Рішення

від 06.05.2019 по справі 136/468/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/468/19

провадження № 2/136/170/19

РІШЕННЯ

іменем України

"06" травня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області про встановлення факту пе6ребування на утриманні та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтувала тим, що 25.03.1999 померла ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина. До складу спадкової маси увійшов житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Зозівка Липовецького району Вінницької області, а також право на земельну частку (пай) в розмірі 3,31 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебувала у КСП Колосок . За життя ОСОБА_2 на випадок своєї смерті вчинила особисте розпорядження, відповідно до якого заповіла ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в с. Зозівка Липовецького району Вінницької області. ОСОБА_3 спадщину прийняла, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном в силу діючого на час відкриття спадщини законодавства. Прийнявши спадщину, ОСОБА_3 18.07.1999 померла так і не оформивши її. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 Позивач, будучи дочкою спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості на вищевказане майно, що увійшло до складу спадкової маси, оскільки правовстановлюючий документ за життя спадкодавця було втрачено, а також не підтверджено документально факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву до суду не направив, утім сільський голова надав до суду заяву, в якій визнав позовні вимоги та обставини зазначені у позові, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності їх представника.

Ухвалою суду від 12.03.2019 було витребувано за клопотанням позивача матеріали спадкової справи до майна померлих: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також копію актового запису про смерть ОСОБА_2

У підготовче судове засідання позивач не з'явилась, однак у позові просила про розгляд справи у її відсутність.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення , тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що 18.07.1999 в с. Зозівка, Липовецького району померла ОСОБА_3, на що вказує свідоцтво про смерть серія І-АМ №060775 Після її смерті відкрилась спадщина.

Судом встановлено, що своїм правом на спадкування після смерті ОСОБА_3 скористалась позивач, будучи дочкою спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування за законом. Інші спадкоємці відсутні, у зв'язку із чим на ім'я позивача було видано державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної установи свідоцтво про право на спадщину за законом на частину майна (а.с.14).

Як убачається із довідок виданих виконавчим комітетом Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області 27.02.2019 за №218, 219, після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла ОСОБА_3, шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном. ОСОБА_3 перебувала на утриманні у ОСОБА_2 не менше одного року до дня смерті ОСОБА_2, яка померла 25.03.1999.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР 1963 року , чинної на час відкриття спадщини, встановлено, що до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" , чинної на час відкриття спадщини, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що особа перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами ст. 62 ЦПК України .

Зібрані у справі докази підтверджують факт перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_2, з січня 1998 року, тобто не менше одного року до часу відкриття спадщини.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині встановлення юридичного факту підтверджені належними доказами, отож їх слід задовольнити.

В силу приписів ст.548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшло право на земельну частку (пай), розмір 3,31 умовних кадастрових гектари, на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебувала у КСП Колосок згідно сертифікату серія ВН №0108101, що зареєстрований 18.10.1996 року за №253 який був виданий на ім'я ОСОБА_2, на що вказує інформація з Відділу у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 04.12.2018.

Як убачається із оголошення в газеті Липовецькі вісті сертифікат серія ВН №0108101, на ім'я ОСОБА_2 було втрачено.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що позивач, будучи спадкоємцем за законом, спадщину прийняла згідно діючого законодавства, інші спадкоємці відсутні, належність спадкової маси спадкодавцеві підтверджено належними та допустимими доказами, як і прийняття спадщини спадкодавцем після смерті ОСОБА_2, однак правовстановлюючий документ на таке майно втрачено, що також підтверджено зібраними у справі доказами.

Зважаючи на те, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено, отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (лист ВССУ від 13.05.2013).

З огляду на викладене суд дійшов до переконання, що обставини, які викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, отож порушені права позивача підлягають захисту судом.

Крім цього, відповідач надав суду заяву про визнання позову.

Враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення у підготовчому судовому засіданні про задоволення позову.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України , у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП-1714903901) до Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ЄДРПОУ - 04329004) про встановлення факту перебування на утриманні та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_3, яка померла 18.07.1999, перебувала на утриманні ОСОБА_2, яка померла 25.03.1999, з січня 1998 року до дня смерті останньої, тобто не менше одного року.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в розмірі 3,31 умовних кадастрових гектари на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка перебувала у КСП Колосок згідно сертифікату серія ВН №0108101, що зареєстрований 18.10.1996 року за №253, який був виданий на ім'я ОСОБА_2, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, яка померла 18.07.1999.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при пред'явленні позову згідно квитанцій: № 0.0.1288048257.1 від 06.03.2010 у розмірі 384, 20 грн.; № 0.0.1288047938.1 від 06.03.2019 у розмірі 626, 07 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко