Постанова

від 02.05.2019 по справі 816/845/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 р. Справа № 816/845/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 (суддя А.Б. Головко, 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, повний текст складено 14.12.18) по справі № 816/845/16

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (далі за текстом позивач, СП "Полтавська газонафтова компанія") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Р" від 29.12.2015 року № 0001911500 /том 2, а.с.182/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" зареєстроване юридичною особою 28.01.1994 року, код за ЄДРПОУ 20041662 /том. 1, а.с. 9, 33/.

Видами діяльності Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" серед інших є: 06.10 Добування сирої нафти, 6.20 Добування природного газу.

24.11.2015 року Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" направлено засобами електронного зв'язку до Новосанжарського відділення уточнюючий податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року (вх. № 9239471203 від 24.11.2015 року) /том 2, а.с. 159/.

11.12.2015 року завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області Яценко О.В. проведено камеральну перевірку податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року по Новомиколаївському родовищу, поданого Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" 24.11.2015 року /том 1, а.с. 56-59/.

За результатами перевірки складено акт № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за І квартал 2015 року (вх. № 9239471203 від 24.11.2015 року) за висновками якого встановлено порушення:

- пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року у розмірі 6 956 979,01 грн., у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового (попутного) газу на 4 880 222,23 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 2 076 756,78 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 року №0001911500, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу на загальну суму 8696223,76 грн. (податкове зобов'язання - 6956979,01 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1739244,75 грн.).

Позивач заперечуючи законність вказаного податкового повідомлення -рішення, звернувся до суду з вказаним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосуванні норм законодавства.

Колегія суддів часткового погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням підстав, з якими позивач просить їх скасувати, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1.1 статті Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) до загальнодержавних податків і зборів належала плата за користування надрами.

Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.

Згідно підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04.07.2014 року № 1588-VII) ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів складала 28 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту: "тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах: газу природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 55,00 від вартості товарної продукції гірничого підприємства".

Таким чином, Законом України №1621-VII було змінено розмір ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів з 28,00 відсотків до 55,00 відсотків на період з 03.08.2014 року до 01.01.2015 року.

Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, якими окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.

Так, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року підпункт 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначає, що до загальнодержавних податків належить рентна плата.

Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 251 Податкового кодексу України ( в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року) рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Згідно пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIIІ від 28.12.2014 року) ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах: газ природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

До набрання чинності Законом України № 71-VIIІ ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлювалися підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Законом України № 71-VIIІ було об'єднано в один податковий платіж - рентну плату - плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

З цією метою Законом України № 71-VIIІ внесено зміни до статті 9 Податкового кодексу України, в якій закріплюється перелік загальнодержавних податків та зборів, шляхом виключення із переліку плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, а також у статті 251 Податкового кодексу України визначено відповідний склад рентної плати.

Законом України № 71-VIIІ фактично не змінено кількості зборів та плат (податкових платежів), а лише було у інший спосіб розміщено у Податковому кодексі України норми, що регламентували плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу за І квартал 2015 року з урахуванням ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме, газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, в розмірі 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.

Статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Фактично йдеться про принципи, на яких ґрунтується у тому числі податкове законодавство. Цілий ряд принципів податкового законодавства є похідними конституційному принципу встановлення податків і зборів виключно законами (пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України).

Одним із таких принципів є принцип стабільності. Він передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відтермінування моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів слід розуміти як гарантію, що надається державою платнику податків для цілей податкового планування і передбачуваності податкового законодавства. Також, затримка моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів, виступає гарантією належного виконання платниками податкового обов'язку. Стабільність елементів податків та зборів забезпечує стале джерело доходів бюджетів різних рівнів.

Принцип стабільності податкового законодавства передбачає обов'язкове дотримання двох заборон:

1) заборона внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;

2) заборона зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

Згідно із статтею 7 Податкового кодексу України до елементів податків і зборів відноситься, зокрема, ставка податку та збору.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Законодавцем поставлений знак рівності між "збором", "платою" та "внеском".

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Системний аналіз статті 3 Бюджетного кодексу України дає можливість дійти висновку, що під "бюджетним роком" слід розуміти бюджетний період, встановлений для бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Таким чином, заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року слід розуміти як заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом поточного бюджетного періоду.

Закон України №1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року, тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду, а набрав він чинності 03 серпня 2014 року - протягом 2014 бюджетного року. У свою чергу Закон України № 71-VIIІ було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду (набрання чинності 01 січня 2015 року).

Закон України № 71-VIIІ надав постійного характеру ставкам рентної плати, вперше запровадженим Законом України №1621-VII на період до 01.01.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами України №1621-VII та № 71-VIIІ у 2014 році менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (01.01.2015 року), можуть застосовуватись у відповідності до принципу стабільності оподаткування лише з 2016 року. У такому разі буде виконано умову підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вищезазначена правова позиція суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 року по справі №804/1473/17 та постанові від 07.03.2018 року по справі №806/622/16.

Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 146, 147, 148, 149, 150, 151 позивачем розраховано податкове зобов'язання за І квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунку).

Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 32 від 24.11.2015 року податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 6 956 979,01 грн., що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 32.

Таким чином, позивачем було правомірно визначено розмір податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року з урахуванням ставки відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Правомірність визначення позивачем розміру податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в межах спірних правовідносин також підтверджується Висновком позасудового експертного дослідження Полтавського відділення Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 1998 від 19.11.2018 року, згідно з яким висновки акту камеральної перевірки Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за № 155/1501/20041662 від 11.12.2015 року про заниження Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2015 року нормативно та документально не підтверджено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 № 0001911500, однак, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність встановлення контролюючим органом заниження зобов'язань саме камеральною перевіркою без проведення відповідної документальної перевірки СП "Полтавська газонафтова компанія", з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральна перевірка проводиться у приміщенні податкового органу виключно на підставі податкових декларацій (розрахунків), поданих платником податків. Об'єктом перевірки за положеннями цього підпункту є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок сум податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Отже, об'єктом камеральної перевірки є виключно податкова звітність платника та дані інших систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, при цьому метою камеральної перевірки є виявлення у поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, що призвели до заниження чи завищення податкового зобов'язання.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.06.2018 по справі 803/552/17 (провадження № К/9901/41538/18), від 21.06.2018 по справі №813/448/17 (провадження №К/9901/40417/18) та застосовується судом при вирішенні даної справи згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається зі змісту акта перевірки № 155/1501/20041662 від 11.12.2015, предметом вказаної перевірки була виключно податкова звітність СП "Полтавська газонафтова компанія" та дані інших систем електронного адміністрування, якою встановлено арифметичну та методологічну помилки у застосуванні ставок рентної плати за користування надрами для видобування природного газу.

Враховуючи те, що у податкового органу під час проведення камеральної перевірки була наявна необхідна податкова звітність позивача, що свідчила на думку відповідача про порушення податкового законодавства, підстави для направлення запиту до платника податків щодо надання пояснень та документальних підтверджень у відповідача були відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки відповідають вимогам податкового законодавства, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення саме з цих підстав є помилковими.

Отже, вказані підстави та мотиви задоволення позовних вимог не можуть бути покладені в основу судового рішення та не враховуються колегією суддів, а тому в цій частині судове рішення підлягає зміні.

Щодо інших доводів апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Беручи до уваги, що судом першої інстанції не було в достатній мірі з'ясовано фактичні обставини призначення спірної перевірки, не встановлено наявності фактичних підстав для її проведення, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі № 816/845/16 підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі № 816/845/16 змінити в частині підстав та мотивів задоволення позову.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі № 816/845/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 07.05.19.