Рішення

від 08.05.2019 по справі 909/231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/231/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет", вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд", вул. Підвальна, буд.9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

про стягнення заборгованості в сумі 9196 грн 48 к., з них: 8477 грн 95 к. - основний борг, 190 грн 00 к. - 3% річних, 528 грн 53 к. - інфляційні

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 9196 грн 48 к., з них: 8477 грн 95 к. - основний борг, 190 грн 00 к. - 3% річних, 528 грн 53 к. - інфляційні.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно Договору поставки №200117-02 від 20.01.2017 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 14.03.2019 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення сторін про відкриття провадження у вказаній справі. Відповідна ухвала суду від 14.03.19 про відкриття провадження у справі надсилалася рекомендованим листом на адреси сторін, які є офіційними адресами їх місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: адреса позивача - вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016; адреса відповідача - вул. Підвальна, буд.9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300.

Позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№5468 від 22.03.19).

Відповідач відзив на позов та будь-яких клопотань по справі суду не надав. Разом з тим, від відповідача на адресу суду повернулась ухвала суду від 14.03.2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, із відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась позивачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

20 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Принт-Маркет" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір поставки №200117-02, відповідно до умов якого позивач зобов'язалося виготовити та поставити відповідачу поліграфічну продукцію, зокрема пакети паперові разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а відповідач - зобов'язався прийняти товар та оплатити вартість продукції по ціні та кількості, обумовлених в Заявках та накладних.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Згідно видаткових накладних №34 від 01.02.2017 року (на суму 36 444 грн 00к.), №123 від 27.03.2017 року (на суму 52 710 грн 00к.), № 78 від 02.03.2017 року (на суму 22 788 грн 00к.), №245 від 22.06.2017 року (на суму 48 108 грн 00к.), №289 від 31.07.2017 року (на суму 75 854 грн 50к.), №332 від 29 08.2017 року (на суму 60 825 грн 00к.), №220 від 15.05.2018 року (на суму36 463 грн 92 к.), №196 від 02.05.2018 року (на суму 13 613 грн 09 к.), №220 від 15.05.2018 (на суму 36 463 грн 92к.), які підписані покупцем, позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 346 806 грн 51к.

Відповідно до п.2.4 вказаного вище Договору покупець зобов'язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності накладних та оплатити вартість продукції на умовах 100% передоплати.

Згідно п. 3.4 Договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника у терміни визначені пунктом 2.4.

Моментом переходу прав власності на продукцію вважається момент підписання представниками покупця видаткової накладної на поставлену продукцію.

На виконання умов договору щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 338 328 грн 26к., про що свідчать копії банківських виписок, які додані до позовної заяви. Проте, частина заборгованості на суму 8 477 грн 95 к. залишилась не погашеною.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір поставки №200117-02 від 20.01.17р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами у справі Договір поставки №200117-02 від 20.01.17р. за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору поставки №200117-02 від 20.01.17р. відповідач по справі зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності до накладних на умовах 100% передоплати.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію згідно видаткових накладних №34 від 01.02.2017 року (на суму 36 444 грн 00к.), №123 від 27.03.2017 року (на суму 52 710 грн 00к.), № 78 від 02.03.2017 року (на суму 22 788 грн 00к.), №245 від 22.06.2017 року (на суму 48 108 грн 00к.), №289 від 31.07.2017 року (на суму 75 854 грн 50к.), №332 від 29 08.2017 року (на суму 60 825 грн 00к.), №220 від 15.05.2018 року (на суму 36 463 грн 92 к.), №196 від 02.05.2018 року (на суму 13 613 грн 09 к.), №220 від 15.05.2018 (на суму 36 463 грн 92к.), на загальну суму 346 806 грн 51к.

Проте відповідач умови договору щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 8 477 грн 95к.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення основної заборгованості на суму 8 477 грн 95к. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару по Договору поставки №200117-02 від 20.01.17р., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8 477 грн 95к. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 190 грн 00 к. та інфляційні втрати в сумі 528 грн 53 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9 196 грн 48к., у відповідності до Договору поставки №200117-02 від 20.01.17р.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 626-629, 691 Цивільного кодексу України, ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 13, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 9196 грн 48 к., з них: 8477 грн 95 к. - основний борг, 190 грн 00 к. - 3% річних, 528 грн 53 к. - інфляційні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТ Трейд" (вул. Підвальна, буд.9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 41066843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Принт Маркет" (вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016, код 32625639) - 9196 грн 48 к. (дев'ять тисяч сто дев'яносто шість гривень сорок вісім копійки), з них: 8477 грн 95 к. (вісм тисяч чотириста сімдесят сім гривень дев'яносто п'ять копійки) - основний борг, 190 грн 00 к. (сто дев'яносто гривень) - 3% річних, 528 грн 53 к. (п'ятсот двадцять вісім гривень п'ятдесят три копійки) - інфляційні та 1921грн 00к. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                             Фанда О. М.