Постанова

від 08.05.2019 по справі 904/2978/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2019 року м.Дніпро

Справа № 904/2978/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Маяк Люкс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 (ухвалене суддею Бондарєвим Е.М., повне рішення складено 03.12.2018) у справі 904/2978/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром"

до Приватного підприємства "Маяк Люкс"

про стягнення 63 535,93 грн. заборгованості за договором підряду, 3 906,15 грн. пені, 1 118,23 грн. інфляційних втрат, 344,66 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Маяк Люкс" про стягнення з останнього на свою користь 63 535, 93 грн. - основного боргу, 3 906, 15 грн. - пені, 1 118, 23 грн. - інфляційних втрат, 344, 66 грн. - 3% річних, а всього: 68 904, 97 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі № 904/2978/18 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Маяк Люкс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром" 63 535,93 грн. заборгованості, 3 906,15 грн. пені, 344,66 грн. 3% річних, 508,29 грн. втрат від інфляції та 1 746,40 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 63 535,93 грн., місцевий господарський суд виходив з обставин виконання позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром") робіт, передбачених умовами укладеного між Приватним підприємством "Маяк Люкс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром" договору підряду № 03-ВА від 12.03.2018, які Приватним підприємством "Маяк Люкс" не були оплачені у повному обсязі; залишок заборгованості за виконані роботи складає 63 535,93 грн. Врахувавши наявність боргу Приватного підприємства "Маяк Люкс" за виконані за договором підряду роботи, положення ст. 611 Цивільного кодексу України, якими передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.04.2018 по 14.06.2018, яка за розрахунком позивача складає 3 906, 15 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 10.04.2018 по 14.06.2018 у сумі 344, 66 грн., застосувавши ст. 625 Цивільного кодексу України та перевіривши розрахунок 3% річних, суд вбачав підстави для задоволення і цих позовних вимог. Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 1 118, 23 грн. місцевий господарський суд зазначив, що позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., а тому дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню за квітень 2018 - травень 2018 у розмірі 508, 29 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати прийняте місцевим господарським судом рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що Договір підряду № 03-ВА від 12.03.2018 та додатки до цього Договору підписано не уповноваженою особою - громадянкою ОСОБА_1, також в договорах відсутня печатка ПП "Маяк Люкс".

Також, скаржник звертає увагу на лист позивача від 06.04.2018 про начебто направлення на адресу відповідача 2-х актів та рахунку № 8, на якому зазначено, що цей лист 06.04.2018 отримала громадянка ОСОБА_1 та зазначає, що акти виконаних робіт громадянка ОСОБА_1 не підписувала.

Окрім того, за доводами скаржника, відсутня будь-яка проектно-кошторисна документація, на підставі якої можливо було б встановити дійсний об'єм необхідних будівельних робіт тощо.

Скаржник стверджує, що він не отримував ніяких актів, не отримував претензії та інших документів, пов'язаних із договором.

Відповідно до пояснень скаржника, в порушення вимог ст. 853 ЦК України, у позивача відсутній спеціальний дозвіл на проведення окремих видів робіт. Так, позивач згідно з Договором підряду повинен виконати роботи із зведення дерев'яних конструкцій, монтажні роботи з водовідведення, опалення та інші, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 256 "Деякі питання ліцензування будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками", підлягають ліцензуванню. Також, в цій постанові зазначається, що господарська діяльність з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, здійснюється з дотриманням вимог ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", ДБН А.3.105-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативно-правових актів, будівельних норм та нормативних документів у сфері містобудівої діяльності.

Проте в даному випадку позивач не надав ніяких документів, якими підтверджується наявність ліцензії на проведення вищезазначених будівельних робіт або, що виконані ним роботи відповідають вимогам ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ".

Разом з тим, обов'язковою умовою виконання робіт з реконструкції будинку є наявність у підрядника спеціального дозволу на виконання окремих видів робіт, що передбачено частиною третьою статті 837 ЦК України.

Також, за доводами скаржника, в порушення вимог ст. 861 ЦК України позивач не передав відповідачу ніякої технічної документації щодо експлуатації та використання електричних приладів та іншого обладнання, в тому числі сертифікати якості.

Скаржник зазначає, що демонтажні роботи (дверей, вікон, сантехніки) проводились не позивачем, а працівниками відповідача. Вартість робіт, які позивач не виконував, складає 1 400, 00 грн.

Скаржник також має зауваження по об'єму виконаних робіт та використаних матеріалів, оскільки вартість робіт та використаних будівельних матеріалів завищена приблизно на 37 000, 00 грн.

Крім того, на думку відповідача, неможливо встановити об'єм ремонтних робіт (приховані роботи), а саме: підлоги, інструментів, вікон, а також закупівельну вартість цих матеріалів та інструментів.

Також скаржник посилається на ті обставини, що після проведення позивачем ремонтних робіт перестали функціонувати: тепла підлога, не працює коробка-автомат (вх. електроживлення 220 Вт) та вхідний кабель (85 метрів); вийшло із ладу кріплення оздоблення "сайдингу" із зовнішньої сторони будинку.

Отже, на думку скаржника, наведене вище свідчить про неналежне виконання позивачем умов Договору підряду, а саме: встановлення неякісного обладнання, яке одразу вийшло із ладу, оскільки на це обладнання відсутня будь-яка технічна документація та сертифікат якості.

Стверджуючи про неналежне виконання позивачем будівельних робіт, скаржник вважає, що на підставі ст. 858 ЦК України він має право на зменшення ціни роботи.

Крім того, скаржник зазначає, що у зв'язку з неналежним його повідомленням про розгляд цієї справи, він був позбавлений можливості заявити про наявність спору з приводу проведення ремонтних робіт та клопотати перед судом про призначення експертизи.

18.03.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що судом першої інстанції відповідача було повідомлено про проведення судових засідань належним чином, про що свідчать матеріали справи. Також позивач зазначає, що ним було виконано роботи, передбачені умовами Договору, та 06.04.2018 оформлено відповідний акт передачі-прийняття виконаних робіт на суму 293 535, 93 грн., який було вручено відповідачу, що в апеляційній скарзі підтверджується відповідачем. Сума залишку несплаченої заборгованості відповідачем складає 63 535, 93 грн.

За доводами позивача, будь-яких зауважень, дефективних відомостей та інших відповідних документів чи заяв, відповідач протягом трьох робочих днів після отримання від позивача двох примірників акту передачі-прийняття виконаних робіт на суму 293 535, 93 грн. (відповідно до умов Договору) не надав. Крім того, 17.05.2018 позивачем було вручено відповідачу претензію за № 18/18 від 17.05.2018 про погашення заборгованості за виконані роботи у розмірі 63 535, 93 грн., але ця претензія залишена відповідачем без відповіді.

Отже, за твердженням позивача, про існування боргу з оплати виконаних робіт відповідач був обізнаний.

Стосовно тверджень відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл, позивач вважає, що відповідач неправильно розуміє значення "виконання окремих видів робіт", тоді як відповідно до ч. 4 цієї статті до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів. Параграфами 2-4 передбачені такі види окремих робіт: побутовий підряд (ст. 865-874 ЦК України), будівельний підряд (ст. 875-886 ЦК України), підряд на проектні та пошукові роботи (ст. 887-891 ЦК України).

Також позивач зазначає, що основним видом економічної діяльності позивача за кодом КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель. Для здійснення робіт позивач має необхідні дозволи. При цьому, в даному випадку, при виконанні робіт для відповідача за Договором підряду № 03-ВА від 12.03.2018 будь-яких спеціальних дозволів законодавство України не вимагає.

Позивач звертає увагу суду на те, що посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України № 256 від 30.03.2016 "Про деякі питання ліцензування будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками" є безпідставним, оскільки об'єкт, на якому позивач проводив ремонт, відноситься до видів об'єктів, які підпадають під ознаки за класом наслідків до СС1 (незначні наслідки) (ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2003 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва", ДБН В.1.2. - 14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" та ДБН А.2.2.-3:2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", будівництво та ремонт яких не передбачає спеціальних дозволів.

Окрім цього, навіть якщо б скаржник довів які саме спеціальні дозволи має мати позивач (проте це скаржником не доведено), то ця обставина, на думку позивача, жодним чином не спростовує факт виконання позивачем в повному обсязі робіт для відповідача на виконання Договору підряду № 03-ВА від 12.03.2018.

Позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що виконані позивачем роботи мали недоліки.

Позивач просить критично поставитись до тверджень скаржника стосовно того, що демонтажні роботи (дверей, вікон, сантехніки) проводились не позивачем, а працівниками відповідача, що вартість робіт та використаних матеріалів є завищеною, що після проведення позивачем ремонтних робіт перестала функціонувати тепла підлога, що не працює коробка-автомат та вхідний кабель, а також вийшло з ладу кріплення оздоблення "сайдингу" із зовнішньої сторони будинку, оскільки такі твердження відповідача будь-якими належними та достатніми доказами не підтверджені, а є лише його висловлюванням.

Позивач зазначає і про те, що відповідач, посилаючись на норми ч. ч. 3, 4 ст. 853 ЦК України стверджує, що з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Однак, маючи таке право, відповідач не надає ані суду, ані позивачу будь-якого висновку експерта-спеціаліста, який би підтвердив позицію відповідача стосовно того, що позивач виконав роботи за Договором підряду № 03-ВА від 12.03.2018 неякісно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 поновлено Приватному підприємству "Маяк Люкс" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі № 904/2978/18; відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Маяк Люкс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі № 904/2978/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 12.03.2018 Приватне підприємство "Маяк Люкс" (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Металпром" (підрядник) уклали договір підряду №03-ВА (надалі - Договір) (а.с. 19-20, т. 1), відповідно до умов якого (пункти 1.1, 1.2.) підрядник зобов'язується виконати на замовлення (за завданням) замовника для нього роботи, зазначені в п.1.2. Договору, і здати їх замовнику, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти виконані за цим Договором роботи та оплатити їх підряднику у відповідності до Договору. Підрядник зобов'язується виконати на замовлення (за завданням) замовника роботи з реконструкції будиночка відпочинку №1 Бази відпочинку "Маяк", розташованої в с. Новоселівка, вул. Лісова, 10 (далі - об'єкт).

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що роботи за Договором виконуються силами та механізмами підрядника, із залученням на розсуд останнього за необхідності субпідрядників: - частково з матеріалів підрядника згідно Договірної ціни (Додаток №1); - частково з матеріалів замовника, які передаються підряднику за актом приймання-передачі матеріалів.

Цей Договір вступає в силу з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до повного виконання всіх умов Договору сторонами (пункт 3.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору обсяг, зміст, види робіт, що підлягають виконанню, і матеріали, які використовуються, визначаються у Договірній ціні (Додаток №1), яка розробляється за окремими блоками і після її підписання є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п.2.1. Договору договірна вартість (ціна Договору) визначається за згодою сторін при фактичному визначенні обсягу робіт.

Первинна вартість робіт за їх видами та цінами визначається у Договірній ціні (Додаток №1), яка є невід'ємною частиною Договору (п.2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору сторони узгодили, що зміна ціни Договору, обсягу робіт та матеріалів, які використовуються, можливі тільки за наявності спільної усної чи письмової згоди сторін. При цьому підрядник гарантує, що вказані у Технічному завданні матеріали є достатніми для повного виконання узгоджених обсягів робіт. Додаткова комплектація матеріалів при незмінних обсягах здійснюється за рахунок підрядника.

Відповідно до п.2.4. Договору підрядник за усною згодою із замовником має право вносити зміни до Договірної ціни (Додаток №1), якщо в ході виконання робіт у цьому виникла необхідність, при цьому підрядник зобов'язаний мотивувати такі зміни. Зміни у Договірну ціну (Додаток №1), які перевищують 25% від початкової вартості, оформлюються у письмовій формі як додаткова угода.

Строк виконання робіт за Договором встановлений в узгодженому сторонами Графіку виконання робіт (Додаток №2) та в будь-якому випадку не може тривати довше 35 робочих днів (п. 3.1.2. Договору).

Пунктом 3.4. Договору сторони узгодили, що підрядник вправі, за погодженням із замовником достроково виконати та передати роботи за Договором, а замовник зобов'язаний достроково прийняти виконані роботи та достроково оплатити їх.

Підрядник повідомляє замовника про виконану роботу за Договором і її готовність до приймання-передачі, та надає два примірники (по одному для кожної із сторін) Акта (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п.6.2. Договору уповноважений за довіреністю представник замовника протягом трьох робочих днів після отримання від підрядника двох примірників Акта за обов'язкової участі представника підрядника оглядає та приймає виконані роботи по Договору і повертає під розпис уповноваженому представнику підрядника підписаний та скріплений печаткою замовника Акт або письмову мотивовану відмову від приймання виконаних робіт: "Дефектну відомість" із зазначенням у ній детально допущених в роботі підрядника відступів від Договору або недоліків у виконаній роботі (дефекти), або браку виробів, які виникли з вини підрядника. У випадку ненадання замовником в установлений Договором строк підписаного ним Акту або мотивованої відмови від приймання виконаних робіт за Договором: "Дефектної відомості", виконані роботи за Договором вважаються прийнятими замовником без зауважень за якістю та кількістю і підлягають оплаті.

Згідно Додатку №1 до Договору сторони погодили найменування робіт, їх обсяг, ціну робіт з ПДВ, грн., вартість робіт з ПДВ, грн., матеріали, необхідні для виконання робіт, їх ціну з урахуванням ПДВ та вартість з урахуванням ПДВ. Згідно з цим Додатком до Договору вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 92 293, 10 грн.; вартість матеріалів з урахуванням ПДВ складає 147 294, 54 грн.: загалом по Договору вартість робіт та матеріалів складає 239 587, 64 грн. (а.с. 21-22, т. 1).

Додатком №2 до Договору сторони погодили строк закінчення робіт - 30.03.2018 (а.с. 23, т. 1).

В процесі виконання підрядних робіт за умовами даного Договору сторонами укладені Додаткові угоди на виконання додаткового обсягу робіт, а саме: додаткова угода № 1 від 21.03.2018 до Договору підряду №3-ВА від 12.03.2018, якою визначено нову вартість робіт за Договором з урахуванням ПДВ - 96 723, 10 грн. та нову вартість матеріалів з урахування ПДВ - 142 864, 54 грн., а разом - 239 587, 64 грн. (а.с. 24-26), та додаткова угода № 2 від 29.03.2018, якою обумовлено новий строк закінчення виконання робіт - 06.04.2018 (а.с. 27, т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано роботи, передбачені умовами Договору, та 06.04.2018 оформлено акт передачі-прийняття виконаних робіт на суму 111 792, 40 грн. (з урахуванням ПДВ).

Також, відповідно до цього акту передачі-прийняття виконаних робіт вартість матеріалів з урахуванням ПДВ складає 181 743, 53 грн.

Разом за актом передачі-прийняття виконаних робіт вартість робіт та матеріалів сумарно складає 293 535, 93 грн.

В акті передачі-прийняття виконаних робіт зазначено, що роботи підрядником виконані у повному обсязі, зауваження зі сторони замовника щодо кількості та якості робіт і використаних матеріалів відсутні. З урахуванням раніше оплачених замовником сум, залишок до сплати за реконструкцію будиночка № 1 БО "Маяк" згідно договору підряду № 3-ВА від 12.03.2018 становить 63 535, 93 грн.

Акт передачі-прийняття виконаних робіт підписано представником підрядника. З боку замовника - Акт не підписано.

Вказаний акт передачі-прийняття виконаних робіт на 2-х аркушах 06.04.2018 вручено відповідачу для перевірки та погодження разом з рахунком - фактурою №СФ-0000008 від 06.04.2018 на суму 63 535, 93 грн., про що свідчить відповідна відмітка на акті (а.с.36-39, т. 1).

У зв'язку з не підписанням відповідачем акту позивачем 17.05.2018 було вручено відповідачу претензію № 1 від 16.05.2018 про сплату боргу в сумі 63 535, 93 грн., що підтверджується відміткою на претензії (а.с. 40-42).

Порядок оплати виконаних робіт визначений в розділі 4 Договору.

Згідно п.п. 4.1.1. Договору замовник протягом трьох банківських днів з дати підписання Договору здійснює передоплату підряднику в розмірі 150 000,00 грн., подальша оплата проводиться на підставі виставлених рахунків підрядника. Остаточний розрахунок проводиться протягом 3-х днів з дати підписання Акту здачі - прийняття робіт.

Датою (строком) оплати по Договору є дата надходження грошових коштів на рахунок підрядника. У разі прострочення замовником строків оплати, встановлених Договором, підрядник може переглянути загальну договірну вартість (ціну Договору), про що підрядник письмово повідомляє замовника (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата по Договору здійснюється замовником згідно виставленого підрядником рахунку-фактури, в національній валюті України, у безготівковій формі, із застосуванням платіжних доручень, шляхом перерахування замовником належних грошових коштів на рахунок підрядника, вказаний у Договорі.

При перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції враховує наступне.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Оскільки замовник фактично безпідставно відмовився від підписання акту виконаних робіт, він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за Договором підряду. Безпідставна відмова від підписання спірного акту не свідчить про його недійсність.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Також, ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України (будівельний підряд) передбачає, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Враховуючи наведені положення законодавства та Договору (п.п. 4.1.1., 4.3.), факт виконання позивачем підрядних робіт, строк оплати вартості виконаних робіт за наведеним вище актом передачі-приймання виконаних робіт від 06.04.2018 (у тому числі з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України) на дату звернення позивача з позовом до суду є таким, що настав.

Відповідачем здійснено часткову оплату виконаних робіт за спірним Договором на суму 230 000, 00 грн., про що свідчать наступні платіжні доручення: № 260 від 13.03.2018 на суму 25 000, 00 грн., № 261 від 13.03.2018 на суму 25 000, 00 грн., № 262 від 13.03.2018 на суму 30 000, 00 грн., № 267 від 19.03.2018 на суму 20 000, 00 грн., № 271 від 23.03.2018 на суму 50 000, 00 грн., № 276 від 02.04.2018 на суму 30 000, 00 грн., № 284 від 06.04.2018 на суму 30 000, 00 грн., № 277 від 02.04.2018 на суму 20 000, 00 грн.

Грошові кошти за наведеними платіжними дорученнями та у вказаних вище сумах відповідно до призначення платежу оплачені в якості передоплати на підставі рахунків № 5 від 13.03.2018 та № 6 від 21.03.2018.

Доказів повної оплати виконаних позивачем робіт за вказаним актом передачі-приймання виконаних робіт станом на дату звернення позивача з позовом до суду та на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у даній справі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за виконані роботи у сумі 63 535,93 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 63 535, 93 грн. (293 535, 93 грн. - 230 000 грн. = 63 535, 93 грн.).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами Договору підряду (п. 7.3. Договору) за порушення з вини замовника встановлених за цим Договором строків оплати робіт чи перерахування передоплати (авансу) за Договором, замовник сплачує підряднику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов'язання за Договором за кожний день прострочення.

Оскільки за умовами Договору підряду (п. 4.1.1.) остаточний розрахунок по Договору здійснюється протягом 3-х днів з дати підписання Акта передачі-прийняття робіт, а Акт передачі-прийняття робіт, складений позивачем 06.04.2018 не вмотивовано не підписано відповідачем, у зв'язку з чим роботи вважаються прийнятими, а отже відповідач допустив прострочення оплати виконаних робіт, які підлягали оплаті до 09.04.2018 включно.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати виконаних робіт, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 906,15 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.04.2018 по 14.06.2018; 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 10.04.2018 по 14.06.2018 у сумі 344, 66 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 118, 23 грн.

Перевіривши здійснення відповідних розрахунків господарським судом, апеляційний суд встановив вірність останніх у визначенні оскаржуваних сум неустойки та 3% річних за Договором, а саме, пеня складає - 3 906, 15 грн., 3% річних складають - 344, 66 грн.

Також апеляційний суд вважає правомірними висновки місцевого суду щодо часткового стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 508, 29 грн., оскільки при здійсненні перерахунку нарахованої позивачем суми втрат від інфляції, судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню за квітень 2018 - травень 2018 року у розмірі 508, 29 грн.

Доводи скаржника щодо підписання договору неуповноваженою особою не приймаються судом до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи (платіжні доручення № 260 від 13.03.2018, № 261 від 13.03.2018, № 262 від 13.03.2018, № 267 від 19.03.2018, № 271 від 23.03.2018, № 276 від 02.04.2018, № 284 від 06.04.2018, № 277 від 02.04.2018) на виконання умов Договору відповідачем здійснювалось перерахування попередньої оплати позивачу, передбаченої умовами Договору. Отже, факт укладення Договору підряду відповідач визнавав.

При цьому, в апеляційній скарзі скаржник підтверджує факт здійснення позивачем ремонтних робіт і дослівно зазначає: "після проведення позивачем ремонтних робіт перестали функціонувати "тепла підлога", не працює коробка-автомат (вх. електроживлення 220 Вт) та вхідний кабель (85 метрів), а також вийшло із ладу кріплення оздоблення "сайдингу" із зовнішньої сторони будинку".

Окрім цього, матеріали справи містять додаткові угоди до Договору, підписання яких зі своєї сторони відповідачем не заперечується.

Таким чином, колегія суддів вважає, що означені доводи наведені відповідачем з метою уникнення виконання зобов'язань за Договором.

З огляду на наведене, доводи скаржника щодо неотритмання ним претензії також підлягають відхиленню, оскільки про вручення відповідачу претензії свідчить відмітка на самій претензії тієї ж особи, що підписала і решту документів.

Щодо не проставлення на укладеному Договорі печатки, апеляційний суд зазначає, що з прийняттям Закону України від 15.04.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" було внесено зміни до Господарського, Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів, Кодексу адміністративного судочинства, законів "Про товарну біржу", "Про заставу", "Про нотаріат" та деяких інших нормативно-правових актів. Зміни торкнулись зменшення сфери використання печаток в господарській діяльності. Скасовано обов'язкову вимогу посвідчувати печаткою правочини юридичних осіб, зокрема господарські договори та довіреності (у тому числі на представництво в суді).

Таким чином, проставлення відбитка печатки підприємства на документах на дату укладення Договору не було обов'язковим.

Також підлягають відхиленню доводи скаржника щодо відсутності у позивача ліцензії на виконання окремих видів робіт в силу наступного.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлено Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності як будівництво об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, - з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про архітектурну діяльність".

Згідно з ч. 3 ст. 837 ЦК України для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Як передбачено ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Отже лише суб'єкт господарської діяльності, який має намір провадити будівельну діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж), повинен одержати відповідну ліцензію.

Проте, із Акту передачі-приймання виконаних робіт від 06.04.2018 не вбачається, що позивачем провадились роботи, для виконання яких позивачу необхідно було отримати відповідну ліцензію.

При цьому, доказів в підтвердження того, що роботи, які виконувались на об'єкті, належать до об'єктів з середніми та значними наслідками скаржник не надав, тоді як, позивач заперечує віднесення робіт, що виконувались, саме до таких робіт.

Не приймаються судом до уваги і доводи скаржника щодо проведення демонтажних робіт не позивачем, завищеної вартості матеріалів та робіт, встановлення неякісного обладнання, тощо, з огляду на наступне.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вимоги пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України на стороні, що подала апеляційну скаргу, лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, жодних доказів в підтвердження вище зазначених доводів скаржником суду не надано.

При цьому, за умовами договору на підрядника не покладено обов'язку звітувати перед замовником щодо закупівельної вартості матеріалів або інструментів, з огляду на що доводи скаржника щодо неможливості встановлення закупівельної вартості таких матеріалів і інструментів підлягають відхиленню.

Також підлягають відхиленню доводи скаржника щодо відсутності технічної документації та сертифікації якості на встановлене позивачем обладнання, оскільки умовами спірного договору не передбачено такого обов'язку підрядника, як надання замовнику такої документації.

Суд відхиляє доводи скаржника щодо неналежного його повідомлення про розгляд цієї справи судом першої інстанції, оскільки із матеріалів справи вбачається, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідач був повідомлений належним чином, наведене підтверджується поштовим відправленням, яким направлено ухвалу суду від 09.07.2018 про відкриття провадження у справі на адресу відповідача та повернутим до суду - 01.08.2018 органами поштового зв'язку з посиланням "за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення".

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно на його юридичну адресу, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у колегії суддів маються достатні підстави вважати, що судом першої інстанції вжито належних заходів до повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Також, суд не приймає до уваги доводи скаржника, що у зв'язку з неналежним його повідомленням він був позбавлений можливості клопотати перед судом про призначення експертизи, оскільки він не був позбавлений права звернутись до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням при зверненні з апеляційною скаргою.

Крім того, в силу положень ст. 101 ГПК України скаржник не був позбавлений можливості самостійно звернутись до експерта та отримати висновок за результатами проведеної експертизи, який в подальшому подати до суду.

Апеляційний господарський суд досліджує правомірність прийняття рішення судом першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з огляду на які, не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на Приватне підприємство "Маяк Люкс".

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Маяк Люкс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі 904/2978/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2018 у справі 904/2978/18 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне підприємство "Маяк Люкс".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст судового рішення складено 08.05.2019

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко