Рішення

від 03.05.2019 по справі 920/213/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.05.2019 Справа № 920/213/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/213/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ід. код 14360570)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Благо Суми (40000, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30; ід. код 39494533);

2) ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1)

про стягнення 48 559,05 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопенко Н.В. (довіреність № 8252-К-О від 29.12.2016)

від відповідачів 1) не прибув

2) не прибув

Суть спору: до господарського суду звернулось АТ КБ Приватбанк з позовом до ТОВ Благо Суми та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 13.03.2017 в сумі 48559,05 грн., в тому числі: 24322,58 грн. заборгованості за кредитом, 10860,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, 11376,47 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

У судовому засіданні від 03.05.2019 судом встановлено:

Представник позивача в судове засідання прибув, будь-яких заяв по суті справи, клопотань чи пояснень суду не подав.

Представник першого відповідача у судове засідання не прибув, відзиву на позов не подав, ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення її розгляду, направлені першому відповідачеві на адресу: 40000, м. Суми, вул. Харківська, 30, повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням терміну зберігання , інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Враховуючи, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження першого відповідача співпадає з адресою, за якою йому було направлено копії ухвал від 04.03.2019 та від 04.04.2019, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Другий відповідач в судове засідання не прибув, будь-яких заяв по суті справи, клопотань чи пояснень суду не подав.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Вищевикладена правова норма відносить до компетенції господарських судів дві категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких г фізична особа, яка не с підприємцем; справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

При цьому, друга складова п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України не містить обмежень щодо суб'єктного складу самого правочину, визначальним в даному випадку є суб'єктний склад зобов'язання, в забезпечення виконання якого було укладено правочин.

У свою чергу, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб'єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який уклав правочин у забезпечення виконання зобов'язання першого відповідача - суб'єкта господарської діяльності.

При цьому суд також враховує правовий висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №415/2542/15-ц, провадження 14-40цс18, у пунктах 22 та 23 якої зазначено, що ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

Тобто, з 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 ГПК України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Як встановлено судом, 13.03.2017 ТОВ Благо Суми (перший відповідач) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ . Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк http://privatbank.ua.

Таким чином, 13.03.2017 між першим відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір б/н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати ) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитною договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через інтернет-платформу ПриватМаркет (https://priyatmarket.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту терміновий кредит в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі ІІапка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кредитного договору в електронному вигляді.

29.03.2017 на виконання умов укладеною договору позивачем було перераховано на поточний рахунок ТОВ Благо Суми кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку та меморіальнім ордером.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 сі. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якою встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Також судом встановлено, що 13.03.2017 між позивачем та ОСОБА_1 (другим відповідачем) було укладено договір поруки № РОR 1489395950437 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки другим відповідачем за виконання зобов'язань першого відповідача, які випливають з Договору (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до приписів ст., ст. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор маг право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надані грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент переданих позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основною боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку Клієнта в строки і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

У відповідності до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов перший відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1, 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Відповідно до п. 3.2.8.9. Умов за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктами 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього Договору Клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

За змістом п. 3.2.8.3.2. Умов за користування Послугою Клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в Заяві та Тарифах, а саме: 2% від початкової суми кредиту.

Пункт 3.2.8.9.2. Умов передбачає, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені у Заяві, про що зазначено у п. 3.2.8.3.1.Умов.

Пунктом 1.3. Заяви встановлено, що кредит надається на строк 12 місяців від дня видачі кредиту. Погашення заборгованості здійснюється щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів (п. 1.3. Заяви).

Як зазначив позивач, у порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства перший відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 3.2.8.9.1. Умов та відповідно до ст. 212 ЦК України у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. цього Договору, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.3. цього Договору.

У свою чергу пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якою грошового зобов'язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у Заяві, а саме: 48% річних від суми залишку непогашеного кредиту.

Нарахування прострочених відсотків здійснюється щодня, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не враховується (п. 3.2.8.9.7. Умов).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошовій суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, ненею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов визначено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.8.10.3. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом 15 років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як перший відповідач не надав суду доказів безпідставності позовних вимог чи доказів сплати заборгованості, правом на участь у судових засіданнях не скористався, порушення першим відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується копіями виписок по відповідними рахункам, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом та з яких вбачається відсутність погашень.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що станом на 01.02.2019 заборгованість ТОВ Благо Суми за Договором становить 48559,05 грн. та складається з 24322,58 грн. заборгованості за кредитом; 10860,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3. та 3.2.8.9.1. Умов; 2000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов; 11376,47 грн. заборгованості по пені, нарахованій згідно пункту 3.2.8.10.1. Умов.

Враховуючи, що приписами ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України позивачу як кредитору солідарних боржників (враховуючи факт укладення договору поруки №POR1489395950437 від 13.03.2017 з другим відповідачем у забезпечення виконання зобов'язань першого відповідача за кредитним договором від 13.03.2017) надана можливість пред'явлення вимоги виконання обов'язку частково або у повному обсязі як до усіх боржників так і до будь-кого з них окремо, суд зазначає про наявність правових підстав для покладення обов'язку з виконання зобов'язання відповідачами солідарно, а відтак про задоволення позову шляхом солідарного стягнення з ТОВ Благо Суми та ОСОБА_1 заборгованості, яка складається з 24322,58 грн. заборгованості за кредитом; 10860,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 2000,00 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 11376,47 грн. заборгованості по пені.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідачів підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Благо Суми (40000, м. Суми, вул. Харківська, 30; код ЄДРПОУ 39494533) та ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 13.03.2017 48559,05 грн., у тому числі: 24322,58 грн. - заборгованість за кредитом; 10860,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість; 2000,00 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії; 11376,47 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Благо Суми (40000, м. Суми, вул. Харківська, 30; код ЄДРПОУ 39494533) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 08.05.2019.

Суддя В.Л. Котельницька