Рішення

від 25.04.2019 по справі 917/541/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2019 Справа № 917/541/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою Відповідальністю МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА , ЄДРПОУ: 40240094, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська ,буд. 1

до Товариства з обмеженою Відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РЕАЛМАРТ , ЄДРПОУ: 39814979, адреса: 36000, Полтавська обл. м. Кременчук, пр-т Лесі Українки, 96

про стягнення 92 404,13 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Жовковський В.М., дов. в справі

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою Відповідальністю МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою Відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РЕАЛМАРТ про стягнення 92 404,13 грн., у тому числі суму основного боргу за Договором купівлі-продажу №ПЛ-119 від 04.07.2018 року у розмірі - 70 315,89 грн., штрафу в розмірі 20% від загальної суми вартості невиконаного зобов'язання - 14 063,18 грн., 3% річних від суми основного зобов'язання в розмірі - 1 450,61 грн. та суму індексу інфляції за період з 18 липня 2018 року по 25 березня 2019 року в розмірі - 6 574,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у порушення вказаних умов Договору та норм закону, оплату за отриманий товар Відповідач в повному обсязі та вчасно не здійснив.

Ухвалою від 08.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 25.04.19, викликати учасників справи у судове засідання, зобов'язати відповідача надати докази сплати заборгованості за договором купівлі-продажу №ПЛ-119 від 04.07.2018 року, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.04.2019 року була надіслана учасникам справи 09.04.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Сторони отримали ухвалу про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписами про вручення на повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзив на позов не надав, на виклик суду в підготовче засідання явку представників не забезпечив.

В судовому засіданні 25.04.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

В судовому засіданні 25.04.2019 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

04 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА (далі за текстом -Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РЕАЛМАРТ (далі за текстом - Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №ПЛ-119 (далі за текстом - Договір).

Умовами договору сторони визначили, зокрема, наступне:

- п.1.1. Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному Договорі,

- п.1.2. Поставка товарів проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупацем. Заявка обов'язково повинна містити дані щодо асортименту та кількості товару, а також адрес і Місце доставки товару.

- п.2.1. Загальна вартість товару за Договором обумовлюється сумами, зазначеними у видаткових накладних документах на кожну партію товару. Накладна є невід'ємною частиною даного Договору.

- п.3.1. Продавець зобов'язується здійснити доставку товару на склад Покупця Протягом 3-х календарних днів, з моменту отримання заявки. Доставка товару виконується силами Та засобами Продавця в разі відсутності транспорту у Покупця,

- п.3.3. Датою доставки товару вважається дата передачі Продавцем товару Покупцю, згідно підписаних Сторонами накладних. Передача товару проводяться за довіреністю Покупця, або, за підписом матеріально-відповідальної особи на видатковій накладній, завіреного печаткою Покупця про його отримання.

- п.3.5. Перехід права власності на Товар від Продавця до Покупця здійснюється в момент прииманя-передачі Товару на складі Покупця та підписання накладної. Ризики втрати чи пошкодження Товару переходять до Покупця з моменту отримання Товару та підписання видаткової накладної,

- п.4.1. Загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору.

- п.4.2. Покупець зобов'язується оплатити партію доставленого товару протягом 14 ( чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки товар, вказаної у видатковій накладній.

- п.7.1. У випадку порушення зобов'язань за цим Договором, Схорони несуть відповідальність визначену даним Договором та чинним законодавством України.

- п.7.2. За затримку платежів у відповідності до п. 4.2. даного Договору на термін більше ніж 20 днів, Покупець сплачує штраф у розмірі 20 (Двадцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

- п.9.1.Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дати його розірвання Сторонами в порядку передбаченому даним договором і діючим законодавством України, але в будь-якому випадку діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань. Укладання нового договору купівлі-продажу автоматично анулює дію попереднього договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору (п. 2.1. Договору), на підставі видаткових накладних: № ПВ-0000114 від 04.07.2018 року на суму 13 861,58 грн., № ПВ- 0000120 від 06.07.2018 року на суму 4 270,82 грн., №ПВ-0000121 від 06.07.2018 на суму 664,73 грн, №ПВ-0000124 від 11.07.2018 року на суму З 311,50 грн., №ПВ-0000125 від 13.07.2018 року на суму 19 607,23 грн., № ПВ- 0000127 від 13.07.2018 року на суму 7 128, ЗО грн., ЖІВ-0000129 від 13.07.2018 року на суму 1 703,94 грн., №ПВ-0000133 від 18.07.2018 року на суму 4 159,09 грн., №ПВ-0000135 від 20.07.2018 року на суму 29 779,33 грн., №ПВ-0000138 від 25.07.2018 року на суму 4 740,24 грн., №ПВ-0000144 від 27.07.2018 року на суму 547,20 грн., №ПВ-0000153 від 03.08.2018 року на суму 30 779,56 грн., №ПВ-0000169 від 15.08.2018 року на суму 12 282,72 грн., №ПВ-0000184 від 22.08.2018 року на суму 14 572,87 грн., №ПВ-0000185 від 23.08.2018 року на суму 4 976,84 грн. Відповідачу було передано товар, загальна вартість якого становить 152 385,95 грн.

Також, позивач у позові повідомив, що Відповідачем за умовами Договору було повернуто товар на суму 13 893,74 грн., а саме 19.09.2018 року на суму 9 831,54 грн. за №ПВ-0000004 та 24.10.2018 року на суму 4 062,20 грн. за №24.10.2018 року.

Позивач вказує, що всупереч взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач лише частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в розмірі 68 176,32 грн.

В підтвердження цього позивач надав Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 24.12.2018 року та витяги з банківських виписок.

За даними позивача, заборгованість Відповідача за поставлений товар (за мінусом повернутого Відповідачем товару на суму 13 893,74 грн.), станом на 25.03.2019 року становить 70 315,89 грн.

Позивач з метою безпосереднього врегулювання спору з Відповідачем, звертався до відповідача 26.12.2018 року з письмовою вимогою (претензією) щодо сплати заборгованості в розмірі 84 379,07 грн.

Вказану вимогу (претензію) Відповідачу направлено рекомендованим листом з описом вкладення за №0221707946284, однак, за твердження позивача, жодних дій щодо сплати заборгованості в розмірі 84 379,07 грн. Відповідач не здійснив.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 92 404,13 грн., у тому числі суму основного боргу за Договором купівлі-продажу №ПЛ-119 від 04.07.2018 року у розмірі - 70 315,89 грн., штрафу в розмірі 20% від загальної суми вартості невиконаного зобов'язання - 14 063,18 грн., 3% річних від суми основного зобов'язання в розмірі - 1 450,61 грн. та суму індексу інфляції за період з 18 липня 2018 року по 25 березня 2019 року в розмірі - 6 574,45 грн.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що у сторін виникли взаємні зобов'язання за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору (п. 2.1. Договору), на підставі видаткових накладних: № ПВ-0000114 від 04.07.2018 року на суму 13 861,58 грн., № ПВ- 0000120 від 06.07.2018 року на суму 4 270,82 грн., №ПВ-0000121 від 06.07.2018 на суму 664,73 грн, №ПВ-0000124 від 11.07.2018 року на суму З 311,50 грн., №ПВ-0000125 від 13.07.2018 року на суму 19 607,23 грн., № ПВ- 0000127 від 13.07.2018 року на суму 7 128, ЗО грн., ЖІВ-0000129 від 13.07.2018 року на суму 1 703,94 грн., №ПВ-0000133 від 18.07.2018 року на суму 4 159,09 грн., №ПВ-0000135 від 20.07.2018 року на суму 29 779,33 грн., №ПВ-0000138 від 25.07.2018 року на суму 4 740,24 грн., №ПВ-0000144 від 27.07.2018 року на суму 547,20 грн., №ПВ-0000153 від 03.08.2018 року на суму 30 779,56 грн., №ПВ-0000169 від 15.08.2018 року на суму 12 282,72 грн., №ПВ-0000184 від 22.08.2018 року на суму 14 572,87 грн., №ПВ-0000185 від 23.08.2018 року на суму 4 976,84 грн. Відповідачу було передано товар, загальна вартість якого становить 152 385,95 грн.

Факт отримання товару у кількості, що вказана позивачем у позові відповідачем в процесі розгляду справи на заперечувався.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Згідно п. 4.2. Договору Відповідач зобов'язався оплатити партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки товар, вказаний у видатковій накладній.

З огляду на визначене вище, зобов"язання по оплаті товару, отриманого відповідачем в межах договору, є таким, що настав, зокрема, за №ПВ-0000185 від 23.08.2018 року на суму 4 976,84 грн. (дата останньої поставки) кінцевим строком оплати є 07.09.18.

Матеріалами справи підтверджено, що всупереч взятих на себе договірних зобов'язань Відповідач лише частково розрахувався за поставлену йому продукцію, сплативши кошти в розмірі 68 176,32 грн.

Крім того, Відповідачем за умовами Договору було повернуто товар на суму 13 893,74 грн., а саме 19.09.2018 року на суму 9 831,54 грн. за №ПВ-0000004 та 24.10.2018 року на суму 4 062,20 грн. за №24.10.2018 року.

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції за договором на суму 70 315,89 грн. в матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги про стягнення 70 315,89 грн. основного боргу є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст.ст.546, 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

П. 7:2. Договору встановлено, що за затримку у відповідності до п. 4.2. Договору на термін більше ніж 20 днів, Відповідач сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від загальної вартості невиконаного зобов'язання.

Позивачем надано розрахунок штрафу у розмірі 14 063,18 грн.

Перевіривши правильність розрахунку, суд встановив, що вимоги в частині стягнення штрафу за прострочення оплати вартості отриманого товару є обґрунтованими.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розрахував суму 3% річних та інфляційні витрати за наступний період: з 18.07.18 р. по 25.03.19 р. на загальну суму боргу 70 315,89 грн.

При цьому, позивач у позові не обгрунтував визначену ним дату виникнення прострочення у відповідача по оплаті отриманого товару.

Як встановлено судом вище, згідно п. 4.2. Договору Відповідач зобов'язався оплатити партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту поставки товар, вказаний у видатковій накладній.

Позивач у позові, вказуючи на часткову сплату відповідачем вартості отриманого товару та наявність у відповідача заборгованості, не зазначив, які саме видаткові накладні неоплачені відповідачем. З наданих позивачем доказів (виписок банку про сплату, акту звірки) також не вбачається можливим визначити наявність заборгованості за договором по кожній накладній окремо для встановлення правомірності визначення позивачем строку здійснення нарахувань саме з 18.07.18 р.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов"язання по оплаті товару, отриманого відповідачем в межах договору, є таким, що настав, зокрема, з врахуванням дати останньої поставки (23.08.2018 року ) 07.09.18, період нарахувань на вказану позивачем заборгованість має бути визначено з 08.09.18р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що з урахуванням визначеного судом початку нарахування (08.09.18р.) та визначеного відповідачем кінцевого строку нарахування (25.03.19) правомірним є нарахування на суму 1 150,10 грн. (Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Еліт".).

У зв'язку з наведеним вище, в іншій частині вимоги про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем нараховано відповідачеві 6 574,45 грн. інфляційних за період з серпня 2018 р. по лютий 2019 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку про часткове їх задоволення, зокрема, в сумі 3876,67 грн. за за період з жовтня 2018 р. по лютий 2019 р., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано визначений Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань порядок розрахунку

У зв'язку з наведеним вище, в іншій частині вимоги про стягнення інфляційних задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за Договором купівлі-продажу №ПЛ-119 від 04.07.2018 року у розмірі - 70 315,89 грн., штрафу в розмірі 20% від загальної суми вартості невиконаного зобов'язання - 14 063,18 грн., 3% річних від суми основного зобов'язання в розмірі - 1 150,10 грн. та суму інфляційних нарахувань в розмірі - 3 876,67 грн., в іншій частині у позові відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою Відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ РЕАЛМАРТ , ЄДРПОУ: 39814979, адреса: 36000, Полтавська обл. м. Кременчук, пр-т Лесі Українки, 96 на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю МЕГА СЕРВІС УКРАЇНА , ЄДРПОУ: 40240094, адреса: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 суму основного боргу у розмірі - 70 315,89 грн., штраф в розмірі - 14 063,18 грн., 3% річних в розмірі - 1 150,10 грн. та суму інфляційних нарахувань в розмірі - 3 876,67 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1858,67 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.05.2019р.

Суддя Киричук О.А.