Ухвала

від 08.05.2019 по справі 307/1053/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

08 травня 2019 рокум. Ужгород№ 307/1053/19

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Плеханова З.Б., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нижньоапшанської сільської ради про визнання рішення протиправним та скасування в його окремій частині і зобовязання прийняти нове рішення по суті,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Тячівського районного суду з позовом до Нижньоапшанської сільської ради, яким просить:

1.Прийняти позовну заяву (адміністративний позов) до розгляду, відкрити провадження у справі із подальшим її призначенням до судового розгляду.

2.Позовні дві вимоги задовольнити і винести постанову суду якою:

2.1.Визнати протиправним та скасувати рішення 16-ї сесії 7-го скликання Нижньоапшанської сільської ради від 13.10.2017 року Про земельні питання в частині розгляду заяви Позивача від 10 жовтня 2017 року щодо надання дозволу на оформлення проекту відводу земельної ділянки у власність, площею 0,0717 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Нижня Апша, вул. Садова, б/н Тячівського р-ну, Закарпатської обл., шляхом направлення постійній комісії сільської ради з питань агрокомплексу, земельних відносин, благоустрою та розвитку села (голова комісії ОСОБА_2М.), мова про направлення якої йдеться у письмовій відповіді за № 33 від 21.01.2019 року.

2.2.Зобов'язати Відповідача прийняти на черговому пленарному засіданні сесії рішення по суті заяви Позивача від 10 жовтня 2017 року щодо надання дозволу на оформлення проекту відводу земельної ділянки у власність, площею 0,0717 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в селі Нижня Апша, вул. Садова, б/н Тячівського р-ну, Закарпатської обл. у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

05 квітня 2019 року до Тячівського районного суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу - Нижньоапшанській сільській раді приймати та видавати будь-які рішення, в тому числі рішення про затвердження документації (проекту) із землеустрою про передачу земельної ділянки у власність чи користування іншим особам, укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження пов'язані із нерухомим майном - земельною ділянкою, що знаходиться в селі Нижня Апша, вул. Садова, б/н Тячівського р-ну, Закарпатської обл., орієнтовною площею 0,0717 га, яка має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, - до остаточного закінчення судового розгляду даної справи і набрання рішення законної сили, та скасування судом заходів забезпечення позову.

Ухвалою Тячівського районного суду від 08 квітня 2019 року №307/1053/19 на підставі ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Нижньоапшанської сільської ради про визнання рішення протиправним та скасування в його окремій частині і зобовязання прийняти нове рішення по суті разом із додатками передано за підсудністю до Закарпатського окружного адміністративного суду.

02 травня 2019 року, вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі .

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2019 року справу №307/1053/19 передано на розгляд судді Плеханова З.Б.

Заява позивача про забезпечення позову обгрунтована тим, що відповідач може розпорядитися вказаною земельною ділянкою на користь невідомих осіб, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду. Окрім того, Відповідач вже почав видавати рішення і дозволи про виготовлення документів на земельну ділянку, що розміщена саме там і поруч, де бажає отримати частину землі Позивач, та з приводу чого подав відповідну заяву від 10.10.2017 року..

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку .

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із того, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, згідно з вимогами зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати виключно такі обставини: неможливість чи складність захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Приписами частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Вжиття таких заходів згідно ч.2 ст.151 КАС України повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд зазначає, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову посилання на протиправність оскарженого рішення Нижньоапшанської сільської ради з підстав, що наведені у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, оскільки наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Таким чином, забезпечуючи заяву з підстав протиправності оскарженого рішення - судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, як уже зазначалося судом вище, ні позовною заявою, ні заявою про забезпечення позову не надано доказів як небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, так і необхідності понесення значних зусиль та витрат для їх усунення та суд констатує, що саме по собі подання заяви про забезпечення позову не передбачає обов'язковості щодо його задоволення за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Позивачем не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення. Позивачем не обгрунтовані належними доказами його посилання на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки крім звернень позивача до відповідача, ніяких письмових доказів щодо підтвердження пояснень позивача, викладених у заяві про забезпеченні позову позивачем не надано.

Дана позиція суду узгоджується з висновками, зазначеними у рішенні Верховного суду 19 червня 2018 року по справі №826/9263/17, де зокрема КАС ВС вказав:

"що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду."

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності звязку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить висновку, що клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 (90571, с. Нижня Апша, вул. Садова, 25, Тячівський р-н, Закарпатська обл., ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (90571, с. Нижня Апша, вул. Садова, 25, Тячівського р-ну, Закарпатська обл. , ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Нижньоапшанської сільської ради ( 90571, с. Нижня Апша,Тячівський р-н, Закарпатська обл., вул. Дібрівська, буд.121, код ЄДРПОУ 04351665) про визнання рішення протиправним та скасування в його окремій частині і зобовязання прийняти нове рішення по суті - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом пятнадцяти днів через Закарпатський окружний адмінсуд.

Суддя ОСОБА_3