ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08.05.2019Справа № 910/2603/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Промислова, 2)
до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська 3)
про стягнення 524 795,51 грн.
за участю представників
від позивача: не з`явились
від відповідача: не з`явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення 524 795,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки №07/08-ОБ від 07.08.2018 відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару згідно видаткових накладних №ТДС-0814 від 21.08.2018 та №ТДС-0816 від 22.08.2018, що стало наслідком виникнення у ПрАТ "Оболонь" заборгованості у розмірі 524 795,51 грн, з яких: 477 816,00 грн - основний борг, 7 952,08 грн - пеня, 6 535,95 грн - 3% річних та 32 491,48 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2603/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні 03.04.2019.
26.03.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив відповідача, у якому останній визнає суму основної заборгованості за договором поставки №07/08-ОБ від 07.08.2018 у розмірі 457 816,00 грн та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з тим, що у п. 8.4. договору сторони встановили інший розмір процентів ніж зазначений в ст. 625 Цивільного кодексу України. За доводами відповідача приписи вказаної статті є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У поданому відзиві відповідач також заявляє клопотання про розстрочення виконання погашення боргу за договором рівними частинами по 100 000,00 грн. кожного тижня.
02.04.2019 до суду надійшло клопотання позивача, відповідно до якого останній зазначає, що 19.03.2019 відповідачем було сплачено 20 000,00 грн, у зв`язку з чим основна сума боргу станом на 02.04.2019 складає 457 816,00 грн.
У судовому засіданні 03.04.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.04.2019.
11.04.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем судових витрат на суму 10 278,81 грн.
12.04.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки при подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати 3 % річних та інфляційних втрат), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою. Крім того, позивач заперечує щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення сплати боргу, оскільки з моменту настання строку сплати за поставлений товар минуло вже більше 6-ти місяців, а заборгованість досі не погашена, що свідчить про зловживання відповідачем своїми правами та грубим порушенням своїх зобов`язань.
У судовому засіданні 17.04.2019 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 08.05.2019.
19.04.2019 до суду надійшло клопотання позивача, у якому останній підтримує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 278,81 грн, з яких: 7 684,00 грн - гонорар адвоката та 2 594,81 грн - компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У судове засідання, призначене на 08.05.2019, представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13 , 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
07 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (надалі- позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Оболонь" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 07/08-ОБ (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у погоджені строки покупцеві цукор-пісок, надалі іменується за текстом договору - товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти й оплатити вказаний товар (товари) у кількості, якості й асортименті, зазначених у додатках до договору, що погоджено сторонами та є невід`ємними частинами цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін та їх скріплення печатками і оформляються на кожну замовлену партію товару (п. 1.1. договору).
Предметом поставки є цукор білий І категорії (згідно ДСТУ4623-2006, та Додатку №1 до Договору), орієнтовною кількістю 10 000,000 (десять тисяч) тонн (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору ціни за одиницю товару, що постачаються постачальником згідно замовлень покупця, та загальна вартість партії товару є договірними, остаточно узгоджуються та вказуються сторонами у додатках до договору, які є його невід`ємною частиною.
Загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (п. 2.2. договору).
Згідно з п. 4.1. договору встановлено, що строк поставки товару визначається в заявках до договору, що є невід`ємною частиною цього договору, проте не більше 5 робочих днів з моменту погодження заявки постачальником. Кількість товару та дата поставки вказуються у видаткових накладних та/або товаро-транспортних накладних, відповідно до наданих покупцем письмових заявок, що прийняті постачальником до виконання.
Товар, що постачається повинен супроводжуватися наступними документами:
4.2.1. Видаткова та товарно-транспортна накладна, в якій повинно бути вказано номер та дату, цього договору і номер партії товару;
4.2.2. Рахунок - фактура;
4.2.3. Сертифікат якості виробника (копія завірена Постачальником);
4.2.4. Гігієнічний висновок Міністерства охорони здоров`я України (колія завірена постачальником);
4.2.5. Сертифікат відповідності (копія завірена постачальником);
4.2.6. Документ про відсутність ГМО;
4.2.7. та інші документи, що підтверджують якість товару по даному договору.
За умовами п. 4.8 договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією (перевізником), залежно від погоджених сторонами базових умов постачання товару. Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця, з моменту передачі відповідної партії товару покупцю чи транспортній організації (перевізнику), залежно від погоджених сторонами базових умов постачання товару.
Товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості (за винятком прихованих недоліків), з дати підписання представником покупця (перевізника) видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної. (п. 4.9. договору).
Відповідно до п. 7.2 договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, що вказаний в реквізитах постачальника в Розділі 13 цього договору, з відтермінуванням оплати товару протягом 21 календарного дня від дати постачання товару згідно оформленої видаткової накладної.
Цей договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31 грудня 2019, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання зобов`язань.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 911 936,00 грн., згідно наступних видаткових накладних:
- №ТДС-0806 від 09.08.2018р. на 22 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 274 560,00 грн;
- №ТДС-0807 від 14.08.2018р. на 22 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 274 560,00 грн;
- №ТДС-0808 від 15.08.2018р. на 22 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 274 560,00 грн;
- №ТДС-0810 від 16.08.2018р. на 21,6 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 269 568,00 грн.;
- №ТДС-0812 від 17.08.2018р. на 21,6 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 269 568,00 грн.;
- №ТДС-0814 від 21.08.2018р. на 22 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 274 560,00 грн;
- №ТДС-0816 від 22.08.2018р. на 22 тон товару по ціні 12,48грн./кг (в т.ч. ПДВ) на загальну суму 274 560,00 грн.
Вищевказані видаткові накладні завірені печаткою відповідача та підписані уповноваженими матеріально-відповідальними особами без жодних зауважень щодо кількості та якості отриманого товару.
За період з 07 серпня 2018 по 25 лютого 2019 відповідач перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 1 434 120,00 грн, про що свідчать платіжні доручення: №18173 від 11.09.2018р. на суму 549 120,00 грн; №4352 від 12.09.2018р. на суму 200 000,00 грн; №18517 від 14.09.2018р. на суму 215 000,00 грн; №3220 від 18.09.2018р. на суму 200 000,00 грн; №3009 від 08.11.2018р. на суму 100 000,00 грн; №21330 від 09.11.2018р. на суму 50 000,00 грн; №812 від 16.11.2018р. на суму 50 000,00 грн; №21843 від 19.11.2018р. на суму 3 688,00 грн; №21844 від 19.11.2018р. на суму 46 312,00 грн; №555 від 16.01.2019р. на суму 20 000,00 грн.
Тобто, неоплачені з боку відповідача залишились видаткові накладні №ТДС-0814 від 21.08.2018 на сума 203 256,00 грн. з крайнім термін сплати до 11.09.2018 та №ТДС-0816 від 22.08.2018 на суму 274 560,00 грн. з крайнім терміном сплати до 12.09.2018.
05 грудня 2018 року з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою вих. №233 сплати існуючу заборгованість за вищевказаними видатковими накладними. Дана вимога була отримана відповідачем 11.12.2018, проте, залишена без відповіді та задоволення.
За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати за поставлений згідно видаткових накладних №ТДС-0814 від 21.08.2018, №ТДС-0816 від 22.08.2018 товар, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості за договором № 07/08-ОБ від 07.08.2018.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані та скріплені печатками сторін видаткові та товарно-транспортні накладні, які належним чином засвідчують факт поставки та прийняття без жодних зауважень та заперечень товару Приватним акціонерним товариством "Оболонь".
З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що на момент звернення позивача з позовом до суду за ПрАТ "Оболонь" рахувалась заборгованість за договором поставки № 07/08-ОБ від 07.08.2018 у розмірі 477 816,00 грн (видаткова накладна №ТДС-0814 від 21.08.2018, №ТДС-0816 від 22.08.2018).
При цьому, з наданого відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжного доручення №2320 від 19.03.2019 та долученої позивачем до матеріалів справи виписки по рахункам за 19.03.2019 вбачається, що після відкриття провадження у справі ПрАТ "Оболонь" було частково сплачено заборгованість за договором у розмірі 20 000,00 грн.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. після звернення позивача з вказаним позовом до суду, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в цій частині, внаслідок відсутності предмету спору, та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача іншої частини основного боргу у розмірі 457 816,00 грн., який є належним чином підтверджений, доведений та визнається відповідачем.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 7 952,08 грн. пені, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.4. договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,01% від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день порушення виконання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 7 952,08 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 535,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 32 491,48 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов`язання у строк, визначений укладеним між сторонами договором, що, водночас, визнає останнім у поданому до суду відзиві на позовну заяву.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6 535,95 грн та інфляційних втрат у розмірі 32 491,48 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунком позивача, який за перерахунком суду є арифметично вірним.
Вищенаведене також спростовує твердження відповідача про безпідставність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування пені у відповідності до умов п. 8.4. договору та п. 3 ст. 549 ЦК України, а також 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України не суперечить одночасному їх застосуванню як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання про розстрочення виконання погашення боргу, який виник по договору, рівними частинами по 100 000,00 грн. кожного банківського дня до остаточного погашення боргу.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище Приватного акціонерного товариства "Оболонь" та зазначає, що починаючи з 2014 року відповідач несе значні збитки, щ прямо впливає на можливість проводити належним чином розрахунки з постачальниками сировини та інших товарів необхідних для виробництва продукції.
Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За приписами ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України)
При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення. Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04), зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість сплати заборгованості за договором поставки № 07/08-ОБ від 07.08.2018.
З урахуванням викладених обставин та з огляду на незначну суму заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення сплати боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена".
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена".
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, ч. 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, з метою належного захисту прав позивача та надання професійної правничої допомоги в господарському суді, 29 березня 2019 року між Адвокатським бюро "Андрія Лабая" (надалі- виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (надалі- клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати йому правову допомогу з наступних питань, зокрема, представництво інтересів клієнта в судах першої інстанції та підготовка процесуальних документів, необхідних для належного представництва інтересів клієнта (п. 1.1. договору).
Додатком №1 до договору сторони дійшли згоди стосовно розміру гонорару виконавця за надання ним допомоги клієнту та умов його виплати.
Факт надання професійної правничої допомоги та отримання оплати за договором від 29.03.2019 підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, рахунком на оплату № 01 від 08.04.2019 на суму 10 278,81 грн (вивчення матеріалів справи №910/2603/19 - 1921,00 грн; участь у судовому засіданні 03.04.2019 - 1921,00 грн; підготовка відповіді на відзив - 1921,00 грн; участь у судовому засіданні 17.04.2019 - 1921,00 грн; понесенні виконавцем витрати по справі №910/2603/19 на доїзд (на судові засідання) з міста Львів у м. Київ та у зворотньому напрямку, витрати пов`язані з перебуванням у м. Києві (транспортні витрати, витрати на харчування, тощо) та платіжним дорученням № 741 від 10.04.2019 на вищевказану суму із призначенням платежу: "оплата за юридичні послуги згідно рах. № 01 від 08.04.2019 ".
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) та сума таких витрат у розмірі 7 684,00 грн підтверджується матеріалами справи, і відповідач в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, суд приходить до висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача, стягнувши з останнього на користь позивача 7 684,00 грн.
Крім того, позивач просить суд компенсувати витрати адвоката, пов`язані із прибуттям в судове засідання та перебуванням у м. Києві у розмірі 2 594,81 грн. (2 379,81 грн - вартість залізничних квитків за маршрутом Львів-Київ-Пасажирський та у зворотньому напрямку, 215,00 грн - транспортні витрати, витрати на харчування, тощо).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 128 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розглянувши заяву позивача про відшкодування понесених витрат у зв`язку з розглядом справи, суд приходить до висновку про її обґрунтованість лише в частині відшкодування витрат пов`язаних з придбанням квитків на потяг у розмірі 2 379,81 грн., в іншій частині слід відмовити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська 3, ідентифікаційний код 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Селена" (81100, Львівська обл., м. Пустомити, вул. Промислова, 2, ідентифікаційний код 36874349) основну суму заборгованості у розмірі 457 816 (чотириста п`ятдесят сім тисяч вісімсот шістнадцять) грн 00 коп., пеню у розмірі 7 952 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 08 коп. 3% річних у розмірі 6 535 (шість тисяч п`ятсот тридцять п`ять) грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 491 (тридцять дві тисячі чотириста дев`яносто одна) грн 48 коп., судовий збір у розмірі 7 871 (сім тисяч вісімсот сімдесят одна) грн 94 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 684 (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 2 379 (дві тисячі триста сімдесят дев`ять) грн 81 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.05.2019
Суддя Л. Г. Пукшин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2019 |
Оприлюднено | 09.05.2019 |
Номер документу | 81611215 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пукшин Л.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні