Рішення

від 06.05.2019 по справі 904/879/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2019м. ДніпроСправа № 904/879/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМПРОМ", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 266 099,60 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІМПРОМ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості в розмірі 266 099,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання продукції № 181211 від 30.07.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

З урахуванням викладеного Позивач до основної заборгованості у розмірі 237 120,00 грн. також нарахував Відповідачу 3% річних які складають 3 527,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 046,56 грн., пеню в розмірі 4 291,87 грн. та штраф в розмірі 7 113,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

19.03.2019 відповідач подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просив суд постановити ухвалу про розгляд справи №904/879/19 за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що вказана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження оскільки позивачем надано Специфікацію №1 до договору без № та дати, у зв'язку з чим відповідачу незрозуміло до якого договору відноситься даний документ.

Відповідач також зазначає, що з умов Договору вбачається, що ТОВ "Кімпром" та ПрАТ "ДТРЗ" визначили порядок постачання товару, для настання якого необхідна наявність чітко визначених Договором правових підстав. Так, моментом отримання відповідачем товару визначено дату яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар. На думку відповідача, на момент звернення до суду позивач не надав суду документів підтверджуючих транспортування продукції на ПрАТ "ДТРЗ".

Також, 20.03.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що на момент звернення до суду позивач не надав суду документів підтверджуючих транспортування продукції на адресу відповідача. Відповідач вказав, що нараховані штрафні санкції позивачем не є вірними, оскільки доказів фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар, не надано. Відповідач зазначає, що інфляційні витрати та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. За твердженням відповідача, в даному випадку сторони передбачили, що зобов'язання повинні виконуватись без врахування індексу інфляції та 3% річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до 0%.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що наявність всіх зазначених в договорі документів, а також обов'язковість їх надання, є важливою обставиною для належного та повного виконання зобов'язань згідно договору та встановлення порушення прав позивача. Оскільки обов'язок ТОВ "Кімпром" не виконаний, таким чином на момент звернення з позовом у відповідача не виникли правові підстави для остаточного розрахунку, а відтак у позивача були відсутні підстави вимагати оплати основного боргу та штрафних санкцій за прострочення такої оплати, адже строк оплати ще не настав, він не може бути прострочений і штрафні санкції нараховані неправомірно. Позивачем не вчинено юридично значимих дій, передбаченими умовами Договору, які б свідчили про настання у Відповідача обов'язку визнати позов. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019, відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Продовжено розгляд справи в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

03.04.2019 позивач подав до суду заяву, в якій заперечував проти поданого відповідачем відзиву та зазначив, що адвокат Бурчак І.П. у відповідності до копії Довіреності №197 не наділений правом на подання Відзиву. Також позивач зазначив, що у відповідності до пункту 5.2 спірного договору передача товару здійснюється на підставі Видатково-прибуткової накладної копія якої долучена до позовної заяви і факт отримання товару не спростовується відповідачем; в матеріалах справи мається два листа Відповідача (відповідь на досудову вимогу Позивача), а саме: №272255/06-12 від 06 грудня 2018 року, згідно якого вимога позивача визнана правомірною та. до 29 грудня 2019 року відповідач зобов'язується сплатити заборгованість; №27255/11-12-12/01 від 11 грудня 2019 року, згідно якого зобов'язання за договором 18121 від 30 липня 2018 року буде погашено до 28 грудня 2018 року копії цих листів повторно долучається до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що в зв'язку з тим що відповідач в повному обсязі попередньо визнав вищевказаними листами факт постачання товару, тому Позивач не приєднав до матеріалів справи Товарно-транспорту накладну №35 від 31 липня 2018 року, у зв'язку з чим позивач просить приєднати цей документ, який не є первинним бухгалтерським документом і підтверджує лише витрати позивача до доставка цього товару відповідачу.

Позивач зазначає, що з Відповідачем не укладались будь які інші правочини та не постачалась інша продукція, а Позивач заявив до стягнення суму заборгованості за фактично поставлений товар. На погляд Позивача якщо цей додаток не відноситься до спірного договору тоді Відповідач повинен був надати інший договір.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КІМПРОМ" (постачальник - позивач) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (замовник - відповідач) укладено договір поставки №18121.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.4. договору, умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", за рахунок та транспортом постачальника. Передача товару замовнику відбувається на складі замовника за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського,7.

Відповідно до п. 1.5. договору, право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.

Згідно з п. 3.1. договору, кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється рівномірними партіями згідно заявок на протязі 5 календарних днів в разі письмового повідомлення замовника. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці замовника.

Згідно з п. 5.2. договору, передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Пунктом 5.3. договору визначено, що у випадку поставки товарів на склад замовника, поставка товару може здійснюватися за письмовою заявкою замовника.

Відповідно до п. 7.1. договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання по даному договору у повному обсязі, подальша оплата по договору першочергово зараховується постачальником як виконання основних грошових зобов'язань (п. 7.2. договору).

Згідно з п. 10.3. договору, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.

Відповідно до п. 14.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018р. в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання.

30.07.2018 між сторонами було підписано специфікацію №1 до договору, в якій сторони узгодили найменування товару (бронза ливарна ОЦС 5 - 6 - 5 в чушках) та вартість (239 856,00 грн. з ПДВ).

На виконання умов договору, 31.07.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 237 120,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №35 від 31.07.2018.

Товар отримав представник відповідача за довіреністю №843 від 30.07.2018 - ОСОБА_2

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунок №39 від 30.07.2018.

Відповідач товар на суму 237 120,00 грн. не оплатив, у зв'язку з чим позивач 29.11.2018 звернувся до відповідача з вимогою-претензією, в якій просив сплатити заборгованість.

06.12.2018 Відповідач у відповідь на претензію повідомив, що заборгованість у розмірі 237 120,00 грн. буде погашена у строк з 07.12.2018 до 29.12.2018.

Крім того, 11.12.2018 відповідач направив позивачу лист, в якому гарантував, що заборгованість по договору №18121 від 30.07.2018 буде погашено до 28.12.2018.

Проте відповідач заборгованість не оплатив, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду із позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 237 120,00 грн., 3% річних, які складають 3 527,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 046,56 грн., пеню в розмірі 4 291,87 грн. та штраф в розмірі 7 113,60 грн., що і є причиною цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 237 120,00 грн. відповідач не надав.

Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 237 120,00 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 237 120,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3527,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 046,56 грн., пеню в розмірі 4 291,87 грн. та штраф в розмірі 7 113,60 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 10.3. договору, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі три відсотки від несплаченої суми.

За розрахунком позивача, пеня за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 складає 4 291,87 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за період з 01.09.2018 по 28.02.2019 на суму 4 291,87 грн. та штрафу в сумі 7113,60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних у розмірі 3527,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 046,56 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 13.4. договору, сторони заявляють, що вони є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому порядку, діють відповідно до законодавства України і, що даний договір підписаний уповноваженими на те особами й підписання даного договору не є перевищенням їх повноважень. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з п. 3.14. договору, сторонами узгоджено, що за прострочення виконання замовником (відповідачем) своїх зобов'язань 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3527,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 046,56 грн.

Суд критично сприймає твердження позивача про відсутність повноважень представника відповідача на підписання відзиву на позов, оскільки, в матеріалах справи міститься довіреність № 197 від 11.10.2018 (а.с. 36), видана ПАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на ім'я адвоката ОСОБА_3.

Представник відповідача для реалізації повноважень, наданих цією довіреністю має право підписувати процесуальні документи, включаючи: позовні заяви, клопотання, заяви, скарги тощо, засвідчувати копії з документів.

Також суд критично сприймає заперечення відповідача відносно того, що позивачем надано Специфікацію №1 до договору без № та дати, у зв'язку з чим відповідачу незрозуміло до якого договору відноситься даний документ та заперечення стосовно того, що з умов Договору вбачається, що ТОВ "Кімпром" та ПрАТ "ДТРЗ" визначили порядок постачання товару, для настання якого необхідна наявність чітко визначених Договором правових підстав.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7.1. договору розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи. Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачем надано видаткову накладну №35 від 31.07.2018 на суму 237 120,00 грн., яка містить посилання на договір №18121 від 30.07.2018 та підписана з боку відповідача представником ОСОБА_4 за довіреністю №843 від 30.07.2018.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу щодо існування будь-яких інших договорів між сторонами спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 266 099,60 грн., повинна була складати 3 991,49 грн.

Позивач звертаючись до суду із цим позовом сплатив 3992,00 грн. судового збору, тобто переплата складає 0 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМПРОМ" до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості у розмірі 237 120,00 грн., 3% річних у розмірі 3 527,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 14 046,56 грн., пеню в розмірі 4 291,87 грн. та штраф в розмірі 7113,60 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КІМПРОМ" (02090, м. Київ, вул. Сновська, 20, код ЄДРПОУ 42036825) заборгованості у розмірі 237 120,00 грн., пеню в розмірі 4 291,87 грн ., штраф в розмірі 7 113,60 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 727,88 грн ., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 527,57 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 046,56 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.05.2019

Суддя Н.Г. Назаренко