Рішення

від 17.04.2019 по справі 1740/2409/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2019 року м. Рівне №1740/2409/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправними та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про:

визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ156/957/000322/ІП-ФС від 17.08.2018, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 3723,00 грн.;

визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ156/957/000323/ТД-ФС від 17.08.2018, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 558450,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оформлені з фізичними особами та надані під час інспекційного відвідування цивільно-правові договори, відповідно до яких виконавці надавали позивачу послуги складальника виробів з деревини, укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін та погоджені ними. Стверджував, що виконавці за вказаними угодами не підпорядковувались трудовому розпорядкові у позивача, не отримували заробітної плати та виконували роботу за укладеним договором без забезпечення позивачем умов праці відповідно до трудового законодавства, що не узгоджується з висновками за результатом інспекційного відвідування щодо неоформлених трудових відносин із вказаними особами. Оскільки чинне законодавство України не окреслює коло випадків, які вимагають обов'язкового укладення трудового договору, позивач переконаний, що сторони вільні у виборі щодо оформлення своїх відносин та на свій розсуд вправі визначати вид цивільно-правового договору на виконання окремих робіт. Окрім того, враховуючи те, що графіком відпусток на підприємстві позивача визначено місяць щорічної відпустки працівника, то подання працівником відповідної заяви щодо надання відпустки у визначений графіком період без дотримання двотижневого терміну для повідомлення щодо початку відпустки, не утворює порушення трудового законодавства у цій частині. Щодо несвоєчасного розрахунку зі звільненим працівником пояснив, що з огляду на те, що працівник звільнявся у п'ятницю, а наприкінці того дня відлучився із роботи, відповідний розрахунок було проведено у понеділок у повному обсязі. Наведені обставини в сукупності на думку позивача доводять відсутність в його діях порушень трудового законодавства, покладених в основу спірних постанов відповідача про застосування штрафних санкцій, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.92-100). Вказав, що згідно з наданими під час інспекційного відвідування цивільно-правовими договорами фізичні особи фактично виконували трудові обов'язки без фактичного їх оформлення у встановленому законом порядку та належного повідомлення фіскального органу про прийняття працівників на роботу. Вказані висновки відповідача побудовані на тому, що відносини сторін за даними цивільно-правовими угодами носять постійний характер, виконання означених робіт вимагає від особи певної кваліфікації, режиму роботи, охорони праці, матеріальної відповідальності, вказані угоди містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу, що свідчить про трудовий характер укладених договорів. За наведених обставин відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, а тому просив суд відмовити в позові повністю.

У підготовчому судовому засіданні 28.11.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26.03.2019 за заявою позивача про забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області № РВ156/957/000322/ІП-ФС від 17 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, - до набрання судовим рішенням у справі № 1740/2409/18 законної сили, а також зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Рівненській області № РВ156/957/000323/ТД-ФС від 17 серпня 2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, - до набрання судовим рішенням у справі № 1740/2409/18 законної сили.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт", ідентифікаційний код 41220980, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що 20.03.2017 внесено запис за номером 1 296 102 0000 000803; основний вид економічної діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.14).

Суд встановив, що на підставі службової записки начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 від 13.07.2018 та листа Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 27.06.2018 № 6529/05, Управлінням Держпраці у Рівненській області видано наказ від 13.07.2018 № 622 "Про інспекційне відвідування з питань додержання законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт"" з 19.07.2018 по 20.07.2018 включно (а.с.101).

На підставі вказаного наказу від 13.07.2018 № 622 Управлінням Держпраці у Рівненській області видано направлення на інспекційне відвідування від 13.07.2018 № 565-Н/09-27 на проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт", 34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Шевченка, буд. 1Є , в якому зазначено, що під час інспекційного відвідування буде перевірено розділи 3, 4, 5, 6, 11 Акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 № 1338. Інспекційне відвідування буде проведено: з 19.07.2018 по 20.07.2018 включно (а.с.102).

19 - 20 липня 2018 року інспектором праці ОСОБА_4, службове посвідчення № 957, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, у присутності в.о. директора (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" ОСОБА_5 проведено інспекційне відвідування у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт", результати якого оформлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 20.07.2018 № РВ156/957/АВ (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с.17-21).

У ході інспекційного відвідування встановлено, про що зазначено у акті інспекційного відвідування (стор.4-7 акта), що на час проведення інспекційного відвідування інспектору праці були надані укладені позивачем цивільно-правові договори, що містять ознаки трудових договорів, а саме, укладений :

1. цивільно-правовий договір від 23.04.2018 № 6/18 з ОСОБА_6 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги складальника виробів з деревини в строк з 23.04.2018 до 23.06.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 23.04.2018 до 23.06.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору);

- цивільно-правовий договір від 25.06.2018 № 9/18 з ОСОБА_6 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги складальника виробів з деревини в строк з 25.06.2018 до 25.07.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн. (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 25.06.2018 до 25.07.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору);

2. цивільно-правовий договір від 23.05.2018 № 8/18 з ОСОБА_7 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги складальника виробів з деревини на умовах стажування в строк з 23.05.2018 до 23.07.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 23.05.2018 до 23.07.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору);

3. цивільно-правовий договір від 09.01.2018 № 10/1/18 з ОСОБА_8 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги менеджера зі збуту на умовах стажування в строк з 09.01.2018 до 28.02.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 09.01.2018 до 28.02.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору).

- цивільно-правовий договір від 23.05.2018 № 3/18 з ОСОБА_8 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги менеджера зі збуту на умовах стажування в строк з 02.04.2018 до 31.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 02.04.2018 до 31.05.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору);

4. цивільно-правовий договір від 12.03.2018 № 10/2/18 з ОСОБА_9 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги інспектора з кадрів на умовах стажування в строк з 12.03.2018 до 12.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 12.03.2018 до 12.05.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору),

- цивільно-правовий договір від 14.05.2018 № 7/18 з ОСОБА_9 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги інспектора з кадрів на умовах стажування в строк з 14.05.2018 до 15.06.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 15.05.2018 до 15.06.2018 (пункт 6.1 розділ 6 договору).

5. цивільно-правовий договір від 02.04.2018 № 4/18 з ОСОБА_10 на виконання роботи (надання послуг), а саме: зобов'язання надавати послуги складальника виробів з деревини на умовах стажування в строк з 02.04.2018 до 31.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 1). Оплата здійснюється згідно акту виконаних робіт. Строк дії угоди з 02.04.2018 до 31.05.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору). Додатковою угодою про розірвання до Договору № 4/18 від 02.04.2018 18.05.2018 був розірваний договір укладений між Замовником ТОВ "Лісопродукт" та Виконавцем ОСОБА_10 у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Окрім викладеного у акті інспекційного відвідування зазначено, що дані укладені цивільно-правові договори містять ознаки договорів трудового характеру, які носять постійний характер, здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації, режиму роботи, охорони праці, матеріальної відповідальності, передбачають функції, властиві найманому працівнику згідно Класифікатора професій, містять загальні неконкретні відомості про виконувану роботу, містять відомості на умовах стажування тощо. Роботи, які виконують працівники по цивільно-правовій угоді є роботами певної кваліфікації. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки.

За результатом проведеного заходу встановлено:

- в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 містять ознаки договору трудового характеру, які носять постійний характер, здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації, режиму роботи, охорони праці, матеріальної відповідальності, передбачають функції, властиві найманому працівнику згідно Класифікатора професій, містять неконкретні відомості про виконувану роботу, містять відомості на умовах стажування;

- в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, при допуску до роботи 5-ти працівників, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не оформлено наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в порушення вимог частини п'ятої статті 79 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до затвердженого графіку черговості відпусток працівників ТОВ "Лісопродукт" на 2018 рік, а саме: при наданні відпустки менеджеру ОСОБА_11 з 01.06.2018 тривалістю 24 календарних днів згідно з наказом від 29.05.2018 № 8 "Про надання чергової відпустки", яка визначена графіком черговості на червень 2018 року;

- в порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України, несвоєчасно проводиться повний розрахунок зі звільненими працівниками, а саме: несвоєчасно був проведений повний розрахунок зі звільненим працівником ОСОБА_12 в сумі 2523,54 грн, дата звільнення з роботи ОСОБА_12 20.04.2018 згідно з наказом від 20.04.2018 № 5 "Про звільнення з роботи", проте, повний розрахунок було проведено 23.04.2018 згідно з відомістю на виплату грошей № 10 від 23.04.2018 в сумі 2523,54 грн;

- в порушення статті 253 КЗпП України працівники не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (стор. 7-8 акта інспекційного відвідування).

20.07.2018 до вказаного акта інспекційного відвідування в.о. директора ТОВ "Лісопродукт" ОСОБА_5 надані письмові пояснення, у яких зазначено, що особи, з якими були підписані цивільно-правові договори, жодних послуг для ТОВ "Лісопродукт" не надавали через відсутність виробничого обладнання, монтаж якого є неможливим у зв'язку з відсутністю електроенергії. Роботи по підключенню ТОВ "Лісопродукт" до мережі електропостачання ведуться. Цивільно-правові договори були підписані з метою утримання людей з гарантією подальшого працевлаштування на підприємстві позивача (а.с.22).

26.07.2018 позивачем подано до Управління Держпраці у Рівненській області заперечення від 23.07.2018 до акта інспекційного відвідування № РВ156/957/АВ від 20.07.2018 (а.с.23), на які відповідач надав відповідь від 30.07.2018 № 04-16/4223, згідно з якою викладені позивачем аргументи не спростовують порушення, викладені у акті інспекційного відвідування № РВ156/957/АВ від 20.07.2018, оскільки: 1) усі документи, які стосуються трудових відносин на об'єкті відвідування повинні бути надані під час інспекційного відвідування; 2) зі змісту цивільно-правових договорів слідує, що стосунки між ТОВ "Лісопродукт" та фізичними особами підпадають під ознаки трудових відносин, а не цивільно-правових (а.с.33-34).

30.07.2018 інспектором праці ОСОБА_4, службове посвідчення № 957, за наслідком проведення інспекційного відвідування винесено припис № РВ156/957/АВ/П, яким зобов'язано директора ТОВ "Лісопродукт" ОСОБА_13 та в.о. директора (засновника) ТОВ "Лісопродукт" ОСОБА_5 усунути виявлені порушення у акті інспекційного відвідування від 20.07.2018 № РВ156/957/АВ у строк до 30.08.2018, про що надати письмове повідомлення з долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об'єкта відвідування до Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.31-32).

17.08.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_14 за результатами розгляду справи про накладення штрафу прийнято постанову № РВ156/957/000322/ІП-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" накладено штраф у розмірі 3723 грн на підставі акта інспекційного відвідування від 20.07.2018 № РВ156/957/АВ щодо порушень ТОВ "Лісопродукт" законодавства про працю, а саме:

- в порушення вимог частини п'ятої статті 79 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до затвердженого графіку черговості відпусток працівників ТОВ "Лісопродукт" на 2018 рік, а саме: при наданні відпустки менеджеру ОСОБА_11 з 01.06.2018 тривалістю 24 календарних днів згідно з наказом від 29.05.2018 № 8 "Про надання чергової відпустки", яка визначена графіком черговості на червень 2018 року;

- в порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України, несвоєчасно проводиться повний розрахунок зі звільненими працівниками, а саме: несвоєчасно був проведений повний розрахунок зі звільненим працівником ОСОБА_12 в сумі 2523,54 грн, дата звільнення з роботи ОСОБА_12 20.04.2018 згідно з наказом від 20.04.2018 № 5 "Про звільнення з роботи", проте, повний розрахунок було проведено 23.04.2018 згідно з відомістю на виплату грошей № 10 від 23.04.2018 в сумі 2523,54 грн;

- в порушення статті 253 КЗпП України працівники не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (а.с.35-36).

Також, першим заступником начальника Управління Держпраці у Рівненській області ОСОБА_14 за результатами розгляду справи про накладення штрафу прийнято постанову № РВ156/957/000323/ДТ-ФС від 17.08.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" накладено штраф у розмірі 558450 грн на підставі акта інспекційного відвідування від 20.07.2018 № РВ156/957/АВ щодо порушень ТОВ "Лісопродукт" законодавства про працю, а саме:

- в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, цивільно-правові договори, укладені з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 містять ознаки договору трудового характеру, які носять постійний характер, здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації, режиму роботи, охорони праці, матеріальної відповідальності, передбачають функції, властиві найманому працівнику згідно Класифікатора професій, містять неконкретні відомості про виконувану роботу, містять відомості на умовах стажування;

- в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, при допуску до роботи працівників з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не оформлено наказ чи розпорядження власника про прийняття на роботу даних осіб та не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.37-38).

Вирішуючи публічно-правовий спір по суті, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення № 96 встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункт 6 Положення № 96).

За приписами статті 259 КЗпП України Державна служба України з питань праці реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок № 295).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 295).

Згідно із пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина перша статті 265 КЗпП України).

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509).

За приписами пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

З 1 січня 2015 року збільшена фінансова відповідальність роботодавців за порушення трудового законодавства з метою запобігання тіньовій зайнятості, легалізації заробітної плати.

Так, Законом України від 28.12.2014 № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" статтю 265 було викладено в новій редакції, згідно з якою, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 1 січня 2018 року в Україні було встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 гривні.

Відповідач за спірною постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.08.2018 № РВ156/957/000323/ТД-ФС за порушення позивачем вимог частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, у відповідності до частини другої статті 265 КЗпП України застосував до позивача штраф в розмірі 558450 грн з розрахунку 3723 грн х 30 х 5 (кількість працівників).

Суд зазначає, що за змістом статей 21 та 24 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд зауважує, що постанови про накладення штрафу за порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України виносяться у разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Законодавством визначено досить суворі фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками, а метою винесення постанов органами Держпраці є усунення конкретного виявленого порушення вимог трудового законодавства задля забезпечення виконання вимог законів про працю та оплату праці, сплати до бюджету відповідних платежів.

Суд з'ясував, що оскаржувана постанова № РВ156/957/000323/ТД-ФС від 17.08.2018 винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з громадянами: ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з якими укладено цивільно-правові угоди (а.с.39, 45, 52, 220-226), які на думку органу Держпраці мають ознаки трудового договору, що не відповідає законодавчо встановленій меті її винесення та, як наслідок, винесено за відсутності підтвердженого факту порушення позивачем вимог трудового законодавства. Суд дійшов вказаних висновків з огляду на таке.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає саме КЗпП України.

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Частиною 1 статті 1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У ході судового розгляду на підставі досліджених доказів суд встановив такі обставини щодо укладення та виконання цивільно-правових договорів з фізичними особами, зазначеними у акті інспекційного відвідування.

Згідно з цивільно-правовим договором від 23.05.2018 № 8/18 (а.с.39) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" (Замовник) доручає, а ОСОБА_16 бере на себе зобов'язання надати послуги складальника виробів з деревини на умовах стажування в строк з 23.05.2018 до 23.07.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн за місяць (пункт 2.1 розділу 2). Оплата за надані послуги проводиться не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 23.05.2018 до 23.07.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Актами приймання-передачі наданих послуг № 14/18 від 31.05.2018 (а.с.43) та № 16/18 від 27.06.2018 (а.с.44) підтверджується надання Виконавцем обумовлених укладеним договором від 23.05.2018 № 8/18 послуг та зобов'язання Замовника оплатити послуги по складанню пиломатеріалів на складі готової продукції у сумі 533,33 грн (за травень 2018 року) та у сумі 1600 грн (за червень 2018 року).

Також, 23.04.2018 позивачем укладено з ОСОБА_15 цивільно-правовий договір № 6/18 (а.с.222) щодо надання послуг складальника виробів з деревини в строк з 23.04.2018 до 23.06.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600 грн (пункт 2.1 розділу 2). Оплата за надані послуги проводиться не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 23.04.2018 до 23.06.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Актами приймання-передачі наданих послуг № 8/18 від 30.04.2018 (а.с.50) та № 12/18 від 31.05.2018 (а.с.51) підтверджується надання Виконавцем обумовлених укладеним договором від 23.04.2018 № 6/18 послуг та зобов'язання Замовника оплатити послуги по складанню пиломатеріалів та прибиранню відходів після розпилювання деревини в сумі 421 грн (за квітень 2018 року) та у сумі 1600 грн (за травень 2018 року).

25.06.2018 позивачем укладено з ОСОБА_15 цивільно- правовий договір від № 9/18 (а.с.45) щодо надання послуг складальника виробів з деревини в строк з 25.06.2018 до 25.07.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600 грн (пункт 2.1 розділу 2). Оплата за надані послуги проводиться не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 25.06.2018 до 25.07.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 17/18 від 27.06.2018 (а.с.49) Виконавець надав послуги, а Замовник зобов'язується оплатити послуги по складанню пиломатеріалів та прибиранню відходів після розпилювання деревини в сумі 1600 грн (за червень 2018 року).

02.04.2018 позивачем укладено з ОСОБА_10 цивільно-правовий договір № 4/18 (а.с.52) щодо надання послуг складальника виробів з деревини на умовах стажування в строк з 02.04.2018 до 31.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн за місяць (пункт 2.1 розділу 2 договору). Оплата виконується не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 02.04.2018 до 31.05.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Актами приймання-передачі наданих послуг № 8/18 від 30.04.2018 (а.с.55) та № 11/18 від 18.05.2018 (а.с.54) підтверджується надання Виконавцем обумовлених укладеним договором від 02.04.2018 № 4/18 послуг та зобов'язання Замовника оплатити послуги по складанню пиломатеріалів на складі готової продукції в сумі 1600 грн (за квітень 2018 року) та у сумі 914,28 грн (за травень 2018 року).

Окрім того, відповідно до цивільно-правового договору від 09.01.2018 № 10/1/18 (а.с.225) позивач доручив, а ОСОБА_8 взяла на себе зобов'язання надати послуги менеджера зі збуту на умовах стажування в строк з 09.01.2018 до 28.02.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн (пункт 2.1 розділу 2). Оплата за надані послуги проводиться не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 09.01.2018 до 28.02.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Також, згідно з цивільно-правовим договором від 02.04.2018 № 3/18 (а.с.224) позивач доручив, а ОСОБА_8 взяла на себе зобов'язання надати послуги менеджера зі збуту на умовах стажування в строк з 02.04.2018 до 31.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600,0 грн за місяць (пункт 2.1 розділу 2 договору). Оплата виконується не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 02.04.2018 до 31.05.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Згідно з цивільно-правовим договором від 12.03.2018 № 10/2/18 (а.с.221) позивач доручив, а ОСОБА_9 взяла на себе зобов'язання надати послуги інспектора з кадрів на умовах стажування в строк з 12.03.2018 до 12.05.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600 грн за місяць (пункт 2.1 розділу 2 договору). Оплата виконується не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 12.03.2018 до 12.05.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Також, згідно з цивільно-правовим договором від 14.05.2018 № 7/18 (а.с.226) позивач доручив, а ОСОБА_9 взяла на себе зобов'язання надати послуги інспектора з кадрів на умовах стажування в строк з 14.05.2018 до 15.06.2018 з можливим подальшим працевлаштуванням (пункт 1.1 розділу 1 договору). За надані послуги Замовник сплачує Виконавцеві винагороду у розмірі 1600 грн за місяць (пункт 2.1 розділу 2 договору). Оплата за надані послуги проводиться не пізніше десяти днів по закінченні місяця та затвердження Замовником послуг за актом (пункт 2.2 розділу 2). Термін дії договору з 15.05.2018 до 15.06.2018 (пункт 6.1 розділу 6 договору).

Зазначені цивільно-правові договори аналогічні за своїм змістом.

Під час інспекційного відвідування позивачем було надано вказані цивільно-правові договори, про що зазначено у акті інспекційного відвідування (стор.4-6 акту інспекційного відвідування), проте інспектором праці зроблено висновок, що вказані особи працюють фактично без належного оформлення трудових відносин.

Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача з огляду на таке.

Як вже йшлося, відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин першої-другої статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (стаття 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за таку плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору-кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Як слідує зі змісту досліджених судом договорів про надання послуг, метою їх укладання є виконання її стороною (виконавцем) певного визначеного обсягу робіт.

Крім того, вищевказаними цивільно-правовими договорами чітко передбачено, що Виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує їх виконання, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (пункт 1.1 Договорів).

Отже, вказані положення Договорів не передбачають сплату страхових внесків та надання гарантій, пільг, компенсацій, допомоги, характерних для трудового законодавства, та дозволяють виконавцям самостійно організовувати виконання роботи і не підпорядковуватися правилам внутрішнього трудового розпорядку, що свідчить про хибність висновків відповідача про те, що взаємовідносини між сторонами зазначених договорів фактично носять характер неоформлених трудових відносин.

На користь вказаних висновків суду свідчить також те, що відповідні послуги за цими договорами надаються протягом терміну дії договорів, що говорить про строковість та обмеженість в часі надання послуг. Таким чином, після надання означених у договорах послуг відносини між сторонами договору припиняються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що договори, які укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" з громадянами: ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за своїм змістом є цивільно-правовими договорами, а відносини, що склалися між сторонами цих договорів - цивільно-правовими.

Окрім того, суд врахував, що цивільно-правові договори з ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_10 на час проведення інспекційного відвідування (19.07.2018-20.07.2018) були розірвані згідно з: Додатковою угодою від 13.07.2018 про розірвання Договору № 8/18 від 23.05.2018 (а.с.40), Додатковою угодою від 13.07.2018 про розірвання Договору № 9/18 від 25.06.2018 (а.с.46) та Додатковою угодою від 18.07.2018 про розірвання Договору № 4/18 від 02.04.2018 (а.с.53) відповідно.

За змістом додаткових угод з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 цивільно-правові договори з ними були розірвані у зв'язку з економічною недоцільністю через відсутність електричної енергії на підприємстві тривалий час (пункт 1 додаткових угод) на підставі заяв вказаних осіб від 12.07.2018 (а.с.41, 47). Окрім того, згідно з наявними в матеріалах справи письмовими повідомленнями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 жодних послуг для ТОВ "Лісопродукт" згідно з цивільно-правовими договорами вони не надавали (а.с.42, 48).

У ході судового розгляду представник позивача надав пояснення, згідно з якими підприємство позивача деякий час не було під'єднане до мережі електропостачання, що унеможливило функціонування виробничого обладнання для обробки деревини та, відповідно, надання послуг по складанню пиломатеріалів у липні 2018 року, обумовленими укладеними цивільно-правовими договорами з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 Вказані обставини слугували підставою для розірвання означених цивільно-правових договорів.

Суд з'ясував, що 05.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" було укладено з ПрАТ "Рівнеобленерго" Договір про постачання електричної енергії за № 270065630-38, згідно з Додатком № 3 до якого будівля корівника у с. Масевичі по вул. Кузнецова 5 б, де провадить господарську діяльність позивач, що не заперечувалось сторонами під час судового розгляду, було забезпечено постачанням електричної енергії з 05.09.2018 (а.с.191-195).

Також, згідно з додатковою угодою від 18.05.2018 (а.с.53) цивільно-правовий договір від 02.04,2018 за № 4/18 зі ОСОБА_10 розірвано у зв'язку з неналежним виконанням умов договору виконавцем (пункт 1 угоди).

Вказані обставини щодо розірвання цивільно-правових договорів з означеними особами знайшли відображення у акті інспекційного відвідування (стор.5-6 акту інспекційного відвідування).

Окрім того, суд взяв до уваги, що згідно з наказом від 17.05.2018 № 7 "Про прийом на роботу ОСОБА_8В." ОСОБА_8 прийнята на роботу у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" на посаду менеджера зі збуту з оплатою згідно зі штатним розписом з 18.05.2018, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та наказом ознайомлена, про що зазначено у акті інспекційного відвідування (стор.5 акту) та не заперечувалось сторонами у суді. 18.05.2018 позивачем направлено до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області Повідомлення про прийняття працівника на роботу, у якому вказано дату початку роботи: 21.05.2018 (а.с.59). Дане повідомлення отримано органом ДФС 18.05.2018.

Також суд врахував, що згідно з наказом від 26.06.2018 № 11 "Про прийом на роботу" ОСОБА_9 з 02.07.2018 прийнята на роботу на посаду інспектора з кадрів на умовах неповного робочого часу (з чотирьох годинним робочим днем) з оплатою відповідно до штатного розпису, з правилами внутрішнього трудового розпорядку та наказом ознайомлена, про що зазначено у акті інспекційного відвідування (стор.6 акту), про що повідомлено Сарненську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Рівненській області 25.06.2018 (а.с.63-64).

Наведені вище обставини свідчать про відсутність цивільно-правових відносин підприємства позивача з ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на час інспекційного відвідування позивача (19.07.2018-20.07.2018), оскільки такі були попередньо припинені, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були прийняті в подальшому на роботу у позивача, жодних зауважень або порушень щодо порядку оформлення трудових відносин позивача із вказаними особами інспектором праці у акті інспекційного відвідування не зафіксовано.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.

Згідно зі статтею 2 КАС України одним із критеріїв правомірності рішень чи дій суб'єктів владних повноважень є використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Як зазначено судом вище, повноваження притягати до фінансової відповідальності роботодавців за порушення законодавства про працю надано відповідачу з метою запобігання тіньовій зайнятості та легалізації заробітної плати.

За результатом розгляду адміністративної справи судом не встановлено ухилення підприємства позивача від легалізації заробітної плати вищеназваних громадян.

Приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини на основі досліджених у ході судового розгляду доказів, суд дійшов висновку, що відповідач скористався своїми повноваженнями не з тією метою, з якою йому такі повноваження надано, а лише за формальними підставами. А відтак, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 17.08.2018 № РВ156/957/000323/ТД-ФС є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови від 17.08.2018 № РВ156/957/000322/ІП-ФС суд зазначає таке.

В основу даної спірної постанови покладено висновки відповідача щодо не повідомлення найманих працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до затвердженого графіку черговості відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" та не своєчасне проведення розрахунку із звільненими працівниками.

Вирішуючи спір у цій частині суд враховує, що відповідно до статті 79 КЗпП України, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

У позовній заяві зазначено та стверджено представником позивача під час судового розгляду, що у разі подання працівником відповідної заяви щодо надання йому щорічної відпустки у межах визначеного у графіці відпусток терміну, дотримання двотижневого терміну для повідомлення власника про надання працівникові відпустки не вимагається, позаяк право працівника на відпустку не порушується, а законом не визначена форма такого повідомлення.

Суд не погоджується з наведеними доводами позивача та зазначає, що відсутність порушеного права особи не означає дотримання норми закону та виконання владного припису у відповідності з вимогами нормативно-правого акту.

Суд встановив, що згідно з Графіком щорічних основних і додаткових відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" на 2018 рік (а.с.56), ОСОБА_11, яка займає посаду менеджера, надається щорічна основна відпустка, зокрема, тривалістю 24 календарних днів у червні 2018 року.

При цьому позивачем надано копію заяви ОСОБА_11 від 29.05.2018 на ім'я директора ТОВ "Лісопродукт" ОСОБА_13, у якій вона просить надати чергову відпустку від 01.06.2018 (а.с.57), та копію наказу від 29.05.2018 за № 8 "Про надання чергової відпустки", згідно з яким ОСОБА_11 за період роботи з 02.08.2017 по 29.05.2018 надано щорічну основну відпустку терміном 24 календарних днів з 01.06.2018 по 24.06.2018 (а.с.58).

Суд зазначає, що вказані докази не є підтвердженням дотримання позивачем норми статті 79 КЗпП України в частині письмового повідомлення працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну, позаяк Графік щорічних основних і додаткових відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" на 2018 рік (а.с.56) також не містить визначення дати початку відпустки працівника, як і доказів ознайомлення окремого працівника з графіком відпусток. Суд зауважує, що ознайомлення і підпис на Графіку щорічних основних і додаткових відпусток працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" на 2018 рік представника колективу ОСОБА_17 не підтверджує виконання обов'язку власника, передбаченого частиною першою статі 79 КЗпП України, щодо письмового повідомлення працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Вказане свідчить про підставність висновків відповідача в частині порушення позивачем частини п'ятої статті 79 КЗпП України. Це означає, що оспорювана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ156/957/000322/ІП-ФС від 17.08.2018 у цій частині винесена на підставі фактичних обставин, яким надано вірну оцінку, відтак у суду відсутні підстави для скасування спірної постанови у цій частині.

Окрім того, зі змісту акту інспекційного відвідування судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог частини першої статті 116 КЗпП України на підставі того, що при звільненні працівника ОСОБА_12 виплата всіх сум, що належать звільненому працівнику від підприємства, установи, організації, проведене було не в день звільнення.

Суд встановив, що наказом від 20.04.2018 за № 5 було звільнено з роботи головного бухгалтера ОСОБА_12 за згодою сторін з 20.04.2018 згідно статті 36 пункту 1 КзпП України (а.с.146). Грошові кошти, що належать працівнику при звільненні, у сумі 2523,54 грн відповідно до відомості на виплату грошей № 10 виплачені ОСОБА_12 23.04.2018 (а.с.144-145).

Суд враховує, що у відповідності до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

При цьому, частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту наведених положень КЗпП України випливає, що законодавцем встановлено імперативний припис щодо того, що в день звільнення працівника йому мають бути виплачені всі суми, які належать йому від підприємства (установи, організації).

З огляду на те, що позивачем не заперечувався факт звільнення працівника ОСОБА_12 20.04.2018 та виплату належних їй при звільненні сум 23.04.2018, суд дійшов висновку про порушення позивачем положення частини першої статті 116 КЗпП України в частині вимоги проведення повного розрахунку зі звільненим працівником у день його звільнення. При цьому судом не встановлено, а сторонами не надано жодних доказів, як і не стверджувалось представником позивача у суді, що у день звільнення працівник не працював, натомість зазначалось про відлучення у другій половині робочого дня звільненого працівника з роботи по сімейним обставинам, що не утворює підстав для затримки проведення розрахунку відповідно до вимог статті 116 КЗпП України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначено у статті 265 КЗпП України, згідно абзацу 8 частини другої якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, вищевикладені обставини у їх сукупності свідчать про підтвердження факту порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 79 КЗпП України та частини першої статті 116 КЗпП України, а відтак про обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті інспекційного відвідування, та правомірність спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.08.2018 №РВ156/957/000322/ІП-ФС. Відтак, у позові у цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України суд покладає на сторони документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" (вул. Шевченка, буд. 1Є, смт. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ 41220980) до Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ156/957/000323/ТД-ФС від 17.08.2018.

В позові про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ156/957/000322/ІП-ФС від 17.08.2018 - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісопродукт" (вул. Шевченка, буд. 1Є, смт.Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область, 34200, код ЄДРПОУ 41220980) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39780243) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8376,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 травня 2019 року.

Суддя Дорошенко Н.О.