Рішення

від 10.04.2019 по справі 698/95/19

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/95/19

Провадження № 2/698/108/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Триліс Я.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Катеринопіль в порядку окремого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів передбачених за недійсним правочином,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи їх тим, що 13 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Техавтофінанс-2018 м. Миколаїв, проспект Центральний, 107 було укладено фінансового лізингу № 000011 предметом по даному договору є транспортний засіб Lada Kalina 219921-010-50. За цим Договором товариство з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 зобов'язувалось придбати у свою власність та передати у користування ОСОБА_2 автомобіль на строк та на умовах, передбаченим цим договором. Вартість предмету лізингу, відповідно до п.6.2 договору фінансового лізингу № 000011 від 01.09.2016 року становить 274413 грн. 00 коп..

В обґрунтування позову також зазначила, що як на її думку, у діях відповідача містяться ознаки нечесної підприємницької практики, які полягають у вчинені дій спрямованих на введення позивача в оману шляхом надання нечіткої та неправдивої інформації, що спричинило викривлення її волі та свідомості. Позивач стверджує, що умови вказаного договору порушують принципи добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, чим завдають шкоди інтересам споживача. Зокрема позивач, стверджує, що у вказаному договорі виключені та обмежені його права як лізингоодержувача по відношенню до лізингодавця. При цьому у разі неналежного виконання останнім обов'язків за договором, не передбачена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків, щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості. В цей же час, права лізингодавця є непропорційно розширеними, що суперечить вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Позивач зазначила, що згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів спірний договір є недійсним, оскільки його умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, позивач вважає, що спірний договір є нікчемним згідно ст.ст. 220, 799 ЦК України, оскільки його не було посвідчено нотаріально. У зв'язку з наведеним позивач просить застосувати наслідки недійсного правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 на його користь сплачені за договором лізингу платежі в сумі 28000 грн..

Позивач в судове засідання не з'явився, попередньо надавши суду заяву від 10.04.2019 року про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату,час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини своєї неявки, суд не повідомив, відзиву, клопотань чи заперечень суду не подав. Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи, відповідно до положень ст. 281 ЦПК України. В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини. З договору фінансового лізингу № 000011 з додатками вбачається, що 13.10.2018 року між ТОВ Техавтофінанс-2018 (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу (з додатками), предметом якого є транспортний засіб марки/модель Lada Kalina , комплектація/модифікація 219921-010-50, об'єм/тип двигуна 1,6 бензин, тип КПП - механічна, тип приводу 4х2 зазначений у п.1.1. ст.1 Договору та у Специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 6157,53 доларів США, що на дату укладення договору (п.8.2) згідно обмінного курсу долара США до української гривні, становить 28000 тис. грн. (а.с.16-22). З квитанцій від 13.10.2018 року №№ 0.0.1157465223.1, 0.0.1157465223.2 вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу від 13.10.2018 року № 000011 ОСОБА_2 перерахувала кошти в сумі 28000 грн. на рахунок ТОВ Техавтофінанс-2018 (а.с.33).

Згідно заяви ОСОБА_2 22.10.2018 року листом з оголошеною цінністю та описом вкладень на адресу ТОВ Техавтофінанс-2018 направлено заяву щодо розірвання договору фінансового лізингу та повернення грошових коштів. Однак, даний лист відповідач не отримав та в подальшому був повернутий позивачу Укрпоштою у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.(а.с. 34-38). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, частиною 5 вказаної норми визначено, що у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. При цьому згідно ч. 6 ст. 18 вказаного Закону у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому. З аналізу вказаної вище норми вбачається, що для визнання умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Отже, несправедливими є умови договору, зокрема про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону). Так, згідно пункту 1.4 договору фінансового лізингу від 13.10.2018 року № 000011 лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець. Проте, за змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Згідно договору фінансового лізингу від 13.10.2018 року № 000011 вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, оскільки у вказаному договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Отже пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності предмета лізингу його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо прямо суперечить вимогам статті 808 ЦК України, а тому є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, підтверджується правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 16 грудня 2015 року справа № 6-2766цс15). Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані вчиненням недійсного правочину збитки. З урахуванням того, що згідно запиту Міністерства Юстиції України, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.01.2019 року за № 42511808 вбачається, що юридична особа ТОВ Техавтофінанс-2018 знаходиться за адресою м. Миколаїв, проспект Центральний, 107 та не перебуває в процесі припинення.(а.с.30-32). Оцінивши, за своїм внутрішнім переконанням досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для їх задоволення, оскільки судом встановлено, що при укладені спірного договору було порушено принцип добросовісності, оскільки до договору включені умови, які є несправедливими, через дисбаланс між правами та обов'язками сторін, а дії відповідача були такими, що вводили позивача в оману. За таких обставин, суд на підставі ст.11 ЦК України враховує обраний позивачем спосіб захисту та визнає договір фінансового лізингу від 13.10. 2018 року № 000011 недійсним. На підставі ч.ч. 2, 3 ст. 216 ЦК України з відповідача на користь позивача належить стягнути кошти передані за недійсним договором фінансового лізингу від 13.10. 2018 року № 000011 у сумі 28000 грн..

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , з урахуванням мінімуму встановленого п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір у сумі 768,40 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. ст.ст. ст.ст.12,13,81,263- 265, 280-289 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів переданих за недійсним правочином - задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 договір фінансового лізингу від 13.10. 2018 року № 000011.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техавтофінанс-2018 (ЄДРПОУ 42511808) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) передані за недійсним правочином кошти у сумі 28000 (Двадцять вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто (ЄДРПОУ 42511808) на користь Управління Державної казначейської служби України у Катеринопільському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 36776810, рахунок № 31211206023214 в ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 768,40 гривень за майновими вимогами та 768,40 гривень за не майновими вимогами, а всього стягнути 1536, 80 гривень, від сплати якого позивача було звільнено згідно ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів . Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий: О.І. Баранов