Рішення

від 07.05.2019 по справі 212/2855/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/2855/19

2/212/1750/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., з участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., представника відповідача - адвоката Мордвінкіна С.В., справа № 212/2855/19, 2/212/1750/19, позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, -

встановив:

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат (далі ПАТ КЗРК ), про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він у період з 04.11.1975 року по 08.08.1979 року, 28.02.1994 року по 18.10.2000 року та з 03.11.2000 року по 05.08.2005 року (загалом 14 років 1 місяць) працював на шахті Гвардійська підземним бурильником шпурів та підземним прохідником, працював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача прохідником, внаслідок чого захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 07.10.2005 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями та встановлено ІІІ групу інвалідності.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійному відчутті психологічного дискомфорту, порушення душевної рівноваги вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 193000 гривень, яку просив стягнути з відповідача.

04 квітня 2019 року судом постановлена ухвала про прийняття позову до розгляду та розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 травня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 07 травня 2019 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, своєю заявою просив суд слухати справи без виклику сторін.

Представник відповідача - адвокат Мордвикін С.В. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенню позову, та додатково зазначив, що ПАТ Криворізький залізорудний комбінат не є відповідачем по справі, враховуючу обставини, що втрата працездатності було встановлено в 07.10.2005 року та діюче на той час законодавство України, щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 14 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 в період з 04.11.1975 року по 08.08.1979 року, 28.02.1994 року по 18.10.2000 року та з 03.11.2000 року по 05.08.2005 року працював підземним прохідником в ПАТ КЗРК та був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із виходом на пенсію.

25 серпня 2005 року на підприємстві ПАТ КЗРК проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання №13 за формою П-4, затвердженого Головним лікарем Тернівської районної СЕС.

Відповідно до пунктів 16, 17 Акту №13 від 25 серпня 2005 року професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин, з лютого 1994 року по квітень 1995 року та з листопада 2000 року по теперішній час потерпілий працював а ШБУ (шахто будівельному управлінні) ВАТ КЗРК підземним прохідником. В період з 1977 року по 1979 рік позивач також працював на шахті Гвардійська .

Причиною виникнення профзахворювання є робота протягом 18 років 6 місяців в умовах вібрації, параметри яких перевищували гранично допустимий рівень: рівень загальної та локальної вібрації: Транспортно - технологічна 109 дБ при нормі НОМЕР_1 дБ, локальна від 115 дБ до 120 дБ при нормі 112 дБ.

Відповідно до довідки МСЕК серії ДНА-02 №055593 від 07.10.2005 позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями, наступна дата переогляду - безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до виписок з історії хвороб, хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.05.2005 року, 03.08.2005 року, 03 червня 2008 року. 10.01.2012 року, позивач проходив курси лікування за діагнозом вібраційна хвороба від дії комбінованих вібрацій та рекомендоване санаторне лікування в санаторіях України.

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року Кечко проти України у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України Про охорону праці , роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач ОСОБА_1 не має право на відшкодування моральної шкоди з підприємства ПАТ Криворізький залізорудний комбінат оскільки втрата працездатності та група інвалідності була встановлена 07 жовтня 2005 року, а тому відповідачем по справі повинен буди Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за втратою працездатності, що встановлена до 20 березня 2007 року.

Судом відхиляються доводи представника відповідача, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинен буди відповідачем по справі з тих підстав, що відповідачем по справі не було надано належних та допустимих доказів, що позивач ОСОБА_1 був застрахованою особою у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України до 07 жовтня 2005 року, а також позивач відчуває моральні страждання після 08 березня 2007 року за порушення його трудових прав на безпечні умови праці зі сторони відповідача ПАТ Криворізький залізорудний комбінат . Суд зазначає, що втрата непрацездатності була встановлена 07 жовтня 2005 року, а позивач звільнився з підприємства 05 серпня 2005 року, що підтверджується матеріалами справи.

При визначенні суми компенсації за спричинену моральну шкоду позивачу, суд враховує вину і вину іншого підприємства (Якутський ГЦ тресту Шахтоспецбуд ) по вині якого була також заподіяна шкодо здоров`ю.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, яка встановлена не безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 50000 гривень.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 768 гривень 40 копійок.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Криворізький залізорудний комбінат на користь держави судові витрати в сплаті судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Криворізький залізорудний комбінат , місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.

Повне рішення виготовлено 08 травня 2019 року.

Суддя: Р. В. Дехта