Рішення

від 08.05.2019 по справі 576/574/19

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/574/19

Провадження № 2/576/243/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого- судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) як на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області (далі - відповідач) про визнання права на земельну частку (пай) як на спадкове майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається із земельної частки (пай) у розмірі 2,36 умовних кадастрових гектарів. Заповіт від імені вітчима не складався. Після смерті ОСОБА_2 , спадщину прийняла його дружина ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача, оскільки відповідно до статті 549 ЦК УРСР, вступила в управління та володіння спадковим майном, бо на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала разом з чоловіком, але юридично спадщину не оформила. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла. Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 Спадщину після смерті матері вона прийняла, оскільки 28.11.2009 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 Однак, коли вона звернулася до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 на земельну частку (пай), що належала померлому ОСОБА_2 , нотаріус відмовила їй у видачі відповідно свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право на земельну частку (пай). У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу вона не має можливості оформити право на вказану земельну ділянку, тому змушена звернутися з даним позовом до суду.

У судове засідання позивачка не з`явилась, при цьому подала заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача - Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про відсутність заперечень на позов та слухання справи без його участі.

Враховуючи те, що позивач позов підтримала, відповідач проти задоволення позову не заперечував, тому розгляд даної справи по суті був проведений, відповідно до статті 198 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у підготовчому судовому засіданні за правилами частини третьої статті 200 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступного.

Як встановлено з довідки від 23.08.2018 № 02-20/319 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_2 , а згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року в місті Глухів Сумської області у віці 72 років померла ОСОБА_3 (а.с. 9).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.08.1991, ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу зі ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 29).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_7 (а.с. 11), яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 10).

З листа відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 147/133-18 від 11.12.2018 вбачається, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 397 від 30.10.1996 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською райдержадміністрацією членам САПТЗТ Прогрес за № 157 від 03.12.1996. Розмір земельної частки складав 2,36 умовних кадастрових гектарів. Вартість даної земельної частки (паю) станом на 01.01.2018 складає 66516,5 грн. (а.с. 13).

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 Про судову практику у справах про спадкування зазначено: при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми Цивільного кодексу УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 2 діючого, на час смерті, Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 30.01.2019 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти та спадкові договори після смерті ОСОБА_2 відсутні (а.с. 15, 16).

З довідки виконавчого комітету Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області № 02-20/319 від 23.08.2018 вбачається, що останнє постійне місце проживання ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , було АДРЕСА_1 . Заповіт від його імені Чернівською сільською радою не посвідчувався. На день смерті спадкодавця в спадковому будинку проживала та була зареєстрована дружина померлого ОСОБА_3 , 1936 р.н. (а.с. 12).

За змістом статті 548 Цивільного кодексу УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 цього Кодексу визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 1220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Водночас, у відповідності до положень частин першої, третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Водночас згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину ОСОБА_2 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, і дана спадщина належить їй з часу відкриття спадщини, що відповідно до статті 525 цього Кодексу є днем смерті ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , то позивач відповідно до статті 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом, інших спадкоємців немає, а тому суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3

Відповідно до положень статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 цього Кодексу передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим Державним нотаріусом Міхно Д.В. 28.11.2009 підтверджується, що позивач отримала спадщину після померлої ОСОБА_3 , яка складається із земельної ділянки площею 3,4150 га в межах згідно з планом, розташованої на території Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області, що належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 (а.с. 30).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.03.2019 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну частку (пай), належну померлому 04.07.2003 ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право на земельну частку (пай) (а.с. 31).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Частиною першою статті 131 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільного-правових угод.

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Отже, після смерті ОСОБА_2 всі належні йому права та обов`язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останньому, перейшли до його дружини, ОСОБА_3 відповідно до статті 549 Цивільного кодексу УРСР, а після її смерті всі належні їй права та обов`язки, у тому числі й право на земельну частку (пай), що належали останній, перейшли до її спадкоємця за заповітом, якою є позивач.

Оскільки судом встановлено, що позивач набула у порядку спадкування за законом та заповітом право власності на земельну частку (пай), у розмірі 2,36 умовних кадастрових гектарів, що належала ОСОБА_2 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 , однак вказане право не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом його визнання, тому позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтею 131 Земельного кодексу України, статтями 392, 1218, 1220, 1225, 1235, 1236, 1261, 1268, 1269 Цивільного кодексу України, статтями 7, 8, 12, 13, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

ОСОБА_1 до Чернівської сільської ради Глухівського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) як на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право на земельну частку (пай), у розмірі 2,36 умовних кадастрових гектарів, яка належала померлому 04 липня 2003 року ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_4 , зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам САПТЗТ Прогрес під № 157 від 03.12.1996, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації від 30.10.1996 за № 397, як на спадкове майно після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Глухівський міськрайонний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Мазур