Ухвала

від 03.04.2019 по справі 761/45935/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/1519/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

з участю:

представників АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

співвласника майна ОСОБА_9 ,

його представника ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 в інтересах співвласника майна ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві ОСОБА_11 , яке погоджене із прокурором відділу Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_12 , та накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно, яке належить ОСОБА_13 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_10 подав в інтересах співвласника власника майна ОСОБА_9 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати. Так, апелянт зазначає, що громадянин Бельгії ОСОБА_14 є колишнім чоловіком ОСОБА_13 та співвласником майна, на яке накладено арешт. Зокрема, представник вказує, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 грудня 2013 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_13 до ОСОБА_9 , третя особа ТОВ «УНІКРЕДИТ Банк», визнано за ОСОБА_13 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та житлового будинку, загальною площею 239,3 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому автор апеляції звертає увагу, що вказаним рішенням визнано за ОСОБА_9 право власності на частину вищезазначеного нерухомого майна.

Крім того, представник запевняє, що земельна ділянка та житловий будинок не відповідають жодній із ознак, зазначених у ч. 1 ст. 98 КПК України.

Також апелянт стверджує, що слідчий суддя, забороняючи розпоряджатися (використовувати) вказане майно, в порушення вимог ч. ч. 11, 12 ст. 170, ч. 4 ст. 173 КПК України, норм ст. ст. 13, 41, 47 Конституції України, загальновизнаних норм і стандартів міжнародного права та практики ЄСПЛ, протиправно обмежив не лише право власності громадянина Бельгії ОСОБА_9 , але й фактично позбавив його єдиного житла. При цьому представник запевняє, що виконання оскаржуваної ухвали в частині заборони розпорядження майном сприятиме псуванню будинку та земельної ділянки, втраті їх ринкової вартості і, зрештою, заважатиме виконанню завдань арешту майна в кримінальному провадженні.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був завчасно проінформований. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу у відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення співвласника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення представників АТ «Укрсоцбанк», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником ОСОБА_10 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100100012155, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що 13 червня 2008 року між ТзОВ «УніКредит Банк» (Банк) та ОСОБА_13 (Позичальник) було укладено Договір про іпотечний кредит № MRTG-000000013330, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування 242000 євро під 10 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по Кредиту не пізніше 13 червня 2038 року.

В забезпечення виконання зобов`язань з боку ОСОБА_13 , взятих на себе за кредитним договором, між Банком та Позичальником 13 червня 2008 року було укладено Іпотечний договір № MRTG-000000013330/S. На підставі Іпотечного договору Позичальник передала Банку в якості предмета іпотеки наступне нерухоме майно: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 13 червня 2008 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_9 (громадянином Бельгії) було укладено Договір поруки № MRTG-000000013330/Р, відповідно до якого ОСОБА_9 зобов`язався перед Банком у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_13 зобов`язань за кредитним договором.

02 грудня 2013 року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (Протокол № 3) та рішення єдиного акціонера Публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» (№ 4/12/2013) був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого до ПАТ «Укрсоцбанк» передане все майно, майнові права та обов`язки, активи і капітал ПАТ «УніКредит Банк».

26 квітня 2018 року Загальними зборами акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк» прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства з публічного на приватне та про зміну найменування Банку з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». АТ «Укрсоцбанк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрсоцбанк».

ОСОБА_13 належним чином не виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, в результаті чого в неї перед банком утворилась заборгованість.

Так, встановлено, що 20 вересня 2016 року між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі ОСОБА_15 , який діяв нібито на підставі довіреності № 233, виданої ПАТ «Укрсоцбанк» 18 вересня 2016 року, та ТОВ «ЛЕВЕЛЗ» (код ЄДРПОУ 40449913) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 та укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S.

При цьому АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_15 (ІНН 3102420490, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) повноважень на представлення інтересів банку не надавав, а також вказана особа у трудових відносинах з банком не перебувала та не перебуває. Довіреність від банку не видавалась.

03 жовтня 2016 року між ТОВ «ЛЕВЕЛЗ» в особі директора ОСОБА_16 та ОСОБА_17 було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 і укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S, а вже 05 жовтня 2016 року між ОСОБА_17 і громадянкою Бельгії ОСОБА_18 (мати ОСОБА_9 майновий поручитель) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330 та укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 13 червня 2008 року № MRTG-000000013330/S.

Таким чином, органи досудового розслідування вважають, що невстановлені особи з використанням підроблених документів заволоділи майном та грошовими коштами банку.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, та на житловий будинок АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_13 .

21 листопада 2018 року постановою слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_11 земельна ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, та житловий будинок АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

29 листопада 2018 року (датоване 22 листопада 2018 року) слідчий СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором відділу Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_12 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно, яке належить ОСОБА_13 . Це клопотання мотивовано тим, що вказана земельна ділянка та житловий будинок відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

03 грудня 2018 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи вказане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12018100100012155, про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_13 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, які додані до клопотання, та прийшов до правильного висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , з огляду на те, що вказана земельна ділянка та житловий будинок відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, про що органом досудового розслідування у встановленому порядку було винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя визначив за необхідне заборонити розпоряджатися (використовувати), відчужувати або змінювати зазначене нерухоме майно.

З рішенням слідчого судді в частині заборони користуватися, відчужувати, розпоряджатися або змінювати зазначене нерухоме майно колегія суддів вважає можливим погодитися тільки частково з огляду на наступні обставини.

Насамперед, колегія суддів звертає увагу, що сам по собі арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, передбачає заборону відчуження майна, у зв`язку з чим при накладенні арешту на майно визначати заборону його відчуження є зайвим. Такий висновок випливає з положень ст. 170 КПК України, в п. 11 якої визначено лише можливість застосування заборони або обмеження у користуванні та у розпорядженні майном в тому разі, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Запобігання вказаним негативним наслідкам (ризикам), відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, є одночасно і завданням арешту майна, але до завдань арешту майна ще включено і ризик можливості відчуження майна. Це свідчить, що поняттям арешту майна охоплюється в повному обсязі тільки заборона його відчуження, а заборона розпорядження та/або користування майном при його арешті може мати місце лише при наявності хоча б одного із ризиків, передбачених п. 11 ст. 170 КПК України.

Що стосується безпосередньо рішення слідчого судді в частині визначених ним заборон, то колегія суддів наголошує, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Між тим, слідчий суддя, хоча і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , які належить ОСОБА_13 , а також правильно визначив в якості мети та правової підстави для накладення арешту на вказане майно п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, тобто наклав арешт на це нерухоме майно з метою збереження його, як речового доказу у даному кримінальному провадженні, із забороною ним розпоряджатися або змінювати зазначене майно, однак без достатніх до того підстав прийняв рішення щодо заборони користуватися земельною ділянкою, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки обставин, які підтверджують, що незастосування заборони користуватися даним майном призведе до його пошкодження, знищення, втрати чи інших негативних наслідків матеріалами провадження не встановлено.

Крім того, поза увагою слідчого судді залишилося і те, що, відповідно до ч. 12 ст.170 КПК України, не допускається заборона використовувати житлове приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні. Саме це і стосується в даному випадку ОСОБА_9 .

Також колегія суддів встановила, що слідчий суддя, приймаючи рішення про заборону користуватися даною земельною ділянкою та житловим будинком, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, не врахував розумність і співрозмірність такого обмеження, а фактично позбавлення права у користуванні власністю завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна в частині заборони його використання для співвласника вказаного нерухомого майна і членів його сім`ї.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого, накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися або змінювати вказане нерухоме майно, але без заборони користуватися ним.

До такого висновку колегія суддів приходить з огляду і на те, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси співвласника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Будь-яких негативних наслідків, які можуть суттєво позначитися на інтересах співвласника майна та інших осіб від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищевказаного майна, без заборони користуватися ним, але із забороною розпоряджатися або змінювати нерухоме майно, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 в інтересах власника майна ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві ОСОБА_11 , погоджене із прокурором відділу Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_12 , та накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно, яке належить ОСОБА_13 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві ОСОБА_11 , погоджене із прокурором відділу Київської місцевої прокуратури № 10 міста Києва ОСОБА_12 , про накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і житловий будинок АДРЕСА_1 , із забороною відчужувати, розпоряджатися (використовувати) або змінювати вказане майно, яке належить ОСОБА_13 , задовольнити частково.

Накласти арешт наземельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222486201:01:018:0115, і на житловий будинок АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_13 , із забороною розпоряджатися або змінювати вказане майно, але без заборони користуватися зазначеним нерухомим майном.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4