Ухвала

від 08.05.2019 по справі 922/4177/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"08" травня 2019 р. Справа № 922/4177/14

Суддя-доповідач Фоміна В.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 1397 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі №922/4177/14, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Савченко А.А., дата складання повного тексту ухвали - 03.09.2018,

за заявою Рубіжанської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області,

до Публічного акціонерного товариства "Кремінський завод "Хімавтоматика", м.Кремінна Луганської області,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2018 ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПАТ "Кремінський завод "Хімавтоматика", який відбувся 13.09.2017, в якій просив визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, що відбувся 13.09.2017 в частині продажу земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (т.37,а.с.4-6).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2018 у справі №922/4177/14 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (вх. №2042) (т.40, а.с.72-77).

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, 26.04.2019 ОСОБА_2 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі № 922/4177/14 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_2 до ліквідатора ПАТ "Кремінський завод "Хімавтоматика" Татіщева О.Є. про визнання недійсним результату аукціону з продажу майна ПАТ "Кремінський завод "Хімавтоматика", який відбувся 13.09.2017, а саме продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду на підставі частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наявність обставин, які на думку заявника, свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

Щодо заявленого клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу 30.08.2018 (повний текст судового рішення складено 03.09.2018), а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 13.09.2018.

Проте, апелянт звернувся з апеляційною скаргою лише 26.04.2019, що вбачається з відтиску штампу Господарського суду Харківської області на першому аркуші апеляційної скарги.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження постанови місцевого господарського суду більше, ніж на 7 місяців.

Суддя-доповідач зазначає, що відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

З правового контексту наведених норм вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.

Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій .

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку .

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження тим, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 повернуто апелянту у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 258 ГПК України.

Звертаючись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу місцевого господарського суду повторно, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження у відповідності до норм статті 256 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що дана апеляційна скарга подається ним після усунення недоліків та враховуючи той факт, що заявник не є юристом та не мав фінансової можливості з моменту повернення первісної апеляційної скарги звернутись повторно до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог статті 258 ГПК України.

На думку апелянта, наведені обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте, наведені апелянтом доводи, викладені в обґрунтування поважності підстав для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018, суддя-доповідач не визнає поважними, виходячи з наступного.

Як стверджує апелянт та підтверджується матеріалами справи, 21.09.2018 ОСОБА_2 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі № 922/4177/14 (повний текст ухвали складено 03.09.2018), тобто з пропуском встановленого частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження (т.40, а.с 152-162).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України та пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску цього строку, а також без надання належних доказів надсилання копій апеляційної скарги боржнику та кредиторам (т.40, а.с. 148-151).

19.11.2018 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов лист на виконання ухвали суду від 02.11.2018 (вх. №1210), в якому апелянт, посилаючись на те, що апеляційна скарга подана в межах десятиденного строку з моменту отримання оскаржуваної ухвали у відповідності до приписів пункту 2 частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що він має право на поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, скаржником наданий список згрупованих поштових відправлень як доказ надіслання копій апеляційної скарги кредиторам та боржнику (т. 40, а.с 166-169).

Проте, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 повернуто апелянту у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 258 ГПК України (т. 40, а.с. 170-172). Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що список згрупованих поштових відправлень не є належним доказом в розумінні статті 259 ГПК України надсилання копій апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Суддя - доповідач зазначає, що апелянт після усунення обставин, які стали підставою для повернення апеляційної скарги не позбавлений права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте, у разі відповідного звернення з пропуском строку апелянт має також звернутись до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України не встановлено строку для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги. Водночас, частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, а пунктом 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією із основних засад господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувану ухвалу від 30.08.2018 апелянт отримав ще 12.09.2018 (т.40 а.с.131), отже, мав можливість у розумні строки вчинити передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії та звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Положеннями статті 258 ГПК України правильність оформлення апеляційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника апеляційної скарги.

Як вже було зазначено вище, як на причину поважності пропуску строків на апеляційне оскарження апелянт посилається на необхідність усунення недоліків, встановлених в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018.

При цьому, заявник не наводить підстав значного пропущення процесуального строку на апеляційне оскарження (понад 7 місяців) з моменту постановлення ухвали Господарським судом Харківської області від 30.08.2018.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги не надано жодних належних доказів, що свідчили б про об'єктивну неможливість виконати вимоги ухвали суду апеляційної інстанції щодо направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи після повернення первісної апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 протягом 5 місяців, у тому числі через фінансовий стан апелянта або отримання ним юридичної допомоги.

З огляду на викладене, самого лише факту подання клопотання до суду недостатньо для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги за тих обставин, що матеріали справи не містять доказів того, що апелянт не міг за об'єктивних обставин, що перешкоджали б йому своєчасно або хоча б у розумні строки скористатись наданими законодавством процесуальними правами; апелянтом не наведено жодних обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами протягом 7 місяців для вчинення відповідних процесуальних дій, а саме надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та подання апеляційної скарги з дотриманням вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України. .

Також апелянтом не наведено обставин та не надано доказів в обґрунтування доводів неможливості у найкоротші строки звернутись з апеляційною скаргою після повернення апеляційної скарги ухвалою суду від 23.11.2018; не наведено обставин, які б були для нього об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами протягом цих 5 місяців для вчинення відповідних процесуальних дій.

Суддя-доповідач зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 N 23436/03).

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, викладеної у постанові від 14.02.2018 у справі №754/9100/14-ц.

За таких обставин, суддя-доповідач визнає наведені апелянтом доводи в обґрунтування поданого клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 як неповажні, оскільки зазначені скаржником обставини не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежали від волевиявлення апелянта або пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій, та розцінюються судом як такі, що пов'язані виключно із невчиненням апелянтом певних суб'єктивних дій щодо своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наведені апелянтом доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду визнані судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи не відповідають положенням статті 258 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Частиною першою статті 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Згідно із частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок надсилання копій іншій учасникам у справі покладається на апелянта.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.06.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Кремінський завод "Хімавтоматика", до якого включено, зокрема, вимоги Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, а також окремо внесено до реєстру вимог кредиторів вимоги Національного Банку України в Харківській області, як вимоги, які забезпечені заставою майна боржника.

Водночас, постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 замінено кредитора у справі - Рубіжанську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39890562) на Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) місцезнаходження юридичної особи: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72.

Однак, в матеріалах, долучених до апеляційної скарги, відсутні докази направлення копії апеляційної скарги таким кредиторам: Головному управлінню ДФС у Луганській області та Національному Банку України в Харківській області.

Крім того, перевіркою вказаних доказів встановлено, що не всім кредиторам копії скарги направлено на належні адреси.

Зокрема, Рубіжанському об'єднаному УПФУ Луганської області (код ЄДР 41245565) скаргу надіслано на адресу: вул.Володимирська, 4, м.Рубіжне, Луганська область, тоді як вказаний кредитор, згідно з відомостями ЄДР, знаходиться за адресою: 93009, Луганська обл., місто Рубіжне, вул.Студентська, будинок 35, А;

З огляду на викладене, відсутність направлення скаржником копії апеляційної скарги стороні у справі не узгоджується з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 258, ст. 259 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України та пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без надання доказів направлення копії апеляційної стороні у справі.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 (вх. № 1397 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі №922/4177/14 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 1397 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.08.2018 у справі №922/4177/14 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_2 десятиденний строк, з дня вручення цієї ухвали скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач В.О. Фоміна