Рішення

від 07.05.2019 по справі 826/6920/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/242

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2019 року № 826/6920/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол"

До Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни,

Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни №39896032 від 27.02.2018 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., розташоване на вулиці Мартиросяна, будинок 19, літера "А" в місті Києві.

Ухвалою суду від 07.05.2018 р. позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

29.05.2018 р. представник відповідачами подано відзив на адміністративний позов.

11.06.2018 р. позивач подав відповідь на відзив.

22.05.2018 р. позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку про їх достатність для розгляду справи по суті та відсутність необхідності в проведенні судового засідання.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. у справі №910/18581/17 за позовом ТОВ "Інтелпол" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання права власності на нерухоме майно позовні вимоги задоволено - за ТОВ "Інтелпол" визнано право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., розташоване на вулиці Мартиросяна, будинок 19, літера "А" в місті Києві. Рішення набрало законної сили 03.01.2018 р.

03.01.2018 р. ТОВ "Інтелпол" подано до Відділу (Центру) надання адміністративних послуг заяву про державну реєстрацію права власності №109811210, яка була зареєстрована в базі даних за реєстровим номером 26168365, що підтверджується карткою прийому заяви.

До заяви було додано, зокрема, оригінал та копію технічного паспорту на об'єкт нерухомості, копії рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/18581/17.

10.01.2018 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна прийняла рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39148155 (отримана позивачем 16.01.2018 р.) у зв'язку з встановленням відсутності у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127, з посиланням на п. 14 вказаного Порядку №1127.

У рішенні зазначено про визнання за позивачем згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. у справі №910/18581/17 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., розташоване на вулиці Мартиросяна, будинок 19, літера "А" в місті Києві, тоді як в поданому технічному паспорті зазначено нежитлові приміщення з №1 по №14 (група нежитлових приміщень №57), а також запропоновано надати уточнюючу ухвалу суду із зазначенням номера нежитлового приміщення.

27.02.2018 р. державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 39896032 у зв'язку з неусуненням обставин, які були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, з посиланням на ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п. 18 та 23 Порядку № 1127.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" - вважає вказане рішення протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для зупинення розгляду заяви та відмови в реєстрації, оскільки документи було подано в повному обсязі.

Законодавством не встановлено вимог до змісту судового рішення та не зобов'язано позивача подавати уточнюючу ухвалу, тоді як державний реєстратор не має повноважень піддавати сумніву судове рішення та має проводити державну реєстрацію права власності на підставі судового рішення за заявочним, а не дозвільним принципом.

Суб'єкт надання адміністративних послуг не може вимагати від суб'єкта звернення надати документи, що перебувають у володінні державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, та повинен без участі суб'єкта звернення отримувати відповідні документи самостійно.

Також позивач зазначає, що поданий технічний паспорт повністю визначає склад нежитлового приміщення, загальною площею 177,2 кв.м., що відповідає площі нежитлового приміщення, зазначеного в рішенні господарського суду м. Києва від 05.12.2017 р.

Додатково у відповіді на відзив позивач зазначив, що подана відповідачем інформація про інших власників на майно за цією ж адресою не повинна прийматися до уваги, оскільки стосується приміщень № 58, № 59, а не приміщень № 57, яке належить позивачу.

Суперечностей між технічним паспортом та рішенням господарського суду немає, необхідну технічну інформацію про об'єкт нерухомості, зокрема, про складові частини нежитлового приміщення, державний реєстратор мав можливість отримати з наданого технічного паспорту або з інвентаризаційної справи в Київському міському БТІ.

Відповідачі - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьора Вікторія Ярославівна, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - проти задоволення позовних вимог заперечили з таких підстав.

Під час розгляду заяви відповідачем здійснено пошук у Державному реєстрі речових прав, за результатами яких встановлено, що право власності на частину об'єкту нерухомого майна за адресою по вул. Мартиросяна, 19, м. Київ зареєстровано зі іншою особою (групи приміщень № 58 та групи приміщень № 59).

Технічний паспорт, поданий для державної реєстрації прав та їх обмежень, містить технічні характеристики групи нежитлових приміщень № 57 за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, 19, однак рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. містить визнання за позивачем права власності без зазначення групи нежитлових приміщень, що стало підставою для прийняття рішення від 10.01.2017 р. про зупинення розгляду заяви згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також рішення від 27.02.2017 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Щодо зобов'язання зареєструвати право власності відповідачі посилаються на ст. 11 вказаного Закону, відповідно до якого державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв, тоді як суд з огляду на положення ч. 2 ст. 162 КАС України не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення, оскільки суд не може підміняти собою інший орган державної влади та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV (в редакції станом на 27.02.2017 р.) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Ст. 23 Закону № 1952-IV містить виключний перелік випадків, коли розгляд заяви про державну реєстрацію може бути зупинено, а саме: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, в тому числі, 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

В даному випадку оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 3986032 від 27.02.2018 р. містить вказану підставу для його прийняття: не усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

В свою чергу, рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 39148155 від 10.01.2018 р. містить посилання на наявність суперечностей між рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. та технічним паспортом, що, на думку державного реєстратора, потребувало надання додаткових документів.

З вказаного приводу суд зазначає, що така підстава для зупинення розгляду заяви як подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством, стосується не змісту документів, а їх фактичній наявності та кількості.

Тобто, якщо заявником не подано документ, що підтверджує його право на нерухоме майно, державний реєстратор зупиняє розгляд заяви та зазначає, які саме документи не подано.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем подано документ, який згідно з вимогами ст. 27 Закону № 1952-IV є підставою для проведення державної реєстрації - рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 р. про визнання права власності на майно. У вказаному судовому рішенні достатньо чітко ідентифіковано нерухоме майно, на яке визнано право власності - нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., розташоване на вулиці Мартиросяна, будинок 19, літера "А" в місті Києві.

З іншого поданого документа - технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення) у м. Києві по вул. Мартиросяна, №19, виготовленого Київським МБТІ 24.07.2008 р., - вбачається можливість визначити приналежність майна до групи нежитлових приміщень № 57, оскільки про це прямо вказано у Журналі підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, що є частиною технічного паспорта, з зазначенням площі - 177, 2 кв.м.

Поданий позивачем технічний паспорт містить відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна, що дозволяло державному реєстратору виконати вимоги п. 20 Порядку № 1141 щодо необхідності зазначенні у державному реєстрі відомостей про складові частини об'єкту нерухомого майна.

Відповідно, надане рішення господарського суду міста Києва та технічний паспорт на об'єкт не суперечать один одному і надають державному реєстратору можливість однозначно ідентифікувати об'єкт, щодо якого подано заяву про реєстрацію права власності.

З наданої відповідачами інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що ТОВ "ВОГНИК ПЛЮС" є власником групи приміщень № 58 та № 59 у вказаному приміщенні, в той час як подані позивачем на реєстрацію документи стосуються групи приміщень № 57. В державних реєстрах відсутні відомості, що нежитлові приміщення групи № 57 зареєстровані за іншою особою.

Суд зазначає, що при проведенні державної реєстрації державний реєстратор може внести відповідне уточнення щодо зазначення номеру групи приміщень до Державного реєстру для усунення будь-яких невідповідностей щодо частин будівлі у м. Києві по вул. Мартиросяна, №19, щодо яких проводиться реєстрація права власності.

Також суд погоджується з позивачем, що вимога надати уточнюючу ухвалу господарського суду не могла бути виконана, оскільки судове рішення є достатньо чітким і не потребує внесення будь-яких виправлень або роз'яснень.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 1952-IV відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідачі не зазначили суду та не надали докази, які б свідчили про недостовірність поданих позивачем даних, які містяться, зокрема, в технічному паспорті.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає принципу обґрунтованості, і позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни № 39896032 від 27.02.2018 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку згідно з вищевикладеним судом визнано протиправним рішення №39896032 від 27.02.2018 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та визнано надане позивачем для проведення реєстраційної дії судове рішення достатньою підставою для реєстрації права власності.

Інших підстав для відмови у проведенні державної реєстрації права власності відповідачами не наведено.

Відповідно, відповідач як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено проведення реєстраційних дій за відповідними зверненнями, зобов'язаний вчинити реєстраційну дію, за вчиненням якої звернувся позивач.

При цьому, суд не може погодитися з посиланням відповідачів на дискреційний характер повноважень щодо проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 р. у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 р. у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 р. у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 р. у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 р. у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 р. у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Також поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, при розгляді заяв про реєстрацію прав власності відповідач як суб'єкт владних повноважень не наділений правом діяти на власний розсуд, тоді як за відсутності прямо передбачених законодавством підстав зобов'язаний задовольнити заяву.

Ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

З врахуванням викладеного заявлений позивачем у позові спосіб захисту порушеного права - зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно - є належним в даному випадку.

При чому, зобов'язаною особою суд визначає саме Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орган реєстрації, оскільки вчинення реєстраційних дій на виконання судового рішення не пов'язане з особою конкретного державного реєстратора, зокрема, і того, хто попередньо відмовив у вчиненні реєстраційної дії.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-245, 155, 257-262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кендзьори Вікторії Ярославівни №39896032 від 27.02.2018 р. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 40452947) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" (03186, м. Київ, вулиця Мартиросяна, будинок 19, Код ЄДРПОУ 21504182) право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 177,2 кв.м., розташоване на вулиці Мартиросяна, будинок 19, літера "А" в місті Києві.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелпол" 3 524,00 гривень судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 07.05.19 р.