Постанова

від 07.05.2019 по справі 197/194/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4986/19 Справа № 197/194/18 Суддя у 1-й інстанції - Леонідова О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 197/194/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу третьої особи начальника Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавської Тетяни Валентинівни на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року, яке ухвалено суддею Леонідовою О.В. в смт. Широке Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що вона працювала провідним інспектором відділу прийому громадян Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Управління), Розпорядженням голови Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (далі - Широківської РДА) скорочено чисельність працівників Управління на 4 одиниці, про що начальником Управління 12.12.2017 року прийнято відповідний наказ, а наказом начальника Управління від 14.12.2017 року скорочено її посаду, наказом від 26.12.2017 року затверджено структуру Управління, виведено із структури її посаду. Наказом від 09.02.2018 року позивача звільнено з 15.02.2018 року із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності працівників. Вважає, що наказ про її звільнення прийнято з порушенням її трудових прав, тому що їй не пропонувались вакантні посади, її не було попереджено у встановленому законом порядку про вивільнення, не було враховано її переважне право на залишення на роботі.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді провідного інспектора, стягнути моральну шкоду в сумі 45000 грн., а також середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - начальника Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавську Тетяну Валентинівну.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.01.2019 року залучено до участі у справі у якості третьої особи по справі на стороні відповідача - Широківську районну державну адміністрацію Дніпропетровської області.

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 13-3 від 09.02.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інспектора відділу прийому громадян Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області згідно п. 1 статті 40 КЗпП України з 15.02.2018 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу прийому громадян Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 50 911 гривень 00 копійок.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмір 500 грн. гривень 00 копійок.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь держави судовий збір в розмірі 2114 гривень 40 копійок.

В решті позову відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі третья особа начальник Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавська Т.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку третьої особи, судом надана невірна оцінка повідомленню про зміну істотних умов праці, в якому Управління пропонувало позивачу ОСОБА_1 взяти участь у конкурсах на зайняття вакантних посад та, одночасно, попереджало про неможливість перевести її на посаду, яку вона може обіймати без конкурсу. Також, вважає помилковими висновки суду першої інстанції про написання заяви ОСОБА_2 про згоду на звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗПП України під тиском, оскільки єдиним доказами є пояснення свідків, які є зацікавленими особами. При цьому, зауважує, що вивільнення ОСОБА_2 було проведено з дотриманням вимог КЗпП України, а висновок суду про те, що звільнення позивача за ч. 1 ст. 40 КЗпП України 15.02.2018 року, при фактичному скороченні посади позивача з 01.06.2018 року є незаконним, на думку третьої особи, є помилковим та не ґрунтується на обставинах справи.

Крім того, посилається й на те, що судом відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка не відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України в частині сплати судового збору за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суд перебував у нарадчій кімнаті з п`ятниці по понеділок.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, оскільки реорганізація Управління та скорочення посади позивача фактично відбулося з 01.06.2018 року, згідно з розпорядженням голови Широківської РДА від 30.03.2018 року, а тому звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України з 15 лютого 2018 року є незаконними. При цьому, судом було надано оцінку заяви позивача ОСОБА_2 від 31.01.2018 року про згоду на звільнення за скороченням штату саме з 15.02.2018 року та не прийнято її до уваги, з урахуванням того, що ініціатива написання такої заяви надійшла від керівництва Управління, заява була написана позивачем після того, як 30.01.2018 року в кабінеті начальника Управління їй вручалось повідомлення про зміну істотних умов праці, в якому позивачу запропоновано прийняти участь в конкурсах на посаду провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Конвенції міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, що ратифікована Верховною Радою України 4 лютого 1994 року, у випадках звільнення з причин, викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби, органи, зазначені в статті 8 цієї Конвенції, наділяються повноваженнями з`ясовувати, чи справді трудові відносини припинено з цих причин, однак межі їхніх повноважень приймати рішення про те, чи є ці причини достатньо обґрунтованими для припинення трудових відносин, визначаються методами здійснення, зазначеними у статті 1 цієї Конвенції. Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частиною першою статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до Положення про Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.03.2016 року № Р-145/0/392-16, Управління входить до складу Широківської РДА, підпорядковане голові Широківської РДА і підконтрольне Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, начальник Управління призначає на посади та звільняє з посад працівників Управління, штатний розпис та кошторис Управління затверджує голова Широківської РДА, Управління є юридичною особою публічного права (т. 1 а.с. 175-181).

Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації є юридичною особою, код ЄДРПОУ 03192247 (т. 1 а.с. 70).

Широківська районна державна адміністрація є юридичною особою, код ЄДРПОУ 04052420 (т. 1 а.с. 69).

Позивач ОСОБА_2 , відповідно до наказу № 38-а від 01.12.1995 року, прийнята на державну службу спеціалістом ІІ категорії по виплаті пенсії до Широківського відділу соцзахисту населення тимчасово, наказом від 30.06.1999 року переведена постійно на посаду спеціаліста ІІ категорії.

Наказом № 111-п від 22.08.2016 року ОСОБА_2 переведена з посади головного спеціаліста відділу прийому громадян на посаду провідного інспектора відділу прийому громадян, відповідно до ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 92 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889 (т. 1 а.с. 12-19), тобто з цього часу посада позивача ОСОБА_2 віднесена до патронатної служби.

Розпорядженням голови Широківської РДА № Р-456/0/392-17 від 11.12.2017 року скорочено чисельність працівників Управління соціального захисту населення райдержадміністрації на чотири штатні одиниці (т. 1 а.с. 38-40).

Наказом начальника Управління № 45-н від 14.12.2017 року скорочена чисельність працівників управління на чотири штатні одиниці, зокрема, провідного інспектора відділу прийому громадян - одна штатна одиниця (т. 1 а.с. 23).

Факт змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників не заперечувався сторонами в процесі розгляду справи та перевірений судом.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як свідчать матеріали справи, позивач була своєчасно попереджена про зміни в організації праці та про майбутнє вивільнення.

Так, 15.12.2017 року ОСОБА_2 попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників (т. 1 а.с. 11).

Розпорядженням голови Широківської РДА № Р-475/0/392/17 від 22.12.2017 року визначено структуру Управління (т. 1 а.с. 41-43).

Наказом начальника Управління № 49-н від 26.12.2017 року затверджено структуру Управління з 01.03.2018 року, частина посад виведена зі штатного розпису та введено нові посади (т. 1 а.с. 47-48).

Начальник Управління 23.01.2018 року звернулась до голови Широківської РДА щодо розгляду можливості переведення працівників Управління, зокрема позивача, на вакантні посади Широківської РДА (т. 1 а.с. 50), листом керівника апарату Широківської РДА Огородній Н.М. запропоновано прийняти участь в конкурсах, які будуть проводитись в райдержадміністрації, оскільки на теперішній час є вакантною лише одна посада спеціаліста з функціями обслуговування - провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року (т. 1 а.с. 51).

Зазначений лист доведено до відома ОСОБА_2 та запропоновано їй взяти участь в конкурсах, які будуть проводитись в райдержадміністрації, оскільки на теперішній час є вакантною лише одна посада спеціаліста з функціями обслуговування - провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року, що оформлено у вигляді документу під назвою Повідомлення про зміну істотних умов праці (т. 1 а.с. 53).

30.01.2018 року начальником Управління та працівниками Управління складено акт про відмову позивача ОСОБА_2 з ознайомленням із повідомленням про зміну істотних умов праці від 30 січня 2018 року, в якому зазначено, що позивач відмовилась підписувати повідомлення про зміну істотних умов праці (т. 1 а.с. 52).

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_2 вручалось повідомлення про зміну істотних умов праці, в якому їй запропоновано прийняти участь в конкурсах на посаду провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року, не ґрунтується на матеріалах справи, є помилковим та доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними.

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної карги про те, що ОСОБА_2 могла бути переведена на вакантні посади державної служби виключно за конкурсом, що узгоджується з приписами ч. 6 ст. 92 Закону України Про державну службу , згідно якої працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов`язковим проведенням конкурсу.

З наведеного слідує, що роботодавцем дотримано вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, хоча одночасно з попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_2 не пропонувалась інша робота в Управлінні, адже вакантні, які можна було б запропонувати позивачеві, посади були відсутні (вакантною була лише одна посада спеціаліста з функціями обслуговування - провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року і не могла бути запропоновано позивачу для переведення), а інші вакантні посади вона могла обіймати лише за результатами конкурсу.

Як вже зазначалося вище, про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП).

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівника з власної ініціативи роботодавця без його згоди не допускається.

Водночас, якщо сам працівник виявить бажання звільнитися раніше, ніж закінчиться зазначений строк попередження про звільнення, роботодавець може здійснити звільнення у строк, про який просить працівник. У цьому разі працівник повинен подати заяву роботодавцю з проханням скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. Тоді у трудовій книжці робиться запис про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2018 року позивач ОСОБА_2 подала на ім`я начальника Управління заяву, в якій просила, згідно розпорядження голови Широківської РДА від 11.12.2017 року та від 21.02.2017 року, наказу від 14.12.2017 року, скоротити її із посади, згідно чинного законодавства, через 2 місяці після підписання попередження в термін 15.02.2018 року (т. 1 а.с. 56).

Наказом начальника Управління від 09.02.2018 року позивача звільнено згідно п. 1 ст. 40 КЗпП з 15.02.2018 року т. 1 (а.с. 10).

Такі дії відповідача узгоджуються з роз`ясненнями, викладеними у листі Міністерства соціальної політики України "Про виплату вихідної допомоги у разі звільнення працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП до закінчення строку попередження" від 7 жовтня 2015 року № 420/06/186-15.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також, відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Доказів того, що заява ОСОБА_2 від 31.01.2018 року була написана під тиском, суду не надано, а пояснення свідків колегія суддів не може вважати належними та допустимими доказами, з наступних підстав.

Як пояснила в судовому засіданні першої інстанції особисто позивач ОСОБА_2 , 30.01.2018 року вона не бажала брати участь в конкурсі на посаду, яка скорочується 01.03.2018 року, її посада в Управлінні також скорочувалась з 01.03.2018 року, а керівництво їй повідомляло, що з причини відмови вона буде звільнена по ст. 36 КЗпП України, за якою в центрі зайнятості передбачені менші виплати.

До таких тверджень позивача колегія суддів відноситься критично, оскільки як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 запропоновано взяти участь в конкурсах, які будуть проводитись в райдержадміністрації, оскільки на теперішній час є вакантною лише одна посада спеціаліста з функціями обслуговування - провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року, що оформлено у вигляді документу під назвою Повідомлення про зміну істотних умов праці (т. 1 а.с. 53), питання ж про участь у конкурсі на посаду провідного інспектора відділу освіти та гуманітарної політики райдержадміністрації, яка виводиться зі штатного розпису з 01.03.2018 року, в цьому повідомленні не обговорювалася, та, у випадку якби позивач не відмовилася від отримання такого повідомлення, вона змогла б ознайомитись із ним та у неї не виникло б невірного розуміння ситуації.

Крім того, ОСОБА_2 мала можливість у будь-який зручний для неї час відкликати свою заяву, однак таким правом не скористалася.

Той факт, що після звільнення позивача, 30.03.2018 року головою Широківської РДА затверджено новий штатний розпис Управління, в якому виведена посада позивача (провідний інспектор відділу прийому громадян) та вводились нові посади та відділи, який набув чинності з 01.06.2018 року (т. 1 а.с. 58-59), для вирішення даного спору правового значення не має.

Таким чином, звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідачем із дотриманням вимог закону, тому позовні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення позивачки та поновлення її на роботі задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Колегією суддів не приймається до уваги, як безпідставні, доводи апеляційної скарги про те, що судом відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка не відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України в частині сплати судового збору за позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки суд перебував у нарадчій кімнаті з п`ятниці по понеділок.

Так, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , як позивач у справі про поновлення на роботі і сплата судового збору за вимоги позовної заяви, які є похідними від вимог про поновлення на роботі, цим Законом не передбачена.

Перебування судді Широківського районного суду Дніпропетровської області Леонідової О.В. в нарадчій кімнаті з п`ятниці по понеділок не свідчить про порушення суддею таємниці нарадчої кімнати, оскільки порушення правил про таємницю нарадчої кімнати є порушенням норм процесуального права і може бути підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, в разі доведення факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу справи, що розглядається, тоді як апелянтом не надано суду доказів щодо спілкування судді з учасниками процесу чи іншими особами з приводу даної справи під час її перебування в нарадчій кімнаті.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону Україну Про судовий збір , судовий збір у розмірі 1 921,00 грн., сплачений третьою особою за подання апеляційної скарги, підлягає компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу третьої особи начальника Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавської Тетяни Валентинівни - задовольнити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи: начальник Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавська Тетяна Валентинівна, Широківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання дій незаконними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати третьої особи начальника Управління соціального захисту населення Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Журавської Тетяни Валентинівни у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 травня 2019 року.

Головуючий:

Судді: