Постанова

від 07.05.2019 по справі 314/392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.05.2019 Справа № 314/392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1708/19 Головуючий у 1-й інстанції: Беспалько Т.Д.

Є.У.№ 314/392/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою заступника прокурора області Вознюк Ю. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики від 17.01.2018.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно якої визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, яка розташована на території Максивівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

В апеляційній скарзі заступник прокурора області Вознюк Ю. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції вирішив питання про права і обов'язки особи, не залученої до участі у розгляді справи. Відповідачка не є власником земельної ділянки, яка за судовим рішенням передана у власність ОСОБА_6 Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції з посиланням на ст. 207 ЦПК України виходив із того, що мирова угода не суперечить закону, стосується лише прав, обов'язків сторін та предмета позову, а умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність її затвердження та закриття провадження у справі.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно інформації, наданої Відділом у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) станом на 01.03.2018 перебувала у державній власності та відносилась до земель сільськогосподарського призначення.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України (ст. ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. 78, 81, 116, 122, 125), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Цивільного кодексу України, тощо).

Зокрема, за приписами ч. 2 ст. 373 ЦК України та ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок державної або комунальної форми власності в розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

За ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або користування для всіх потреб.

Положеннями статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Також Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 передбачено обов'язкову реєстрацію прав на нерухоме майно в порядку встановленому Законом.

З аналізу вищенаведеного законодавства вбачається, що для набуття права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_4 повинна була отримати державний акт на право власності в порядку, встановленому законом, та здійснити його державну реєстрацію.

Проте, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 89, 264 ЦПК України питання щодо наявності у ОСОБА_4 права власності на землю в розумінні ст. 125 Земельного кодексу України не дослідив, отже безпідставно визнав за ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку.

Оскільки власником спірної земельної ділянки до 01.03.2018 була Держава, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб, відтак безпідставно не залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке в силу положень ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України реалізує права власника -Держави.

Отже, ОСОБА_3 без законних на те підстав, у порушення порядку, передбаченого законодавством, набула права власності на землю у спосіб, не передбачений законом.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції допустився порушень вимог ст.207 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Проте, з оскаржуваної ухвали, якою затверджена мирова угода, вбачається лише одна умова про визнання права власності на земельну ділянку за позивачем. Однак, жодних поступок для відповідача, зокрема з приводу стягнення заборгованості, вказаною мировою угодою не передбачено.

При затвердженні судом вказаної вимоги не дотримано також й вимоги ч. 5 ст. 207 ЦПК України, якою прямо передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Оскільки за умовами мирової угоди порушено право власності Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на землю, вона не може бути визнана такою, що відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм, процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставин оскаржувану ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки за змістом ст. ст.264, 141 ЦПК України воно підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті під час ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. ст.374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора області Вознюка Ю. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 12 березня 2018 року по цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: