляді земельної ділянки, що є предметом цього спору. Однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлений можливості від незалежних від її волі обставин в нотаріальному порядку, що не позбавляє спадкоємця права на оформлення прийнятої нею спадщини у судовому порядку.

Відповідач подав заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачами позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України , у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП-2182511447) до Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, ЄДРПОУ - 04329004) про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_2, яка померла 14.11.2005 право власності на:

- житловий будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Пушкіна 4, с. Зозівка, Липовецького району, Вінницька область;

- земельну ділянку, площею 0,9081 га, для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,6581 га, що розташована в с. Зозівка, Липовецького району Вінницької області згідно державного акту серія ВН №09788, який належав ОСОБА_3 Фотієвичу, який помер 04.12.2001;

- земельну ділянку, площею 1 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту IV-ВН №009155, яка належала ОСОБА_2, яка померла 14.11.2005.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при пред'явленні позову згідно квитанцій: №0.0.1288050828.1 від 06.03..2019 в розмірі 384, 20 грн.; №0.0.1288050823.1 від 06.03..2019 в розмірі 384, 20 грн.; №0.0.1288050477.1 від 06.03..2019 в розмірі 388, 90 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко