Ухвала

від 07.05.2019 по справі 200/5858/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

07 травня 2019 р.                                         Справа №200/5858/19-а

          приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Циганенко А.І., розглянувши матеріали позовної заяви заступника Керівника Краматорської місцевої прокуратури (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Рум'янцева, 4-а) в інтересах держави, в особі Державної служби геології та надр України (місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16; код ЄДРПОУ 37536031) до Приватного акціонерного товариства “Краматорський цементний завод-Пушка” (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Привокзальна, 2; код ЄДРПОУ 00292942), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління Держпраці в Донецькій області (місцезнаходження: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, 82, код ЄДРПОУ 39790445) про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 травня 2019 року прокурор, заступник Керівника Краматорської місцевої прокуратури, звернувся до суду із адміністративним позовом в інтересах держави, в особі Державної служби геології та надр України, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Краматорський цементний завод-Пушка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головне управління Держпраці в Донецькій області, про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не узгодив план розвитку гірничих робіт на протязі 30 днів,як це передбачено наказом Держгеонадра України № 311 від 07.09.2018. На думку прокурора, не виконання відповідачем вимог статті 19 Гірничого Закону України щодо погодження плану розвитку гірничих робіт з органом гірничого нагляду порушує інтереси держави, оскільки не забезпечує своєчасне та цілеспрямоване освоєння надр.

Наявність підстав для представництва та звернення до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує тим, що спеціально уповноважений державний орган неналежним чином здійснює захист інтересів держави оскільки не користується своїми правами та обов'язками і до теперішнього часу Державною службою геології та надр України не вжито заходів до усунення порушень законодавства, зокрема, звернення до суду з позовом про зобов'язання ПАТ «Краматорський цементний завод-Пушка» узгодити проект плану розвитку гірничих робіт, як передбачено наказом Дежргеонадра України № 311 від 07.09.2018 та статтею 19 Гірничого Закону України, статтею 24 Кодексу України про надра.

Посилаючись на статтю 131-1 Конституції України, статтю 19 Гірничого Закону України, статтю 24 Кодексу України про надра, статті 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», прокурор просив зобов'язати відповідача узгодити проект плану розвитку гірничих робіт, як передбачено наказом № 311 від 07.09.2018 Державної служби геології та надр України.

Згідно частини 2 статті 171 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Частиною 4 статті 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцієюта законами України.

Згідно частин 3, 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року№1697-VII «Про прокуратуру», в редакції Закону України №2249-VIII від 19.12.2017, представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Наявність підстав для представництва та звернення до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує тим, що захист законних інтересів держави не здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Але це твердження прокурора не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно статті 19 Гірничого Закону України план розвитку гірничих робіт підприємства щорічно розглядається та погоджується з органами гірничого нагляду.

Частиною 2 статті 24 Кодексу України про надра визначені зобов'язання користувачів надр:1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно допорядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Згідно «Положення про Державну службу геології та надр України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 30 грудня 2015 року № 1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Держгеонадра у своїй діяльності керуєтьсяКонституцієюта законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 6 Положення встановлено, що Держгеонадра для виконання покладених на Службу завдань має право: 1) залучати в установленому порядку до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань вчених і фахівців, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками); 2) одержувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Держгеонадра завдань і функцій;3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до компетенції Держгеонадр; 4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами; 5) вживати заходів до припинення всіх видів робіт з геологічного вивчення та використання надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, істотне зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків; 6) вживати заходів до зупинення діяльності підприємств, установ та організацій, що здійснюють геологічне вивчення та використання надр (у тому числі нафтогазоносних) без спеціальних дозволів на користування надрами або з порушенням умов, передбачених такими дозволами; 7) давати під час здійснення державного контролю за проведенням робіт з геологічного вивчення та раціонального і ефективного використання надр обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства під час проведення зазначених робіт.

Частиною 4 статті 46 КАС України встановлено, що юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Прокурором не зазначено яким законом визначені підстави для звернення до суду із позовом про зобов'язання юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, вчиняти певні дії (узгоджувати проект плану розвитку гірничих робіт).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вищенаведеного, свідчить про те, що чинним законодавством України не встановлений обов'язок відповідача, як користувача надр, узгоджувати проект плану розвитку гірничих робіт, а позивачу, як спеціально уповноваженому державному органу, не надано право на звернення до суду із позовом про зобов'язання користувачів надр погоджувати проект плану розвитку гірничих робіт, тобто примушувати робити те, що не передбачено законодавством.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що прокурором, який звертається до суду, не виконані вимоги статті 53 КАС України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовна заява підлягає поверненню з підстав, передбачених пунктом 7 частини 4 статті 169 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 46, 53, 126, 169, 248, 251, 256, 294, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву та додані до неї документи повернути заступнику Керівника Краматорської місцевої прокуратури.

Роз'яснити заступнику Керівника Краматорської місцевої прокуратури, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                             Циганенко А.І.