Ухвала
від 23.04.2019 по справі 373/2508/14-к
БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/52/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , потерпілої ОСОБА_10 ,

під час судового розгляду з технічною фіксацією та відео фіксацією у відкритому судовому засіданні об`єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_6 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

розглянувши усне клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року з описом вилучених документів та речей, а також самих вилучених речей і документів (а.с.121-125, том 24),

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

В ходірозгляду кримінальногопровадження,в судовомузасіданні 23.04.2019року,адвокатом ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 ,було заявленоусне клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами, а саме: протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року (а.с.121-123 т.24), додатку до протоколу, що містить опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с.124 т.24), а такожсамих вилученихдокументів,в ходіпроведення заходівзабезпечення кримінальногопровадження увигляді тимчасовогодоступу доречей ідокументів (а.с.125 т.24), на підставі ч. 2 ст. 89 КПК України. Клопотання мотивоване тим, що згідно з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року тимчасовий доступ до речей і документів було надано старшому слідчому СУ ГУМВС України в Київській області капітану міліції ОСОБА_11 , а фактично даний тимчасовий доступ провела інша особа, а саме слідчий СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 . При цьому зазначив,що ізвимог закріпленихв ст.164,165КПК України,однозначно слідує,що тимчасовийдоступ можебути проведенийвиключно особою,яка зазначенав ухваліслідчого судді.Вказана позиціятакож булапідтримана іВерховним Судому постанові№ 51-7795км18від 29.01.2019року,де зазначено,що виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене в порядку ст. 40 КПК. На думку захисника, не зважаючи на те, що Верховний Суд висловився з приводу обшуку, дана позиція може бути застосована і по відношенню до тимчасового доступу до речей і документів, оскільки він також проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Таким чином, відповідно до ухвали слідчого судді від 22.05.2014 року тимчасовий доступ до речей та документів надано саме слідчому ОСОБА_11 , та він не мав права доручати виконання вказаної ухвали слідчому ОСОБА_12 , оскільки порушуються вимоги ст.ст. 164, 165 КПК України, що вказує на очевидну недопустимість таких доказів. З огляду на що, вказані докази, на думку адвоката ОСОБА_5 , на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, є очевидно недопустимими. Враховуючи вищевикладене, адвокат ОСОБА_5 просив суд клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами задовольнити.

Адвокат ОСОБА_7 ,яка дієв інтересахобвинуваченого ОСОБА_6 ,повністю підтримала думку адвоката ОСОБА_5 , висловивши таку ж позицію. Також додала, що ухвала про тимчасовий доступ, відповідно до вимог КПК України, повинна виконуватися виключно особою, яка була зазначена в ухвалі слідчого судді, тобто в даному випадку слідчим ОСОБА_11 . При цьомунадання дорученняслідчим напроведення тимчасового доступудо речейта документів,а нездійснення даноїдії особистоним,свідчить пропорушення вимогзакріплених уст.ст.159,164КПК України.Крім того,в матеріалахкримінального провадженнянавіть іне маєвідповідного дорученняслідчого ОСОБА_11 . Такимчином,виконання вказаноїухвали слідчим ОСОБА_12 свідчить проте,що данапроцесуальна діябула проведенане уповноваженоюна цеособою. Ці обставинив сукупностісвідчать проістотне порушеннянорм кримінальногопроцесуального закону. З огляду на це вказані докази, на думку захисту, слід визнати недопустимими доказами на підставі ч. 2 ст. 87 КПК України, внаслідок їх очевидної недопустимості.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , клопотання, подане адвокатом ОСОБА_5 , про визнання очевидно недопустимими доказами підтримала в повному обсязі, висловила аналогічну позицію, просила його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтримали думку своїх захисників.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником доказів, оскільки тимчасовий доступ до речей та документів під час досудового слідства було проведено, у відповідності до вимог КПК України. Слідчий ОСОБА_12 мав повноваження на проведення даного тимчасового доступу, на підставі ухвали слідчого судді, оскільки входив до групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Тому, він мав повноваження на проведення даного тимчасового доступу, на підставі ухвали слідчого судді. Також зазначив, що стороною захисту не зазначено які саме та яким чином були порушені права обвинувачених, внаслідок проведення вказаної процесуальної дії. Таким чином, стороною захисту не наведено безперечних доводів того, щозазначені доказиотримані в наслідок істотного порушенняправ та свобод людини. З огляду на це немає підстав вважати наявними обставини, які б вказували на очевидну недопустимість цих доказів, оскільки вичерпний їх перелік наведений вКПК України. Зазначив, що, вказані у клопотанні сторони захисту, докази не можуть бути визнані очевидно недопустимими, питання про допустимість доказів має вирішуватись в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.

Потерпіла ОСОБА_10 при розгляді даного клопотання зазначила про необхідність дослідження всіх доказів, що подані прокурором, оскільки вказані документи мають важливе значення для кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Відповідно дост. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу іщоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Згідно із ч. 2, 3 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В ч. 1 ст.87КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Категорія "очевидна недопустимість доказів" є оціночною і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існує також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію "очевидна недопустимість доказу", слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст.89КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Отже, для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимими зазначені вище докази слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час отримання останніх.

Так, даючи оцінку мотивуваннюклопотання сторонизахисту судне вбачаєочевидної недопустимостіуказаних доказів,а саме: протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року (а.с.121-123 т.24), додатку до протоколу, що містить опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с.124 т.24), а також вилучених документів, в ході проведення заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів (а.с.125 т.24).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/14481/14-к, 1-кс/761/5716/2014, від 22.05.2014 року (а.с.119-120 т.24) клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено, та надано старшому слідчому СУ ГУМВС України в Київській області капітану міліції ОСОБА_11 тимчасовий доступ з можливістю вилучення копії експертного висновку на нове будівництво "АЗК стаціонарного типу з комплексом сервісного обслуговування" за адресою: Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, провулок 1-й Комунарський, 33, за вихідним номером № 9/15/2686 від 25.05.2010 року, та документів на підставі яких він був складений.

В той же час, тимчасовий доступ до речей і документів, на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді, було проведено слідчим слідчої групи СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 , а не старшим слідчим СУ ГУМВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_11 , що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року (а.с.121-123 т.24).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

У п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України закріплено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

Як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування № 12014110240000394 від 22.04.2014 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводилося групою слідчих. При цьому із вказаного реєстру слідує, що старший слідчий ОСОБА_11 , і слідчий ОСОБА_12 , були включені до слідчої групи, якій доручено досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Частина 2 ст. 40 КПК України визначає перелік повноважень слідчого, який не є вичерпним, оскільки в п. 9 вищевказаної частини вказано, що слідчий здійснює інші повноваження, передбачені КПК України.

Так, слідчий органу досудового розслідування, згідно ст. 40 КПК України, серед іншого, уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, а також приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

У ч.1 ст. 132 КПК України закріплено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходиться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно вимог ст. 164 КПК України, в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, обов`язково зазначається прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право такого тимчасового доступу. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 165 КПК України, містяться посилання про надання та отримання тимчасового доступу саме тією особою, яка зазначена в ухвалі слідчого судді.

В той же час, указані положення не містять застережень щодо неможливості виконання ухвали слідчого судді в цій частині уповноваженою на те особою, що підтверджується аналізом подальшого змісту частин статті 165 КПК України, яка врегульовує виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ.

При цьому у ч. 2 п. 17 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-559/0/4-13 від 05.04.2013 року "Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження" суд звернув увагу, що особа, зазначена в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів, зобов`язана згідно з ч.1ст.165КПК надати тимчасовий доступ до визначених в ухвалі речей або документів особі, вказаній у відповідній ухвалі слідчого судді, суду або ж особі, уповноваженій на здійснення тимчасового доступу на підставі доручення слідчого.

З цього слідує, що нормами кримінального процесуального законодавства закріплено перелік осіб, що мають повноваження на здійснення тимчасового доступу до речей та документів. В той же час, виходячи із повноважень слідчого, визначених у КПК України, зокрема і старшого слідчого слідчої групи, який керує діями інших слідчих, в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження, останній може доручити здійснення тимчасового доступу уповноваженій ним особі, на підставі відповідного процесуального рішення.

Як зазначалося вище, тимчасовий доступ до речей і документів, на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва № 761/14481/14-к, 1-кс/761/5716/2014, від 22.05.2014 року, було проведено слідчим слідчої групи СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 . Так, зі змісту даного протоколу тимчасового доступу до речей і документів слідує, що слідчий ОСОБА_12 , входячи до групи слідчих, що здійснює досудове розслідування вказаного кримінального провадження, що також підтверджується відомостями, що містяться в реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12014110240000394 від 22.04.2014 року, здійснив тимчасовий доступ до речей і документів, на підставі зазначеної ухвали слідчого судді.

З цього приводу суд враховує, що дійсно в матеріалах кримінального провадження, на момент дослідження судом, наданих стороною обвинувачення, в якості доказів, протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року (а.с.121-123 т.24), додатку до протоколу, що містить опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді (а.с.123 т.24), а також самих вилучених документів (а.с.125 т.24), відсутнє відповідне доручення або постанова старшого слідчого слідчої групи ГУМВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_11 , яким би останній уповноважив слідчого ОСОБА_12 , на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року про тимчасовий доступ до речей та документів (.№ 761/14481/14-к, 1-кс/761/5716/2014).

В той же час, слід зауважити, що протокол тимчасового доступу з додатком до нього являється процесуальним документом на підтвердження правомірності отримання доказів.

При цьому, на думку суду, той факт, що документи були отримані слідчим ОСОБА_12 , який входив до складу слідчої групи, на підставі ухвали слідчого судді від 22.05.2014 року, а не старшим слідчим ОСОБА_11 , не свідчить беззаперечно про очевидну недопустимість, наданих прокурором доказів, оцінках яких буде проведена судом у нарадчій кімнаті відповідно до норм кримінального процесуального закону.

Також суд звертає увагу, що зазначаючи про істотне порушення прав і свобод людини сторона захисту посилається на порушення порядку проведення тимчасового доступу до речей і документів, а саме відсутність відповідного права у слідчого, який його здійснював.

Проте, стороною захисту не зазначено, яким чином при проведенні тимчасового доступу були порушені права і свободи людини, та які саме. Клопотання адвоката ОСОБА_5 зводиться до процесуальних порушень, вчинених під час проведення тимчасового доступу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стороною захисту не наведено безперечних доводів того, щозазначені в клопотанні докази, отримані внаслідок істотного порушенняправ та свобод людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні "Перес проти Франції" від 12.02.2004 року вказав, що "дія статті 6 Конвенції полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи".

З огляду на вищевикладене, вилучені документи, в ході проведення заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів, на даний час, на думку суду, не можуть бути визнані очевидно недопустимими, оскільки відповідний розгляду судового провадження є незавершеним, а прокурор має право в порядку ст. 350 КПК України, а також ст. 363 КПК України, ще надати відповідні документина підтвердженнятого,що слідчийслідчої групиСУ ГУМВС Українив Київськійобласті ОСОБА_12 був уповноважений на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року про тимчасовий доступ до речей та документів, для їх безпосереднього дослідження.

Крім того, при розгляді вказаного клопотання сторони захисту, суд враховує те, що ухвалою суду від 29.05.2018 року, з аналогічних підстав було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 , та визнано очевидно недопустимим доказом протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.04.2014 року та опис речей і документів, що були вилучені 30.04.2014 року (а.с.201-205 т. 16 судового провадження) на 5 аркушах. Однак, в подальшому, стороною обвинувачення, в порядку ст. 350 КПК України, було надано до суду докази, які вказували на можливість дослідження вищезазначених доказів в ході судового розгляду кримінального провадження.

З оглядуна зазначеніобставини,суд вважає,що безперевірки всіхінших доказівсторони обвинуваченнята вразі наявностіі доказівзахисту,суд будепозбавлений можливостівстановити всіобставини тапідстави отриманнятаких документів. Тому, на думку суду, визнання вищезазначених доказів, на цій стадії судового провадження, недопустимими, у конкретно даному випадку, потягне за собою як наслідок недослідженість обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Таким чином, на даний момент, суд не може однозначно стверджувати щодо відсутності в слідчого слідчої групи СУ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 , законних підстав на проведення тимчасового доступ до речей і документів, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2014 року № 761/14481/14-к, 1-кс/761/5716/2014. Тому доводи сторони захисту щодо висновку про очевидну недопустимість отриманих доказів внаслідок таких заходів забезпечення кримінального провадження, на думку суду, - є непереконливими.

Крім того, суд звертає увагу, що необґрунтованим є посилання сторони захисту на практику Верховного Суду, у наведеному в клопотанні рішення, оскільки у вказаній постанові, викладений висновок колегії суддів з приводу виконання ухвали слідчого судді виключно про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння. Так, обшук це слідча (розшукова) дія, а тимчасовий доступ до речей і документів є один із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Тобто вказані процесуальні дії є різними за своєю правовою природою та сутністю, яка обумовлюється тією метою, що є пріоритетною під час її реалізації, а тому порядок їх проведення регулюються різними розділами КПК України.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що очевидної недопустимості доказів, про які зазначає у своєму клопотанні сторона захисту, на цій стадії судового провадження, суд не вбачає, і вважає за необхідне дослідити їх в ході судового розгляду.

Разом з тим, згідно ст.94КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібранихдоказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, заявлені в клопотанні докази, що просить визнати недопустимими адвокат ОСОБА_5 , можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв`язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Оскільки судом не встановлено очевидності недопустимості доказів на цій стадії судового провадження, то у суду відсутні підстави визнаватинедопустимими та виключити з переліку доказів у кримінальному провадженні вищеперераховані докази, на які вказує сторона захисту у своєму клопотанні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів в ході судового розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 39, 40, 86, 87, 89, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року з описом вилучених документів та речей, а також самих вилучених речей і документів (а.с.121-125, том 24), - залишити без задоволення.

Дослідити докази сторони обвинувачення - протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.06.2014 року з описом вилучених документів та речей, а також самих вилучених речей і документів за переліком (а.с.121-125, том 24), в ході судового розгляду.

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з урахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текстухвали судуоголошено 25.04.2019 року.

Суддя: ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення23.04.2019
Оприлюднено16.02.2023

Судовий реєстр по справі —373/2508/14-к

Ухвала від 26.02.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 01.02.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 01.02.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 09.01.2024

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 27.11.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Миколюк Олександр Володимирович

Ухвала від 04.12.2023

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 13.10.2023

Кримінальне

Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Фомін Сергій Борисович

Ухвала від 25.09.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рудніченко Оксана Миколаївна

Ухвала від 25.09.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рудніченко Оксана Миколаївна

Ухвала від 28.08.2023

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Рудніченко Оксана Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні