Рішення

від 07.05.2019 по справі 910/1898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019Справа № 910/1898/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Шолотюк Віктора Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Каргомоторс

про стягнення 51 031, 79 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Шолотюк Віктор Петрович (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Каргомоторс (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 51 031, 79 грн., з якої: 34 333, 86 грн. - основний борг, 7 273, 80 грн. - витрати по сплаті митних зборів та 9 424, 13 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 160 про організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів від 03.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шолотюк Віктора Петровича - залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Шолотюк Віктору Петровичу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази направлення на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Каргомоторс копії позовної заяви б/н від 07.02.2019.

28.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Фізичної особи-підприємця Шолотюк Віктора Петровича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 3, офіс 12, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 04.03.2019 з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.03.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК Каргомоторс (далі - експедитор) та Фізичною особою-підприємцем Шолотюк Віктором Петровичем (далі - перевізник) укладено договір № 160 про організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів, умовами якого передбачено, що перевізник зобов`язується за винагороду виконувати для експедитора перевезення вантажів в обсязі, в терміни і за маршрутами, відповідно до умов транспортної заявки (далі заявка) за формою згідно з додатком 1, що є невід`ємною частиною цього договору, видати вантаж уповноваженій на його отримання особі (вантажоодержувачу) , а експедитор - забезпечити відправку, отримання вантажу і сплатити послуги з перевезення. Заявка повинна бути підписана уповноваженою особою експедитора і завірена печаткою. Еспедитор несе відповідальність за достовірність інформації, викладеної в заявці інформації.

У своїй діяльності сторони керуються положеннями цього договору, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП, 1975), Європейською угодою про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), Європейської угоди про перевезення вантажів, що швидко псуються та іншими міжнародними актами, які стосуються міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, перевізник зобов`язаний доставити ввірений йому вантаж в узгоджені терміни в пункт митного оформлення згідно СМR - накладної та після митного оформлення доставити і здати його уповноваженій на одержання вантажу особі, зазначеній в СМR - накладній. Термін доставки вантажу обчислюється з моменту прийняття вантажу до перевезення і вручення оформлених документів на перевезення представнику перевізника. При затримці вантажного транспортного засобу з вантажем в дорозі уповноваженими контролюючими органами термін доставки вантажу збільшується на час затримки. Перевізник повинен довести факт затримки вантажного транспортного засобу уповноваженими контролюючими органами із зазначенням причин і часу затримки.

Згідно п. 4.4. договору, в разі виникнення додаткових витрат по вантажу, що перевозиться (ветеринарні огляди, оплата за митну обробку на митних терміналах, супровід, перевантаження по загальній масі і по осях (якщо таке перевищення допущено за вказівкою експедитора або при відмові експедитора вжити заходів щодо усунення перевантаження) і ін. ), експедитор відшкодовує зазначені витрати на підставі окремо виставлених рахунків, при пред`явленні перевізником документів, які підтверджують понесені витрати.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що при порушенні термінів оплати вартості послуг і додаткових витрат перевізника, встановлених цим договором, експедитор сплачує пеню в розмірі 0, 15% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 8.5. договору).

Відповідно до заяви на автомобільне перевезення вантажу № 160/01 від 03.08.2018, позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Україна-Польща-Литва; дата подачі авто на завантаження - 06.08.2018; найменування вантажовідправника - с. Мирне, вул. Омеляненко, 56, Україна; маса вантажу - 22 000 кг; найменування вантажоодержувача та адреса доставки вантажу: Klaipedos konteineriu terminalas, Perkelos g. 8, Klaipeda, Lithuania, вартість перевезення - 1100 євро, строк оплати - 14 днів після отримання оригіналів документів (2 накладних СМR і рахунок за перевезення).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом Україна-Польща-Литва на суму 1100 Євро, що по курсу НБУ станом на 13.08.2018 (дата вивантаження) становить 34 333, 86 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 008972, відповідно до якої вантажоодержувачем (Klaipedos konteineriu terminalas, Perkelos g. 8, Klaipeda, Lithuania ) вантаж отримано 13.08.2018, про що свідчить печатка вантажоодержувача в графі 24 CMR - вантаж отримано .

З матеріалів справи вбачається, що відповідні документи на оплату наданих послуг перевезення, а саме рахунок-фактури № СФ-001179 від 13.08.2018 та акт здачі - прийняття робіт № ОУ-0000991 від 13.08.2018 були надіслані відповідачу, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти № 59000358700831 від 27.08.2018 та отримані відповідачем 27.08.2018, що підтверджується відстеженням пересилання нової пошти, проте, відповідач надісланий акт не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг, зокрема погашення заборгованості у розмірі 34 333, 86 грн.

Крім того, позивач зазначає, що під час проходження митного контролю на митному терміналі Дорогуськ позивачем були понесені додаткові витрати на оплату митних зборів у сумі 1000 злотих, що по курсу НБУ на день вивантаження (13.08.2018) становить 7 273, 80 грн. на підтвердження чого позивачем надано фактуру № 1418/2018 від 09.08.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 273, 80 грн. - митних зборів та 9 424, 13 грн. пені за період з 10.09.2018 по 07.02.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 008972 вбачається, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення вантажу за погодженим у заявці маршрутом: Україна-Польща-Литва на суму 1100 Євро, що по курсу НБУ станом на 13.08.2018 (дата вивантаження) становить 34 333, 86 грн..

Враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень та претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та прийняття вантажу вантажоодержувачем, суд дійшов висновку, що послуги надані позивачем належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідні документи на оплату наданих послуг перевезення були надіслані відповідачу, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти № 59000358700831 від 27.08.2018 та отримані останнім 27.08.2018, що підтверджується відстеженням пересилання нової пошти, проте, відповідач надісланий акт не підписав, мотивованої відмови від його підписання не надав.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, приймаючи до уваги строк оплати - 14 днів після отримання оригіналів документів, враховуючи що відповідні документи отримані відповідачем 27.08.2018, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був оплатити надані послуги перевезення до 10.09.2018 включно, тобто починаючи з 11.09.2018 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 160 про організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів від 03.08.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 333, 86 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 273, 80 грн. - митних зборів та 9 424, 13 грн. пені за період з 10.09.2018 по 07.02.2019.

Згідно п. 4.4. договору, в разі виникнення додаткових витрат по вантажу, що перевозиться (ветеринарні огляди, оплата за митну обробку на митних терміналах, супровід, перевантаження по загальній масі і по осях (якщо таке перевищення допущено за вказівкою експедитора або при відмові експедитора вжити заходів щодо усунення перевантаження) і ін. ), експедитор відшкодовує зазначені витрати на підставі окремо виставлених рахунків, при пред`явленні перевізником документів, які підтверджують понесені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що під час проходження митного контролю на митному терміналі Дорогуськ позивачем були понесені додаткові витрати на оплату митних зборів у сумі 1000 злотих, що по курсу НБУ на день вивантаження (13.08.2018) становить 7 273, 80 грн., що підтверджується фактурою № 1418/2018 від 09.08.2018.

Таким чином, враховуючи умови п.4.4 договору та встановлений судом факт понесених позивачем витрат на оплату митних зборів, тож суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 7 273, 80 грн. - митних зборів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 9 424, 13 грн. пені за період з 10.09.2018 по 07.02.2019 суд відзначає наступне.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що при порушенні термінів оплати вартості послуг і додаткових витрат перевізника, встановлених цим договором, експедитор сплачує пеню в розмір 0, 15% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Таким чином, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 5 079, 53 грн., (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 11.09.2018 по 07.02.2019, враховуючи розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шолотюк Віктора Петровича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК Каргомоторс (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 3, офіс 12, ідентифікаційний код - 42329279) на користь Фізичної особи-підприємця Шолотюк Віктора Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 34 333 (тридцять чотири тисячі триста тридцять три) грн. 86 коп. - заборгованості, 7 273 (сім тисяч двісті сімдесят три) грн. 80 коп. - митних зборів, 5 079 (п`ять тисяч сімдесят дев`ять) грн. 53 коп. - пені та 1 757 (одну тисячу сімсот п`ятдесят сім) грн. 45 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков