Рішення

від 15.04.2019 по справі 911/2653/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Справа № 911/2653/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропром Транс

про стягнення 12409496,77 грн.

за участю представників

позивача: Бригинець А.А. - предст. за дов. № 7012-К-О від 06.06.2017;

відповідача: Погребняк Д.Є. - адвокат, договір про надання правової допомоги № 01/02 від 01.02.2019.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - позивач, АТ КБ ПриватБанк ) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агропром Транс (далі - відповідач, ТОВ Агропром Транс ) про стягнення 12409496,77 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016, яка складається з 11965044,28 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном та 444452,49 грн. заборгованості з пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів у вигляді винагороди за користування майном.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2018 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.01.2019.

25.01.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд позов залишити без задоволення. Обгрунтовуючи заперечення проти позову, позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016 є нікчемним, оскільки не був нотаріально посвідчений.

25.01.2019 та 28.01.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи договору фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016 з додатковими угодами до нього та розрахунку заборгованості.

08.02.2019 позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечує проти тверджень відповідача щодо нікчемності спірного договору та зазначає, що Закон України Про фінансовий лізинг , який є спеціальним нормативно-правовим актом у даних правовідносинах, не містить вимоги щодо нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу.

12.02.2019 від позивача надійшли заперечення проти клопотань відповідача про призначення судової експертизи.

26.02.2019 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, про що 28.01.2019 судом постановлено ухвалу.

В підготовчому засіданні 04.03.2019 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотань відповідача про призначення експертизи та про зупинення провадження у справі відмовлено з підстав, що викладені в ухвалі суду від 04.03.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019.

В судовому засіданні 25.03.2019 судом оголошувалась перерва до 15.04.2019, про що представники сторін повідомлялись під розписку.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

15.04.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

02.07.2016 між ПАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк (банк), та ТОВ Агропром Транс (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4А16050ЛИ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого банк є власником майна, яке зазначено у Додатку № 1 Договору (надалі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить 296577917,00 грн.

Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в додатку № 2 (п. 2.3.2. Договору).

У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно додатку № 2 (п. 2.3.3. Договору).

Передача банком та прийом лізингоодержувачем майна у лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна - зазначеним у додатку № 3, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору).

Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 6.2.4. Договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору.

Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку фінансовий лізинг (оренда) , лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов'язані з цим договором (п. 6.2.11. Договору в редакції Додаткової угоди від 29.07.2016 до Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане лізингоодержувачем (п. 7.10. договору).

Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні, у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів. Порушення строків сплати винагород за Договором (п. 8.2.3. Договору).

У випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернуте лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 8.3. Договору).

У повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього Договору. При цьому для розірвання цього Договору, договорів про внесення змін сторони не укладають (п. 8.4. Договору).

Пунктом 9.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.08.2016 до Договору) передбачено, що строк дії договору з дати підписання по 25.06.2026. У частині не виконаних сторонами зобов'язань Договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадку дострокового виконання зобов'язань лізингоодержувача за Договором, у випадку розірвання договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Цей договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов'язань по ньому (п. 9.2. Договору).

У пункті 10.4. Договору зазначено, зокрема, що цей договір та додатки складено у 2 примірниках, які мають однакову юридичну силу або у необхідній кількості примірників з використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк у порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 23.10.2015, укладеного сторонами.

Всі зміни та доповнення до цього Договору оформляються договором про внесення змін, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 10.6. Договору).

02.07.2016 на виконання умов договору сторонами складено акт № 1 прийому-передачі майна, відповідно до якого банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування майно-предмет, визначене в додатку № 1 до Договору.

03.11.2016 сторони уклали Додаткову угоду до Договору, відповідно до п. 1 якої домовились з 07.11.2016 змінити п. 2.3.2. та п. 2.3.3. розділу 2. ЛІЗИНГОВІ ПЛАТЕЖІ Договору та викласти в наступній редакції: 2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості дні користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у Додатку 2.

2.3.3. У випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 21% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку 2. .

31.05.2017 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу, оскільки станом на 30.05.2017 прострочена більш ніж на 30 днів заборгованість з відсоткової винагороди за користування майном лізингоодержувача за договором складає 5005999,99 грн. Керуючись пп. 6.2.11., пп. 6.2.4. п. 6.2. розділу 6, пп. 8.2.3 п. 8.2, п. п. 8.3, 8.4 розділу 8 Договору, цим повідомленням банк повідомляє про розірвання договору фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016. Договір є розірваним з 15.06.2017. Банк вимагає у встановлений термін розірвання (15.06.2017): сплатити заборгованість, по акту прийому-передачі повернути майно, яке зазначено у Додатку № 2 договору.

Вказане повідомлення відповідно до повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв'язку № 1994 вручено відповідачу 02.06.2017.

15.06.2017 між сторонами підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв на праві власності нерухоме майно, яке було предметом Договору.

В акті зазначено, що сторони не мають заперечень/застережень щодо передачі та отримання майна.

06.02.2018 та 06.07.2018 банк звертався до відповідача з повідомленням про наявність простроченої заборгованості та вимогою терміново сплатити заборгованість за договором станом на дату розірвання договору 15.06.2017 у розмірі 12410216,72 грн., з яких: 11965764,23 грн. - заборгованість за відсотковою винагородою за користування предметом лізингу, 444452,49 грн. - пеня.

Вказані повідомлення згідно з повідомленнями-розписками про вручення відправлення спецзв'язку № 1240 та № 1081 вручені відповідачу 09.02.2018 та 11.07.2018, відповідно.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016, на підставі якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне володіння та користування майно та зобов'язався сплачувати позивачу, в тому числі, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних, а починаючи з 07.11.2016 у розмірі 10,5% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначеній у додатку 2.

Відповідно п. 6.2.4. Договору відповідач зобов'язався повернути майно позивачу у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Судом встановлено, що з 15.06.2017 Договір розірваний та цієї ж дати майно, яке є предметом Договору повернуто відповідачем позивачу.

В силу вимог ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, графіком лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 05.08.2016) передбачена сплата лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, в подальшому - щомісяця з 25.07.2017 до 25.06.2026. Проте відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання щодо сплати своєчасно та у повному обсязі лізингових платежів. Так, згідно виписки по рахунку 2071 відповідачем було сплачено два лізингових платежі: 25.07.2016 - в розмірі 247148,26 грн. та 23.08.2016 в розмірі 2473750,06 грн.

Крім того відповідачем було порушено строки сплати відсоткової винагороди за користування майном. Зокрема, відповідна прострочена заборгованість виникла у відповідача 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017 та 01.06.2017, що підтверджується виписками по рахункам 2078, 2079.

Позивачем заявлено до стягнення 11965044,28 грн. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за період з 02.07.2016 до 15.06.2017.

Перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відсоткової винагороди за користування майном в сумі 11965044,28 грн. за період з 02.07.2016 по 15.06.2017, суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.1. Договору встановлено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивачем нараховано 444452,49 грн. пені за період прострочення з 30.03.2017 по 15.06.2017.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справ, у зв'язку з чим розмір пені заявлений позивачем в сумі 444452,49 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на нікчемність договору фінансового лізингу не приймаються до уваги господарським судом з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 ГК України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Судом встановлено, що сторони дійшли згоди про те, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (п. 9.2. Договору).

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК України).

За змістом ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Системне тлумачення ч. 2 ст. 806 ЦК України та параграфу 1 Глави 58 ЦК України свідчить, що у ч. 2 ст. 806 ЦК України закріплена бланкетна норма, яка відсилає до загальних положень про договір найму (параграф 1 Глави 58 ЦК України).

Відповідно до договору лізингу можуть субсидіарно застосовуватися тільки норми параграфу 1 Загальні положення про найм (оренду) Глави 58 ЦК України, а не інші параграфи цієї глави. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Отже, господарський суд вважає, що договір фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016, укладений між сторонами, не потребує нотаріального посвідчення, а відтак відсутні підстави вважати такий договір нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 915/865/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Враховуючи те, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення зобов'язань за договором фінансового лізингу № 4А16050ЛИ від 02.07.2016 з боку відповідача, а останній вказаного не спростував, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту наведеної норми, витрати позивача, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, при задоволенні позову покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агропром Транс (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, будинок 84, код ЄДРПОУ 39755898) на користь акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 11965044 (одинадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч сорок чотири) грн. 28 коп. заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 444452 (чотириста сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 49 коп. пені та 186142 (сто вісімдесят шість тисяч сто сорок дві) грн. 45 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 08.05.2019.

Суддя О.В. Щоткін