Рішення

від 07.05.2019 по справі 475/220/18

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/220/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.05.2019смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді - Єгорової Н.І..,

при секретареві - Маковецькій Л.А.,

за участю представника позивача- ОСОБА_1 .

представників відповідача- Базаренко О.В., Федоринського В.М.

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства ім.Гетьмана Сагайдачного про визнання договорів оренди землі недійсними,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства ім.Гетьмана Сагайдачного про визнання договорів оренди землі недійсними , посилаючись на те, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 0,65 га та 7,41 га (кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ), які розташовані в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, про що свідчить копія Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 07.04.2004р.

За усною домовленістю між нею та СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного, обробіток земельної ділянки здійснювало СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного. Письмовий договір укладати з господарством позивачка відмовилася, але за усною угодою погодилася передати землю в платне користування на 7 років, з умовою отримання за це орендної плати. В 2017році позивачка усно повідомила відповідача про бажання самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, на що отримала відповідь про те, що існують договори оренди землі, нібито укладені між нею та господарством, на ділянку 0,65 га терміном на 10 років, строком до 20.09.2020р., на ділянку 7,41 га- терміном на 15 років, строком до 20.09.2025р. З цих підстав відповідач відмовився повернути земельні ділянки позивачці. Ознайомившись з даними договорами, позивачка побачила, що в графі «Орендодавець» стоїть не її підпис.

Позивачка зазначає, що зазначені договори з відповідачем вона не укладала та особисто їх не підписувала. Посилаючись на викладене , вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить визнати зазначені договори оренди землі недійсними .

Позивачка та її представник адвокат Березюк О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що власниця земельної ділянки договори оренди землі з СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного не укладала в письмовій формі і не підписувала. Господарство користувалося земельною ділянкою за їх усною домовленістю, за що позивач отримувала орендну плату. На даний час позивачка бажає повернути змельну ділянку у власне користування.

Представники відповідача- керівник СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного та адвокат Федоринський В.М. в судовому засіданні , в письмовому відзиву на позов та поясненнях позовні вимоги не визнали і просили в їх задоволені відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_2 було відомо про письмові договори оренди землі, так як вона систематично кожного року отримувала орендну плату. Вважають договори оренди земельних ділянок законними, так як була домовленість між сторонами, зафіксована у письмових договорах. Орендар постійно звітував в податкову службу про оренду зазначених земельних ділянок та сплачував податки. У разі задоволення позовних вимог, просять застосувати строк позовної давності, так як вважають, що позивачем пропущений строк звернення до суду, який за їх підрахунками закінчився в 2016р., а позивач звернулася до суду в 2018р.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого 07.04.2004року Доманівською РДА Миколаївської області, є власником земельної ділянки площею 8,06га, яка складається із двох ділянок площею 0,65га та 7,41 га, кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що розташовані в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Відповідно до договору оренди землі від 20.09.2010 року, між СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 7,41 га, для ведення товарного сільгосподарського виробництва строком на 15 років , зареєстрованого у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 жовтня 2010р. за № 041048400112 .

Відповідно до договору оренди землі від 20.09.2010 року, між СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі на земельну ділянку площею 0,65 га, для ведення товарного сільгосподарського виробництва строком на 10 років , зареєстрованого у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2010р. за № 041048400175 .

Позивачка ОСОБА_2 заперечує, щодо укладення з СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного письмових договорів оренди землі .

Аналізуючи письмові докази по справі, надані сторонами, судом встановлено, що між сторонами виникли відносини, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст.6 та ст.627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

За клопотанням позивача, ухвалою суду по справі була призначена судово-почеркознавча експертиза на предмет виконання підпису в графі орендодавець самою ОСОБА_2 або іншою особою.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №18-935 від 23.11.2018 року, підпис в договорі оренди земельної ділянки площею 7,41 га від 20.09.2010р. від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» виконано не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Встановити ким, ОСОБА_2 чи іншою особою виконано підпис в договорі оренди земельної ділянки площею 0,65 га від 20.09.2010р. в графі «Орендодавець» - не представляється можливим з причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

В дослідницькій частині висновку зазначено, що враховуючи, що у якості порівняльного матеріалу надано обмежений графічний матеріал визначити стійкість встановлених збіжних чи розбіжних ознак неможливо через відсутність у розпоряджені експерта, у необхідній кількості вільних зразків підпису ОСОБА_2 .

Вказаний висновок експерта підтверджує пояснення позивача та його представника про відсутність в її діях волевиявлення на укладення спірного договору.

Відповідач та його представник в судовому засіданні пояснили, що на підтвердження укладення

між сторонами письмового договору є виконання його умов, а саме: щорічна своєчасна сплата орендної плати орендарем орендодавцю, про що свідчать копії відомостей на видачу орендної плати та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку. Позивач не заперечує факту отримання орендної плати за весь час оренди земельних ділянок.

В письмовому відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що проектами договорів оренди та їх підписанням займалися працівники господарства. При з»ясуванні питання щодо підписання спірних договорів, вдалося встановити, що при ознайомленні та підписанні договорів оренди у позивачки вдома була дочка ОСОБА_3 та вчителька-сусідка, які і підписували договора у її присутності та її прохання, що на погляд керівника господарства, позивачка заздалегідь навмисно власноручно не підписала спірні договори оренди.

Відповідно до ч 1 ст.81 ЦПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Керівник СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного у письмовому відзиву на позовну заяву, наданому суду, визнав ту обставину, що ОСОБА_2 особисто власноручно не підписувала спірні договори оренди земельних ділянок, але вважає даний факт не суттевим, так як він добросовістно виконував умови договору оренди землі, сплачуючи орендну плату та податки, а позивачка добросовістно приймала умови договору, отримуючи орендну плату.

Враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи та письмовий відзив на позовну заяву, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення щодо передачі в оренду земельних ділянок, які перебувають у її власності, на умовах, що були визначені в договорах оренди землі, оскільки в судовому засіданні доведено, що позивачка не підписувала договорів оренди земельних ділянок від 20.09.2010року та не надавала офіційних відповідних повноважень іншій особі на його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, відповідач просить застосувати до спору строк позовної давності посилаючись на те, що позивач не заперечує факту отримання орендної плати протягом 2010-2017рр, яка відповідно до вимог закону може сплачуватися лише за умови укладення договору оренди землі. З відомості на видачу орендної плати за 2013р. вбачається, що позивач отримала орендну плату 27.03.2013р. Саме з цього моменту, як вважає відповідач починається перебіг строку позовної давності, тобто з моменту коли особа могла довідатись про порушення свого права. Таким чином, строк позовної давності, на думку відповідача, сплив 28.03.2016р., а позивач звернулася до суду з позовом лише в березні 2018р.. У зв»язку зі спливом позовної давності, відповідач просить в задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із позовної заяви та пояснення позивача і його представника в судовому засіданні встановлено, що про порушення свого права ОСОБА_2 дізналася у 2017р., коли звернулася до відповідача про повернення земельної ділянки, яку передала господарству за усною домоволеністю у користування на 7 років. Після закінчення зазначеного терміну, вона побажала повернути земельні ділянки і використовувати самостійно. При зверненні до господарства у 2017р. їй стало відомо про письмові договори, начебто нею підписані.

Відповідач вважає, що підставою обізнаності орендодавця про існуючи письмові договори, є отримання нею орендної плати 27.03.2013р., про що свідчить її підпис у відомості про видачу орендної плати із зазначенням конкретної дати отримання.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні відомості про видачу орендної плати відповідачем протягом 2010-2018рр., судом встановлено, що дійсно в кожній щорічній відомості зазначено прізвище

ОСОБА_2 , навпроти якої, зазначено розмір орендної плати та поставлено підпис, схожий на підпис позивача. Підписи отримувача у відомостях різняться з попередніми, на що звернув увагу представник відповідача, тому стверджувати, що саме позивач ставила власноручно підпис у суда підстав не має. Проте позивач не заперечує проти отримання орендної плати, але вважає, що отримувала її за усною домовленістю з орендарем. Протилежного відповідачем не доведено.

Перебування сторонами раніше в договірних відносинах , а саме: укладання договорів оренди землі в 2001 та 2005рр. не може свідчити про те, що позивачка повинна була знати про укладення договорів оренди в 2010р. Будучи впевненою, що ніякі письмові договори вона не підписувала, що підтверджує висновок експерта, ОСОБА_2 . вважала, що діє усна домовленість.

Щодо застосування наслідків порушення строку позовної давності, суд приходить висновку, що підпис у відомості про отримання орендної плати не може слугувати доказом того, що особа саме з цього часу повинна була знати про порушене право. Представник позивача наполягала на тому, що лише у 2017р. при зверненні до господарства з вимогою про повернення земельної ділянки, власниця дізналася про існування письмового договору.

Інших доказів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем не надано.

За таких підстав, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Факт реєстрації договорів, включення земельних ділянок у податкову звітність, сплати податків за земельні ділянки, недостатньо для визнання договорів дійсними. Відсутність волевиявлення власника майна на укладення угоди є підставою для визнання договору недійсним, що відповідає вимогам ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, документально підтверджені, які складаються з витрат по сплаті судового збору , витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи та витрат на правничу допомогу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до квитанцій про сплату судового збору, сума витрат складає 1409.60 грн., відповідно до квитанції про сплату вартості експертизи, сума витрат складає 5319.60 грн., а відповідно до квитанції про оплату вартості послуг адвоката та акту виконаних робіт, сума витрат складає 13500грн.

На думку суду вартість послуг адвоката не відповідає співмірності складністю справи та виконаним роботам, а тому підлягає зменшенню до 7000 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264,265 , 295- 300 ЦПК , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити .

Визнати недійсним Договір оренди землі від 20.09.2010р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (фермерським) господарством ім. ОСОБА_5 Сагайдачного на земельну ділянку площею 7,41 га, розташованої в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований 11.10.2010р. у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041048400112 ..

Визнати недійсним Договір оренди землі від 20.09.2010р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (фермерським) господарством ім. ОСОБА_5 Сагайдачного на земельну ділянку площею 0,65 га, розташованої в межах території Маринівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , зареєстрований 09.11.2010р. у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041048400175.

Стягнути з СФГ ім.Гетьмана Сагайдачного( код ЄДРПОУ 19292264, с.Маринівка, Доманівського району, Миколаївської області) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1409.60 грн. та витрат за проведення судової експертизи в сумі 5319.60 грн. та витрат за правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Рішення набирає чинності після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, яка може бути подана до суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя : Н. І. Єгорова